Зображення користувача Іван Закала.
Іван Закала

Історія одного вченого.

Моя оцінка корисності цієї статті: 
1 - Може колись знадобиться.

Всі люди різні. Є  й такі, що одержимі наукою. Жив в наш час дуже хороший вчений, який присвятив все своє життя вивченні планети Земля, та походження життя на ній. Земля́ це третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.  Землю іноді називають світом, латинською назвою Терра або грецькою — Гея.

Всі люди різні. Є  й такі, що одержимі наукою. Жив в наш час дуже хороший вчений, який присвятив все своє життя вивченні планети Земля, та походження життя на ній. Земля́ це третя від Сонця планета Сонячної системи, єдина планета, на якій відоме життя, домівка людства.  Землю іноді називають світом, латинською назвою Терра або грецькою — Гея.

.

Планета Земля

Земля є об'єктом дослідження значної кількості наук. Вивчення Землі як небесного тіла належить до царини астрономії, будову і склад Землі вивчає геологія, стан атмосфери — метеорологія, сукупність проявів життя на планеті — біологія. Географія дає опис особливостей рельєфу поверхні планети — океанів, морів, озер та річок, материків та островів, гір та долин, а також людські поселення й суспільні утворення: міста й села, держави, економічні райони тощо. За допомогою сучасних засобів збору та обробки інформації наш учений систематизував всі знання, та йому щось бракувало для повної картини. І він поринув своїми думками в центр землі щоб дослідити, які процеси там відбувається. Побачив, що Земля це великий електромагніт, який захищає життя на Землі від пагубних космічних та сонячних променів. Він зрозумів як формуються материки, циркулює вода, розміщені корисні копалини, як формується погода та інші глобальні явища, які впливають на розвиток життя. Але його допитливий розум хотів повнішої інформації і він бачив, що на розвиток Землі впливають також і інші планети та  почав досліджувати Місяць та всі планети Сонячної системи.

Сонячна система.

 На це він витратив ще багато років але інформації йому бракувало і тоді він спрямував свій розум в центр Сонця. Воно майже ідеально сферичне і являє собою гарячу плазму, сплетену магнітними полями. При діаметрі приблизно 1.3 млн км, що в 109 разів більше, ніж земний, має масу близько 2 ×1030 кг, що більше земної приблизно в 330 000 разів. Джерелом енергії Сонця є термоядерні реакції в його ядрі. Земля та сім інших планет обертаються навколо Сонця. Крім них, навколо Сонця обертаються комети, астероїди, метеороїди, космічний пил та інші дрібні об'єкти. Маса Сонця становить 99,866% від загальної маси всієї Сонячної системи. Сонячне випромінювання підтримує життя на Землі та визначає клімат нашої планети. Сонце складається з водню (~73% від маси), гелію (~ 25% від маси) та інших елементів з меншою концентрацією — заліза, нікелю, кисню, азоту, кремнію, сірки, магнію, вуглецю, неону, кальцію та хрому. Середня густина Сонця становить 1400 кг/м³. Температура поверхні Сонця становить близько 6000 К. Сонце світить майже білим світлом, але через сильніше розсіювання і поглинання короткохвильової частини спектра атмосферою Землі пряме світло Сонця біля поверхні нашої планети набуває певного жовтого відтінку. Якщо небо ясне, то блакитний відтінок розсіяного світла складається з жовтуватим прямим сонячним світлом і загальне освітлення об'єктів на Землі стає білим. У нашій Галактиці налічується понад 100 млрд зірок. При цьому 85% зірок нашої галактики — це зірки, менші за Сонце (здебільшого — червоні карлики). Сонце виробляє енергію шляхом термоядерного синтезу. У Сонця переважна частина енергії виробляється при синтезі гелію з водню. Відстань Сонця від Землі — близько 149,6 млн . км. Сонце перебуває на відстані близько 26 000 світлових років від центру «Чумацького Шляху» й обертається навколо нього з періодом близько 220 млн років. Дослідивши всі процеси він осягнув своїм розумом всю Сонячну систему, що міг навіть керувати нею. Відлетівши на деяку відстань від сонячної системи він звернув свою увагу на нашу галактику Чумацький Шлях і щоб краще зрозуміти життя на Землі наш вчений взявся за вивчення галактики.

 

Галактика Чумацький Шлях.

Хоча саме словосполучення «Чумацький Шлях» здається таким безпечним, ласкавим і ніжним, насправді наша галактика є жахливо екстремальним місцем, де регулярно відбуваються катастрофічні події у вигляді зіткнення космічних тіл, вибухів наднових, величезних викидів жорсткого випромінювання і високоенергетичних часток, бурхлива діяльність магнітарів і квазарів. Цей гігантський небесний гобелен, витканий з мільярдів зірок і удобрений циклопічними клубами пилогазових утворень. Космічна імперія руйнування і творення, яку ми називаємо Чумацький Шлях, являє собою місце космічних крайнощів, де зірки можуть ліниво плисти або вилітати за межі галактики зі швидкістю в кілька мільйонів кілометрів на годину. Діаметр цього екстремального і жорстокого небесного спіралеподібного диску становить близько 120 тис. світлових років, а маса в трильйони разів перевищує вагу Сонця. Чумацький Шлях зародився не менше 12 млрд. років тому і досі продовжує активно будуватися. За своєю формою це гігантське галактичне утворення схоже на овальний еліптичний диск з розбіжними від центру руками. Чумацький Шлях відрізняється трохи некомпактною структурою. Це швидко обертаючись галактика з досить великою еволюційною активністю. У ній досить інтенсивно проходять процеси зоре утворення. Величезні області всередині цього утворення приховані від нас величезними клубами пилу і газу, званих туманностями. Іншими словами, периферійне розташування Сонячної системи обумовлює ту обставину, що нам набагато легше вивчати інші галактики, ніж свою власну. Однак відомо, що еліптичний сильно сплюснутий диск Чумацького Шляху має в центрі перемичку, що складається з 30 млн. зірок. Це найактивніша частина галактики. Тут зірки розташовується майже впритул одна до одної і обертаються з величезною швидкістю. Таку підвищену активність в цій області вчені пояснюють наявністю в центрі Чумацького Шляху надмасивного тіла – чорної діри, яка своїм нескінченно потужним гравітаційним полем розганяє зірки до немислимих швидкостей. Ця гіпотеза підтверджується тим фактом, що швидкість зірок у внутрішній частині галактики прямо пропорційна їх віддаленості від центру. На вивчення всіх процесів, що відбуваються в галактиці вчений витратив ще багато років. Але йому ще бракувало інформації і тоді він перемістив свій розум в велику чорну діру, яка є в центрі нашої галактики. 

Чорна діра.

Загальна теорія відносності передбачає, що достатньо компактна маса буде деформувати простір-час, утворюючи чорну діру. Навколо чорної діри існує математично визначена поверхня, що називається горизонтом подій, яка визначає точку, з якої вже немає повернення. Вона називається «чорною», тому що поглинає все світло, що потрапляє на горизонт, нічого не відбиваючи, подібно до абсолютно чорного тіла в термодинаміці. Квантова механіка передбачає, що чорні діри випромінюють хпилі подібно до чорного тіла зі скінченною температурою. Ця температура обернено пропорційна до маси чорної діри, роблячи важкими спостереження цього випромінювання для чорних дір зоряних мас та вище. Очікується, що чорні діри зоряних мас утворюються, коли у зорі масою понад 10 мас Сонця закінчуються джерела енергії. В ядрі виникають умови, коли нейтрон стає стабільною часткою. За таких умов значна частина електронів поєднується з вільними протонами. Таким чином, тиск виродженого електронного газу не може більше утримувати рівновагу зорі. Ядро зорі колапсує і набуває густини, що близька до густини атомного ядра. Падіння зовнішніх шарів на ядро призводить до спалаху наднової та скидання зовнішніх шарів у навколишній простір. Якщо маса утвореної нейтронної зорі залишається більшою за відповідну межу, то тиск виродженого нейтронного газу не може підтримувати рівновагу й відбуватиметься подальший колапс. Густина енергії у ядрі при цьому прямує до нескінченності. Після того, як чорна діра утворилася, вона може продовжувати рости, абсорбуючи масу з навколишнього середовища. Абсорбуючи інші зорі та зливаючись з іншими чорними дірами, можуть утворитися надмасивні чорні діри з масами порядку мільйонів мас Сонця. Загальноприйнято, що надмасивні чорні діри існують в центрах більшості галактик. Зокрема, є беззаперечні докази існування чорної діри масою більше 4 мільйонів мас Сонця у центрі нашої Галактики. Вивчивши всі процеси  та закони які діють в чорній дірі та осягнувши своїм розумом всю галактику вчений побачив що йому ще бракує знань, щоб описати розумне життя, яке утворилося на Землі. Вийшовши з чорної діри він побачив що галактики плавають в єфірі темної матерії і тоді він вирішив дослідити всі галактики всесвіту та об’єкти які в ньому знаходяться. Темна матерія — один із компонентів Всесвіту, існування якого виявлено нещодавно лише за гравітаційним впливом на видиму матерію і на фонове випромінювання, оскільки вона не випромінює і не розсіює електромагнітне випромінювання, а також не бере участі у сильній (ядерній) взаємодії. Припущення про її існування необхідне для пояснення розбіжностей між: масами галактик, скупчень галактик та усього Всесвіту, виміряних за їхніми динамічними характеристиками, та масами видимої у них матерії — зірок, газу і пилу з міжзоряного і міжгалактичного середовища. На основі спостережень структур більших за розмірами галактик та їх інтерпретації у рамках теорії Великого Вибуху встановлено, що темна матерія становить 26.8% від сумарної густини усіх компонентів Всесвіту. Для порівняння, звичайна речовина становить лише 4.9% від сумарної густини Всесвіту, решта густини — 68.3% припадає на темну енергію. Якщо не брати до уваги темну енергію, то темна матерія становить близько 80% від густини матерії Всесвіту, а звичайна (видима) матерія становить лише близько 20%.

Наш Всесвіт.

Все більше заглиблюючись у науку він зрозумів, що Все́світ це весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх набуває матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та інші космічні тіла. Всесвіт настільки великий, що його розміри важко уявити. Всесвіт, досліджуваний астрономами,  простягається на 1,6·1024 км і нікому не відомо, наскільки він великий за межами видимої частини. У вужчому сенсі під Всесвітом розуміється світ небесних тіл із законами їхнього руху та розвитку, їхній розподіл у часі і просторі. Матерія у Всесвіті розподілена вкрай нерівномірно, значна частина її зосереджена в окремих більш або менш щільних космічних тілах: галактиках, зорях і туманностях. Відстані між окремими об'єктами як правило, вимірюють у світлових роках, тобто відстанях, які світло проходить за один рік. Небесні тіла, з яких складається Всесвіт, вивчає наука астрономія. Астрофізика намагається зрозуміти явища і процеси, що відбуваються у Всесвіті. Теорії еволюції Всесвіту та гіпотези його подальшого розвитку розробляються в рамках космології. Наукове дослідження Всесвіту опирається на так званий космологічний принцип, який стверджує, що закони природи у всьому об'ємі Всесвіту однакові.. 

Мультивсесвіт.

Коли міліарди нейронів головного мозку нашого вченого змогли вивчити наш Всесвіт та осягнути його він на цьому не зупинився і захотів його покинути та подивитися, що відбувається за його межами. І він з темного , холодного всесвіту перемістився в теплий та світлий простір і побачив що тих всесвітів багато тисяч, а може й багато міліонів. Він побачив Мультивсесвіт або гіпотетичну множину всіх можливих паралельних всесвітів (включно з тим, де ми знаходимося). Уявлення про структуру такого мультивсесвіту, природу кожного всесвіту, що входить до складу мультивсесвіту, та відносини між цими всесвітами залежать від обраної гіпотези. Можливі світи — один із засобів інтерпретації ймовірності, гіпотетичних суджень тощо. У зв'язку з цим, низка філософів, стверджують, що будь-який можливий світ реалізується, оскільки можливість і дійсність — дві додаткові властивості одного й того ж світу. Відповідно, що є можливістю, а що дійсністю, залежить від світу, в якому знаходиться спостерігач (ця концепція називається «модальним реалізмом»). Тоді наш вчений взяв цей Мультивсесвіт у свої руки щоб краще роздивитися і зрозумів що він у себе вдома під теплою водою миє свої руки пахучим рідким милом. І ті бульбашки які він розглядає і є цей Мультивсесвіт, вивченню якого він присвятив ціле своє життя. І тоді наш вчений зрозумів що творцем тих всесвітів є він Людина - творець. І він запитав себе: « Що керує людським життям? Доля, випадок, а може, якась вища сила?». Протягом століть люди намагаються знайти відповідь на це питання. Багато хто переконаний, що доля людини вже десь записана заздалегідь, а життя є лише реалізацією цієї схеми. Інші вважають, що такого поняття, як «доля», взагалі не існує, і що всім керує випадок. Ми не знаємо, як все є насправді, але не можна покладати відповідальність за наш вибір і рішення на долю чи випадок. Людина сама є творцем свого життя, і чим швидше ми це зрозуміємо, тим швидше почнемо змінювати своє життя на краще. Все залежить від наших рішень. Ми створюємо своє життя і тільки ми несемо відповідальність за все, що з нами відбувається. Кожен день ми приймаємо рішення, які формують наше майбутнє. Ми створюємо кожен свій успіх, кожну невдачу, кожну подію, кожну проблему. Ми самі є джерелом власних страждань і радості. Вчений на схилі свого віку зрозумів наскільки Людина - творець є складніша від тих речей які він вивчав і  що він нічого не знає про той всесвіт яким є Людина.

Людина творець Всесвітів.

Наші інтереси: 

Пізнати себе.

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Марія Клевець.

Дуже змістовно написано! Дякую за чудову можливість освіжити свої знання в астрономії!