Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська
189

Агенти Сталіна у Вашингтоні. Нові дослідження, нові факти

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

Автори нового дослідження доводять, що в 1930-ті 1940-ті роки СРСР мав можливість таємно впливати на зовнішню політику Сполучених Штатів. Адміністрації Франкліна Рузвельта і Гаррі Трумена були буквально нашпиговані радянськими агентами, які не тільки збирали надсекретну інформацію, а й творили реальний вплив на політику Сполучених Штатів.

ruzvelt.jpg

Франклін Рузвельт (в центрі)

Цей сенсаційний висновок зробили Стентон Еванс і Герберт Ромерстайн, що опублікували книгу «Секретні агенти Сталіна. Підрив уряду Рузвельта» (Stalin's Secret Agents. The Subversion of Roosevelt's Government).

Те, що радянська розвідка була вкрай активна в США в 1930-1940-і роки відомо давно: найбільш відомим результатом її діяльності стало викрадення ядерних секретів Сполучених Штатів, завдяки чому Радянський Союз зміг в рекордні терміни створити свою ядерну зброю.

Однак автори книги стверджують, що цим справа не обмежувалася - радянська агентура (це могли бути професійні розвідники, комуністи або просто американці ліво-ліберальних поглядів, що з різних причин вважали за необхідне  допомагати Москві) змогли опинитися на багатьох ключових посадах у вищих ешелонах влади США .

Еванс і Ромерстайн підкреслюють, що в США до відповідальності були притягнуті лише деякі з них.

Китай і Ялта

У книзі зібрано достатньо багато прямих і непрямих доказів справедливості цієї гіпотези.

Показовими є два приклади. Під час Другої світової війни політику США по відношенню до Китаю визначали буквально кілька людей, які знали китайську мову, в більшій чи меншій мірі розуміли культуру і традиції цієї країни і могли орієнтуватися в неймовірно складній і заплутаній військово-політичній ситуації.

Тоді значну частину території Китаю контролювали японські війська, яким формально протистояли уряд Гоміньдану на чолі з Чан Кайши, комуністи на чолі з Мао Цзедуном і численні польові командири. Найчастіше китайські фракції воювали один з одним, а не з японцями.

Еванс і Ромерстайн звертають увагу, що всі ключові фахівці з Китаю в адміністрації США були викриті в контактах з радянськими розвідниками, або таємно належали до Комуністичної партії США - давно доведено, що радянські розвідслужби фінансово підтримували американських комуністів і користувалися їх допомогою.

Ці фахівці одностайно рекомендували вищому керівництву країни відмовитися від підтримки "корумпованого і неефективного" уряду Чан Кайши, зробивши ставку на "активно воюючого з японцями" Мао Цзедуна. Значною мірою, ці рекомендації були прийняті та реалізовані, що, в результаті, призвело до утворення комуністичного Китаю, з яким Сполучені Штати опинилися в стані конфлікту вже в наступному десятилітті.

Величезний вплив на світ справила Ялтинська конференція, що пройшла в лютому 1945 року і  на якій було визначено долю Німеччини, визначені майбутні кордони Польщі, балканських держав, СРСР (саме тоді була досягнута домовленість, що в обмін на вступ у війну проти Японії, Радянський Союз поверне собі південний Сахалін і Курильські острови) і ін.

Автори книги підкреслюють, що тоді склалася наступна ситуація: президент Рузвельт був у дуже поганому стані - йому залишалося жити три місяці, держсекретар Евард Стеттиніус тільки недавно зайняв цей пост, в результаті, де-факто головним американським переговірником виявився Альгер Хісс (Елджер Гісс, Alger Hiss), глава Офісу спеціальних політичних зв'язків, який відповідав за стратегічне планування.

Через кілька років судом було доведено, що Хісс таємно перебував у лавах Комуністичної партії і входив до осередку, пов'язаного з радянським посольством. Отже, роблять висновок автори книги, Йосип Сталін фактично вів переговори зі своїм власним агентом.

Результатом цього, наприклад, стала згода США на те, що у СРСР в ООН буде три голоси - окремі голоси отримали Українська і Білоруська РСР, а також згоду західних союзників депортувати в Радянський Союз сотні тисяч людей, що бігли на Захід разом або слідом за німецькими військами.

Коментар

Кореспондент Російської служби «Голосу Америки» зустрівся зі Стентоном Евансом на презентації його книги у фонді «Спадщина» і поцікавився: чим Еванс може пояснити настільки неймовірні успіхи радянської розвідки?

«Радянська розвідка була набагато потужнішою, ніж наша, - відповів автор «Секретних агентів Сталіна» - Радянські розвідники були професіоналами, і цих професіоналів було багато тисяч. СРСР направляв неймовірні ресурси на подібну діяльність. У свою чергу, Сполучені Штати довгий час абсолютно не помічали цього. Частково це відбувалося і тому, що радянська розвідка не просто збирала інформацію - вона ще й поширювала дезінформацію, щоб ввести супротивника в оману».

«Ми вели свідомо програшну гру, причому це відбувалося дуже довгий час. Ми були вівцею в овечій шкурі, і потрібно тривалий час, щоб ми перестали бути вівцею», - зауважив Еванс.

Книгу "Stalin's Secret Agents: The Subversion of Roosevelt's Government by M. Stanton Evans" можна придбати на сайті amazon.com.

Наші інтереси: 

Знаючи минуле, можна прогнозувати майбутнє.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.

Напередодні Другої світової війни і у військовий час радянський розвідувальний апарат мав 39 агентів, які займали важливі керівні посади в наступних державних установах Америки:
Державний департамент, з доступом в секретну телеграфну кімнату УСС (Алджер Хісс, Моріс Гальперін, Роберт Т. Міллер, Дональд Хісс);
Міністерство фінансів (Каррі Декстер Вайт, Грегорі Сілвермастер, Гарольд Глассер, Соломон Адлер, Соня Голд);
Міністерство юстиції (Норман Бакстер);
Міністерство сільського господарства ( Гарольд Уейр, Джон Абт, Натан Уітт, Лі Прессман, Генрі Г. Коллінз, Бела Голд);
Департамент військової промисловості (Ірвінг Каплан, Віктор Перло, Джон Абт, Едвард Фітцджеральд, Гаррі Макдофф);
Військове відомство (Вільям Людвіг Улльман);
Військово-повітряні сили (Джордж Сілверман);
Армія (підполковник Джон Х. Рейнольдс);
Міністерство торгівлі (Вільям Ремінгтон, Натан Уітт);
Управління по цінам (Чарльз Крамер – помічник сенатора Кілгора, Віктор Перло);
Закордонна економічна адміністрація (Френк Кое, Алан Розенберг, Лаучлін Каррі – помічник по адміністративним питанням президента Рузвельта, Філіп Кіні, Майкл Грінберг, Бела Голд);
Координаційний центр міжамериканських відносин (Джозеф Крегг, Бернард Редмонт, Вільям З. Парк);
Управління Стратегічних Служб (Дункан Лі, Леонард Мінс, Елен Тенні, Джуліус Джозеф, Доналд Уіллер);
Секретна служба (Хафіз Салех).

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.

Як результативно працювали агентурні мережі можна побачити на прикладі мережі журналу «Амеразія», який почав виходити в США в 1936 році.
В неї входили: видавець журналу Філіп Яффе (емігрант з Росії, комуніст), співвласник журналу і редактор Фредерік Вандербілд Філд (комуніст), співробітники військово-морської розвідки Ендрю Рот (комуніст) і Еммануель Ларсен, працівник держдепартаменту (експерт по Далекому Сходу) Джон Стюарт Сервіс, Марк Гайн (емігрант з Росії).

11 березня 1945 року УСС провело операцію в результаті якої в офісі редакції було виявлено 428 секретних документів:
- 267 - із держдепартаменту;
- 19 - із військово-морської розвідки;
- 50 – із Управління Стратегічних Слуужб;
- 34 – із військово-морської розвідки;
- 58 – із військового відомства.

УСС передало справу в ФБР. Міністерство військово-морських сил і Міністерство юстиції намагалося припинити розслідування ФБР, але новий президент Гаррі Трумен наказав продовжити розслідування і, якщо необхідно, провести арешти!
6 червня 1945 р. Міністерство юстиції оголосило про арешт 6 осіб по звинуваченню в шпигунстві! При обшуках у арештованих ФБР вилучило 1700 секретних документів!
***
Про розміри радянських агентурних мереж можна судити по кількості судових справ: на кінець 1953 року було розглянуто 766 справ по шпигунству і 261 справа по саботажу.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.

1/ Розвідку в США вели дві структури: ІНО НКВС і ГРУ
Кожна з цих структур мала легальні і нелегальні резидентури
ЛЕГАЛЬНІ РЕЗИДЕНТУРИ складалися з радянських громадян, які працювали в посольстві СРСР та в різних радянських закордонних організаціях…
НЕЛЕГАЛЬНІ РЕЗИДЕНТУРИ складалися з іноземців, що проживали в США…

2/ Схема розвідки ІНО НКВС:
А) Перший (вищий) рівень:
Василь Зарубін (третій секретар посольства СРСР), з осені 1941 до літа 1944 р.
Анатолій Громов (перший секретар посольства СРСР), з літа 1944 р. по грудень 1945 р.
Федір Гаранін (перший секретар посольства СРСР), з грудня 1945 р.
Б) Другий рівень:
Розвідники, що працювали під прикриттям посад консулів, віце-консулів, секретарів і аташе, а також працівників різних радянських представництв. Частина з них мала дипломатичний імунітет, інші хоча і не мали його, але знаходилися під захистом своєї офіційної посади.
В якості прикладів можна назвати Анатолія Яковлєва, Григорія Хейфеца, Петра Іванова.
В) Третій рівень був представлений американцями, які забезпечували таємний зв’язок між радянським апаратом і агентами. Ці таємні співробітники були визначними діячами американської компартії, які присвятили себе службі радянській розвідці в США. В цю групу входили Петерс, Яков Голос і Стів Нельсон.
Г) На четвертому рівні знаходилися агенти і субагенти – американські комуністи і безпартійні, які входили в розвідувальні мережі.

3) Схема розвідки ГРУ
А) На першому рівні – генерал Ілля Сараєв, військовий аташе посольства СРСР і підпорядкований йому штат.
Б) На другому рівні знаходився його найближчий помічник Павло Михайлов, обіймавший посаду віце-консула в Нью-Йорку.

В) Агенти, які входили в розвідувальні мережі.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.

Агент радянської розвідки Яків Голос (агентурні псевдоніми «Звук», «Тимми», «Ум», «Джон»).

Читайте про нього і його роботу в блозі:
«КОМІНТЕРН і РОЗВІДУПР під дахом Компартії США».

https://www.ar25.org/node/38368

Протягом десяти років (з 1930 по 1943 роки), Яків Голос (агентурні псевдоніми «Голос», «Ум», «Джон», «Звук», «Тимми») створив найбільшу розвідувальну мережу ОГПУ-НКВД-НКГБ в США.

Для прикриття він очолював туристичне агентство «Уорлд Турістс, Інк.» (Англ. World Tourists, Inc.) в Нью-Йорку, через яке займався постачанням радянській зовнішній розвідці, нелегалам ІНО і Комінтерну справжніх американських документів і паспортів різних країн, переправленням потрібних людей в СРСР.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Явсе Світ.

Сполучені Штати Америки це світовий поліцейський.СРСР це світовий "гопник".Як часто буває,поліція і кримінал тісно співпрацюють в темну;на НО в минулих передачах вияснили,що США і СРСР пов'язані кров'ю військових злочинів у Другій Світовій війні;усе як у кримінальному світі..тож ці "партнери",котрі для гобітів грають роль ворогів,ще довго будуть підкидати всякого роду "секретних матеріалів" про всемогутніх "агентів Сталіна" і т.п.

Вірю в те, що розумію.