Україна переживає час великого перетворення: стара система розкладається, а з її перегною виростає новий світ. Таке вже було багато разів: «Сто разів Русь руйнували від півночі до півдня, і сто разів вона відроджувалась» — розповідає Велесова книга; «Кожні 532 роки в Україні формувалася нова державна система» — науково підтверджує Микола Чмихов. Сьогодні закінчується черговий 532-річний сонячно-місячний цикл і починається нове коло, що несе Україні чергове оновлення і відродження з попелу.
КРИЗА ПЕРЕНАРОДЖЕННЯ
Ознакою грядущого перенародження України є поглиблення нинішнього системного хаосу, всезагальний розпад, що охопив світоглядно-релігійну сферу, суспільну організацію, державне управління, економіку, сім’ю і весь спосіб життя нашого народу. Навколишній простір перетворюється просто на якесь болото, де немає нічого тривкого, визначеного, твердого. В цій умираючій трухлявій системі вже немає на що опиратися.
Не знаходячи точки опори в навколишній метушні, українці все активніше звертаються до вічних цінностей, до животворних коренів української землі й української людини, до фундаментальних принципів буття. Це виглядає парадоксальним, але виявляється, що в ситуації тотальної брехні найефективнішою стратегією стає шлях правди і чесних вчинків, відкритого декларування власних переконань і аргументація їх своїм способом життя. «Коли не знаєш, що казати — кажи правду» — навчає народна мудрість. Справді, ситуація настільки заплуталась, що вже не обійтися без фундаментального акту «виправлення імен», до якого закликав мудрий Конфуцій. Назви речі своїми справжніми іменами, поверни словам їхній справжній сенс — і світ навколо тебе почне змінюватися.
ПАЛІНГЕНЕЗІЯ, ТОБТО РЕІНКАРНАЦІЯ
Раціональне мислення і вроджене відчуття правди кажуть нам, що людина — це втілена божественна особистість, яка є частинкою Творця Всесвіту. Вона приходить у наш фізичний світ для його одухотворення і творчого впорядкування; в ході цього вона пізнає світ і розкриває свої боголюдські потенції. Розвиток людини відбувається шляхом багаторазового земного втілення, в євангельській термінології — шляхом палінгенезії (Матвій 19.28). Причому кожне нове втілення зазвичай відбувається в середовищі того ж самого народу, на тій самій землі. Тому треба знати, що у наступному втіленні ми отримаємо те, що залишили після себе:
— якщо залишимо після себе здорових дітей і внуків, то народимося в здорових тілах;
— якщо залишимо після себе чисту природу, то народимося в земному раю, а не на смітнику;
— якщо залишимо після себе культуру, то народимося в світлі і знатимемо, хто ми, звідки прийшли і куди йдемо.
Так сталося, що ворог зумів поширити облудну думку, начебто людина — це лише розумна тварина, яка живе один раз на землі: помер, закопали і на цьому все скінчилось. Тому-то й панує гасло «Після нас хоч потоп!», а у держави завжди не вистачає грошей на дітей, екологію і культуру. Відновлення ведичних і євангельських уявлень про багаторазове втілення людини висуває протилежне гасло — «Світ після нас має стати кращим!» Внаслідок його сприйняття людина отримує заохочення для саморозвитку і продовження роду, а держава починає піклуватися про виховання здорового покоління, дбати про природне середовище, науку і культуру.
ТРИЄДИНИЙ ФУНДАМЕНТ СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Життєвий досвід людства вказує на істинність трійці універсальних принципів, на фундаменті яких стоять всі ефективні соціальні системи:
1. Єдиноначальність, або цілісність, яка забезпечує персональну відповідальність влади (є з кого запитати) і керованість державою.
2. Свобода, або різноманітність, яка забезпечує творчість і динамічний розвиток нації.
3. Справедливість, або вдячність, яка забезпечує внутрішню збалансованість і гармонію суспільства.
В умовах теперішньої глобальної кризи і все гострішої боротьби за ресурси ці три принципи набувають особливої актуальності. Єдиноначальність на всіх рівнях суспільної самоорганізації створює національну єдність і здатність до концентрації колективної енергії на головних напрямках цивілізаційного і культурного поступу. В конкурентній боротьбі переможуть найбільш творчі нації, а головною умовою творчості є різноманітність поглядів і свобода особистості. Для того ж, щоб ці вільні особистості посилювали одна одну і формували суспільну гармонію, потрібна справедлива винагорода, щира вдячність і суспільне визнання.
Для реалізації цих природних принципів, що ведуть до перемоги, нам потрібна нова держава. Нинішній суспільний устрій не є демократичним, адже народ (демос) фактично відсторонений від влади і не контролює її. Сама ж влада розділена між взаємопоборюючими «гілками», тому є неефективною і безвідповідальною, адже «де відповідає більше одного, там уже не відповідає ніхто». Максимальна безвідповідальність у Верховній Раді: за якість законів взагалі ніхто не відповідає, оскільки «влада» розподілена аж між 450 особами, які переймаються не стільки чужим для них демосом, скільки рідним бізнесом. Між результатами їхньої праці і заробітною платнею немає жодного зв’язку, оскільки дві третини депутатського корпусу є мільйонерами.
За демократичного устрою народ подібний до сильного господаря, який запрошує на роботу відповідальних працівників, з якими укладає угоду (конституцію), контролює їхню роботу, оцінює кінцеві результати і здійснює винагороду чи покарання. За нинішнього ж устрою немає з кого запитати за плоди поганого управління, так, за 5-мільйонне скорочення населення України ніхто з колишніх керівників не заплатив навіть 5 гривень штрафу.
За всіма ознаками в Україні встановлено режим ОХЛОКРАТІЇ, тобто панування над натовпом, здійснюване прихованими (отже, безвідповідальними) центрами сили. Охлократична влада реалізується як за допомогою прихованих маніпуляцій, так і шляхом відверто-демонстративного терору, а також через системні зусилля, спрямовані на моральне розкладання та організаційне розчленування народу, цілеспрямоване зведення його до рівня натовпу (охлосу). Задля власного самозбереження і самовідтворення охлократична система послідовно намагається перетворити народ на бездумне і безвольне бидло, не здатне до мислення та опору.
Нормальне життя українського народу за нинішнього політичного устрою неможливе. Реальні зміни відбудуться лише після демонтажу охлократії і переходу України до природовідповідного політичного устрою реального народовладдя (демократії).
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
Природовідповідний український державний лад ми називаємо Третім Гетьманатом.
По-перше, він продовжує демократичні традиції українського козацтва і є третім після гетьманських держав Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського, які, проте, для нас є не ідеальними зразками, а лише етапами історичного пошуку українським народом держави своєї мрії.
По-друге, Третій Гетьманат ґрунтується на трійці метафізичних принципів організації систем: єдиноначальність (відповідальність) — свобода (різноманітність) — справедливість (вдячність).
Системоутворювальним стрижнем держави Третього Гетьманату є повноцінне виконання всіх 7 умов демократичного устрою.
1. НАРОД. Український народ — повновладний господар своєї землі. Для професійного управління своїм господарством він запрошує кваліфікованих добровольців і наймає їх на визначений термін.
2. КОНСТИТУЦІЯ. Головною метою держави є реальне зростання якості життя українського народу та його чисельності, що фіксується на основі об’єктивних показників. Для цього держава передусім повинна: а) захищати права людини на свободу життя; б) захищати права людини на продукт власної праці та творчості; в) захищати національні надбання і національні інтереси. Основи національного способу життя («правила гри») фіксуються в демократичній Конституції, яку замість нинішньої охлократичної конституції має прийняти нова Верховна Рада, а ще краще — скликані нею Конституційні збори. Фактично, йдеться про конституційний договір між народом-господарем і кваліфікованими добровольцями, яких народ запрошує і наймає для здійснення функції державного управління. Перша у світі конституція розроблена українським козацьким гетьманом Пилипом Орликом (1672—1742).
3. ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ГЕТЬМАН. Функція державного управління має здійснюватися під керівництвом людини, яка несе персональну відповідальність за результати своєї діяльності. За українською традицією такий вищий керівник називається не президентом, а гетьманом. Він обирається всенародно, що робить його виразником народної волі і надає його владі максимальної легітимності. Проте, на відміну від президента, гетьман особисто відповідає за стан справ у всій державі, подібно як голова людини відповідає за стан і поведінку керованого нею тіла. ЗА РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАН ВІДПОВІДАЄ ВЛАСНИМ МАЙНОМ, ВЛАСНОЮ СВОБОДОЮ І ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ. Цілковита персональна відповідальність гетьмана забезпечується тим, що він керує роботою законодавчої, виконавчої і судової влади, самостійно здійснює кадрову політику. Як наслідок, між трьома гілками влади зникає протистояння, здатне загальмувати або цілком зруйнувати будь-які перетворення у державі. Натомість гетьман отримує всі необхідні повноваження для здійснення системних перетворень. Персоналізація влади, реалізована на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування, позбавляє її анонімності та колективної безвідповідальності.
Конституція містить чітко прописаний механізм імпічменту гетьмана — подібно до конституції «П’ятої республіки» Шарля де Голля, котрий створив найавторитарніший, і водночас — найдемократичніший тип президентського правління в усій сучасній Європі.
Для управління державою гетьман видає універсали (розпорядчі адміністративно-політичні акти) і несе персональну відповідальність за їхню правочинність та їхнє виконання. Дієвість універсалів залежатиме від того, наскільки вони відповідатимуть інтересам різних прошарків і груп українського суспільства. Важливим інструментом врахування цих інтересів і оптимізації гетьманських універсалів є Верховна Рада, яка виступає в ролі ДОРАДЧО-ЕКСПЕРТНОГО ОРГАНУ.
