Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 3
  • Переглядів: 3

Геннадій Друзенко: "Ми живемо на системному зламі — стара система не витримує нових викликів"

Геннадій Друзенко — юрист, спеціаліст із європейського та конституційного права, перекладач, публіцист та активний громадський діяч. Широкій публіці Друзенко став відомим під час зимових подій на Євромайдані. 18 червня 2014 року його було призначено Урядовим уповноваженим з питань етнонаціональної політики.

На своїй посаді Геннадій Друзенко задає тренд для державних службовців нового покоління — він відкритий для спілкування та підзвітний народу України. На своїй сторінці у «Фейсбуці» пан Геннадій постійно розповідає про свої кроки на новій посаді та ділиться власними думками у «Нотатках інсайдера».

— Моя посада існує в експериментальному форматі з високим статусом, але з невеликим апаратом і без фінансового ресурсу. Моя функція — посадити представників усіх національних меншин та етносів за круглий стіл ухвалювати взаємоприйнятні системні рішення й лобіювати їх в уряді. Я для себе це сформулював таким чином: комунікація, координація, кооперація.

Ми живемо на системному зламі — є відчуття, що стара система не витримує нових викликів, і щоб ці виклики приймати, треба працювати по-новому.

Необхідно спрощувати систему, підвищувати її ефективність, більше аутсорсити, аніж покладатися лише на одних посадовців. Потрібні зміни — спрощення, ефективізація та дерегуляція. Очевидно, уряду треба навчитися використовувати енергію та ресурс, який ми побачили на Майдані, сприймати людей і громадянське суспільство як партнера, а не підопічного.

На рівні Кабміну відчувається готовність працювати й більше відкритості, аніж було за Януковича, але часто відбувається «навчання на ходу», як працює система. Нові політики розуміють, що треба щось змінювати, та старий апарат працює за заданими алгоритмами попередньої влади і зберігається проблема затяжних бюрократичних алгоритмів. Процедури ухвалення рішень надто затягуються задля вирішення оперативних питань.

Але уряд живе в режимі надзвичайної ситуації: воєнний фронт та економічні негаразди забирають дуже багато часу. Я думаю, що ці проблеми бюрократії повинні вирішитись не довше ніж через місяць, коли можна буде запустити механізми, спрямовані більше на ресурс національних громад, аніж на ресурс держави.

В якому стані сьогодні знаходиться сфера взаємовідносин між державою та національними меншинами?

— Завдяки українській моделі взаємовідносин між спільнотами навіть ті національні громади, які мають напруженість у себе на батьківщині, в Україні уживаються дуже мирно. Основна проблема полягає в тому, що взаємодія між Українською державою та національними громадами зводилася до надання останнім ресурсів на книжки, національні заходи і т. ін., але таке патерналістське ставлення на сьогодні неможливе внаслідок відсутності фінансових ресурсів у бюджеті.

Моя місія в тому, щоб перенести наголос з опіки над меншинами на співпрацю з ними і прискорити процес утворення політичної нації. Незалежно від національної приналежності, всі, хто проживає в Україні, мають розуміти співвідповідальність за цю державу, а не лише відповідальність держави перед ними.

В умовах, коли Росія фактично веде війну проти України, як складаються відносини з росіянами, які живуть у нашій державі?

— Є проблема, оскільки російська ідентичність, на відміну від усіх інших меншин, які проживають в Україні, досить часто має амбіцію тотальності. В сучасному світі людина поєднує в собі різні ідентичності. Можна бути євреєм, буковинцем, чернівчанином та однаковою мірою відчувати себе українцем. І в людини не виникає внутрішнього конфлікту.

А от внутрішня русифікованість у людей виключає будь-яку паралельну ідентифікацію. І ця одномірність дається взнаки — люди не розуміють, що бути українцем — не означає забути російську мову чи повісити портрет Бандери. На жаль, хвороба до того запущена, що зараз на Донбасі через це діють «хірурги» — силовики.

Але після закінчення АТО потрібно буде говорити до місцевих жителів, що їхнє майбутнє залежить від них самих, а не від Києва: якого вони оберуть мера, скільки інвестицій залучать, які культурні події у них відбуватимуться.

Як тільки зберігається лояльність до Української держави, ми починаємо підтримувати розмаїття, оскільки Україна ніколи не була імперією і це розмаїття вкарбоване в українську ідентичність. Уявити Україну моноетнічною — це щось міфічне і суперечить століттям нашої історії. Наша ментальність передбачає єдність у широкому розмаїтті. А розмаїття не може існувати без єдності, адже тоді не буде й держави.

Після анексії Криму Російською Федерацією кримські татари потрапили у скрутне становище. Яким чином ваше відомство допомагає кримськотатарському народу жити при окупації?

— Кримські татари сьогодні опинились у фокусі уваги міжнародної спільноти, українського уряду і регіональних еліт, адже вони перебувають у складному становищі: з одного боку, вони — корінний народ, з іншого — внутрішні біженці.

Ми підтримуємо їх як представників корінного народу і раді бачити їх у Раді міжнаціональної злагоди, яка перебуває у процесі формування й наповнення представниками різних національних меншин України.

Як Україна, налагоджуючи взаємовідносини з національними меншинами, може покращити свій імідж на міжнародній арені в сьогоднішні важкі для нашої держави часи?

— Україна підписала два засадничих документи в цій сфері, насамперед Декларацію ООН щодо осіб, які належать до національних, етнічних, мовних та релігійних меншин, а також Рамкову конвенцію про права національних меншин Ради Європи. Україна завжди виконувала свої зобов’язання, і єдине мовне питання роздувалося штучно. Наше бажання жити в багатонаціональній, багатокультурній, багатоконфесійній державі має бути не лише звітом про наші досягнення, а й прикладом для Європи. Це наша сильна сторона, коли мультикультуралізм не потребує створення, як це відбувалося в Європі. У нас ця модель поєднання і взаємозбагачення гармонійно існує протягом століть української історії. Треба про неї говорити, до неї апелювати, підживлювати й усіляко просувати.

Чи займаєтесь ви питаннями українців за кордоном? Адже останнім часом часто відбуваються порушення прав наших співгромадян Російською Федерацією.

— На етапі підготовки постанови про запровадження даної посади нам вдалося переконати уряд призначити Уповноваженого не з питань меншин, а з питань етнонаціональної політики, оскільки будь-який стосунок уряду до нацменшин має балансувати з політикою щодо українського народу. Відповідно, зв’язки з українцями за кордоном належать до сфери етнополітики, і тут ми маємо налагодити ефективну взаємодію із МЗС.

Зараз у Росії відбувається порушення прав українців за етнонаціональною ознакою, і ми будемо ставити це питання як на двосторонньому рівні, так і на рівні міжнародних організацій, і МЗС відіграє тут ключову роль.

 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Ельфи – з кінофільму "Володар перстенів"

Шлях Лебедів, або Як увійти в ельфійський простір волі. Світотворча тріада: омолодження, інновації, удача

Для заснування нової цивілізації необхідне поєднання трьох обов’язкових компонентів – керованої молодості, інноваційності та удачі. Щоб стати ельфом (елбедем, лебедем), треба піднестися в ельфійський...

Останні записи