В той час, коли Путін на цілий світ розповідав, нібито українці «тирять» у нього газ, керована ним Російська Федерація не стидалася користуватися незаконно вивезеними з України мистенько-культурними цінностями, подекуди видаючи їх за свої власні.
20 грудня ц.р. Львівська обласна рада після звернення депутата Михайла Барбари, висновку постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації вирішила, зокрема, звернутися до МЗС України, Міністерства культури та Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності щодо інтенсифікації переговорного процесу з РФ стосовно повернення українських культурних цінностей, незаконно вивезених з території України на територію Росії.
Окрім іншого, документ цікавий тим, що наочно показує, як сусідня держава, користуючись правом сильного, цинічно грабує Україну, але при цьому, як відомо, керівники РФ постійно наголошують, ніби це вони мало не утримують нашу державу. Зрештою, вартість культурних цінностей, що зникли з нашого краю, не можна вимірювати лише грішми. Це неоціненна спадщина української нації, яка у будь-якому разі повинна бути повернутою з Московії. Причому, зважаючи на завдані моральні збитки, українці мали би ще виставити додаткові вимоги про компенсацію.
Втім, пропонуємо вам ознайомитися з текстом звернення Львівської обласної ради, який ми публікуємо повністю:
ЗВЕРНЕННЯ
до Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України і Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності щодо інтенсифікації переговорного процесу з державними органами Російської Федерації на предмет повернення українських культурних цінностей, незаконно вивезених з України на територію Росії
Депутати Львівської обласної ради вкрай занепокоєні ситуацією, що склалася останніми роками в царині повернення на терени України численних культурно-історичних артефактів, викрадених і вивезених за межі держави впродовж багатьох століть.
Сьогодні цілком зрозуміло, що в силу не тільки об’єктивних, а й суб’єктивних причин, національна політика у сфері повернення та реституції культурних цінностей в Україну не відповідає потребам часу, більше того, свідомо згортається нинішнім правлячим режимом і, звичайно, не витримує жодного порівняння зі ступенем уваги з боку держави перших років незалежності.
Це спостерігається, зокрема, у відсутності цільових асигнувань навіть для реалізації затверджених програм (не проводиться фінансування і не виконано Державної програми "Культурні цінності України. Втрати. Шляхи повернення"). Не здійснюються системні пошукові дослідження культурних цінностей України в країнах їх можливого місцезнаходження. Для прикладу: чи вдасться розшукати всесвітньовідомий Михалківський скарб, знайдений на Тернопільщині в 1878 та 1896 роках, котрий раптово зник із Львівського історичного музею в 1939 році, тобто у час початку радянської окупації Західної України. Слід зазначити, що досі не здійснено централізованого інформаційно-аналітичного та правового забезпечення повернення раритетів в Україну, немає загального реєстру втрачених культурних цінностей України, більше того, не вирішено питання доцільності приєднання нашої держави до Римської Єдиної конвенції ЮНЕСКО та ЮНІДРУА про міжнародне повернення викрадених чи нелегально вивезених культурних цінностей.
За всім цим криється байдужість і черствість нинішньої влади, цинічне ігнорування нею чітко сформульованого законодавцем правового поля (наявність відповідних норм Конституції України та дії рамкового Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21 вересня 1999 року, в межах якого має здійснюватись політика з означуваної проблеми.
Переконливою ілюстрацією такого космополітичного ставлення державної "еліти" до безцінних набутків духовної та матеріальної культури автохтонного народу є повчальна історія українсько-російських перемовин у сфері повернення та реституції пам’яток.
Відомо, що ще в період феодальної роздробленості Київської Русі москвини, користуючись сприятливими для себе обставинами, безжально грабували та вивозили з України (як трофеї) шедевральні твори, зразки найвищого досягнення у мистецтві українських митців. За підрахунками наших істориків встановлено, що в музеях та інших спеціалізованих установах Російської Федерації зберігається понад 30 тисяч (!) антикварних речей, вивезених з України в різні часи.
Ось лише найменший список унікальних творінь українців, протизаконно присвоєних сусідньою північною державою.
І. Твори сакрального мистецтва, ікони.
1. Вишгородська ікона Божої матері – викрадена в 1169 році суздальським князем Андрієм Боголюбським із Вишгородського храму святих Бориса та Гліба. Місце зберігання ікони – Третьяковська Державна галерея (м. Москва)
2. Ікона "Знамення" ("Велика Панагія") – кінець ХІ – початок ХІІ століття. Цю ікону мистецтвознавці приписують пензлеві ¬засновника Київського малярства Алімпія. Місце зберігання ікони – Третьяковська Державна галерея (м. Москва).
3. Чудотворна ікона Богородиці з Іллінської церкви м. Чернігова – 50-ті роки XVII ст.. Ймовірне місце знаходження – Росія.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Львівська облрада вимагає, щоб РФ повернула вкрадені в Україні цінності
Світ:
В той час, коли Путін на цілий світ розповідав, нібито українці «тирять» у нього газ, керована ним Російська Федерація не стидалася користуватися незаконно вивезеними з України мистенько-культурними цінностями, подекуди видаючи їх за свої власні.
mamai_20111226.jpg
20 грудня ц.р. Львівська обласна рада після звернення депутата Михайла Барбари, висновку постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації вирішила, зокрема, звернутися до МЗС України, Міністерства культури та Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності щодо інтенсифікації переговорного процесу з РФ стосовно повернення українських культурних цінностей, незаконно вивезених з території України на територію Росії.
Окрім іншого, документ цікавий тим, що наочно показує, як сусідня держава, користуючись правом сильного, цинічно грабує Україну, але при цьому, як відомо, керівники РФ постійно наголошують, ніби це вони мало не утримують нашу державу. Зрештою, вартість культурних цінностей, що зникли з нашого краю, не можна вимірювати лише грішми. Це неоціненна спадщина української нації, яка у будь-якому разі повинна бути повернутою з Московії. Причому, зважаючи на завдані моральні збитки, українці мали би ще виставити додаткові вимоги про компенсацію.
Втім, пропонуємо вам ознайомитися з текстом звернення Львівської обласної ради, який ми публікуємо повністю:
ЗВЕРНЕННЯ
до Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України і Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності щодо інтенсифікації переговорного процесу з державними органами Російської Федерації на предмет повернення українських культурних цінностей, незаконно вивезених з України на територію Росії
Депутати Львівської обласної ради вкрай занепокоєні ситуацією, що склалася останніми роками в царині повернення на терени України численних культурно-історичних артефактів, викрадених і вивезених за межі держави впродовж багатьох століть.
Сьогодні цілком зрозуміло, що в силу не тільки об’єктивних, а й суб’єктивних причин, національна політика у сфері повернення та реституції культурних цінностей в Україну не відповідає потребам часу, більше того, свідомо згортається нинішнім правлячим режимом і, звичайно, не витримує жодного порівняння зі ступенем уваги з боку держави перших років незалежності.
Це спостерігається, зокрема, у відсутності цільових асигнувань навіть для реалізації затверджених програм (не проводиться фінансування і не виконано Державної програми "Культурні цінності України. Втрати. Шляхи повернення"). Не здійснюються системні пошукові дослідження культурних цінностей України в країнах їх можливого місцезнаходження. Для прикладу: чи вдасться розшукати всесвітньовідомий Михалківський скарб, знайдений на Тернопільщині в 1878 та 1896 роках, котрий раптово зник із Львівського історичного музею в 1939 році, тобто у час початку радянської окупації Західної України. Слід зазначити, що досі не здійснено централізованого інформаційно-аналітичного та правового забезпечення повернення раритетів в Україну, немає загального реєстру втрачених культурних цінностей України, більше того, не вирішено питання доцільності приєднання нашої держави до Римської Єдиної конвенції ЮНЕСКО та ЮНІДРУА про міжнародне повернення викрадених чи нелегально вивезених культурних цінностей.
За всім цим криється байдужість і черствість нинішньої влади, цинічне ігнорування нею чітко сформульованого законодавцем правового поля (наявність відповідних норм Конституції України та дії рамкового Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21 вересня 1999 року, в межах якого має здійснюватись політика з означуваної проблеми.
Переконливою ілюстрацією такого космополітичного ставлення державної "еліти" до безцінних набутків духовної та матеріальної культури автохтонного народу є повчальна історія українсько-російських перемовин у сфері повернення та реституції пам’яток.
Відомо, що ще в період феодальної роздробленості Київської Русі москвини, користуючись сприятливими для себе обставинами, безжально грабували та вивозили з України (як трофеї) шедевральні твори, зразки найвищого досягнення у мистецтві українських митців. За підрахунками наших істориків встановлено, що в музеях та інших спеціалізованих установах Російської Федерації зберігається понад 30 тисяч (!) антикварних речей, вивезених з України в різні часи.
Ось лише найменший список унікальних творінь українців, протизаконно присвоєних сусідньою північною державою.
І. Твори сакрального мистецтва, ікони.
1. Вишгородська ікона Божої матері – викрадена в 1169 році суздальським князем Андрієм Боголюбським із Вишгородського храму святих Бориса та Гліба. Місце зберігання ікони – Третьяковська Державна галерея (м. Москва)
2. Ікона "Знамення" ("Велика Панагія") – кінець ХІ – початок ХІІ століття. Цю ікону мистецтвознавці приписують пензлеві ¬засновника Київського малярства Алімпія. Місце зберігання ікони – Третьяковська Державна галерея (м. Москва).
3. Чудотворна ікона Богородиці з Іллінської церкви м. Чернігова – 50-ті роки XVII ст.. Ймовірне місце знаходження – Росія.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта