Антологія українського постмодерного оповідання

Минулого тижня у новосадському кафе “Бункер”, любителі української літератури мали приємність зустрітися із укладачем збірника “Антологія українського постмодерного оповідання”, письменником Юрієм Виничуком з Львова, перекладачами професоркою Львівського університету Аллою Татаренко та доцентом Белградського університету Міленою Іванович, котрі і сербському читачеві приблизили нові течії українського прозового постмодернізму.

А мова про книжку перекладів українських сучасних письменників, котрих, як казав укладач збірника Юрій Винничук, у радянські часи не друкували бо їхні твори виламувались із аспекта соціалістичних напрямків. “Я люблю укладати різноманітні антології, зараз же вийшла Антологія Українська готична проза 20 століття від Івана Франка до сьогоднішнього часу. Перед тим вийшла антологія під назвою “Чорт зна що”, а тема є все що про чортів написали українські письменники, від писань Святих до сьогодні. І щось цікаво стається. Ці видання приказують багатьох наших класиків у зовсім іншому світлі. Я думаю що і у вас стається щось подібне як у нас, а це спад інтересу до класичних авторів 18 та 19 століття. І коли, наприклад, шкільній молоді є далекі теми класиків про соціальну боротьбу, про історичні переживання, то вони відкривають зовсім інші речі коли класики опубліковані творами з неординарними темами, а що раніше було десь захованим і не друкувалося.”



Бунтар і письменник Юрій Винничук у 80 роки XX століття, як і його генерація постмодерністів не друкувалася бо виходили за рамки традиційного. Несподіваним була розповідь письменника про його переклади староірландської мови. А це була помста видавцям та великим критикам й науковцям. Він придумав твір начебто ірландського поета середньовіччя, 13 століття, Рянханбара, і письменник сам себе переклав на українську. Тема була облога Києва татаро-монголами. Твір, як унікальна знахідка, увійшов до Енциклопедії української літератури, писано докторські дисертації і вихвалялось як твір що стоїть поруч із Словом о полку Ігоревім. Коли й сам Винничук признався, що це видумка його помстливої природи, то вже було пізно – наукові кола ще користаються придуманим джерелом. Так письменник Ігор Винничук придумав і одну українську поетесу XVII століття Любовичівну, і її “як рідкісну знахідку” друкували і вихваляли кабінетські цензори та тутешні літературні критики.



Від імені видавця “Стилоса” Франя Петринович висловив думку, що знає багато країн у світі, котрі багато дають власній літературі, знає і ці малочисленні країни, котрі мало дають власній літературі. Ми, Сербія і Україна, є між тими країнами, котрі люблять свою літературну творчість, але мало їй дають. “Тут в Антології я припізнав літературний вогонь котрий своєчасно горів і в сербській літературі і завдяки 20 присутнім авторам, перекладам Алли Татаренко та Мілени Іванович я тут узрів і світові літературні течії. У пізнанні паралельних світів, коли б презентував сербський постмодернізм 80 та 90 років, як б більшість українських авторів міг ототожнити із Мілорадом Павичем, Светіславом Басаром, Савом Дамяновим. Майже весь корпус й зміст цих розповідей можуть оцінитись однозначно”



Професорка Алла Татаренко, одна з перекладачок наголосила, що ця Антологія є одночасно національною й універсальною. Це є тут презентовано загально людські розповіді. Ці книжки допомагають щоб наші народи та люди ознайомились із відмінностями, допомагають віднайти відповіді на літературні запитання, відчути красу іншої літератури і стати частиною світового письменства.







Фоторепортаж події







Drustvo za ukrajinski jezik, knjizevnost i kulturu “PROSVITA”

Devet Jugovica 3/3,

21000 Novi Sad,

Srbija i Crna Gora

tel: +381 (64) 16 17 348 – Predsednik,

+381 (64) 16 10 432 – Sekretar

e-mail: prosvita@neobee.net

internet: www.prosvitaukrainian.org.yu

Гравець: 
Народний Оглядач
11

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка