Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Повернення Євгена Коновальця

Ухвала сесії Львівської обласної ради про створення організаційного комітету з питань увічнення пам'яті та перенесення праху Євгена Коновальця в Україну стала першим документом незалежної Української держави, який свідчить про її бажання повернути в Україну одного з найвидатніших її синів. Питання про можливе перепоховання Є.Коновальця на рідній землі неодноразово піднімалося одразу ж після відновлення незалежності України. З цього часу минуло більше, як двадцять років, але так і не змінилися причини, які пояснюють, чому, власне, цього не сталося.

Немає нічого дивного, що рішення львівських депутатів одразу ж викликало дискусію, зокрема щодо доцільності такого кроку. Адже йдеться про українця, який похований у голландському Роттердамі, проте символізував і символізує один з найяскравіших етапів національно-визвольної боротьби за незалежність України.

Смерть полковника Армії УНР, голови ОУН Євгена Коновальця у Роттердамі у травні 1938 року стала справжньою катастрофою для організованого націоналістичного руху, українства в цілому. Драматизм полягав у тому, що Коновалець загинув від рук більшовицького агента несподівано, внаслідок терористичного акту. Український національно-визвольний рух був хоч і не паралізований, зате обезглавлений і на деякий час деморалізований.

Одразу ж постало питання поховання полковника. Оскільки Є.Коновалець мав литовське громадянство, то усі формальності, включно з фінансовими, ладнало консульство Литви у Роттердамі. Однак, усі необхідні рішення щодо місця поховання, церемонії, участі у похованні рідних і друзів приймали члени Проводу Українських Націоналістів (ПУН) Я.Барановський та В. Курманович.

Важливо наголосити, що ними одразу ж було ухвалено рішення, що могила полковника на цвинтарі Кросвейк буде тимчасовою, оскільки в майбутньому він має бути перепохований на рідній землі. Тому технічно вона влаштована так, щоб при потребі можна легко вийняти труну. Відповідно до розміру могильної ями виготовлений металевий контейнер в який і було покладено домовину з покійним.

Похорон розпочався ополудні. Спеціальний закритий автомобіль перевіз труну з тілом Є.Коновальця на цвинтар. На похорон прибула дружина покійного пані Ольга Коновалець (Федак), а також члени ПУН. Я.Барановський, В Курманович, а також керівник інформаційної структури ОУН «Українська пресова служба» О. Чемеринський та журналіст Омелян Тарновецький. Від Литовської держави - консул Роберт Пенн.

Чин панахиди відправив римо-католицький священик. Від ОУН прощальне слово виголосив В.Курманович. Виступив також О.Тарновецький, кілька слів сказала дружина - О.Коновалець. Лише три вінки лягли на свіжу могилу Є.Коновальця: від ОУН, дружини і «Української Нації».

Як бачимо, похорон Євгена Коновальця був більше ніж скромним. Тоді ні в кого не виникало навіть думки, що Роттердам – останній притулок полковника. Правда, згодом на могилі було встановлено надгробок - білий мармуровий хрест. Але через короткий час він був пошкоджений, а тому виникла необхідність встановити величніший пам’ятник. Автором проекту виступила відома українська малярка, скульпторка і письменниця О.Лятуринська.

До цього часу, кожен хто відвідує могилу Є.Коновальця може побачити плиту темного граніту, на якій викарбовано слова «Євген Коновалець» та емблема ОУН. В голові, у вертикальній площині, масивний чотирираменний хрест, що нагадує козацькі хрести.

Питання про можливе перепоховання Є.Коновальця на рідній землі неодноразово піднімалося одразу ж після відновлення незалежності України. З цього часу минуло більше як двадцять років, але так і не змінилися причини, які пояснюють, чому, власне, цього не сталося.

Найголовніша з них – не готовність української влади здійснити таке перепоховання на гідному, тобто державному рівні, а відтак забезпечити належний рівень зберігання могили. На жаль, нинішня Українська держава, за яку боровся і за яку загинув Є.Коновалець, виявилася невдячною щодо свого вірного сина.

Вперше спробу організувати перепоховання Є.Коновальця на державному рівні зробив нині уже покійний голова ОУН Микола Плав’юк. У квітні 2006 року напередодні відзначення 115-ї річниці з дня народження першого голови ОУН, він зустрівся з керівництвом Львівської обласної державної адміністрації, щоб обговорити це питання. Власне тоді й виникла ідея перепоховати Є.Коновальця на Личаківському цвинтарі у Львові, де вже зарезервована алея для Пантеону Героїв.

Водночас у ЗМІ з’явилися критичні думки стосовно такого рішення. Аргумент був один – перепоховання у Львові не відповідає загальнодержавному статусу постаті Є. Коновальця. Як загальнонаціональний лідер він має бути похований у Києві – столиці України.

Очевидно, що не можна ставити під сумнів значення Коновальця як визначної постаті загальнодержавного масштабу. Але при цьому треба брати до уваги й іншу реальність: неготовність Києва як столиці гідно перепоховати і вшанувати пам'ять полковника. І проблема не стільки у тому, що в Києві не створено відповідного Пантеону Героїв. На жаль, політична влада у столиці мінлива, нестабільна і головне не «проукраїнська». Вона не розуміє справжньої ролі і місця Євгена Коновальця у нашій історії. Вона вже «доросла» до Грушевського, але ще не може «дорости» до Мазепи і Петлюри, не кажучи вже про Є.Коновальця. Ось таке замкнуте коло.

У будь-якому випадку згадане рішення Львівської обласної ради, це перша реальна спроба Української держави, зробити те, що вона мала б зробити давно: повернути українцям їх справжнього героя.

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Творимир Здобудьволя.
0
Ще не підтримано

Дякую за інформацію!

Немає релігії понад істину

Коментарі

Зображення користувача Творимир Здобудьволя.
0
Ще не підтримано

Дякую за інформацію!

Немає релігії понад істину