Зображення користувача Володимир Федько.
Володимир Федько
217

Микола Глущенко і «Альбом Гітлера»

Важливість: 
2

«Якби Гітлер не зайнявся політикою, світ мав би прекрасного архітектора і художника» (Микола Глущенко, народний художник СРСР, радянський розвідник).

Політичне і військове зближення СРСР і Німеччини в 1939 році (Пакт Молотова-Ріббентропа, спільна війна проти Польщі) не оминуло своєю увагою і культурне життя обох країн. На початку 1940 року Миколі Глущенко було доручено налагодити контакти з головним референтом з культурних зв'язків штабу Ріббентропа – Клейстом і запропонувати йому обмін виставками художників в Москві і Берліні. Під час перебування Клейста в Москві Глущенко був дуже люб'язно їм прийнятий. У бесіді Клейст показав свою обізнаність з творчістю художника, а також виявив серйозну зацікавленість в налагодженні культурних зв'язків з Радянським Союзом. Задум вдалося реалізувати досить швидко. Виставка німецького образотворчого мистецтва в Москві пройшла успішно. У посольстві Німеччини відбувся обід, куди Клейст запросив Глущенко та інших радянських діячів культури. Тут же він познайомив Миколу Петровича зі своїм заступником Шутте і вони обговорили деталі організації в Берліні виставки «Народна творчість СРСР».

Вже 17 квітня Глущенко виїхав до Берліна на відкриття радянської виставки. Експозиція мала великий успіх. В останній день в виставковий зал завітало вище керівництво Третього Райху. Очолював делегацію міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп. Після короткої промови про зміцнення і розширення культурних зв'язків між Німеччиною і Радянським Союзом Ріббентроп, звернувшись до Миколи Петровича, подякував за активну роботу в організації радянської експозиції та сприяння в популяризації робіт німецьких художників в СРСР. Потім Ріббентроп сказав, що Фюрер, як живописець, високо цінує талант Глущенко і вважає його одним з кращих пейзажистів Європи. А на згадку про перебування в Берліні і в знак подяки за внесок у розвиток дружніх відносин між Німеччиною і Радянським Союзом дарує альбом з факсимільними репродукціями своїх акварелей. Від свого імені Ріббентроп вручив Глущенко Почесну грамоту.

В останні роки навколо цього альбому, і взагалі навколо стосунків Глущенко і Гітлера, накручено дуже багато домислів і фантазій. Деякі журналісти дописалися до того, що "Гітлер брав уроки малювання у Глущенко"... що є повною нісенітніцею, тому вважаю своїм обов'язком розповісти читачам все, що мені стало відомо в ті далекі-далекі 70-ті...

* * *

Навесні 1975 року автору цих рядків подзвонив Володимир Павлович Цельтнер, відповідальний працівник апарату Спілки художників УРСР, і повідомив, що до 75-річчя М. П. Глущенко готується ювілейна виставка. Мені і художнику Борису Харику доручається зробити каталог робіт Майстра.

Сонячним ранком ми прогулювалися біля висотної будівлі на Хрещатику в очікуванні Майстра. Хоча я і був знайомий з Миколою Петровичем десь з 1971 року, але в його майстерню ще жодного разу не був запрошений, зустрічалися, в основному, в Спілці художників на Львівській площі або на виставках.

Микола Петрович підійшов до нас з величезним букетом квітів, явно призначеним для написання чергового етюду. Привіталися і на ходу розмовляючи, рушили в майстерню, яка розташовувалася на дванадцятому поверсі, в горищному приміщенні будівлі (сам Майстер називав її мансардою).

Майстерня була невеликою, але дуже високою, метрів вісім до стелі. Екзотичне переплетення труб опалення, що навівало асоціації з лабораторією алхіміка... Антресолі в кілька поверхів, забиті завершеними полотнами в рамах. На двох стінах – почорнілі полотна фламандських і нідерландських живописців, а також німецьких і французьких імпресіоністів; пожовклі від часу гравюри, виконані в традиціях Клода Лоррена і Джованні Тьєполо. Старовинний малюнок оголеної натурниці, кілька керамічних плиток українського народного майстра Бахматюка. Біля вікна столик і два досить обдертих крісла. Біля стіни, в кілька рядів – картини, більшість на підрамниках, без рам. Всі повернені живописом до стіни. Колекція писанок на полиці, і дуже багато зарубіжних книг та журналів з мистецтва. В центрі кімнати старий мольберт, на який під час сеансу перегляду робіт кріпилася прекрасна французька рама XVIII століття.

Поки ми оглядалися, Микола Петрович зварив міцну каву, відкрив коробку шоколадних цукерок та гарний коньяк. За кавою ми з Борисом розповіли про поставлене нам завдання по створенню каталогу робіт Майстра, я підготував фотоапаратуру для зйомки.

Глущенко писав етюд, енергійно і впевнено кидаючи на полотно широкі яскраві мазки, а я фотографував його за роботою з різних точок, щоб потім вибрати найкращі знімки, що найбільш повно відображають Майстра, який творить…


Микола Петрович Глущенко (17 вересня 1901, Новомосковськ, Катеринославська губернія, Російська імперія — 31 жовтня, 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський художник, радянський розвідник (псевдо «Ярема»).


Так минуло кілька годин, протягом яких ми неодноразово смакували кавою з коньяком і вели розмови про мистецтво. У бесіді я згадав, що завершую роботу над каталогом одного відомого художника-графіка, який, перебуваючи в похилому віці і знесилений хворобами, знаходився в цей час на лікуванні у Феофанії. Кожного дня, виходячи на прогулянку, він малював на стіні одного з лікарняних об'єктів відверто порнографічні малюнки. Після того, як графік повертався у палату охорона ці малюнки замазувала, а художник під час наступної прогулянки малював нові... Оскільки цей художник-графік був дуже іменитий, то ніяких виховних заходів до нього застосувати було неможливо. Прізвище цього художника я не називаю з етичних причин, але той, хто знайомий з художнім світом Києва середини 70-х років, без особливих зусиль зрозуміє, про кого я говорю.

І тут Микола Петрович несподівано сказав, що ім'ярек був прекрасним художником до тих пір, поки не зайнявся політикою, а зайнявшись політикою – помер як художник. Помовчавши з пів-хвилини, Глущенко продовжив: «Якби Гітлер не зайнявся політикою, світ мав би прекрасного архітектора і художника». Це було настільки несподівано, що ці слова Майстра врізалися в мою пам'ять, і я дослівно пам'ятаю їх до сих пір. У той час мої пізнання про Гітлера обмежувалися коментарями замполіта про період Великої Вітчизняної війни під час служби в армії і фільмом «Звичайний фашизм» Михайла Ромма. Побачивши здивування на наших обличчях Глущенко розповів про акварелі і архітектурні проекти Гітлера, які він бачив на виставці в Кремлі, а на завершення приголомшив визнанням, що Гітлер подарував йому альбом факсимільних репродукцій своїх акварелей. Продовжуючи свою розповідь, Микола Петрович розповів, що в 1940 році він відповідав за радянську художню виставку, що експонувалася в Берліні. Під час церемонії закриття виставки до нього підійшов Ріббентроп і сказав, що Фюреру дуже подобаються роботи Глущенко, і Гітлер вважає його найкращим пейзажистом Європи. Тому Гітлер вирішив подарувати Глущенко альбом з репродукціями своїх робіт і своїм автографом. Після цього Ріббентроп вручив Глущенко альбом, на першій сторінці якого була дарчий напис: «Ніколасу Глущенко Адольф Гітлер» і дата. А від імені Міністерства закордонних справ його нагородили Почесною грамотою.

Через деякий час після повернення в СРСР до Глущенко з'явився високопоставлений співробітник держбезпеки, який передав прохання Сталіна: дати альбом для ознайомлення членам Політбюро. Через деякий час альбом через того ж співробітника НКВД (прізвище Глущенко не назвав) повернули. Вдруге альбом зажадали після початку війни, нібито для ознайомлення з ним Кукриніксів. Через тривалий час альбом повернувся до власника. Про це Глущенко розповідав так:

«Ніч... Гучний і вимогливий стукіт у двері... Відкриваю... Біля дверей полковник НКВС і два автоматники... Перша думка – все, арешт! Ноги ватяні, очі застилає туман... Полковник простягає пакет і каже: «Наказано повернути! Розпишіться!»... Беру пакет, розписуюся, полковник козиряє, повертається і йде... За ним слідують автоматники».

Більше альбомом, за словами Глущенка, ніхто ніколи не цікавився.

При нашій наступній зустрічі Микола Петрович показав нам цей альбом! Ми були вражені!..

Глущенко вважав подарунок дуже цінним і зберігав альбом все життя. Після смерті Майстра альбом зник!


Джерело:

Володимир Федько. АДОЛЬФ ГІТЛЕР: Погляд з Третього Тисячоліття (Роман-мозаїка: Дати. Події. Думки. 1889 – 2019). – Київ: Військово-історичне товариство «СПАДЩИНА».


Наші інтереси: 

Знати все про життя видатних людей ХХ століття.

Підписуюсь на новини
Поширити цю сторінку: