Багато положень законопроектів просто принижують статус української мови

Інститут української мови та Інститут мовознавства Національної академії наук проаналізували на прохання спікера парламенту Володимира Литвина сім законопроектів про мови.

(клацайте на фото, щоб збільшити)







— Науковці рекомендували не ухвалювати їх, бо вони шкодять мовній ситуації у країні, — каже "ГПУ" голова Інституту української мови Павло Гриценко, 60 років. — Законопроекти паралельно з нами розглядав Інститут держави і права. Ми звертали увагу насамперед на лінгвістичний аспект проблеми, як зміняться стосунки між мовами та до чого це призведе.



Законопроекти написані, мов під копірку. Деколи з мінімальними відмінностями. Це, зокрема, законопроекти Олександра Єфремова–Сергія Гриневецького–Петра Симоненка та Леоніда Грача. Ідея регіональності у законопроектах домінує. Автори зловживають засадами Хартії європейських мов, яка покликана захищати мікроскопічні регіональні європейські мови. До них зарахували російську мову — це нонсенс.



Питання підтримки російської мови за кордоном вирішили за президента Бориса Єльцина. Тоді створили програму, за якою на цю справу виділяють чимраз більше грошей. Зараз ви жодної україномовної газети в Київському університеті не отримаєте безкоштовно. Зате тижневик "2000" лежить — бери. І в метро українські газети не роздають, бо надрукувати 20 тисяч примірників багатошпальтової газети для масової роздачі коштує грошей. І таких прикладів, коли російська мова поширюється не самотужки, а підкріплена фінансами, тисячі.



Багато положень цих законопроектів просто принижують статус української мови. Автори документів пропонують на території, де зараз живуть росіяни, дублювати вивіски російською мовою. Є й багато інших форм урізання функціонального поля української мови. А мовний простір — не гумовий. Не може бути такого, щоб українська мова залишалася державною, а поруч з нею з такими ж правами жили ще десяток мов.



Якщо у певних сферах починає домінувати одна мова, то автоматично звужується функціонування другої і навпаки. Коли людина вільно володіє мовою, їй комфортно у соціумі і добре у фізичному вимірі. Але коли їй можуть сказати: "Говори на человеческом языке", вона відчуває насильство над особистістю. З часом це може спровокувати депресивні стани і захворювання тіла. Тому мовне питання насправді болюче. Держави зі сталою концепцією розвитку його розв’язують легше, а Україна, яку постійно тіпає від невизначеної політики і браку консенсусу в суспільстві, має з цим клопіт.



Тему статусу російської мови зараз виставляють як опозицію мов, культур і народів. Коли нам кажуть про 60 відсотків російськомовних в Україні, це політична заява і нічого більше. Відповідально заявляю: на сьогодні немає надійних, підтверджених соціолінгвістичних досліджень, які однозначно сказали б, який відсоток населення вільно володіє російською, який є двомовним, а який розмовляє лише українською. Вибірки, що нам показують, дуже тенденційні. Посилаємо туди групу науковців — результат зовсім інший.



Усі подані законопроекти хибують на поверховість, на спрямованість догодити виборцям. У нас же автори відмовляються від самодостатності і пропонують орієнтуватися або на Європу, або на Росію. Це невиважена позиція. Скажімо, у Болгарії після приєднання до Євросоюзу відбулися великі скорочення і в Академії наук, і університетських кафедр. Європейці пояснили, що їх цікавлять лише теми національних і сексуальних меншин, гендерної політики, трансформації політичного устрою. Решта — фундаментальна наука, друк словників, пам’яток слов’янської писемності тощо — Євросоюз не цікавить.



Треба ухвалити новий закон про мови. Попередній, 1989 року, приймали в інших соціокультурних і політичних обставинах. Але новий закон слід приймати тільки тоді, коли ми визначимося, що будуємо і навіщо.



Чиї законопроекти відхилили в Академії наук:



1. Проект закону про мови України — Леонід Грач, КПУ



2. Проект закону про державну мову та мови національних меншин в Україні — Юрій Гнаткевич, "Батьківщина"



3. Проект закону про регіональні мови та мови меншин — Вадим Колесніченко, Партія регіонів



4. Проект закону про мови в Україні — Олександр Єфремов, Партія регіонів — Петро Симоненко, КПУ — Сергій Гриневецький, Блок Литвина



5. Проект закону про мови — Павло Мовчан — Володимир Яворівський, обидва — "Батьківщина"



6. Проект базового закону "Про мови України" — Євгеній Кушнарьов, Партія регіонів (загинув 2007-го) — Василь Волга, СПУ — Леонід Грач, КПУ



7. Проект закону про внесення змін до закону "Про мови в українській РСР" — Нестор Шуфрич, колишній міністр з надзвичайних ситуацій





В тему:



Як розмовляли в Києві тисячу років тому?



Смерть Росії. На тлі вимирання росіян посилилася деградація штучної «російської мови»



Мова — це спосіб мислення



Мова і війна



Україні потрібен новий Сенсар



12 фактів про давність української мови



Україні потрібен свій "закон Тубона"



Володіння державною мовою є обов’язковою умовою для прийняття до громадянства України



И не стыдно под люком? (Заметки украиноговорящего николаевца)



Українські корені російської мови



Позичена самобутність



Засіб від шпигунів



Оскал федералізму



Навіщо українським можновладцям українська мова?



Не говориш українською — менше живеш!



Гравець: 
Народний Оглядач
21

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка