Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець
2996

Казка про сміливого Лева та грізного Ведмедя

Спецтема:

Під час створення казки жодна тварина не постраждала :)

    

Серед широкого поля, на котрому буйно росла висока зелена трава жив собі золотогривий Лев. Йому подобались відкриті простори і він почував себе там повноправним господарем. Збудував собі хату на пагорбі, на узліссі поклав пасіку.

      Весною сіяв у полі гарбузи, а вони влітку виростали жовтими, круглими, великими. Ними восени годував худобу. А взимку частував гостей медом.

      В ясні дні Лев полюбляв грітись на теплому сонечку, розлігшись серед пахучих трав. Та він і сам був схожий на сонце, а його золотиста грива була, наче промінчики, що розходились в різні боки.

      А одразу за тим полем ріс густий темний ліс. І жив у тому лісі здоровенний, зубатий, волохатий Ведмедько! Якось узимку, зламавши огорожу, заліз він на поле і одразу до пасіки, бо до меду ласий, а працювати не любить. Зжерши мед, почвалав до стайні, де була худоба. Та й викрав там отару баранів. А баранів легко красти, бо їм куди гукнеш, туди вони біжать стадом.

      Дарма, що Ведмедисько був більший за Лева, хоробро кинувся господар до кривдника навперейми і трохи відтіснив його до лісу. Але не зовсім прогнав. Став нападник пручатися, ревіти, лапами махати.

      Півень тим часом вистрибнув на паркан та й прокукурікав: «Я вкрай стурбований поведінкою Ведмедя». А той далі стайні трощить і велику шкоду в господарстві заподіює. Та бачить оборонець свого поля, що тільки він хоче Ведмедя заскочити зненацька, як той вислизає, наче знає його замисли. А часом і Лев до пастки потрапляє, коли хоче до Ведмедя наблизитись. Думав, як це може бути, що Ведмедисько усі замисли розкриває? А тоді здогадався, що то Дятел своїм стукотінням постійно попереджав Ведмедя.

      «Як мені цього Дятла позбутись? Адже він високо на дереві сидить, не дістати. Та й не видно його серед листя, тільки коли стукотить чути.

Звернувся Лев до Зозулі:

- Зозулько, прожени Дятла. Він про всі мої дії Ведмедеві доповідає, а від нього он яка шкода.

- Хіба можна проганяти Дятла? Він мені дупло робить, а потім в ньому мої яєчка висиджуватиме, – сказала Зозуля, котра полюбляла чужою працею жити.

Тоді Лев звернувся до Чайки:

- Чайко-кружляйко, вижени зрадливого Дятла з мого саду, щоб я міг Ведмедя здолати.

- Я б хотіла його прогнати, але не сила мені з ним змагатись. Треба покликати на допомогу Сокола. Той високо літає, крила сильні має. Він уже точно Дятла зможе прогнати. Полечу я на пошуки Сокола, а ти тим часом пильнуй, бо Ведмідь і на хитрощі здатен.

     І знову Лев пішов на герць з Ведмедем, а той і справді до хитрощів вдався, каже:

- Чого нам Левчику битися? Краще помиримось. Ти відступи і я відступлю.

       Втомлений був Лев та й погодився на підступне вмовляння Ведмедя. А той побачив, що Лев відступив, зібрав сили та й далі битись.

       А тим часом прилетіла Чайка туди, де жив колись Соколик, а гніздо вже порожнє. Полетіла вона далі, а на зустріч їй Лебедик.

- Лебедику-праведнику, чи бачив ти Сокола з нашого окола? – віршами заговорила Чайка.

- Бачив, – відповів добрий Лебедик, – живе він на верхівці великого дуба, у котрого кора груба.

Полетіла Чайка до дуба, що ріс на узліссі, аж там побачила Сокола і звернулася до нього шанобливо:

- Соколе ясний, Соколе спритний, летімо зі мною. Люте Ведмедисько напало на наше поле, зрадливий Дятел йому допомагає. Тільки ти можеш його прогнати!

      Тоді Соколик і Чаєчка, охоплені благими спонуканнями, полетіли чимдуж  на поміч Левові. Прилітають, а там знову: Ведмідь стайню трощить, овець полохає. А Півень з паркану тільки те й знає, що турботливо кукурікає. Дятел ж про все Ведмедеві доповідає.

      Соколик одразу на Дятла налітає, міцними кігтями хапає та в клітку його. Так, щоб не видно його було й не чути.

     Ведмідь тоді як зареве:

-        Мир! Мир! Мир!

-        Мир? – здивувався Лев.

 

Дитино, а як би ти вчинила на місці Лева?

     

Серпень 2014 – лютень 2015

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дякую, пане Леоніде!
Можна створювати окремий розділ "Казки від Леоніда Українця"!!!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Альберт Саїн.

Арсен Дубовик каже:
Можна створювати окремий розділ "Казки від Леоніда Українця"!!!

Згоден з ідеєю п. Арсена!
Я за!

Фанатизм псує знання!

Зображення користувача Леонід Українець.

Хочу видати кілька казок окремими книжками з ілюстраціями. Що скажете?

Зображення користувача Альберт Саїн.

Українець каже:
Хочу видати кілька казок окремими книжками з ілюстраціями. Що скажете?

Чудове і доволі творче бажання!
А крізь творчість як ви знаєте можна пізнавати наш довколишній світ.

Фанатизм псує знання!

Зображення користувача Леонід Українець.

Ось ще одна казка.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дуже хороша ідея! До справи, пане Леоніде!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Володимир Майборода.

Дякую! Уже читав дітям Ваші казки, пане Леоніде. Їм подобається, хоча для казки про Маленького принца видно ще не доросли ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Леонід Українець.

Володимир Майборода каже:
Дякую! Уже читав дітям Ваші казки, пане Леоніде. Їм подобається...

А скільки їм років?

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дитино, а як би ти вчинила на місці Лева?

"За добро - добром,
а за зло - по справедливості"!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Арсен Дубовик.

А куди подівся епізод із позбавленням Сокола від паразитів? "мурахи кусь-кусь паразитів" :-)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Оксана Лутчин.

Гарна казочка, Леоніде! І мова адаптована до дитячого сприйняття. У дитини постає питання, що відбулося далі з ведмедем. Думаю, що варто завершити роль ведмедя.

Творімо разом мову Сенсар!