Наскільки міцна влада Москви над Далеким Сходом? Задавшись цим питанням, американський журналіст-фрілансер Джошуа Кучера проїхався регіоном. В Іркутську він поспілкувався з борцями за незалежність Сибіру, а в Благовіщенську вивчав взаємовідносини росіян з китайцями.
«В Сибіру є ліс і корисні копалини, але населення дуже малочисельне», – такий один із висновків Кучери в статті, опублікованій мережевим журналом Slate. Тому економічне і політичне майбутнє регіону в довгостроковій перспективі вкрите туманом. Зрозуміло лише, що перетворення Сибіру в незалежну державу малоймовірне.
В Іркутську Кучера взяв інтерв’ю в Міхаіла Кулєхова, лідера організації, котра спочатку називалась «Визвольна армія Сибіру». В ФСБ у Кулєхова поцікавились, чи має намір його організація вести озброєну боротьбу, і після заперечної відповіді наполегливо порекомендували змінити назву. Тепер це «Загальнонаціональна альтернатива Сибіру», повідомляє автор. Борці за незалежність відбулися доганою, оскільки в організації всього три десятки членів, за підрахунками Кулєхова.
«Всупереч репутації, котру має Сибір в наших очах, більша частина великих міст, де я побував, виглядає досить симпатично – особливо Іркутськ, де будівлі вишукані, а атмосфера характерна для університетського міста, повного книжників», – пише Кучера. За його спостереженнями, сибіряки вважають себе розумнішими і красивішими за інших співвітчизників, пояснюючи, що сюди висилали російську еліту. Однак з розпадом СРСР почався масовий вихід у західну частину країни, і скорочення населення ставить під питання претензії Москви на Сибір і, відповідно, авторитет Росії на світовій арені, відзначає автор.
Сибіру необхідна незалежність, оскільки цей регіон унікальний в географічному, економічному і культурному плані, стверджує Кулєхов. Сибір більше торгує з Азією, аніж з європейською частиною Росії, а прибутки від торгівлі природними багатствами осідають в Москві. У сибіряків є і свій національний характер, вважає Кулєхов: «Ми нікому не довіряємо, з нами складно домовитись, ми все робимо так, як хочеться нам».
Однак, на думку Кучери, сьогодні Росія рухається, навпаки, до централізації: наприклад, губернатори призначаються президентом. «Ідея, що далека Москва править Сибіром деспотично, майже не рахуючись із очікуваннями місцевих жителів, стала лейтмотивом моєї мандрівки», – відзначає він. «Будь-який регіон – колонія Москви», – відзначив в інтерв’ю іркутський політолог Міхаіл Рожанскій. Сибіряки мріють про незалежність, аби не почуватися мешканцями глушини, говорить він.
Не називайте їх містами-супутниками – рекомендує в другій частині статті Кучера, маючи на увазі російський Благовіщенськ і китайський Хейхе, розташовані один навпроти одного на берегах Амура.
Ночами центр Хейхе сяє вогнями, ніби Лас-Вегас, і в росіян ця картина викликає змішані почуття – і захоплення, і бажання знайти недолік. «Це потьомкінське село», – зауважив росіянин Міхаіл Кухаренко, директор Інституту Конфуція – культурного центру, котрий китайський уряд утримує в Благовіщенську.
Російські туристи і торговці-човники постійно відвідують Хейхе, де гостро відчувається демографічний дисбаланс: на російському Далекому Сході живе всього 6 млн. людей, а в трьох провінціях на північному сході Китаю – близько 110 млн. На додачу Примор’я багате на сировину, котрої потребує китайська економіка.
Чому росіян-сибіряків тягне до Китаю? – запитує Кучера в третій частині статті. «Я їхав на російський Далекий Схід з уявленням, що російсько-китайський кордон – все рівно що американо-мексиканський: бідняки з більш смаглявим кольором шкіри пробираються на північ, де простіше з працевлаштуванням, і нервують білих», – пише він.
Як виявив Кучера, малоімущі китайські мігранти дійсно згодні на більш низьку зарплату, ніж росіяни. Але на вулицях Благовіщенська дуже мало китайців – хіба що купки туристів з фотоапаратами, ділиться автор. Зате численні освічені росіяни працюють в Китаї, а росіянки виходять заміж за китайців, вважаючи їх більш забезпеченими і запопадливими, ніж російські чоловіки. У студентів Амурського університету в Благовіщенську китайська мова популярніша, ніж англійська, а навчання німецької і французької повністю сходить нанівець за непотрібністю.
«Китай – доля Сибіру, від подій в Китаї у всьому залежить наше теперішнє, та й майбутнє. Інтеграція і співробітництво Росії і Китаю – єдиний можливий для нас шлях», – сказав в інтерв’ю американському журналісту Віктор Дятлов, професор Іркутського університету. Однак насправді долею Сибіру розпоряджається Москва, а для неї сибіряки – лише інструмент освоєння природних багатств, нарікав Дятлов. Багато хто скаржиться, що Москва ставиться до Далекого Сходу як до джерела прибуткового експорту і мало піклується про добробут місцевих мешканців, відзначив автор. Так, в Благовіщенську незадоволені тим, що електроенергія Бурейської ГЕС постачається до Китаю за більш низькими тарифами, ніж для росіян.
До намірів Китаю в Благовіщенську також ставляться сторожко. «Тут поширена чутка, що в Хейхе, в секретному музеї лише для китайських туристів виставлені карти, де російський Далекий Схід включений до складу Китаю», – пише автор.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
«Сибіру необхідна незалежність, так як цей регіон унікальний в географічному, економічному і культурному плані»
Світ:
20100210014205.jpg
Наскільки міцна влада Москви над Далеким Сходом? Задавшись цим питанням, американський журналіст-фрілансер Джошуа Кучера проїхався регіоном. В Іркутську він поспілкувався з борцями за незалежність Сибіру, а в Благовіщенську вивчав взаємовідносини росіян з китайцями.
«В Сибіру є ліс і корисні копалини, але населення дуже малочисельне», – такий один із висновків Кучери в статті, опублікованій мережевим журналом Slate. Тому економічне і політичне майбутнє регіону в довгостроковій перспективі вкрите туманом. Зрозуміло лише, що перетворення Сибіру в незалежну державу малоймовірне.
В Іркутську Кучера взяв інтерв’ю в Міхаіла Кулєхова, лідера організації, котра спочатку називалась «Визвольна армія Сибіру». В ФСБ у Кулєхова поцікавились, чи має намір його організація вести озброєну боротьбу, і після заперечної відповіді наполегливо порекомендували змінити назву. Тепер це «Загальнонаціональна альтернатива Сибіру», повідомляє автор. Борці за незалежність відбулися доганою, оскільки в організації всього три десятки членів, за підрахунками Кулєхова.
«Всупереч репутації, котру має Сибір в наших очах, більша частина великих міст, де я побував, виглядає досить симпатично – особливо Іркутськ, де будівлі вишукані, а атмосфера характерна для університетського міста, повного книжників», – пише Кучера. За його спостереженнями, сибіряки вважають себе розумнішими і красивішими за інших співвітчизників, пояснюючи, що сюди висилали російську еліту. Однак з розпадом СРСР почався масовий вихід у західну частину країни, і скорочення населення ставить під питання претензії Москви на Сибір і, відповідно, авторитет Росії на світовій арені, відзначає автор.
Сибіру необхідна незалежність, оскільки цей регіон унікальний в географічному, економічному і культурному плані, стверджує Кулєхов. Сибір більше торгує з Азією, аніж з європейською частиною Росії, а прибутки від торгівлі природними багатствами осідають в Москві. У сибіряків є і свій національний характер, вважає Кулєхов: «Ми нікому не довіряємо, з нами складно домовитись, ми все робимо так, як хочеться нам».
Однак, на думку Кучери, сьогодні Росія рухається, навпаки, до централізації: наприклад, губернатори призначаються президентом. «Ідея, що далека Москва править Сибіром деспотично, майже не рахуючись із очікуваннями місцевих жителів, стала лейтмотивом моєї мандрівки», – відзначає він. «Будь-який регіон – колонія Москви», – відзначив в інтерв’ю іркутський політолог Міхаіл Рожанскій. Сибіряки мріють про незалежність, аби не почуватися мешканцями глушини, говорить він.
Не називайте їх містами-супутниками – рекомендує в другій частині статті Кучера, маючи на увазі російський Благовіщенськ і китайський Хейхе, розташовані один навпроти одного на берегах Амура.
Ночами центр Хейхе сяє вогнями, ніби Лас-Вегас, і в росіян ця картина викликає змішані почуття – і захоплення, і бажання знайти недолік. «Це потьомкінське село», – зауважив росіянин Міхаіл Кухаренко, директор Інституту Конфуція – культурного центру, котрий китайський уряд утримує в Благовіщенську.
Російські туристи і торговці-човники постійно відвідують Хейхе, де гостро відчувається демографічний дисбаланс: на російському Далекому Сході живе всього 6 млн. людей, а в трьох провінціях на північному сході Китаю – близько 110 млн. На додачу Примор’я багате на сировину, котрої потребує китайська економіка.
Чому росіян-сибіряків тягне до Китаю? – запитує Кучера в третій частині статті. «Я їхав на російський Далекий Схід з уявленням, що російсько-китайський кордон – все рівно що американо-мексиканський: бідняки з більш смаглявим кольором шкіри пробираються на північ, де простіше з працевлаштуванням, і нервують білих», – пише він.
Як виявив Кучера, малоімущі китайські мігранти дійсно згодні на більш низьку зарплату, ніж росіяни. Але на вулицях Благовіщенська дуже мало китайців – хіба що купки туристів з фотоапаратами, ділиться автор. Зате численні освічені росіяни працюють в Китаї, а росіянки виходять заміж за китайців, вважаючи їх більш забезпеченими і запопадливими, ніж російські чоловіки. У студентів Амурського університету в Благовіщенську китайська мова популярніша, ніж англійська, а навчання німецької і французької повністю сходить нанівець за непотрібністю.
«Китай – доля Сибіру, від подій в Китаї у всьому залежить наше теперішнє, та й майбутнє. Інтеграція і співробітництво Росії і Китаю – єдиний можливий для нас шлях», – сказав в інтерв’ю американському журналісту Віктор Дятлов, професор Іркутського університету. Однак насправді долею Сибіру розпоряджається Москва, а для неї сибіряки – лише інструмент освоєння природних багатств, нарікав Дятлов. Багато хто скаржиться, що Москва ставиться до Далекого Сходу як до джерела прибуткового експорту і мало піклується про добробут місцевих мешканців, відзначив автор. Так, в Благовіщенську незадоволені тим, що електроенергія Бурейської ГЕС постачається до Китаю за більш низькими тарифами, ніж для росіян.
До намірів Китаю в Благовіщенську також ставляться сторожко. «Тут поширена чутка, що в Хейхе, в секретному музеї лише для китайських туристів виставлені карти, де російський Далекий Схід включений до складу Китаю», – пише автор.
Відділ публікацій ІА «Новости Факты Анализ»
Переклад здійснено сайтом «Стопком». Джерело:
"Новости Факты Анализ"
В тему:
Росія віддала Китаю частину своєї території
Подвійний стандарт “героїчної оборони”
Китайці оголошують територію Росії своєю землею
У Китаї створена держкомпанія, яка скуповуватиме землі в Росії
Окупація Росії Китаєм: факти і припущення
Етнополітична карта світу 21 століття
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)