Радіо “Німецька Хвиля” подала вістку про те, що бельгієць Бернард де Баккер, видав накладом 750 тисяч екземплярів книжку під назвою “Забуті Карпати”.
РІЗДВЯНИЙ КОНЦЕРТ
Під постійно похмуро-зимовим бельгійським небом – морозить…А мороз аж щипає за вуха. Температура доходила в час Різдвяного періоду до –13. А земля вкрита сніговим килимом. Вікна ранком заморожені. Краєвиди навкруги чудовi! І оце прийшло на думку, що я стратила 25 зим, бо дві переживала в Україні…Переносити таку погоду мені легко, коли в хаті тепло. Та, не дай Бог, щоби в такий мороз зіпсувалося авто…
Але, в суботу 11-го січня ц.р. відбувся Різдвяний концерт, який зігрівав в цьому морозі - душу. Це був чудовий концерт чоловічого хору “ЛУКА”, який постав 1999 – го року в містечку Зутендаал ( Zutendaal ) з 12- ти любителів співу, а в якому співають флямандці, голяндці, словінці, й як я вже згадувала трьох українців: Володимир Королик – бас, Богдан Дибайло – баритон, мій тато, Іван Галабурда – другий тенор.
Співаки хору твердять, що отакий міжнаціональний склад є доказом того, що люди різних націй в Зутендаал, містечка поблизу Ґенку, в суспільстві, в якому панує дружба і сильна любов до культри – інтеґрувалися. В хорі співають мужчини різних професій, лікар, підприємці, і навіть такі, які вже на пенсії. Всі співаки з сильними голосами, під дириґентурою динамічного дириґента Люка Албрехта ( Luc Aelbrecht ) – заспівали в ту суботу 7 пісень на різних мовах…
Наповнена заля глядачів тепло й гучними оплесками сприймала твори Йогана Штравса з оперетки “Зіґойнер барон”, “Радецький Марш” і “Грай цигане” – Ото Ґрола на німецькій мові, - на англійській мові – “Ґей, лук мі овер” Легара-Колеманфа, француську “Плесір д’амур” і дві українські, з альбому пісень Січових Стільців “Повіяв вітер Степовий” і “Коломийку”, аранжування Андрія Гнатишина.
На залі були українці, симпатики, які підтримують цей чудовий хор, а які чули його спів кілька разів. Для мене це було вперше і було справжнє музичне свято.
Ще при вході до залі нас з мамою, Даркою і Маркіяном зустрів був Богдан Дибайло, скарбник хору. Висловив радість з приводу того, що я прийшла на концерт і просив, знаючи мою суворість музичного критика-співака не дуже критикувати хор – це ж бо бельгійський, не український хор!
А ви почули би оцих 12 співаків інтерпретацію, виконання акапела, бо всі інші співалися у супроводі піяніста Роже Гульсманса, “Повіяв вітер степовий”! Сольо заспівували - перший тенор; словінець Стані Ревінсек та Джон Керкгоф – другий тенор – до речі голова хору.
Кажуть – “вік живеш і постійно дивуєшся”. І мене всі співаки направду здивували. Солісти чудові, хор прекрасно зіспіваний, гармонія добра, ніхто з голосів не перекрується, дикція добра, нуанси, переходи з піяно на форте і навпаки добрі, а українська вимова напричуд дуже добра, крім часами букви “Л”.
Якщо порівняти хор “Лука” до відомого українцям “Візантійського” хору з Голяндії, колись під дириґентурою проф. Антоновича, який нараховував набагато більше співаків то хор “Лука” набагато кращий. В нього почуття музичної ґрації, співають в вечірних костюмах, не можна до нічого причепитися у виконанні всіх пісень. А “Коломийка” була також виконана прекрасно.
Я не раз твердила, що “під часто похмурим бельгійським небом відбувалися приємні несподіванки+ подаровані бельгійцями в користь України чи українців взагалі.” Дириґент, солісти й співаки раділи мойому дуже прихильному ставленню до виконаних ними пісень, а зокрема 2 українських. Хор співає й уривки української Службу Божої, а вивчає цілу службу. Я сказала, що подарую хорові “Лука” ноти кількох українських пісень.
Після згаданого виступу, я зрозуміла чому хор “Лука” часто запрошують брати участь в різних концертах в Бельгії; Голяндії і в Словенії. До речі зміст кожної пісні вияснювався слухачам Стані Ревінсеком.
І пишучи ці рядки в мене зроджується цікава думка – якби хор вивчив би ще десяток українських пісень, я не завагалася би з’організувати їм концертове турне по Львівщині й Іванофранківщині, на чолі якої стоїть меценат культури п. Вишиванюк, представник Президента. А мене там вже давно чекають з концертом. Було би цікаво. Лишилося побажати хорові ще більших творчих успіхів.
Підчас другої частини концерту виступав хор “Слава” з Голяндії під керівництвом бельгійця, композитора і дириґента Жона Ламбрехтса ( Jean Lambrechts), який дуже закоханий у музиці Східньої Европи, а я би сказала, в російській музиці. Та багатьох голяндців кохаються в усьому російському.
Хор виконав 11 пісень на різних мовах. О, який цей хор подібний до “Утрехтського Візантійського Хору”, який також голосним співом, часами криком, тобто постійне форте у деяких піснях чарує тбм. своєю силою публiку, зокрема у виконанні російських пісень. А співав хор їх аж 4, якщо не брати під увагу “Буде ім’я господнє” Дмитра Бортнянсього, з виразно російською вимовою.Ще довго прийдеться нам, українцям відвойовувати Бортнянського, Березовського, Веделя та інших українських композиторів від росіян.
Співав хор і пісню, понад 35 років тому спопуляризована прекрасним російським співаком Іваном Ребровим з Берліна, якому досі рівня не має в Західній Европі – “Про 12 Розбійників” і білоруську народню пісню “Берізка”. Солісти у цьому хорі добрі, навіть дуже добрі. Але їх вимова російських пісень дає багато до побажання. Якби не знав, що то російські пісні, воно збучить якби будь яка незрозуміла вам мова, але зазначую, з музичної точки зору, - хор добрий. Порівняти оба хори важко. Оба хори добрі. Слухачі, яких я питалася, який хор їм краще подобається, заслужено віддавали перевагу хорові “Лука”.
А все ж це був чудовий концерт для любителів пісні й музики.
ЗАБУТІ КАРПАТИ
Радіо “Німецька Хвиля” подала вістку про те, що бельгієць Бернард де Баккер, видав накладом 750 тисяч екземплярів книжку під назвою “Забуті Карпати”.
- “Про українців у світі нічого не знають” – так каже бельгійський соціолог та мандрівник Бернар де Баккер. Щоб розповісти світові про Україну, яку він недавно відвідав, бельгієць видав свою книгу, яка розрахована переважно для чужинців. “Навряд чи українець, окрім фотографій, знайде для себе щось нове в цій книзі,” – каже автор. Втім, український бард Ігор Жук не згідний з автором: "Мені здається, що найцікавіше в ній - це погляд на наші Карпати, на нашу крайню західну точку України з Заходу".
Бернар де Баккер називає "Забуті Карпати" "самвидавом" – обкладинку намалював його друг, інший друг – фотохудожник Ніколя Спрінгель - робив знимки, видавали книгу в Бельгії своїм коштом. Хоч, як каже де Баккер, люди воліли би бачити не чорно-білі фото Карпат, які увійшли до книги, а кольорові. Сама книжка складається з кількох тематичних розділів: бабине літо, Великдень. В додатку є історичні дані про Україну, легенди про Говерлу, про походження Карпат та карта Європи, де намальована Україна – “багато ж хто не знає де вона є”, - каже Бернар де Баккер: "Щоб вас заспокоїти, бельгійці також не знають ні Угорщину, ні Румунію". Найбільше Бернара де Баккера, не як соціолога, а як мандрівника, вразила українська гостинність: "Найважливіший час з того, що я провів у Карпатах у домах - це було обідати з родинами і пити паленку.
Чужинці мають знати про людей, які живуть в Карпатах, про їхні звичаї та пісні”, – вважає Бернар де Баккер, який днями в Бельгії презентуватиме книгу про Україну. Стільки з вістки з Радіо “ Німецька Хвиля”.
Таке твердження, що “про українців у світі нічого не знають” зовсім не відповідає правді. Пан Де Бакер, книжки якого я досі не могла знайти в книгарнях – фантазує. Ми обовязкого її, як і автора знайдемо! Скільки згадок про українців я знаходжу в Бельгії, наводжу же наявні приклади. А в Канаді, в США, в Австралії й інших країнах Европи знають про Україну добре. Як я вже згадувала – “вік живеш і дивуєся”. На мою думку пан Де Баккер “ загнався” про, що йому і скажу, як його віднайду.
ЗНЕЦІНЕНИЙ АВСТРАЛІЙСЪКИЙ ДОЛЯР
Напевно ви хотіли би знати, які ціни в Бельгії на харчі, одежу, хати.І мені же було дуже цікаво…Та, кожного разу коли я заходжу до крамниць, я жахаюся поновно від цін. Все, дослівно все в Бельгії дороще ніж в Австралії…
Ціни на хати дуже великі. Я би сказала ціни надто переборщені. Хат і флетів на продаж дуже багато, не дуже скоро їх купляють. А харчі…Все у два, а то три рази більше коштує, як в Австралії. Якби австралійський доляр мав би свою вартість, то ще можна було би витримати. А доляр настільки обезцінений, що справді все дуже дорого для нас. Шкода, бо одежа чудово й якісніша як в Австралії! Та і тутешні мешканці мусять добре застановлятися де і коли витрачати заровлене ЕВРО. Купляють вони переважно все коли є випродажна знижка на одежу й черевики. Я, приїхавши до Бельгії не мала зимової одежі. З перших двох днів купила два сведри – один коштував 180, а другий 60 австр.долярів. Купила й блюзку з накидкою вже за половину ціни і то дала понад сто австралійських долярів…Пачка хустинок Клінекс до носа ( я дуже простудилася на морозі ) коштує 4 доляри і 50 центів. Кіло макаронів три доляри…Повірте мені, що не хочеться продовжувати з наведенням цін.
А нові европейські гроші EURO – цікаві. Кожна держава має свої знаки на грошах - 1, 2 евро і на центах, яких колекціонери збирають, з моїми племінниками й батьками включно. Паперові деномінації в усіх країнах однакові…
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Бельгія очима "австралійки" Марічки, част. 2
Світ:
Під постійно похмуро-зимовим бельгійським небом – морозить…А мороз аж щипає за вуха. Температура доходила в час Різдвяного періоду до –13. А земля вкрита сніговим килимом. Вікна ранком заморожені. Краєвиди навкруги чудовi! І оце прийшло на думку, що я стратила 25 зим, бо дві переживала в Україні…Переносити таку погоду мені легко, коли в хаті тепло. Та, не дай Бог, щоби в такий мороз зіпсувалося авто…
Але, в суботу 11-го січня ц.р. відбувся Різдвяний концерт, який зігрівав в цьому морозі - душу. Це був чудовий концерт чоловічого хору “ЛУКА”, який постав 1999 – го року в містечку Зутендаал ( Zutendaal ) з 12- ти любителів співу, а в якому співають флямандці, голяндці, словінці, й як я вже згадувала трьох українців: Володимир Королик – бас, Богдан Дибайло – баритон, мій тато, Іван Галабурда – другий тенор.
Співаки хору твердять, що отакий міжнаціональний склад є доказом того, що люди різних націй в Зутендаал, містечка поблизу Ґенку, в суспільстві, в якому панує дружба і сильна любов до культри – інтеґрувалися. В хорі співають мужчини різних професій, лікар, підприємці, і навіть такі, які вже на пенсії. Всі співаки з сильними голосами, під дириґентурою динамічного дириґента Люка Албрехта ( Luc Aelbrecht ) – заспівали в ту суботу 7 пісень на різних мовах…
Наповнена заля глядачів тепло й гучними оплесками сприймала твори Йогана Штравса з оперетки “Зіґойнер барон”, “Радецький Марш” і “Грай цигане” – Ото Ґрола на німецькій мові, - на англійській мові – “Ґей, лук мі овер” Легара-Колеманфа, француську “Плесір д’амур” і дві українські, з альбому пісень Січових Стільців “Повіяв вітер Степовий” і “Коломийку”, аранжування Андрія Гнатишина.
На залі були українці, симпатики, які підтримують цей чудовий хор, а які чули його спів кілька разів. Для мене це було вперше і було справжнє музичне свято.
Ще при вході до залі нас з мамою, Даркою і Маркіяном зустрів був Богдан Дибайло, скарбник хору. Висловив радість з приводу того, що я прийшла на концерт і просив, знаючи мою суворість музичного критика-співака не дуже критикувати хор – це ж бо бельгійський, не український хор!
А ви почули би оцих 12 співаків інтерпретацію, виконання акапела, бо всі інші співалися у супроводі піяніста Роже Гульсманса, “Повіяв вітер степовий”! Сольо заспівували - перший тенор; словінець Стані Ревінсек та Джон Керкгоф – другий тенор – до речі голова хору.
Кажуть – “вік живеш і постійно дивуєшся”. І мене всі співаки направду здивували. Солісти чудові, хор прекрасно зіспіваний, гармонія добра, ніхто з голосів не перекрується, дикція добра, нуанси, переходи з піяно на форте і навпаки добрі, а українська вимова напричуд дуже добра, крім часами букви “Л”.
Якщо порівняти хор “Лука” до відомого українцям “Візантійського” хору з Голяндії, колись під дириґентурою проф. Антоновича, який нараховував набагато більше співаків то хор “Лука” набагато кращий. В нього почуття музичної ґрації, співають в вечірних костюмах, не можна до нічого причепитися у виконанні всіх пісень. А “Коломийка” була також виконана прекрасно.
Я не раз твердила, що “під часто похмурим бельгійським небом відбувалися приємні несподіванки+ подаровані бельгійцями в користь України чи українців взагалі.” Дириґент, солісти й співаки раділи мойому дуже прихильному ставленню до виконаних ними пісень, а зокрема 2 українських. Хор співає й уривки української Службу Божої, а вивчає цілу службу. Я сказала, що подарую хорові “Лука” ноти кількох українських пісень.
Після згаданого виступу, я зрозуміла чому хор “Лука” часто запрошують брати участь в різних концертах в Бельгії; Голяндії і в Словенії. До речі зміст кожної пісні вияснювався слухачам Стані Ревінсеком.
І пишучи ці рядки в мене зроджується цікава думка – якби хор вивчив би ще десяток українських пісень, я не завагалася би з’організувати їм концертове турне по Львівщині й Іванофранківщині, на чолі якої стоїть меценат культури п. Вишиванюк, представник Президента. А мене там вже давно чекають з концертом. Було би цікаво. Лишилося побажати хорові ще більших творчих успіхів.
Підчас другої частини концерту виступав хор “Слава” з Голяндії під керівництвом бельгійця, композитора і дириґента Жона Ламбрехтса ( Jean Lambrechts), який дуже закоханий у музиці Східньої Европи, а я би сказала, в російській музиці. Та багатьох голяндців кохаються в усьому російському.
Хор виконав 11 пісень на різних мовах. О, який цей хор подібний до “Утрехтського Візантійського Хору”, який також голосним співом, часами криком, тобто постійне форте у деяких піснях чарує тбм. своєю силою публiку, зокрема у виконанні російських пісень. А співав хор їх аж 4, якщо не брати під увагу “Буде ім’я господнє” Дмитра Бортнянсього, з виразно російською вимовою.Ще довго прийдеться нам, українцям відвойовувати Бортнянського, Березовського, Веделя та інших українських композиторів від росіян.
Співав хор і пісню, понад 35 років тому спопуляризована прекрасним російським співаком Іваном Ребровим з Берліна, якому досі рівня не має в Західній Европі – “Про 12 Розбійників” і білоруську народню пісню “Берізка”. Солісти у цьому хорі добрі, навіть дуже добрі. Але їх вимова російських пісень дає багато до побажання. Якби не знав, що то російські пісні, воно збучить якби будь яка незрозуміла вам мова, але зазначую, з музичної точки зору, - хор добрий. Порівняти оба хори важко. Оба хори добрі. Слухачі, яких я питалася, який хор їм краще подобається, заслужено віддавали перевагу хорові “Лука”.
А все ж це був чудовий концерт для любителів пісні й музики.
ЗАБУТІ КАРПАТИ
Радіо “Німецька Хвиля” подала вістку про те, що бельгієць Бернард де Баккер, видав накладом 750 тисяч екземплярів книжку під назвою “Забуті Карпати”.
- “Про українців у світі нічого не знають” – так каже бельгійський соціолог та мандрівник Бернар де Баккер. Щоб розповісти світові про Україну, яку він недавно відвідав, бельгієць видав свою книгу, яка розрахована переважно для чужинців. “Навряд чи українець, окрім фотографій, знайде для себе щось нове в цій книзі,” – каже автор. Втім, український бард Ігор Жук не згідний з автором: "Мені здається, що найцікавіше в ній - це погляд на наші Карпати, на нашу крайню західну точку України з Заходу".
Бернар де Баккер називає "Забуті Карпати" "самвидавом" – обкладинку намалював його друг, інший друг – фотохудожник Ніколя Спрінгель - робив знимки, видавали книгу в Бельгії своїм коштом. Хоч, як каже де Баккер, люди воліли би бачити не чорно-білі фото Карпат, які увійшли до книги, а кольорові. Сама книжка складається з кількох тематичних розділів: бабине літо, Великдень. В додатку є історичні дані про Україну, легенди про Говерлу, про походження Карпат та карта Європи, де намальована Україна – “багато ж хто не знає де вона є”, - каже Бернар де Баккер: "Щоб вас заспокоїти, бельгійці також не знають ні Угорщину, ні Румунію".
Найбільше Бернара де Баккера, не як соціолога, а як мандрівника, вразила українська гостинність: "Найважливіший час з того, що я провів у Карпатах у домах - це було обідати з родинами і пити паленку.
Чужинці мають знати про людей, які живуть в Карпатах, про їхні звичаї та пісні”, – вважає Бернар де Баккер, який днями в Бельгії презентуватиме книгу про Україну. Стільки з вістки з Радіо “ Німецька Хвиля”.
Таке твердження, що “про українців у світі нічого не знають” зовсім не відповідає правді. Пан Де Бакер, книжки якого я досі не могла знайти в книгарнях – фантазує. Ми обовязкого її, як і автора знайдемо! Скільки згадок про українців я знаходжу в Бельгії, наводжу же наявні приклади. А в Канаді, в США, в Австралії й інших країнах Европи знають про Україну добре. Як я вже згадувала – “вік живеш і дивуєся”. На мою думку пан Де Баккер “ загнався” про, що йому і скажу, як його віднайду.
ЗНЕЦІНЕНИЙ АВСТРАЛІЙСЪКИЙ ДОЛЯР
Напевно ви хотіли би знати, які ціни в Бельгії на харчі, одежу, хати.І мені же було дуже цікаво…Та, кожного разу коли я заходжу до крамниць, я жахаюся поновно від цін. Все, дослівно все в Бельгії дороще ніж в Австралії…
Ціни на хати дуже великі. Я би сказала ціни надто переборщені. Хат і флетів на продаж дуже багато, не дуже скоро їх купляють. А харчі…Все у два, а то три рази більше коштує, як в Австралії. Якби австралійський доляр мав би свою вартість, то ще можна було би витримати. А доляр настільки обезцінений, що справді все дуже дорого для нас. Шкода, бо одежа чудово й якісніша як в Австралії! Та і тутешні мешканці мусять добре застановлятися де і коли витрачати заровлене ЕВРО. Купляють вони переважно все коли є випродажна знижка на одежу й черевики. Я, приїхавши до Бельгії не мала зимової одежі. З перших двох днів купила два сведри – один коштував 180, а другий 60 австр.долярів. Купила й блюзку з накидкою вже за половину ціни і то дала понад сто австралійських долярів…Пачка хустинок Клінекс до носа ( я дуже простудилася на морозі ) коштує 4 доляри і 50 центів. Кіло макаронів три доляри…Повірте мені, що не хочеться продовжувати з наведенням цін.
А нові европейські гроші EURO – цікаві. Кожна держава має свої знаки на грошах - 1, 2 евро і на центах, яких колекціонери збирають, з моїми племінниками й батьками включно. Паперові деномінації в усіх країнах однакові…
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд