- Відвідувань: 34
- Переглядів: 34
Оберегова магія вишиванки
Світ:
Спецтема:
10457780_10203743552805528_7563980374197112137_n.jpg
У Шевченка: "Пішла дібровою луна... Руна гуляє - божа мова..." Руни - це дійсно мова Бога, мова сакральних символів. Знак Х - це Руна Гебо. Її значення - об'єднання, спільна дія, примноження, дар. Тобто це руна, яка своїх носіїв, тобто нас, об'єднує, примножує нашу силу і обдаровує та приносить ще багато іншого блага. І уявімо: ми носимо одежу, що вкрита множиною таких рун у найрізноманітніших комбінаціях...
Це могутньої сили річ, нам навіть важко уявити, НАСКІЛЬКИ могутньої... Рунові узори накладені на біле поле полотна. Саме полотно, його ниті, плетіння - це символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу, це знали ще майя. Біле - колір Божественної Чистоти. Узори також накладаються у спеціальних місцях, які є воротами для входу Енергії простору. Наприклад, навколо шиї. На шиї локалізований один із вищих енергетичних центрів (Вішудха), і навколо цього центру на вишиванці накладено узор обереговими рунами...
Також узори накладаються на рукави та навколо зап'ясть. Що таке наші руки з п'ятьма пальцями? Взагалі пальці це антени, в них, як і в пальці стоп, входить просторова Енергія, яка по енергетичним каналам (кожен канал має початком кінчик пальця) тече своїм шляхом по всьому тілу і виходить через тім'я в космічний простір. Накладений навколо зап'ясть узор із перехресних рун є ніби фільтром, що очищує Енергію простору від людського енергетичного забруднення. І ми отримує Енергію чистою на вході.
Основний узор накладається на серцевий центр, як у чоловічих, так і у жіночих вишиванках. Він розташовується по центру, від горла до серцевого центру (середина грудей) або трохи нижче І захищає наш серцевий центр від забруднень, від уражень, від ворожих енергетичних атак, зберігає його чистоту і недоторканність посередництвом сили рун у Божественній Любові.
Так само і внизу. Раніше сорочки взагалі-то шилися довгими, до п'ят, і по низу також був накладений круговий узор - знову ж таки з метою оберега (наші ноги, стопи - канали входу Енергії Землі). Таким чином, вишита сорочка оберігала все тіло людини. А наше тіло є храм Духу, священний Грааль в матерії - тож має бути чистим і захищеним.
Зараз наша свідомість має бути піднята на таку висоту, коли кожна клітина тіла має проникнутися живою свідомістю. Тобто не тільки розум має відкриватися Свідомості, а й кожна клітина тіла. Досі такий досвід мали на Землі одиниці людей з Божественною Свідомістю. Тепер же із зміною частот колективної свідомості і перелаштуванням її на свідомість Життя Вічного функцію оберега для внутрішнього Храму Душі перебирає на себе саме тіло. І це сьогодні є справа розвитку - у свідомій еволюції - кожного з нас.
А сорочки-вишиванки... о, вони таять в собі ще стільки непізнаного. Вони як артефакти нашого історично творчого буття ще дадуть багато цікавих свідчень. Все це поволі зараз відкривається.
----------------------------------------
Це раптове осяяння про рунічну та обережну таїну вишиванки не так давно мною було записано як пост на ФБ. Ще тоді подумала: треба було б зробити матеріал, бодай невеликий. Але день за днем минав... і приносив інші думки, інші відкриття. Правдою є те, що не вступиш вдруге у ту саму річку - як тільки вийдеш із неї) Аж раптом сьогодні одна мила дівчина з моїх друзів нагадала мені про цей текст. Ну і от - все-таки вдалося у потік ступити ще раз...) Дякую щиро за те, що залучили свою увагу до цих рядків.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Трохи шокувало оце речення: "Саме полотно, його ниті, плетіння - це символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу, це знали ще майя".
Якщо я тільки не заплутався в хронології, то цивілізація індіанців майя розвивалася десь так з ІІ тисячоліття до Р.Х. включно по І тисячоліття після Р.Х. На час появи іспанських конкістадорів у Північній Америці (кінець XV ст. після Р.Х.) цивілізація майя встигла глибоко занепасти.
Водночас, темою статті є українська вишиванка та її візерунки. Останні ж вкорінені аж у Трипільську культуру - а це десь приблизно VI-ІІІ тисячоліття до Р.Х. Тож перепрошую, трипільці знали про "символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу" значно раніше від індіанців майя!!! Й якщо згадані індіанці майя на теперішній час являють собою жалюгідні рештки великого колись народу, то нащадки трипільців - українці зараз населяють найбільшу країну Європи, мають діаспори по всьому світу... й успішно пронесли через тисячоліття мистецтво вишиванки.
Отже, перепрошую, проте в даному контексті апеляція до індіанців майя мене лише насмішила.
Коментарі
Дуже цікава стаття п.Наталію.Візьмусь за вишиття сорочки (до пят) Моя невістка подарувала мені обгортку для книги АС.Вона вишита не хрестом а однією рискою по діагоналі.Невістка займається в гуртку по вишиванні в музеї Гончара.Керівником гуртка було сказано що вишивання хрестом це примітив це не вишивання.Наталю розберіться з цим.Що це означає.
Дякую, пані Ганно, за коментар. Знаєте, якщо хтось каже про вікові традиції як про примітив... Це уже достатня характеристика рівня обізнаності того, хто так говорить) Звісно, будь-яке мистецтво, будь-яке знання це завжди розвиток, прагнення нового і досконалості. Але завжди залишаються базові цінності. Тим паче ті, до розуміння яких ще треба рости і рости.
Sapienti sat.
Трохи шокувало оце речення: "Саме полотно, його ниті, плетіння - це символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу, це знали ще майя".
Якщо я тільки не заплутався в хронології, то цивілізація індіанців майя розвивалася десь так з ІІ тисячоліття до Р.Х. включно по І тисячоліття після Р.Х. На час появи іспанських конкістадорів у Північній Америці (кінець XV ст. після Р.Х.) цивілізація майя встигла глибоко занепасти.
Водночас, темою статті є українська вишиванка та її візерунки. Останні ж вкорінені аж у Трипільську культуру - а це десь приблизно VI-ІІІ тисячоліття до Р.Х. Тож перепрошую, трипільці знали про "символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу" значно раніше від індіанців майя!!! Й якщо згадані індіанці майя на теперішній час являють собою жалюгідні рештки великого колись народу, то нащадки трипільців - українці зараз населяють найбільшу країну Європи, мають діаспори по всьому світу... й успішно пронесли через тисячоліття мистецтво вишиванки.
Отже, перепрошую, проте в даному контексті апеляція до індіанців майя мене лише насмішила.
Можливо, трипільці знали і набагато більше. Але писемних свідчень ми цьому не маємо. Мені в усякому разі вони не відомі. Майя ж їх залишили. В книзі Хосе Аргуельєса "Фактор майя" приводиться їх чимало.
Втім, якщо Вас, шановний, це так розсмішило - думаю, то чудовий наслідок мого письма. Ніщо нас так не зцілює від внутрішніх негараздів, як здоровий сміх. Тим паче сміх без причини)
Sapienti sat.
Сміх мій мав причину, про неї я написав: це легкий шок. Адже є таке поняття, як матеріальна культура, і вона не обов'язково включає писемні джерела. Мені трохи пощастило в житті мати старшим товаришем всесвітньо відомого архітектора Анатолія Ігнащенка, який проектував будівлю оцього музею:
Анатолій Федорович пару разів брав мене із собою туди, тож я бачив трохи як тамтешні зали в процесі монтажу експозиції та готовності, так і запасники:
(І навіть, скажу по секрету, на дах ми вилазили - перевірити, як змонтовані чотири статуетки по всіх кутках даху...)
Знаєте, там цих дуже характерних візерунків на посуді, на статуетках, на інших предметах стільки, що і без писемних свідчень все зрозуміло про космічні енергії та знання трипільців у цій царині :)))
А поруч там, у Трипіллі, ще один музей є - "Прадавня Аратта-Україна":
І там своя експозиція:
UPD-1. Втім, звісно ж, на "НО" є люди, які обізнані в цій темі значно краще, ніж я. Непогано було би почути, що думає з цього приводу Володимир Щербина. От він вже точно може сказати, якою мірою трипільці розумілись на космічних енергіях та нитяному плетиві та наскільки вони випередили індіанців майя!
UPD-2. Про Ігоря Каганця просто мовчу, бо він тут керує всім, тому занадто вже зайнятий, аби приєднуватись до нашого диспуту...
А про що має бути дискусія))? Бо я не бачу предмету. Наведені факти про Трипілля мені добре відомі. Неодноразово бувала в музеї "Прадавня Аратта-Україна", особисто знайома і з Олександром Поліщуком.
Свого часу дещо написала на цю тему:
https://www.ar25.org/article/trypilske-poslannya.html
Sapienti sat.
Браво!!! От Ви й зізналися, що все про "символічне перехрещення енергетичних потоків на ткацькому верстаті Космосу" знали не тільки індіанці майя в ІІ тис. до Р.Х. - І тис. після Р.Х., але і трипільці в більш ранню добу - в VI-III тис. до Р.Х. Та ще й писали про ці речі на "Нородному оглядачі" в 2007 році. Це саме ті слова, яких я від Вас очікував. Можна вважати, що наша дискусія скінчилася, ледь розпочавшись.
Радіймо )))
А ось відгадайте, яким магічним способом зображено Тараса Григоровича?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Або портрет з тополиного пуху, або флористика.
Ну, якщо б відповіддю було "вишивка" - то було б надто просто, чи не так))?
Sapienti sat.
Звичайно, хрестиком.
НО - Народний Оглядач, Небесний Оберіг...
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Паузу витримав. :)
Найближче до розгадки виявилася Наталка Артанія...! Так, це вишите зображення.
Керелівка. Музей Тараса Шевченко. Вишитий гладдю портрет Тараса Шевченка
Кожен раз коли буваю в музеї, обов'язково подовгу зупиняюся біля Нашого Тараса і подумки говорю з ним.
Ви б бачили ЦІ ОЧІ!!! Для мене цей портрет вершина мистецтва вишивання, вікно у вічність я б сказав.
Дякую за участь в розгадці.))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дійсно, одухотворена робота. Такі речі виходять як плід натхненної творчості. Тобто коли рукою майстра водить Дух. Дуже гарно. Дякую)
Sapienti sat.
Радіймо, панове! :) Нарешті, прочитав цю чудову статтю. :)
Думки, дійсно, цікаві. Як і цікаво, чому певні символи несуть у собі той чи інший зміст. Як на мене - це результат Наміру... от лише чийого.. Творця.. чи безлічі людей (а мо й лише не людей), що користувалися ними й через це у нашому світі працює їх "домовленість" про дію кожного символу...
А мо й спільного.. Раніше на НО говорили про Єдність... На думку спав наглядний приклад, який ілюструє синергію Творця з його Творіннями: це мені нагадує хльосткого батога... Коли ледь помітний порух руки запускає хвилю, яка, котячись до кінчика, набирає швидкість й завершується захлестом й гучним звуком.. :)
Але це спрощене розуміння Єдності, бо, як бачу, усе у світі є частинкою Творця, яка "прикидається", "вдає", до часу, що окрема. Думаю, це зрозлено навмисно й потрібно, щоб "особистість" переконливо вживалася в роль Гравця, бо якщо усі піддаватимуться.. то буде нецікаво, не буде азарту й максимальної змагальності стратегій поведінки.. Мені здається, що увесь цей Світ Творець створив для того, щоб у Грі знайти найвдалішу стратегію поведінки.. Такий собі - експеримент. :)
А от щодо фільтрів - думка, також, цікава. Й, думаю, дія вишиванки сильно залежить від стану людини в процесі її виготовлення: якщо людина знає про призначення символів й наносить їх у потрібних місцях + додає свій особистий Намір, й усе це супроводжується без "Внутрішнього діалогу" й зосередженням свідомості на кожному русі... Оце тоді буде, дійсно, Річ Сили!
Й відчуття стану Любові (на фоні), думаю, буде дуже доречним.Бо виноситиме людину з вишиванкою у вищі вібрації, які матерія "запам’ятає" й у які огортатиме носія цієї речі.
Дякую за увагу. :)
Які слушні/глибокі й водночас цікаві думки, Вадиме. Дякую, що поділився.
Щодо Гри, Гравця і гравців... Власне, все це є Один - в Абсолютному вимірі. "Бог це вічна дитина, що грається у вічному саду" (Шрі Ауробіндо) Але в Світах Сходження Один ділиться на множину форм, щоб, так як ти кажеш, пізнавати Себе у Грі (під назвою Буття). В Матерії, мабуть, гра для Бога найцікавіша... Бо Матерія є найтугішою, найнепластичнішою, найнепіддатливішою субстанцією, яка опирається будь-яким змінам і яка глухо замикає свідомість в собі (в тіло у нашому випадку)... і Бог в нас забуває про Себе як Бога. І людина, поневіряючись, усе життя "шукає Бога"... Це схоже на те, як би ми, живучи в Києві, шукали Київ. Звичайно, залишається ота пломенна іскра, яка, розгоряючись, дає нам імпульс і спонукання до висхідного руху - вгору, вище, ще вище... до злиття у вишній точці Свідомості Вишнього. Ми є краплі океану Вишнього. А крапля завжди несе в собі УСІ якості океану. Власне, з крапель складається океан.
Красива думка про пам'ять матерії. Людина як той якір, що собою (тілом, матерією) якорить вищі вібрації, до яких сягає своєю свідомістю, і утверджує їх на Землі. Можна сказати, що людське тіло - це міст між свідомістю Матерії і Вищою Реальністю Божественної Свідомості. Якщо простіше, міст між Землею і Небом)
Sapienti sat.