4. ВІДКРИТИЙ МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАДИ. Принциповою особливістю Третього Гетьманату є прозорість управління і наявність СИСТЕМИ об’єктивного інформування громадян України про стан справ у всіх сферах життя національного організму. Інформація систематизу¬ється у формі узагальнених показників, розрахованих за допомогою відкритої і ясної методики, що передбачає можливість незалежного контролю. Для оцінки якості життя в міжнародній практиці вико¬рис¬то¬вується Індекс людського розвитку, який розра¬ховується за методикою Програми розвитку ООН на основі індексів тривалості життя, досягнутого рівня освіти і реальних доходів на душу населення. Для найбільш узагальненої оцінки діяльності Гетьмана має використовуватися Національний індекс людського розвитку, який окрім трьох індексів ООН також включає індекс народжуваності. Значення Індексу та його складові публікуються щоквартально з кваліфікованими коментарями відповідальних керівників галузей і незалежних експертів, що дозволяє громадянам усвідомлювати динаміку стану справ у державі і відчувати до них особисту причетність.
5. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАНА. Гетьман обирається терміном на 5 років. У день голосування громадяни заповнюють не лише виборчий бюлетень, а й лист оцінки гетьмана за попередній період (те ж саме стосується виборних керівників нижчого рівня). Завдяки такому референдуму гетьманування оцінюється за 5-бальною шкалою:
5 балів. Гетьман має право на переобрання (зрозуміло, що таку оцінку виставлять ті, які бажають переобрати гетьмана). Якщо ж він не бажає працювати ще один термін, то за чесну працю отримує щедру винагороду: він стає почесним громадянином України і на все життя разом з родиною та нащадками отримує гідне державне утримання та захист.
4 бали. Те ж саме, але без права на переобрання (автоматично вибуває з другого туру виборів).
3 бали. За незадовільне правління гетьман має відповісти власним майном.
2 бали. Те ж саме плюс втрата свободи на визначений термін.
1 бал. Те ж саме плюс довічне ув’язнення.
6. ВИНАГОРОДА АБО ПОКАРАННЯ. Новообраний гетьман від імені народу на підставі виставленої суспільством оцінки «4» або «5» здійснює винагороду попереднього гетьмана, при нижчій оцінці — передає справу судовим органам, які здійснюють вікрите для громадськості фахове розслідування і виносять виправдальний чи засуджуючий вирок.
7. ОПРИЛЮДНЕННЯ. Новообраний гетьман здійснює широке висвітлення винагороди або покарання попереднього гетьмана, забезпечує об’єктивний аналіз його діяльності та винесення з неї історичних уроків. Факт винагороди чи покарання має бути подією великого виховного значення для всієї нації — сучасників і нащадків.
Головною проблемою запропонованої моделі є ефективний контроль за діяльністю Гетьмана, який концентрує у своїх руках велику силу, яку може контролювати лише ще більша сила. Такою силою може бути лише національна Громада, тобто духовно і організаційно об’єднане суспільство.
ГЛОБАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА
При охлократичному режимі Громада взагалі не потрібна, оскільки контролем однієї «гілки» влади займаються інші «гілки» — в тій мірі, в якій це відповідає їхнім інтересам. Тобто влада займається, так би мовити, самоконтролем (тобто є безконтрольною), натомість народ є відстороненим від цієї функції. Іншими словами, при нинішній охлократичній моделі маємо неконтрольовану (а також безвідповідальну і безкарну) владу і слабкий народ, якому ця влада є чужою з соціальної (влада багатіїв) і етнічної (влада неукраїнців) точки зору.
Натомість гетьманська модель передбачає наявність сильного народу, об’єднаного в Громаду, бо це єдина сила, яка може контролювати Гетьманат. Більше того, лише сила Громади може привести Гетьманат до влади, тому політики-гетьманці (кшатрії) зацікавлені у становленні Громади.
Джерелом сили багатомільйонної української Громади може бути лише її духовна єдність, яка з’явиться лише тоді, коли українці об’єднаються навколо правдивої пасіонарної ідеї і з власної волі витворять свою організацію. Ця духовна єдність має ґрунтуватися на духовно-культурному потоці (Традиції), що розвивається на нашій землі з часів кроманьйонської Борії (Землі Вепра, з 25 тис. до н. е.) і арійської Гіперборії (Трипільської цивілізації, з 55 ст. до н. е.). Головним стимулом для оновлення і розвитку цієї понад 25-тисячолітньої Традиції буде Добра Новина Ісуса Хреста, яка тільки тепер відкрилася нам для прочитання і усвідомлення — це доводиться у фундаментальній праці «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».
Нова українська громада буде громадою релігійною — в первинному, істинному значенні цього слова. Нагадаємо, що слово «релігія» походить від «ре-лиго», що значить «відновлення зв’язку». Мається на увазі відновлення зв’язку між земною сутністю людини та її божественною сутністю, яка є складовою частиною соборної особистості Творця Всесвіту. Складовими частинами істинної релігії є наука (раціональні знання, побудовані на логіці), мистецтво (інтуїція і краса), віра (ясне бачення мети і незламна воля її досягнення), прагнення до психофізичної досконалості (боголюдського стану). Ці складові справжньої Релігії гармонійно доповнюють одна одну, якщо ж між ними виникає суперечність, то це не релігія, а доктрина (вчення), яка вміщує в собі елементи істини і облуди. Нинішні «релігії» насправді не є Релігією — це спотворені фрагментовані залишки первинної єдиної Релігії, яка спричинила Арійський пасіонарний спалах 55 ст. до н. е. Сучасні конфесії неспроможні виконувати функцію Релігії, а тому вони не є повноцінними релігійними організаціями.
Головним критерієм істинності є добрі плоди. Головною ознакою справжньої Релігії є духовний, інтелектуально-психічний і фізичний розвиток Громади, яка практикує цю Релігію, а також кількісне зростання цієї Громади. Таку майбутню релігійну організацію — Церкву-Громаду — ще називають Брахманатом, оскільки духовні та організаційні ініціативи походять від «людей духу», яких в українській традиції прийнято називати «брахманами», «врахманами» або «рахманами» (див. статтю Варнова самоорганізація і принцип Пітера, а також книгу Арійський стандарт). Брахманат — це Громада, що одухотворена і організована варною брахманів; це спільнота, що об’єднана єдиним духом, в якій всі українці є братами і сестрами, незалежно від соціальної функції, рівня розвитку і майнового статусу.
Лише Брахманат, тобто українська Громада з авторитетним духовно-інтелектуальним проводом, має здатність контролювати Гетьманат. «Сильний народ — головний чинник протидії можливій диктатурі. Слабкий же народ за будь-якої системи буде жертвою диктатури — як відвертої авторитарної (як за московської царської чи комуністичної влади), так і прихованої колективної (охлократичної — як сьогодні)» — див. статтю Третій Гетьманат.
Головною силою української Громади має бути ВІРА. Цим словом неправильно позначають нинішні псевдорелігійні доктрини. Насправді Віра — це «сила, що рухає горами», це практична здатність людини силою своєї уяви і незламної волі керувати нашим фізичним світом. Пробудженню в людині практичної здатності до Віри присвячена арійська Добра Новина, в якій описано вчення і діяння Боголюдини — галла-галілеянина Ісуса Хреста, який власним прикладом продемонстрував можливості Віри (починаючи від миттєвого зцілення інших людей до чудесного відновлення свого мертвого тіла — Воскресіння). Він навчив своїх учнів ходити по воді, керувати стихіями, ставати невидимими, миттєво зцілювати людей тощо. Особливістю сучасного українського Брахманату є те, що він формується як глобальна мережа (див. статтю Українська етномережа), яку ми вже кілька років позначаємо іменем СПІЛЬНА ДІЯ.
Річ у тім, що стрімкий розвиток транспорту і телекомунікацій, комп’ютерів та Інтернету спричинює все більшу взаємопов’язаність людей і народів. Тож входячи у третє тисячоліття, ми потрапляємо у “глобальний” світ. Глобалізація радикальним чином змінює стратегію національного поступу, оскільки у такому світі вирішення локальних проблем потребує глобальних зусиль. Це означає, що впорядкування України та її успішний розвиток можливі лише за умови Спільної Дії всього світового українства. Локальні політичні партії, рухи чи блоки вже не здатні подолати нинішній хаос та ініціювати народження Третього Гетьманату — нової української держави, здатної стати геополітичною точкою опори для всього світового українства, спроможної надати кожному українцеві у будь-якій точці світу ефективну допомогу — психологічну, інформаційну, політичну, мілітарну. Тому ключовим чинником переходу України до Третього Гетьманату є формування Брахманату як глобальної української духовної етно-мережі.
ВИСНОВКИ:
1. Єдиним виходом з хаосу тотальної кризи є мисленні і життя за законами Прави (законами Творця Всесвіту).
2. Обов’язковою умовою економічного і расового прогресу українського народу є негайне формування природовідповідної держави — Третього Гетьманату, що ґрунтується на трійці універсальних організаційних принципів.
3. Обов’язковою умовою формування і правильного розвитку Третього Гетьманату є формування всесвітньої української духовної Громади — Брахманату «Спільна Дія».
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Брахманат СПІЛЬНА ДІЯ
Світ:
06030204e.jpg
КРИЗА ПЕРЕНАРОДЖЕННЯ
Ознакою грядущого перенародження України є поглиблення нинішнього системного хаосу, всезагальний розпад, що охопив світоглядно-релігійну сферу, суспільну організацію, державне управління, економіку, сім’ю і весь спосіб життя нашого народу. Навколишній простір перетворюється просто на якесь болото, де немає нічого тривкого, визначеного, твердого. В цій умираючій трухлявій системі вже немає на що опиратися.
Не знаходячи точки опори в навколишній метушні, українці все активніше звертаються до вічних цінностей, до животворних коренів української землі й української людини, до фундаментальних принципів буття. Це виглядає парадоксальним, але виявляється, що в ситуації тотальної брехні найефективнішою стратегією стає шлях правди і чесних вчинків, відкритого декларування власних переконань і аргументація їх своїм способом життя. «Коли не знаєш, що казати — кажи правду» — навчає народна мудрість. Справді, ситуація настільки заплуталась, що вже не обійтися без фундаментального акту «виправлення імен», до якого закликав мудрий Конфуцій. Назви речі своїми справжніми іменами, поверни словам їхній справжній сенс — і світ навколо тебе почне змінюватися.
ПАЛІНГЕНЕЗІЯ, ТОБТО РЕІНКАРНАЦІЯ
Раціональне мислення і вроджене відчуття правди кажуть нам, що людина — це втілена божественна особистість, яка є частинкою Творця Всесвіту. Вона приходить у наш фізичний світ для його одухотворення і творчого впорядкування; в ході цього вона пізнає світ і розкриває свої боголюдські потенції. Розвиток людини відбувається шляхом багаторазового земного втілення, в євангельській термінології — шляхом палінгенезії (Матвій 19.28). Причому кожне нове втілення зазвичай відбувається в середовищі того ж самого народу, на тій самій землі. Тому треба знати, що у наступному втіленні ми отримаємо те, що залишили після себе:
— якщо залишимо після себе здорових дітей і внуків, то народимося в здорових тілах;
— якщо залишимо після себе чисту природу, то народимося в земному раю, а не на смітнику;
— якщо залишимо після себе культуру, то народимося в світлі і знатимемо, хто ми, звідки прийшли і куди йдемо.
Так сталося, що ворог зумів поширити облудну думку, начебто людина — це лише розумна тварина, яка живе один раз на землі: помер, закопали і на цьому все скінчилось. Тому-то й панує гасло «Після нас хоч потоп!», а у держави завжди не вистачає грошей на дітей, екологію і культуру. Відновлення ведичних і євангельських уявлень про багаторазове втілення людини висуває протилежне гасло — «Світ після нас має стати кращим!» Внаслідок його сприйняття людина отримує заохочення для саморозвитку і продовження роду, а держава починає піклуватися про виховання здорового покоління, дбати про природне середовище, науку і культуру.
ТРИЄДИНИЙ ФУНДАМЕНТ СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
Життєвий досвід людства вказує на істинність трійці універсальних принципів, на фундаменті яких стоять всі ефективні соціальні системи:
1. Єдиноначальність, або цілісність, яка забезпечує персональну відповідальність влади (є з кого запитати) і керованість державою.
2. Свобода, або різноманітність, яка забезпечує творчість і динамічний розвиток нації.
3. Справедливість, або вдячність, яка забезпечує внутрішню збалансованість і гармонію суспільства.
В умовах теперішньої глобальної кризи і все гострішої боротьби за ресурси ці три принципи набувають особливої актуальності. Єдиноначальність на всіх рівнях суспільної самоорганізації створює національну єдність і здатність до концентрації колективної енергії на головних напрямках цивілізаційного і культурного поступу. В конкурентній боротьбі переможуть найбільш творчі нації, а головною умовою творчості є різноманітність поглядів і свобода особистості. Для того ж, щоб ці вільні особистості посилювали одна одну і формували суспільну гармонію, потрібна справедлива винагорода, щира вдячність і суспільне визнання.
Для реалізації цих природних принципів, що ведуть до перемоги, нам потрібна нова держава. Нинішній суспільний устрій не є демократичним, адже народ (демос) фактично відсторонений від влади і не контролює її. Сама ж влада розділена між взаємопоборюючими «гілками», тому є неефективною і безвідповідальною, адже «де відповідає більше одного, там уже не відповідає ніхто». Максимальна безвідповідальність у Верховній Раді: за якість законів взагалі ніхто не відповідає, оскільки «влада» розподілена аж між 450 особами, які переймаються не стільки чужим для них демосом, скільки рідним бізнесом. Між результатами їхньої праці і заробітною платнею немає жодного зв’язку, оскільки дві третини депутатського корпусу є мільйонерами.
За демократичного устрою народ подібний до сильного господаря, який запрошує на роботу відповідальних працівників, з якими укладає угоду (конституцію), контролює їхню роботу, оцінює кінцеві результати і здійснює винагороду чи покарання. За нинішнього ж устрою немає з кого запитати за плоди поганого управління, так, за 5-мільйонне скорочення населення України ніхто з колишніх керівників не заплатив навіть 5 гривень штрафу.
За всіма ознаками в Україні встановлено режим ОХЛОКРАТІЇ, тобто панування над натовпом, здійснюване прихованими (отже, безвідповідальними) центрами сили. Охлократична влада реалізується як за допомогою прихованих маніпуляцій, так і шляхом відверто-демонстративного терору, а також через системні зусилля, спрямовані на моральне розкладання та організаційне розчленування народу, цілеспрямоване зведення його до рівня натовпу (охлосу). Задля власного самозбереження і самовідтворення охлократична система послідовно намагається перетворити народ на бездумне і безвольне бидло, не здатне до мислення та опору.
Нормальне життя українського народу за нинішнього політичного устрою неможливе. Реальні зміни відбудуться лише після демонтажу охлократії і переходу України до природовідповідного політичного устрою реального народовладдя (демократії).
УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
Природовідповідний український державний лад ми називаємо Третім Гетьманатом.
По-перше, він продовжує демократичні традиції українського козацтва і є третім після гетьманських держав Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського, які, проте, для нас є не ідеальними зразками, а лише етапами історичного пошуку українським народом держави своєї мрії.
По-друге, Третій Гетьманат ґрунтується на трійці метафізичних принципів організації систем: єдиноначальність (відповідальність) — свобода (різноманітність) — справедливість (вдячність).
Системоутворювальним стрижнем держави Третього Гетьманату є повноцінне виконання всіх 7 умов демократичного устрою.
1. НАРОД. Український народ — повновладний господар своєї землі. Для професійного управління своїм господарством він запрошує кваліфікованих добровольців і наймає їх на визначений термін.
2. КОНСТИТУЦІЯ. Головною метою держави є реальне зростання якості життя українського народу та його чисельності, що фіксується на основі об’єктивних показників. Для цього держава передусім повинна: а) захищати права людини на свободу життя; б) захищати права людини на продукт власної праці та творчості; в) захищати національні надбання і національні інтереси. Основи національного способу життя («правила гри») фіксуються в демократичній Конституції, яку замість нинішньої охлократичної конституції має прийняти нова Верховна Рада, а ще краще — скликані нею Конституційні збори. Фактично, йдеться про конституційний договір між народом-господарем і кваліфікованими добровольцями, яких народ запрошує і наймає для здійснення функції державного управління. Перша у світі конституція розроблена українським козацьким гетьманом Пилипом Орликом (1672—1742).
3. ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ГЕТЬМАН. Функція державного управління має здійснюватися під керівництвом людини, яка несе персональну відповідальність за результати своєї діяльності. За українською традицією такий вищий керівник називається не президентом, а гетьманом. Він обирається всенародно, що робить його виразником народної волі і надає його владі максимальної легітимності. Проте, на відміну від президента, гетьман особисто відповідає за стан справ у всій державі, подібно як голова людини відповідає за стан і поведінку керованого нею тіла. ЗА РЕЗУЛЬТАТИ СВОЄЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАН ВІДПОВІДАЄ ВЛАСНИМ МАЙНОМ, ВЛАСНОЮ СВОБОДОЮ І ВЛАСНИМ ЖИТТЯМ. Цілковита персональна відповідальність гетьмана забезпечується тим, що він керує роботою законодавчої, виконавчої і судової влади, самостійно здійснює кадрову політику. Як наслідок, між трьома гілками влади зникає протистояння, здатне загальмувати або цілком зруйнувати будь-які перетворення у державі. Натомість гетьман отримує всі необхідні повноваження для здійснення системних перетворень. Персоналізація влади, реалізована на всіх рівнях державного управління і місцевого самоврядування, позбавляє її анонімності та колективної безвідповідальності.
Конституція містить чітко прописаний механізм імпічменту гетьмана — подібно до конституції «П’ятої республіки» Шарля де Голля, котрий створив найавторитарніший, і водночас — найдемократичніший тип президентського правління в усій сучасній Європі.
Для управління державою гетьман видає універсали (розпорядчі адміністративно-політичні акти) і несе персональну відповідальність за їхню правочинність та їхнє виконання. Дієвість універсалів залежатиме від того, наскільки вони відповідатимуть інтересам різних прошарків і груп українського суспільства. Важливим інструментом врахування цих інтересів і оптимізації гетьманських універсалів є Верховна Рада, яка виступає в ролі ДОРАДЧО-ЕКСПЕРТНОГО ОРГАНУ.
4. ВІДКРИТИЙ МОНІТОРИНГ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАДИ. Принциповою особливістю Третього Гетьманату є прозорість управління і наявність СИСТЕМИ об’єктивного інформування громадян України про стан справ у всіх сферах життя національного організму. Інформація систематизу¬ється у формі узагальнених показників, розрахованих за допомогою відкритої і ясної методики, що передбачає можливість незалежного контролю. Для оцінки якості життя в міжнародній практиці вико¬рис¬то¬вується Індекс людського розвитку, який розра¬ховується за методикою Програми розвитку ООН на основі індексів тривалості життя, досягнутого рівня освіти і реальних доходів на душу населення. Для найбільш узагальненої оцінки діяльності Гетьмана має використовуватися Національний індекс людського розвитку, який окрім трьох індексів ООН також включає індекс народжуваності. Значення Індексу та його складові публікуються щоквартально з кваліфікованими коментарями відповідальних керівників галузей і незалежних експертів, що дозволяє громадянам усвідомлювати динаміку стану справ у державі і відчувати до них особисту причетність.
5. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ГЕТЬМАНА. Гетьман обирається терміном на 5 років. У день голосування громадяни заповнюють не лише виборчий бюлетень, а й лист оцінки гетьмана за попередній період (те ж саме стосується виборних керівників нижчого рівня). Завдяки такому референдуму гетьманування оцінюється за 5-бальною шкалою:
5 балів. Гетьман має право на переобрання (зрозуміло, що таку оцінку виставлять ті, які бажають переобрати гетьмана). Якщо ж він не бажає працювати ще один термін, то за чесну працю отримує щедру винагороду: він стає почесним громадянином України і на все життя разом з родиною та нащадками отримує гідне державне утримання та захист.
4 бали. Те ж саме, але без права на переобрання (автоматично вибуває з другого туру виборів).
3 бали. За незадовільне правління гетьман має відповісти власним майном.
2 бали. Те ж саме плюс втрата свободи на визначений термін.
1 бал. Те ж саме плюс довічне ув’язнення.
6. ВИНАГОРОДА АБО ПОКАРАННЯ. Новообраний гетьман від імені народу на підставі виставленої суспільством оцінки «4» або «5» здійснює винагороду попереднього гетьмана, при нижчій оцінці — передає справу судовим органам, які здійснюють вікрите для громадськості фахове розслідування і виносять виправдальний чи засуджуючий вирок.
7. ОПРИЛЮДНЕННЯ. Новообраний гетьман здійснює широке висвітлення винагороди або покарання попереднього гетьмана, забезпечує об’єктивний аналіз його діяльності та винесення з неї історичних уроків. Факт винагороди чи покарання має бути подією великого виховного значення для всієї нації — сучасників і нащадків.
Головною проблемою запропонованої моделі є ефективний контроль за діяльністю Гетьмана, який концентрує у своїх руках велику силу, яку може контролювати лише ще більша сила. Такою силою може бути лише національна Громада, тобто духовно і організаційно об’єднане суспільство.
ГЛОБАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА
При охлократичному режимі Громада взагалі не потрібна, оскільки контролем однієї «гілки» влади займаються інші «гілки» — в тій мірі, в якій це відповідає їхнім інтересам. Тобто влада займається, так би мовити, самоконтролем (тобто є безконтрольною), натомість народ є відстороненим від цієї функції. Іншими словами, при нинішній охлократичній моделі маємо неконтрольовану (а також безвідповідальну і безкарну) владу і слабкий народ, якому ця влада є чужою з соціальної (влада багатіїв) і етнічної (влада неукраїнців) точки зору.
Натомість гетьманська модель передбачає наявність сильного народу, об’єднаного в Громаду, бо це єдина сила, яка може контролювати Гетьманат. Більше того, лише сила Громади може привести Гетьманат до влади, тому політики-гетьманці (кшатрії) зацікавлені у становленні Громади.
Джерелом сили багатомільйонної української Громади може бути лише її духовна єдність, яка з’явиться лише тоді, коли українці об’єднаються навколо правдивої пасіонарної ідеї і з власної волі витворять свою організацію. Ця духовна єдність має ґрунтуватися на духовно-культурному потоці (Традиції), що розвивається на нашій землі з часів кроманьйонської Борії (Землі Вепра, з 25 тис. до н. е.) і арійської Гіперборії (Трипільської цивілізації, з 55 ст. до н. е.). Головним стимулом для оновлення і розвитку цієї понад 25-тисячолітньої Традиції буде Добра Новина Ісуса Хреста, яка тільки тепер відкрилася нам для прочитання і усвідомлення — це доводиться у фундаментальній праці «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».
Нова українська громада буде громадою релігійною — в первинному, істинному значенні цього слова. Нагадаємо, що слово «релігія» походить від «ре-лиго», що значить «відновлення зв’язку». Мається на увазі відновлення зв’язку між земною сутністю людини та її божественною сутністю, яка є складовою частиною соборної особистості Творця Всесвіту. Складовими частинами істинної релігії є наука (раціональні знання, побудовані на логіці), мистецтво (інтуїція і краса), віра (ясне бачення мети і незламна воля її досягнення), прагнення до психофізичної досконалості (боголюдського стану). Ці складові справжньої Релігії гармонійно доповнюють одна одну, якщо ж між ними виникає суперечність, то це не релігія, а доктрина (вчення), яка вміщує в собі елементи істини і облуди. Нинішні «релігії» насправді не є Релігією — це спотворені фрагментовані залишки первинної єдиної Релігії, яка спричинила Арійський пасіонарний спалах 55 ст. до н. е. Сучасні конфесії неспроможні виконувати функцію Релігії, а тому вони не є повноцінними релігійними організаціями.
Головним критерієм істинності є добрі плоди. Головною ознакою справжньої Релігії є духовний, інтелектуально-психічний і фізичний розвиток Громади, яка практикує цю Релігію, а також кількісне зростання цієї Громади. Таку майбутню релігійну організацію — Церкву-Громаду — ще називають Брахманатом, оскільки духовні та організаційні ініціативи походять від «людей духу», яких в українській традиції прийнято називати «брахманами», «врахманами» або «рахманами» (див. статтю Варнова самоорганізація і принцип Пітера, а також книгу Арійський стандарт). Брахманат — це Громада, що одухотворена і організована варною брахманів; це спільнота, що об’єднана єдиним духом, в якій всі українці є братами і сестрами, незалежно від соціальної функції, рівня розвитку і майнового статусу.
Лише Брахманат, тобто українська Громада з авторитетним духовно-інтелектуальним проводом, має здатність контролювати Гетьманат. «Сильний народ — головний чинник протидії можливій диктатурі. Слабкий же народ за будь-якої системи буде жертвою диктатури — як відвертої авторитарної (як за московської царської чи комуністичної влади), так і прихованої колективної (охлократичної — як сьогодні)» — див. статтю Третій Гетьманат.
Головною силою української Громади має бути ВІРА. Цим словом неправильно позначають нинішні псевдорелігійні доктрини. Насправді Віра — це «сила, що рухає горами», це практична здатність людини силою своєї уяви і незламної волі керувати нашим фізичним світом. Пробудженню в людині практичної здатності до Віри присвячена арійська Добра Новина, в якій описано вчення і діяння Боголюдини — галла-галілеянина Ісуса Хреста, який власним прикладом продемонстрував можливості Віри (починаючи від миттєвого зцілення інших людей до чудесного відновлення свого мертвого тіла — Воскресіння). Він навчив своїх учнів ходити по воді, керувати стихіями, ставати невидимими, миттєво зцілювати людей тощо. Особливістю сучасного українського Брахманату є те, що він формується як глобальна мережа (див. статтю Українська етномережа), яку ми вже кілька років позначаємо іменем СПІЛЬНА ДІЯ.
Річ у тім, що стрімкий розвиток транспорту і телекомунікацій, комп’ютерів та Інтернету спричинює все більшу взаємопов’язаність людей і народів. Тож входячи у третє тисячоліття, ми потрапляємо у “глобальний” світ. Глобалізація радикальним чином змінює стратегію національного поступу, оскільки у такому світі вирішення локальних проблем потребує глобальних зусиль. Це означає, що впорядкування України та її успішний розвиток можливі лише за умови Спільної Дії всього світового українства. Локальні політичні партії, рухи чи блоки вже не здатні подолати нинішній хаос та ініціювати народження Третього Гетьманату — нової української держави, здатної стати геополітичною точкою опори для всього світового українства, спроможної надати кожному українцеві у будь-якій точці світу ефективну допомогу — психологічну, інформаційну, політичну, мілітарну. Тому ключовим чинником переходу України до Третього Гетьманату є формування Брахманату як глобальної української духовної етно-мережі.
ВИСНОВКИ:
1. Єдиним виходом з хаосу тотальної кризи є мисленні і життя за законами Прави (законами Творця Всесвіту).
2. Обов’язковою умовою економічного і расового прогресу українського народу є негайне формування природовідповідної держави — Третього Гетьманату, що ґрунтується на трійці універсальних організаційних принципів.
3. Обов’язковою умовою формування і правильного розвитку Третього Гетьманату є формування всесвітньої української духовної Громади — Брахманату «Спільна Дія».
Хай Буде!
-----------------------------------------
В тему:
Охлократичний Карфаген має бути зруйнованим!
Добра Новина для Четвертого Переходу
Євангеліє наполовину сфальсифіковане?
МИ, БРАХМАНИ І КШАТРІЇ, або практика Сонячної Революції
У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм
Повний текст програми УНА «Сонячна Революція, Третій Гетьманат»
БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта