Як викрадають українську ідентичність: інтерв’ю з Йосифом Зісельсом і боротьба за пам’ять
Ідентичність під прицілом
Інформаційна війна Росії проти України — це війна не лише за територію, а й за пам’ять, культуру, образ українця. Російські наративи формують викривлену ідентичність українця, якою потім маніпулюють як усередині країни, так і за її межами. Про це — глибока розмова із Йосифом Зісельсом, яка вийшла на каналі Ukrainer Q.
Це інтерв’ю виявилось у рази важливішим за популярне, але порожнє, за словами авторки, інтерв’ю Аліни Шаманської. Замість трьох годин марного контенту, тут — факти, прізвища, схеми та розуміння глибинного конфлікту за нашу свідомість.
Однією з центральних тем є історія навколо меморіалу Бабиного Яру. У 2016 році російські олігархи — Михайло Фрідман, Герман Хан та інші учасники групи Альфа-Груп — запропонували створити в Києві розкішний меморіал жертвам Голокосту. Але за фасадом благородної мети ховалося інше: бажання через пам’ятник нав’язати світові образ українця як колаборанта й антисеміта.
Йосиф Зісельс пояснює, що російські гроші активно використовувалися не лише на спорудження меморіалу, а й на підтримку російського оборонного комплексу — зокрема, фінансування Уралвагонзаводу, який виробляє танки, що воюють проти України.
Лозниця, «Бабин Яр» і пропаганда під виглядом документалістики
Сергій Лозниця, знаний український режисер, ще у 2014 році планував фільм про Бабин Яр. Зісельс зустрівся з ним і намагався відмовити від зйомок, оскільки сценарій був побудований на акцентуванні провини українців у розстрілах — попри брак історичних доказів. Зісельс каже прямо: «Цього не було». Відомо, що розстріли здійснювали німецькі есесівці, а українська поліція не брала в цьому безпосередньої участі.
Однак Лозниця все ж створив фільм — уже на гроші Фрідмана — і вставив текстові заставки про нібито участь «українських націоналістів» у розстрілах. Це класичний приклад псевдодокументалістики: фільм має вигляд документального, але факти в ньому сфабриковані або викривлені.
Джонатан Літтел і «Благоволительки»: російський архів у західному романі
Ще один приклад — книга американця Джонатана Літтела «Благоволительки», яка вийшла у виданні Центру Бабиного Яру. У ній є фрагменти, що малюють кримських татар як масових колаборантів нацистів, що нібито стало причиною їхньої депортації. Ці «факти» базуються на документі, написаному Лаврентієм Берією для Йосипа Сталіна, який ніколи не публікувався. Зісельс стверджує, що джерело інформації — архіви ФСБ.
Ця книга поширює проросійські міфи про колективну вину цілих народів і робить це у формі художнього роману — що ще небезпечніше, бо важко перевірити правдивість фактів.
Альфа-Груп, «культурні подорожі» й вербування західної інтелігенції
Зісельс також розповідає про масову вербовку іноземних діячів, яку провадила російська сторона. За кошти Альфа-Груп до Росії запрошували молодих науковців, дипломатів, журналістів з Європи й США. Їм влаштовували поїздки, знайомства з культурою — усе для формування позитивного ставлення до Росії та її «правильних» поглядів на історію.
Це м’яка сила, яка через академічні середовища просуває російські наративи у світовому інтелектуальному дискурсі.
Хто прикриває все це в Україні?
Йосиф Зісельс прямо заявляє: за просування проросійських проєктів стоять впливові особи в Україні. Зокрема, згадується Андрій Єрмак — як людина, яка нібито прикриває інтереси Фрідмана та інших олігархів навіть після введення санкцій.
Також Зісельс звертає увагу на бездіяльність держави щодо конфіскації майна підсанкційних осіб: «У них нічого не забрали, бо їх прикривають».
Українці й євреї: не вороги, а союзники
Окрема важлива тема — стосунки між українцями та євреями. Зісельс визнає: в історії були болючі періоди й конфлікти. Але часто ці конфлікти виникали через присутність третіх сил — імперських панів — і участь окремих представників обох народів у службі цим панам.
Насправді українці й євреї є природними союзниками в боротьбі за свободу та проти імперіалізму. Нам потрібно дивитися на спільну історію критично, але не узагальнювати провину окремих — на цілі народи.
Підтримка «Історії без міфів» і нової української просвіти
На тлі тотального фальшування іде великий контррух — українська культурна просвіта. Прикладом є ютуб-канал «Історія без міфів», який уже 5 років створює якісний історичний контент. Завдяки ентузіазму людей як Костянтин Анохін, Владлен Мараєв, В’ячеслав Діхтяренко, вдалося зібрати майже мільйон підписників і випустити сотні відео.
Частина команди нині воює. Наприклад, продюсер каналу служить у 425-му батальйоні Сил безпілотних систем, на потреби якого авторка збирає кошти. Підтримка таких ініціатив — не менш важлива, ніж підтримка ЗСУ.
Висновок: кожен українець — учасник опору
Зараз триває не лише війна за землю. Триває війна за ідентичність. І в цій війні наша зброя — правда, пам’ять, критичне мислення, підтримка українського контенту й освіти. Росіяни не припинили спроби повернутися — не лише у військовому, а й в історичному плані. Вони чекають на наш програш, щоб знову «відновити» проєкти на кшталт меморіалу Бабиного Яру — вже без опору.
Але цього не станеться, якщо кожен із нас буде цеглинкою в обороні ідентичності — через контент, навчання, діалог, підтримку правди.
Тему підняла Тетяна Микитенко Тетяна Олексіївна Микитенко (нар. 28 серпня1981, Київ) — українська журналістка, блогерка, телеведуча. Засновниця і ведуча блогу й щотижневої інформаційно-розважальної програми «Рагулі» на YouTube-каналі Ragulivna.[1]
Наші інтереси:
Чим корисна ця стаття:
Називає прізвища тих, хто причетний до нав’язування фальшивої ідентичності;
Дає історичну та фактологічну базу, щоб розрізняти правду й маніпуляцію;
Пояснює, чому важливо підтримувати українські історичні ініціативи;
Надихає бути суб’єктом ідентичності, а не її жертвою.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Радіймо, ельфи! У новому епізоді нашого подкасту ми обговоримо п’ять унікальних ознак потенційних ельфів: від розуміння двох нових стадій розвитку людини до фізичного та ментального омолодження. А ще...
Як викрадають українську ідентичність: інтерв’ю з Йосифом Зісельсом і боротьба за пам’ять
Ідентичність під прицілом
Інформаційна війна Росії проти України — це війна не лише за територію, а й за пам’ять, культуру, образ українця. Російські наративи формують викривлену ідентичність українця, якою потім маніпулюють як усередині країни, так і за її межами. Про це — глибока розмова із Йосифом Зісельсом, яка вийшла на каналі Ukrainer Q.
Це інтерв’ю виявилось у рази важливішим за популярне, але порожнє, за словами авторки, інтерв’ю Аліни Шаманської. Замість трьох годин марного контенту, тут — факти, прізвища, схеми та розуміння глибинного конфлікту за нашу свідомість.
tetyanaoleksiyivnamykytenko.jpg
Зміст
Меморіал Бабиного Яру — троянський кінь
Однією з центральних тем є історія навколо меморіалу Бабиного Яру. У 2016 році російські олігархи — Михайло Фрідман, Герман Хан та інші учасники групи Альфа-Груп — запропонували створити в Києві розкішний меморіал жертвам Голокосту. Але за фасадом благородної мети ховалося інше: бажання через пам’ятник нав’язати світові образ українця як колаборанта й антисеміта.
Йосиф Зісельс пояснює, що російські гроші активно використовувалися не лише на спорудження меморіалу, а й на підтримку російського оборонного комплексу — зокрема, фінансування Уралвагонзаводу, який виробляє танки, що воюють проти України.
Лозниця, «Бабин Яр» і пропаганда під виглядом документалістики
Сергій Лозниця, знаний український режисер, ще у 2014 році планував фільм про Бабин Яр. Зісельс зустрівся з ним і намагався відмовити від зйомок, оскільки сценарій був побудований на акцентуванні провини українців у розстрілах — попри брак історичних доказів. Зісельс каже прямо: «Цього не було». Відомо, що розстріли здійснювали німецькі есесівці, а українська поліція не брала в цьому безпосередньої участі.
Однак Лозниця все ж створив фільм — уже на гроші Фрідмана — і вставив текстові заставки про нібито участь «українських націоналістів» у розстрілах. Це класичний приклад псевдодокументалістики: фільм має вигляд документального, але факти в ньому сфабриковані або викривлені.
Джонатан Літтел і «Благоволительки»: російський архів у західному романі
Ще один приклад — книга американця Джонатана Літтела «Благоволительки», яка вийшла у виданні Центру Бабиного Яру. У ній є фрагменти, що малюють кримських татар як масових колаборантів нацистів, що нібито стало причиною їхньої депортації. Ці «факти» базуються на документі, написаному Лаврентієм Берією для Йосипа Сталіна, який ніколи не публікувався. Зісельс стверджує, що джерело інформації — архіви ФСБ.
Ця книга поширює проросійські міфи про колективну вину цілих народів і робить це у формі художнього роману — що ще небезпечніше, бо важко перевірити правдивість фактів.
Альфа-Груп, «культурні подорожі» й вербування західної інтелігенції
Зісельс також розповідає про масову вербовку іноземних діячів, яку провадила російська сторона. За кошти Альфа-Груп до Росії запрошували молодих науковців, дипломатів, журналістів з Європи й США. Їм влаштовували поїздки, знайомства з культурою — усе для формування позитивного ставлення до Росії та її «правильних» поглядів на історію.
Це м’яка сила, яка через академічні середовища просуває російські наративи у світовому інтелектуальному дискурсі.
Хто прикриває все це в Україні?
Йосиф Зісельс прямо заявляє: за просування проросійських проєктів стоять впливові особи в Україні. Зокрема, згадується Андрій Єрмак — як людина, яка нібито прикриває інтереси Фрідмана та інших олігархів навіть після введення санкцій.
Також Зісельс звертає увагу на бездіяльність держави щодо конфіскації майна підсанкційних осіб: «У них нічого не забрали, бо їх прикривають».
Українці й євреї: не вороги, а союзники
Окрема важлива тема — стосунки між українцями та євреями. Зісельс визнає: в історії були болючі періоди й конфлікти. Але часто ці конфлікти виникали через присутність третіх сил — імперських панів — і участь окремих представників обох народів у службі цим панам.
Насправді українці й євреї є природними союзниками в боротьбі за свободу та проти імперіалізму. Нам потрібно дивитися на спільну історію критично, але не узагальнювати провину окремих — на цілі народи.
Підтримка «Історії без міфів» і нової української просвіти
На тлі тотального фальшування іде великий контррух — українська культурна просвіта. Прикладом є ютуб-канал «Історія без міфів», який уже 5 років створює якісний історичний контент. Завдяки ентузіазму людей як Костянтин Анохін, Владлен Мараєв, В’ячеслав Діхтяренко, вдалося зібрати майже мільйон підписників і випустити сотні відео.
Частина команди нині воює. Наприклад, продюсер каналу служить у 425-му батальйоні Сил безпілотних систем, на потреби якого авторка збирає кошти. Підтримка таких ініціатив — не менш важлива, ніж підтримка ЗСУ.
Висновок: кожен українець — учасник опору
Зараз триває не лише війна за землю. Триває війна за ідентичність. І в цій війні наша зброя — правда, пам’ять, критичне мислення, підтримка українського контенту й освіти. Росіяни не припинили спроби повернутися — не лише у військовому, а й в історичному плані. Вони чекають на наш програш, щоб знову «відновити» проєкти на кшталт меморіалу Бабиного Яру — вже без опору.
Але цього не станеться, якщо кожен із нас буде цеглинкою в обороні ідентичності — через контент, навчання, діалог, підтримку правди.
Тему підняла Тетяна Микитенко
Тетяна Олексіївна Микитенко (нар. 28 серпня 1981, Київ) — українська журналістка, блогерка, телеведуча. Засновниця і ведуча блогу й щотижневої інформаційно-розважальної програми «Рагулі» на YouTube-каналі Ragulivna.[1]
Чим корисна ця стаття:
Називає прізвища тих, хто причетний до нав’язування фальшивої ідентичності;
Дає історичну та фактологічну базу, щоб розрізняти правду й маніпуляцію;
Пояснює, чому важливо підтримувати українські історичні ініціативи;
Надихає бути суб’єктом ідентичності, а не її жертвою.
Зверніть увагу
Ельфійська свідомість та ельфійська ідентичність – стратегія перетворення на надлюдину (+аудіо)