Не варто сприймати Катерину ІІ як звичайну німецьку шльондру і сексуальну збоченку. На той час це була досить освічена людина, яка походила із Штеттіна і, на відміну від наших сучасників, була добре обізнана з давньоруським минулим своїх рідних земель.
Її батьки пережили російську окупацію цього міста у 1713 р. і, ставши царицею Російської імперії, вона зробила усе можливе і навіть неможливе для того, щоб подібна ситуація в майбутньому стала абсолютно неможливою. Для цього в першу чергу треба було стерти з руської історії будь-яку пам’ять не тільки про Поморську Русь, а й взагалі про Давню Русь на заході.
Найпростіше, як це і зробили Байєр з Міллером, було проголосити варягів-русинів норманами і розчинити українців, як безпосередніх родичів і нащадків цих варягів, в азійській історії на сході.
У 1792 р. «Екатерининская история» побачила світ, і з цього часу в міллерівську концепцію було категорично заборонено вносити будь-які правки. Хіба що тільки з метою її подальшого «вдосконалення», тобто більш досконалої фальсифікації нашого минулого, що з величезним успіхом здійснювали такі наступні «міллери» як Карамзін, Погодін, Соловйов, Томсен.
Більше того, Катерина ІІ руками А. Шльоцера здійснила те, до чого не додумався навіть Міллер: шляхом елементарного підкупу та «підгодівлі» найбільш продажних «науковців» цю теорію вона зробила панівною не тільки в Росії, а й в Європі (щоб переконатися в цьому, варто звернути увагу на той факт, що звання ординарного академіка РАН Шльоцер отримав, ще не написавши жодної праці з російської історії, закордонний паспорт був виданий йому за особистим розпорядженням Катерини ІІ, і, виїхавши за кордон, він і далі регулярно отримував від російського уряду 860 крб.).
Зрозуміло, що на західних вчених, які зовсім не знали давньоруської мови і були досить поверхово обізнані з минулим Русі та її літописами, поява такого «спеціаліста» з руської історії як Шльоцер справила велике враження. Практично усі його праці з цього приводу сприймалися і до сьогоднішнього дня сприймаються на ура. Навіть зараз, коли на території Східної Німеччини, в т.ч. в Мекленбурзі та Гольштинії, де, власне, локалізуються варяги-русь і рід Рюріка, вже розкопані 706 давніх городищ, і ці городища однозначно класифікуються як слов’янські, ніхто на заході навіть і не думає переглядати писанину Баєра, Міллера і Шльоцера, а норманська теорія в середовищі західних вчених і далі є панівною.
Можна тільки собі уявити, наскільки домінуючою вона була у ХІХ ст., коли будь-яка спроба її заперечення сприймалася як «наукове невігластво», а вчені, які наважилися на цей крок, моментально опинялися на маргінесі наукового життя і проголошувалися дилетантами. Одним з наслідків цієї, вибудованої ще за часів Катерини ІІ, схеми для противників норманської теорії був неминучий крах їх кар’єрного зросту і позбавлення кафедр, тобто засобів для існування, в той час як для її прихильників – невичерпна і дуже ситна годівниця (ця схема, але модернізована вже під суто російські інтереси, діє і сьогодні).
Прийнято вважати, що норманська теорія стосується суто російської історії, хоча, насправді, вона була спрямована, насамперед, проти українців, і на її гачок потрапила в першу чергу українська історіографія. Українські історики, дарма що вони цього не помічають, після 1722 р. пишуть свою історію виключно за схемою Міллера, тобто не як історію українського народу і навіть не як історію України-Русі, а історію Малоросії.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Роль Катерини ІІ у знищенні української історії
Світ:
Не варто сприймати Катерину ІІ як звичайну німецьку шльондру і сексуальну збоченку. На той час це була досить освічена людина, яка походила із Штеттіна і, на відміну від наших сучасників, була добре обізнана з давньоруським минулим своїх рідних земель.
kater-0120923.jpg
Її батьки пережили російську окупацію цього міста у 1713 р. і, ставши царицею Російської імперії, вона зробила усе можливе і навіть неможливе для того, щоб подібна ситуація в майбутньому стала абсолютно неможливою. Для цього в першу чергу треба було стерти з руської історії будь-яку пам’ять не тільки про Поморську Русь, а й взагалі про Давню Русь на заході.
Найпростіше, як це і зробили Байєр з Міллером, було проголосити варягів-русинів норманами і розчинити українців, як безпосередніх родичів і нащадків цих варягів, в азійській історії на сході.
У 1792 р. «Екатерининская история» побачила світ, і з цього часу в міллерівську концепцію було категорично заборонено вносити будь-які правки. Хіба що тільки з метою її подальшого «вдосконалення», тобто більш досконалої фальсифікації нашого минулого, що з величезним успіхом здійснювали такі наступні «міллери» як Карамзін, Погодін, Соловйов, Томсен.
Більше того, Катерина ІІ руками А. Шльоцера здійснила те, до чого не додумався навіть Міллер: шляхом елементарного підкупу та «підгодівлі» найбільш продажних «науковців» цю теорію вона зробила панівною не тільки в Росії, а й в Європі (щоб переконатися в цьому, варто звернути увагу на той факт, що звання ординарного академіка РАН Шльоцер отримав, ще не написавши жодної праці з російської історії, закордонний паспорт був виданий йому за особистим розпорядженням Катерини ІІ, і, виїхавши за кордон, він і далі регулярно отримував від російського уряду 860 крб.).
Зрозуміло, що на західних вчених, які зовсім не знали давньоруської мови і були досить поверхово обізнані з минулим Русі та її літописами, поява такого «спеціаліста» з руської історії як Шльоцер справила велике враження. Практично усі його праці з цього приводу сприймалися і до сьогоднішнього дня сприймаються на ура. Навіть зараз, коли на території Східної Німеччини, в т.ч. в Мекленбурзі та Гольштинії, де, власне, локалізуються варяги-русь і рід Рюріка, вже розкопані 706 давніх городищ, і ці городища однозначно класифікуються як слов’янські, ніхто на заході навіть і не думає переглядати писанину Баєра, Міллера і Шльоцера, а норманська теорія в середовищі західних вчених і далі є панівною.
Можна тільки собі уявити, наскільки домінуючою вона була у ХІХ ст., коли будь-яка спроба її заперечення сприймалася як «наукове невігластво», а вчені, які наважилися на цей крок, моментально опинялися на маргінесі наукового життя і проголошувалися дилетантами. Одним з наслідків цієї, вибудованої ще за часів Катерини ІІ, схеми для противників норманської теорії був неминучий крах їх кар’єрного зросту і позбавлення кафедр, тобто засобів для існування, в той час як для її прихильників – невичерпна і дуже ситна годівниця (ця схема, але модернізована вже під суто російські інтереси, діє і сьогодні).
Прийнято вважати, що норманська теорія стосується суто російської історії, хоча, насправді, вона була спрямована, насамперед, проти українців, і на її гачок потрапила в першу чергу українська історіографія. Українські історики, дарма що вони цього не помічають, після 1722 р. пишуть свою історію виключно за схемою Міллера, тобто не як історію українського народу і навіть не як історію України-Русі, а історію Малоросії.
В тему:
Концепція вітчизняної історії потребує термінового переформатування
Кияни 11-го століття розмовляли майже сучасною українською мовою
Готи – засновники хрестиянської Європи
Кирилиця – інформаційна диверсія
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта