Вибори до парламенту Шотландії, які завершилися наприкінці травня 2011 року, знову поставили перед цією країною питання – що робити з власним майбутнім. Адже націоналістична партія почала вимагати проведення референдуму про відокремлення вже цього року. Партія, яка отримала приблизно 60% усіх місць в парламенті, вирішила знову порушити це питання. Хоча коаліція з соціальних демократів та лейбористів виступає проти проведення історичного референдуму щодо відокремлення.
Країна, яка втратила незалежність вже більше 300 років тому, зараз знову задумалася над тим, як отримати усю повноту влади над своєю територією. Проте в самій Шотландії поки не визначилися, чи потрібна їм ця незалежність. Адже, за словами Кетрін Шуссел з дослідницького центру політичних процесів в Единбурзі, зараз лише третина нації підтримує відокремлення. «Проте відсоток націоналістів постійно зростає зараз. На минулих виборах націоналістичні партії підтримали лише 25% виборців, а тепер вони отримали більшість», - розказала експерт «Главреду».
З іншого боку, експерти шукають відповідь на те, якою буде реакція Лондона на такі наміри. Раніше, за правління лейбористів, ці питання намагалися не обговорювати. Проте зараз ситуація змінилася, офіційні представники консерваторів заявляють, що не будуть заважати референдуму, хоча вважають його поки не дуже доцільним. Адже економіка Шотландії багато в чому залежить від субсидій з Англії, і невідомо, чи зможе вона забезпечувати себе усім необхідним, як незалежна держава. За даними NBC, Единбург щороку отримує дотацій на суму $160 млн. і поки не зможе самостійно покрити ці витрати. Хоча в націоналістів є відповідь і на ці аргументи, в парламенті заявляють, що вже намітили сфери промисловості, які будуть розвивати, аби забезпечити себе.
Водночас британські аналітики вважають, що політично Англія не буде заважати референдуму. Адже тоді треба буде брати на себе відповідальність за порушення прав людини і, можливо, новий регіональний конфлікт.
Питання відокремлення Шотландії, яке час від часу виринає в європейській політиці, є лише проявом загальної регіоналізації Європи. Цим шляхом може невдовзі піти Бельгія та, можливо, Іспанія. Більшість аналітиків вважають, що тут питання багато в чому буде залежати від економічних відносин центру та периферії. Багатьом місцевим політикам, як в Единбурзі, так і в Брюсселі, здається, що вони зможуть краще забезпечувати свій народ, якщо отримають самостійність. У посткризовій Європі, де за гроші треба боротися більш запекло, ці питання вже виходять за межі демагогії.
Частина імперії
«Шотландія за всю історію з часу унії з Англією не виявляла поривань до незалежності. Вона була стабільною частиною імперії, на відміну від Ірландії», - вважає політолог з Лондонського центру порівняльних досліджень Девід Роллен. На його думку, національна ідентичність Шотландії довгий час перебувала в пригніченому стані.
Цей період тривав з 1707 року, коли саме була підписана унія, до кінця 1995. Тоді шотландський національний дух пробудився після виходу американської кінострічки «Хоробре серце». Після цього, вже за два роки був підписаний «Шотландський акт», в якому вперше закріплювалося право на вибори в місцевий парламент.
В 1998 році відбулися вибори, але більшість місць отримала партія, яка виступала за економічні реформи і не торкалася політичних питань. Справа в тому, що тоді економіка Великобританії була на підйомі, її ВВП зростав на 6-7% щорічно, і це забезпечувало грошові транші в Шотландії. Сама ж економіка регіону після Другої світової війни прийшла у відносний занепад. Вугільна, суднобудівна та текстильна промисловість були неконкурентноспроможними, і тому відокремлюватися в таких умовах від метрополії було не логічним. На той час, за соціологічними опитуваннями, лише 10% шотландців підтримували незалежність.
У той же час референдум щодо незалежності Австралії від Великобританії також не дав своїх результатів. Канберра вирішила залишитися в складі імперії, бо її громадяни вважали, що так буде більш економічно вигідно.
Крім того, власний парламент, який міг вирішувати місцеві питання, створював видимість автономії. І тому відокремлюватися, поки економіка була дуже залежною від центру, не було сенсу. Загострилася також боротьба Північної Ірландії проти Британії. Вибухали бомби, а Лондон рішуче заявляв, що не відпустить Глазго від себе. З початком економічної кризи ситуація трохи змінилася, хоча для Шотландії зміни почалися ще за кілька років до неї.
Нова економіка і нафта
Якби Единбург зміг відокремитися від Англії на початку ХХІ століття, то, на думку експертів Ради з міжнародних відносин, міг би стати зразковою економікою маленької країни Європи. Такою, як була Ірландія до початку кризи, адже економіка регіону почала потроху жвавішати після 2004 року, коли туди прийшли закордонні інвестиції. Шотландія намагалася створити більш-менш сприятливий режим для створення на своїй території сучасних виробництв. Так завдяки створенню гарної інфраструктури в основних містах країни з 2006 року прямі капіталовкладення зростали щороку на 4,7%, за даними Євростату. Здебільшого туди вкладали гроші компанії з Японії та США.
В країні виникали нові сфери виробництва, особливо відзначалася банківська діяльність. Единбург провів ряд реформ для створення безподаткових зон для іноземних капіталовкладень та розробив доктрину інформатизації суспільства. В результаті країна отримала за 2007 рік додатково $45 млн. інвестицій на створення виробництв новітньої комп’ютерної техніки та електроніки.
На шельфі островів Шотландії геологи знайшли найбільші в регіоні запаси нафти. Тоді в доповіді ОПЕК їхній розмір приблизно оцінювався в 1,9 трлн. барелей. Британські компанії одразу заговорили про те, що потрібно швидко розробляти ці поклади, аби посилити енергетичну незалежність Британії. Проте місцевий парламент вирішив, що усі концесії будуть видаватися лише після його рішення. Це не дуже сподобалося Лондону, але почалася економічна криза, і це питання вирішили відкласти.
Розробляти нові родовища нафти в морі поки не було нагальної потреби. Проте коли в 2009 році ціна на енергоносії зросла до рекордних $120 за один барель, ситуація змінилася. Лондон почав вимагати, аби право на буріння отримали британські підрядники, проте і в Шотландії парламент також зрозумів, що може отримати від нафти та іноземних інвестицій кошти для повністю самостійного існування.
Малий розмір
Зараз лідер Національної партії Шотландії Апекс Салмонд, який починає формувати уряд країни, заявив, що про референдум треба подумати до кінця року. Тоді проясниться ситуація і з дотаціями з центру. За останні 2 роки виплати з центру упали на 30%. Лондон пояснював це тим, що в світі економічна криза. «Проте в нас продовжували вимагати концесії на буріння в Північному морі, бо ціни на нафту зростали. Саме така позиція підштовхнула людей до думки про незалежність», - каже Кетрін Шуссел. Вона вважає, що саме зараз народ Шотландії ще неготовий до повної свободи і треба почекати кілька років, бо національна свідомість країни зростає.
На думку експертів бельгійського центру Бугеля, ця проблема постала не лише перед Великобританією. Адже кілька європейських регіонів хочуть відокремитися. На їхню думку, питання мови чи національної ідентичності – лише прикриття бажанню отримати вищі прибутки. Адже з початком кризи регіони почали отримувати менше дотацій від центральної влади. Так валлонська частина Бельгії за 2009 рік отримала на 40% менше коштів, і тому не дивно, що в цій ситуації країна вже два роки знаходиться на межі національного розколу. Крім того, в Бельгії фламандська частина країни хоче відділити менш економічно розвинених валлонців. Це ще один процес регіоналізації, коли країна прагне відділити слабкі ланки і так вирішити свої проблеми в економіці.
Національні змагання в Шотландії, які знову посилилися, на думку експертів, таки призведуть до її незалежності, і буде це вже за кілька років. І Лондон, швидше за все, не буде цьому протидіяти, якщо економічні аргументи вичерпаються, і на карті постане нова держава. Проте поки незрозуміло, чи зможе вона забезпечувати себе в епоху, коли світова економіка знаходиться в посткризовому етапі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Шотландія: як знову стати нацією
Світ:
Перемога націоналістів на виборах в Шотландії активізувала визвольні прагнення в цій країні. Можливо, Единбург стане незалежним вже до кінця року.
11061003.jpg
Вибори до парламенту Шотландії, які завершилися наприкінці травня 2011 року, знову поставили перед цією країною питання – що робити з власним майбутнім. Адже націоналістична партія почала вимагати проведення референдуму про відокремлення вже цього року. Партія, яка отримала приблизно 60% усіх місць в парламенті, вирішила знову порушити це питання. Хоча коаліція з соціальних демократів та лейбористів виступає проти проведення історичного референдуму щодо відокремлення.
Країна, яка втратила незалежність вже більше 300 років тому, зараз знову задумалася над тим, як отримати усю повноту влади над своєю територією. Проте в самій Шотландії поки не визначилися, чи потрібна їм ця незалежність. Адже, за словами Кетрін Шуссел з дослідницького центру політичних процесів в Единбурзі, зараз лише третина нації підтримує відокремлення. «Проте відсоток націоналістів постійно зростає зараз. На минулих виборах націоналістичні партії підтримали лише 25% виборців, а тепер вони отримали більшість», - розказала експерт «Главреду».
З іншого боку, експерти шукають відповідь на те, якою буде реакція Лондона на такі наміри. Раніше, за правління лейбористів, ці питання намагалися не обговорювати. Проте зараз ситуація змінилася, офіційні представники консерваторів заявляють, що не будуть заважати референдуму, хоча вважають його поки не дуже доцільним. Адже економіка Шотландії багато в чому залежить від субсидій з Англії, і невідомо, чи зможе вона забезпечувати себе усім необхідним, як незалежна держава. За даними NBC, Единбург щороку отримує дотацій на суму $160 млн. і поки не зможе самостійно покрити ці витрати. Хоча в націоналістів є відповідь і на ці аргументи, в парламенті заявляють, що вже намітили сфери промисловості, які будуть розвивати, аби забезпечити себе.
Водночас британські аналітики вважають, що політично Англія не буде заважати референдуму. Адже тоді треба буде брати на себе відповідальність за порушення прав людини і, можливо, новий регіональний конфлікт.
Питання відокремлення Шотландії, яке час від часу виринає в європейській політиці, є лише проявом загальної регіоналізації Європи. Цим шляхом може невдовзі піти Бельгія та, можливо, Іспанія. Більшість аналітиків вважають, що тут питання багато в чому буде залежати від економічних відносин центру та периферії. Багатьом місцевим політикам, як в Единбурзі, так і в Брюсселі, здається, що вони зможуть краще забезпечувати свій народ, якщо отримають самостійність. У посткризовій Європі, де за гроші треба боротися більш запекло, ці питання вже виходять за межі демагогії.
Частина імперії
«Шотландія за всю історію з часу унії з Англією не виявляла поривань до незалежності. Вона була стабільною частиною імперії, на відміну від Ірландії», - вважає політолог з Лондонського центру порівняльних досліджень Девід Роллен. На його думку, національна ідентичність Шотландії довгий час перебувала в пригніченому стані.
Цей період тривав з 1707 року, коли саме була підписана унія, до кінця 1995. Тоді шотландський національний дух пробудився після виходу американської кінострічки «Хоробре серце». Після цього, вже за два роки був підписаний «Шотландський акт», в якому вперше закріплювалося право на вибори в місцевий парламент.
В 1998 році відбулися вибори, але більшість місць отримала партія, яка виступала за економічні реформи і не торкалася політичних питань. Справа в тому, що тоді економіка Великобританії була на підйомі, її ВВП зростав на 6-7% щорічно, і це забезпечувало грошові транші в Шотландії. Сама ж економіка регіону після Другої світової війни прийшла у відносний занепад. Вугільна, суднобудівна та текстильна промисловість були неконкурентноспроможними, і тому відокремлюватися в таких умовах від метрополії було не логічним. На той час, за соціологічними опитуваннями, лише 10% шотландців підтримували незалежність.
У той же час референдум щодо незалежності Австралії від Великобританії також не дав своїх результатів. Канберра вирішила залишитися в складі імперії, бо її громадяни вважали, що так буде більш економічно вигідно.
Крім того, власний парламент, який міг вирішувати місцеві питання, створював видимість автономії. І тому відокремлюватися, поки економіка була дуже залежною від центру, не було сенсу. Загострилася також боротьба Північної Ірландії проти Британії. Вибухали бомби, а Лондон рішуче заявляв, що не відпустить Глазго від себе. З початком економічної кризи ситуація трохи змінилася, хоча для Шотландії зміни почалися ще за кілька років до неї.
Нова економіка і нафта
Якби Единбург зміг відокремитися від Англії на початку ХХІ століття, то, на думку експертів Ради з міжнародних відносин, міг би стати зразковою економікою маленької країни Європи. Такою, як була Ірландія до початку кризи, адже економіка регіону почала потроху жвавішати після 2004 року, коли туди прийшли закордонні інвестиції. Шотландія намагалася створити більш-менш сприятливий режим для створення на своїй території сучасних виробництв. Так завдяки створенню гарної інфраструктури в основних містах країни з 2006 року прямі капіталовкладення зростали щороку на 4,7%, за даними Євростату. Здебільшого туди вкладали гроші компанії з Японії та США.
В країні виникали нові сфери виробництва, особливо відзначалася банківська діяльність. Единбург провів ряд реформ для створення безподаткових зон для іноземних капіталовкладень та розробив доктрину інформатизації суспільства. В результаті країна отримала за 2007 рік додатково $45 млн. інвестицій на створення виробництв новітньої комп’ютерної техніки та електроніки.
На шельфі островів Шотландії геологи знайшли найбільші в регіоні запаси нафти. Тоді в доповіді ОПЕК їхній розмір приблизно оцінювався в 1,9 трлн. барелей. Британські компанії одразу заговорили про те, що потрібно швидко розробляти ці поклади, аби посилити енергетичну незалежність Британії. Проте місцевий парламент вирішив, що усі концесії будуть видаватися лише після його рішення. Це не дуже сподобалося Лондону, але почалася економічна криза, і це питання вирішили відкласти.
Розробляти нові родовища нафти в морі поки не було нагальної потреби. Проте коли в 2009 році ціна на енергоносії зросла до рекордних $120 за один барель, ситуація змінилася. Лондон почав вимагати, аби право на буріння отримали британські підрядники, проте і в Шотландії парламент також зрозумів, що може отримати від нафти та іноземних інвестицій кошти для повністю самостійного існування.
Малий розмір
Зараз лідер Національної партії Шотландії Апекс Салмонд, який починає формувати уряд країни, заявив, що про референдум треба подумати до кінця року. Тоді проясниться ситуація і з дотаціями з центру. За останні 2 роки виплати з центру упали на 30%. Лондон пояснював це тим, що в світі економічна криза. «Проте в нас продовжували вимагати концесії на буріння в Північному морі, бо ціни на нафту зростали. Саме така позиція підштовхнула людей до думки про незалежність», - каже Кетрін Шуссел. Вона вважає, що саме зараз народ Шотландії ще неготовий до повної свободи і треба почекати кілька років, бо національна свідомість країни зростає.
На думку експертів бельгійського центру Бугеля, ця проблема постала не лише перед Великобританією. Адже кілька європейських регіонів хочуть відокремитися. На їхню думку, питання мови чи національної ідентичності – лише прикриття бажанню отримати вищі прибутки. Адже з початком кризи регіони почали отримувати менше дотацій від центральної влади. Так валлонська частина Бельгії за 2009 рік отримала на 40% менше коштів, і тому не дивно, що в цій ситуації країна вже два роки знаходиться на межі національного розколу. Крім того, в Бельгії фламандська частина країни хоче відділити менш економічно розвинених валлонців. Це ще один процес регіоналізації, коли країна прагне відділити слабкі ланки і так вирішити свої проблеми в економіці.
Національні змагання в Шотландії, які знову посилилися, на думку експертів, таки призведуть до її незалежності, і буде це вже за кілька років. І Лондон, швидше за все, не буде цьому протидіяти, якщо економічні аргументи вичерпаються, і на карті постане нова держава. Проте поки незрозуміло, чи зможе вона забезпечувати себе в епоху, коли світова економіка знаходиться в посткризовому етапі.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта