Принципи, використані Махатмою Ганді для визволення Індії від Британського панування, добре підходять для визволення України з рабства нинішньої пост-імперської Матриці. Сатьяграха, ахімса, свадеші та сварадж — ось чотири стовпи політичної теорії та практики Ганді.
Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була САТЬЯГРАХА, термін, що походить від слів «сатья» — святість та «аграх» — твердість, що значить «свята твердість». Сатьяграха «не є зброя слабкого проти сильного». За Ганді, сатьяграхі — людина, яка зрозуміла суть сатьяграхи і застосовує цей метод боротьби на практиці, — є, безумовно, морально вищою за свого опонента, а отже, сильнішою.
Для застосування цього принципу українець повинен усвідомлювати себе втіленою божественною істотою, що розвивається шляхом реінкарнації-палінгенезії – послідовності багаторазових втілень у фізичному світі:
Ми вже жили в Україні сотні разів. Сотні разів вмирали за неї і сотні разів раділи перемогам. Тому нам немає чого боятися. Треба мислити в масштабах тисячоліть і водночас радіти кожній миті нинішнього земного життя.
АХІМСА — це ненасильство, відсутність гніву та ненависті. Як навчав Ганді, «дослівно кажучи, ахімса означає «невбивство». В ширшому сенсі: не ображай нікого, не допускай до себе жодної жорстокої думки, навіть якщо вона стосується людини, яку вважаєш своїм ворогом. У того, хто дотримується цього вчення, не буває ворогів». За Ганді, тільки базуючись на ахімсі, можна досягти перемоги в політичній боротьбі. Інакше перемога з часом неминуче перетвориться на поразку.
В нашій термінології, йдеться про вихід з площини ворожої атаки через розірвання енергетичного зв’язку з противником. Докладніше у статтях:
СВАДЕШІ, в дослівному перекладі «вітчизняний», — рух за бойкот іноземних товарів. Останні десятиріччя свого життя сам Ганді користувався виключно найскромнішим одягом та взуттям індійського кустарного виробництва. І закликав до того ж своїх прибічників. Завдяки цьому водночас скорочувався ринок для британських і взагалі європейських товарів у Індії, підтримувалися національні товаровиробники, а самі гандисти внаслідок відмови від зайвих речей морально очищувалися та вдосконалювалися.
У сучасній практиці українців це відповідає принципу економічного націоналізму «Свій до свого по своє».
СВАРАДЖ, у дослівному перекладі «своє правління», означав поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності.
У нашій ситуації йдеть про сотенно-полкову самоорганізацію українців за територіальним принципом, причому кожна сотня має бути не тільки духовною громадою, але й економічною структурою, яка прагне до самодостатності. Докладніше у статтях:
Сучасні норвезькі гандисти Юган Гальтунг та Арне Несс виділяють ще низку деталізуючих норм:
Дотримуйся ахімси в думках та серці. «Сатьяграха не переможе доти, доки панує ненависть. А тому щоранку, тільки-но прокинувшись і ще не ступивши першого кроку в новий день, скажи собі: мені нема чого боятися у світі; у моєму серці немає ненависті, я не вчиню несправедливості; я здолаю правдою брехню».
Ідентифікуй себе з тими, заради кого ведеш боротьбу. Ганді одягався як бідний індійський селянин, їв те, що їсть бідний індійський селянин, їздив виключно потягами третього класу — тими, якими може дозволити собі їздити бідняк.
Ганді прагнув бути єдиним цілим із тим злиденним народом, заради щастя якого він вирішив боротися все своє подальше життя.
Наповни боротьбу позитивним змістом. У ході боротьби треба завжди не тільки домагатися ліквідації існуючих інституцій та поглядів, але й чітко уявляти, що ти хочеш запропонувати навзамін.
Не суди інших суворіше, ніж самого себе. Не можна ні в етичному, ні в інтелектуальному плані ставити супротивника нижче від себе, а ставитися до нього так, наче в нього не менш високі етичні мотиви.
Будь схильний до компромісу. «Я по суті є людиною, схильною до компромісу, бо ніколи не певен, чи маю рацію», — казав Ганді. Він вважав, що схильність до компромісу властива істинній суті сатьяграхи. Найбільш відомим прикладом компромісу є пакт, укладений Ганді з віце-королем Індії Ірвіном 5 березня 1931 року. Власне, це був компроміс між status quo Ірвіна та «повною незалежністю» Ганді. Слово «незалежність» не згадувалося в пакті, «статус домініону» теж. І все ж це був крок уперед, хоч «жодна із сторін не святкувала перемоги», бо саме поняття «пакт», на думку Ганді, символізувало можливість на рівних підставах вести переговори між гнобителем і гнобленим.
Борися проти справи, а не проти особи, яка за нею стоїть. «Ненавидіти британську систему управління, а не самих британців», — неодноразово закликав Ганді своїх учнів.
Не узалежнюйся від допомоги іззовні. «Якщо народ не є готовий на самопожертву заради високої мети, жодна допомога іззовні не допоможе йому вибороти власну свободу».
Будь готовий до самопожертви. «Будь готовий вкласти всі свої фізичні й духовні сили в боротьбу за справу, в яку ти віриш, і, якщо це буде необхідно, пожертвувати власним життям заради справи й заради людей, а не заради самої жертви».
Не вдавайся до знищення майна. Ганді виступав проти нищення будь-якого урядового майна чи об’єктів інфраструктури на знак протесту: «Знищення мостів, скажімо, з допомогою динаміту, не призведе до ліквідації зла, а спровокує ще більше зло».
Віддай перевагу насильству перед боягузтвом. Під час однієї з акцій не-співпраці чоловіки — жителі кількох сіл — утекли від каральної експедиції, покинувши напризволяще свої домівки, жінок та дітей. «Я дорікав їм за боягузтво, а вони безсоромно прикривалися ненасильством. Ненасильство вимагає великої мужності. Боягузтво цілком несумісне з ненасильством. Я хочу, щоб і індуси, і мусульмани плекали в собі мужність і були готовими вмерти, не вбиваючи. Якщо ж у них немає такої мужності, хай ліпше розвивають мистецтво вбивати і бути вбитими, ніж тікають від небезпеки, мов боягузи. У цьому разі насильство краще, ніж утеча».
Грунтуючись на цих нормах, Ганді розробив цілу низку форм сатьяграхи, які умовно можна поділити на «м’які», радикальні та екстремальні.
До м’яких форм належать переговори, арбітраж, агітація, демонстрація та ультиматум.
Для сатьяграхи важливо почати боротьбу з переговорів, бо цим самим він дає усвідомити супротивнику, що готовий до взаєморозуміння. Якщо не вдасться залагодити конфлікт за допомогою переговорів, супротивнику слід запропонувати арбітраж — третейський суд третьої сторони, яку обидві конфліктуючі сторони поважають і рішення якої зобов’язуються виконати. Цією третьою стороною може стати інша нація, суспільна інституція, індивід чи група.
Якщо не дали бажаних наслідків перші дві форми, починається агітація та вуличні демонстрації, які врешті закінчуються ультиматумом: «Виконайте наші мінімальні умови, або ми будемо змушені вдатися до жорсткіших методів сатьяграхи». Ультиматум є не погрозою, а повідомленням про плани та наміри сатьяграхи.
До радикальних форм Ганді зараховував гарталь, страйк і бойкот.
Гарталь — припинення роботи на короткий термін, на один день чи кілька годин. У гарталь найчастіше вносять елементи свята, він має об’єднати групу сатьяграхи, привернути увагу супротивника, а також нейтральних спостерігачів.
Страйк, загальний страйк та пікетування — більш-менш традиційні.
Економічний бойкот — наприклад, довгострокова відмова від придбання британських товарів у Індії. Соціальний бойкот полягає у відмові супротивнику в особистому спілкуванні, допомозі, за винятком тих випадків, коли його життю загрожує небезпека.
До екстремальних форм сатьяграхи Ганді відносив відмову від сплати податків, не-співпрацю, громадянську непокору і паралельне врядування.
Не-співпраця, за Ганді, полягає у відмові від почесних титулів та орденів, урядової платні, у бойкоті урядових судів, коли позивачі та відповідачі вдаються до третейського суду, бойкоті державних шкіл та вищих навчальних закладів, законодавчих зборів, тобто відмові голосувати та висувати свої кандидатури на виборах, відмові працювати в міністерствах та департаментах, бойкоті армії та поліції, всіх англійських банків, страхових товариств тощо.
Різниця між громадянською непокорою та не-співпрацею полягає в тому, що непокора, на відміну від згаданої форми, передбачає демонстративне порушення законів. Найяскравіший приклад — Соляний марш до моря 1930 року, коли Ганді і сотні тисяч його послідовників публічно порушили закон про державну монополію на продаж солі.
І, нарешті, останньою формою опору є створення паралельних органів урядування — альтернативних державним.
Три десятиріччя, проведені Ганді на батьківщині після повернення з Південної Африки, — це суцільна історія різних форм сатьяграхи. У цій боротьбі були «припливи» і «відпливи», але авторитет Ганді, кількість його прибічників невпинно зростали. Зрештою, в середині 40-х років минулого століття британці зрозуміли, що їм таки доведеться надати Індії незалежність. Це означало, по суті, крах не лише найбільшої в історії людства імперії — Британської, але й усієї колоніальної системи.
Ганді довів на практиці, що політична боротьба, яка базується на засадах чесності та самопожертви, може бути успішною, і що твердження «Політика — брудна справа» не є аксіомою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Махатма Ганді для Третього Гетьманату
Світ:
Спецтема:
Принципи, використані Махатмою Ганді для визволення Індії від Британського панування, добре підходять для визволення України з рабства нинішньої пост-імперської Матриці. Сатьяграха, ахімса, свадеші та сварадж — ось чотири стовпи політичної теорії та практики Ганді.
10092901e.jpg
Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була САТЬЯГРАХА, термін, що походить від слів «сатья» — святість та «аграх» — твердість, що значить «свята твердість». Сатьяграха «не є зброя слабкого проти сильного». За Ганді, сатьяграхі — людина, яка зрозуміла суть сатьяграхи і застосовує цей метод боротьби на практиці, — є, безумовно, морально вищою за свого опонента, а отже, сильнішою.
Для застосування цього принципу українець повинен усвідомлювати себе втіленою божественною істотою, що розвивається шляхом реінкарнації-палінгенезії – послідовності багаторазових втілень у фізичному світі:
Палінгенезія, тобто реінкарнація
Реінкарнація при передчасній смерті
Зоряний мандрівник (Згадай себе!)
Реінкарнація і принцип економії енергії
Ми вже жили в Україні сотні разів. Сотні разів вмирали за неї і сотні разів раділи перемогам. Тому нам немає чого боятися. Треба мислити в масштабах тисячоліть і водночас радіти кожній миті нинішнього земного життя.
АХІМСА — це ненасильство, відсутність гніву та ненависті. Як навчав Ганді, «дослівно кажучи, ахімса означає «невбивство». В ширшому сенсі: не ображай нікого, не допускай до себе жодної жорстокої думки, навіть якщо вона стосується людини, яку вважаєш своїм ворогом. У того, хто дотримується цього вчення, не буває ворогів». За Ганді, тільки базуючись на ахімсі, можна досягти перемоги в політичній боротьбі. Інакше перемога з часом неминуче перетвориться на поразку.
В нашій термінології, йдеться про вихід з площини ворожої атаки через розірвання енергетичного зв’язку з противником. Докладніше у статтях:
Пророцтво про Третій Гетьманат
Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів
СВАДЕШІ, в дослівному перекладі «вітчизняний», — рух за бойкот іноземних товарів. Останні десятиріччя свого життя сам Ганді користувався виключно найскромнішим одягом та взуттям індійського кустарного виробництва. І закликав до того ж своїх прибічників. Завдяки цьому водночас скорочувався ринок для британських і взагалі європейських товарів у Індії, підтримувалися національні товаровиробники, а самі гандисти внаслідок відмови від зайвих речей морально очищувалися та вдосконалювалися.
У сучасній практиці українців це відповідає принципу економічного націоналізму «Свій до свого по своє».
СВАРАДЖ, у дослівному перекладі «своє правління», означав поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності.
У нашій ситуації йдеть про сотенно-полкову самоорганізацію українців за територіальним принципом, причому кожна сотня має бути не тільки духовною громадою, але й економічною структурою, яка прагне до самодостатності. Докладніше у статтях:
Паралельне суспільство як цивілізаційна надбудова (настанови для снайперів)
Корпоративний Солідаризм: починаємо з простого
Сучасні норвезькі гандисти Юган Гальтунг та Арне Несс виділяють ще низку деталізуючих норм:
Дотримуйся ахімси в думках та серці. «Сатьяграха не переможе доти, доки панує ненависть. А тому щоранку, тільки-но прокинувшись і ще не ступивши першого кроку в новий день, скажи собі: мені нема чого боятися у світі; у моєму серці немає ненависті, я не вчиню несправедливості; я здолаю правдою брехню».
Ідентифікуй себе з тими, заради кого ведеш боротьбу. Ганді одягався як бідний індійський селянин, їв те, що їсть бідний індійський селянин, їздив виключно потягами третього класу — тими, якими може дозволити собі їздити бідняк.
Ганді прагнув бути єдиним цілим із тим злиденним народом, заради щастя якого він вирішив боротися все своє подальше життя.
Наповни боротьбу позитивним змістом. У ході боротьби треба завжди не тільки домагатися ліквідації існуючих інституцій та поглядів, але й чітко уявляти, що ти хочеш запропонувати навзамін.
Не суди інших суворіше, ніж самого себе. Не можна ні в етичному, ні в інтелектуальному плані ставити супротивника нижче від себе, а ставитися до нього так, наче в нього не менш високі етичні мотиви.
Будь схильний до компромісу. «Я по суті є людиною, схильною до компромісу, бо ніколи не певен, чи маю рацію», — казав Ганді. Він вважав, що схильність до компромісу властива істинній суті сатьяграхи. Найбільш відомим прикладом компромісу є пакт, укладений Ганді з віце-королем Індії Ірвіном 5 березня 1931 року. Власне, це був компроміс між status quo Ірвіна та «повною незалежністю» Ганді. Слово «незалежність» не згадувалося в пакті, «статус домініону» теж. І все ж це був крок уперед, хоч «жодна із сторін не святкувала перемоги», бо саме поняття «пакт», на думку Ганді, символізувало можливість на рівних підставах вести переговори між гнобителем і гнобленим.
Борися проти справи, а не проти особи, яка за нею стоїть. «Ненавидіти британську систему управління, а не самих британців», — неодноразово закликав Ганді своїх учнів.
Не узалежнюйся від допомоги іззовні. «Якщо народ не є готовий на самопожертву заради високої мети, жодна допомога іззовні не допоможе йому вибороти власну свободу».
Будь готовий до самопожертви. «Будь готовий вкласти всі свої фізичні й духовні сили в боротьбу за справу, в яку ти віриш, і, якщо це буде необхідно, пожертвувати власним життям заради справи й заради людей, а не заради самої жертви».
Не вдавайся до знищення майна. Ганді виступав проти нищення будь-якого урядового майна чи об’єктів інфраструктури на знак протесту: «Знищення мостів, скажімо, з допомогою динаміту, не призведе до ліквідації зла, а спровокує ще більше зло».
Віддай перевагу насильству перед боягузтвом. Під час однієї з акцій не-співпраці чоловіки — жителі кількох сіл — утекли від каральної експедиції, покинувши напризволяще свої домівки, жінок та дітей. «Я дорікав їм за боягузтво, а вони безсоромно прикривалися ненасильством. Ненасильство вимагає великої мужності. Боягузтво цілком несумісне з ненасильством. Я хочу, щоб і індуси, і мусульмани плекали в собі мужність і були готовими вмерти, не вбиваючи. Якщо ж у них немає такої мужності, хай ліпше розвивають мистецтво вбивати і бути вбитими, ніж тікають від небезпеки, мов боягузи. У цьому разі насильство краще, ніж утеча».
Грунтуючись на цих нормах, Ганді розробив цілу низку форм сатьяграхи, які умовно можна поділити на «м’які», радикальні та екстремальні.
До м’яких форм належать переговори, арбітраж, агітація, демонстрація та ультиматум.
Для сатьяграхи важливо почати боротьбу з переговорів, бо цим самим він дає усвідомити супротивнику, що готовий до взаєморозуміння. Якщо не вдасться залагодити конфлікт за допомогою переговорів, супротивнику слід запропонувати арбітраж — третейський суд третьої сторони, яку обидві конфліктуючі сторони поважають і рішення якої зобов’язуються виконати. Цією третьою стороною може стати інша нація, суспільна інституція, індивід чи група.
Якщо не дали бажаних наслідків перші дві форми, починається агітація та вуличні демонстрації, які врешті закінчуються ультиматумом: «Виконайте наші мінімальні умови, або ми будемо змушені вдатися до жорсткіших методів сатьяграхи». Ультиматум є не погрозою, а повідомленням про плани та наміри сатьяграхи.
До радикальних форм Ганді зараховував гарталь, страйк і бойкот.
Гарталь — припинення роботи на короткий термін, на один день чи кілька годин. У гарталь найчастіше вносять елементи свята, він має об’єднати групу сатьяграхи, привернути увагу супротивника, а також нейтральних спостерігачів.
Страйк, загальний страйк та пікетування — більш-менш традиційні.
Економічний бойкот — наприклад, довгострокова відмова від придбання британських товарів у Індії. Соціальний бойкот полягає у відмові супротивнику в особистому спілкуванні, допомозі, за винятком тих випадків, коли його життю загрожує небезпека.
До екстремальних форм сатьяграхи Ганді відносив відмову від сплати податків, не-співпрацю, громадянську непокору і паралельне врядування.
Не-співпраця, за Ганді, полягає у відмові від почесних титулів та орденів, урядової платні, у бойкоті урядових судів, коли позивачі та відповідачі вдаються до третейського суду, бойкоті державних шкіл та вищих навчальних закладів, законодавчих зборів, тобто відмові голосувати та висувати свої кандидатури на виборах, відмові працювати в міністерствах та департаментах, бойкоті армії та поліції, всіх англійських банків, страхових товариств тощо.
Різниця між громадянською непокорою та не-співпрацею полягає в тому, що непокора, на відміну від згаданої форми, передбачає демонстративне порушення законів. Найяскравіший приклад — Соляний марш до моря 1930 року, коли Ганді і сотні тисяч його послідовників публічно порушили закон про державну монополію на продаж солі.
І, нарешті, останньою формою опору є створення паралельних органів урядування — альтернативних державним.
Три десятиріччя, проведені Ганді на батьківщині після повернення з Південної Африки, — це суцільна історія різних форм сатьяграхи. У цій боротьбі були «припливи» і «відпливи», але авторитет Ганді, кількість його прибічників невпинно зростали. Зрештою, в середині 40-х років минулого століття британці зрозуміли, що їм таки доведеться надати Індії незалежність. Це означало, по суті, крах не лише найбільшої в історії людства імперії — Британської, але й усієї колоніальної системи.
Ганді довів на практиці, що політична боротьба, яка базується на засадах чесності та самопожертви, може бути успішною, і що твердження «Політика — брудна справа» не є аксіомою.
В тему:
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Гетьманат Вишня Борія
Свята простота
Вара – герб Третього Гетьманату
Живе Слово: спільна молитва за Україну
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта