Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
54

2. Очі та руки вашої організації

Завдання Керівника полягає в тому, щоб з недосконалих людей створити досконалу організацію. Це метафізичний акт творення, при якому народжується нова жива істота — колективний організм, в якому люди знаходять своє покликання і досягають більшої повноти буття.

З попередньої статті 1. Створи свою корпорацію! ми вже знаємо, в роботі будь-якої організації можна виділити дві протилежні групи функцій:

1) “екстравертні”: управління взаємодією організації з її навколишнім середовищем;

2) “інтровертні”: управління взаємодією елементів самої організації.

Компетентне виконання цих функцій можливе лише спеціалізованими елементами системи, тобто підрозділами або співробітниками з відповідними здібностями і кваліфікацією. Звідси відразу ж слідує практичний висновок: якщо у вашій організації є елементи, що намагаються поєднати непоєднуване, то це погано.

Корисна порада: Якщо спеціаліст з добору персоналу одночасно виконує пошук, залучення, розміщення та адаптацію нових співробітників, то в більшості випадків котрась із цих функцій виконуватиметься неякісно. Тому, якщо є така можливість, функції потрібно правильно розподілити: один кадровик (екстраверт) знаходить за межами організації потрібних людей, а другий (інтроверт) — включає їх у внутрішній процес діяльності корпорації.

ПРОГРАМУВАННЯ УСПІХУ І КІНЦЕВИЙ ЕФЕКТ

Зрозуміло, що взаємодія організації з зовнішнім світом — це комплекс найрізноманітніших операцій. Однак всі вони зводяться до виконання однієї з двох принципово відмінних функцій:

1) відслідковування розвитку зовнішнього середовища корпорації, наприклад, динаміки попиту на ваші послуги, дій і планів споріднених організацій, поточних і перспективних змін у законодавстві;

2) надання послуг, вплив на зовнішнє середовище, зокрема, рекламування своєї діяльності, розширення своєї мережі, формування суспільної думки тощо.

Ці дві функції мають діаметрально протилежну спрямованість: “приймання впливів від зовнішнього світу” і “вплив на зовнішній світ”.

Тому їх поєднання в одному елементі призводить до розсіювання зусиль і зниження якості робіт. Але справа не лише в різній спрямованості впливів. При глибшому погляді виявляється, що компетентне виконання цих функцій вимагає від людини протилежних психічних якостей.

Фахівець (або спеціалізований підрозділ), що відслідковує зовнішню ситуацію, зобов’язаний мати професійний нюх на зміни, відчувати приховані процеси, як кажуть, “спинним мозком”. Наприклад, на основі непрямої інформації передбачити зміни в законодавстві і вчасно попередити про це керівництво корпорації.

Здатність осягати сутність явищ, проникати в майбутнє, робити вірні висновки на основі здогадки і осяяння в психології прийнято називати ІНТУЇЦІЄЮ. Тому такий фахівець має бути інтуїтивним типом — “інтуїтом”. При цьому він також повинен бути екстравертом, оскільки саме екстраверти схильні концентрувати увагу на подіях в навколишньому світі. За великим рахунком, такий спеціаліст постачає з навколишнього середовища інформацію, на основі якої корпорація генерує програму своїх дій. Тому його називаємо Програматором і пам’ятаємо, що він має бути інтуїтивним екстравертом.

Цілком іншими якостями має володіти людина, котра відповідає за виробництво і постачання в навколишнє середовище кінцевого продукту діяльності корпорації (продукції або послуг). Тут вже не може бути ніякого туману, недомовок та алегорій. Суспільству потрібні не якісь невиразні ідеї, але конкретний ефект. Елемент організації, котрий забезпечує виконання цієї системної функції, називається Ефектором, а здатність до чітких, оперативних і конкретних дій називається “сенсорикою”. Тому Ефектор — це сенсорний екстраверт. Його ще називають “робочим органом” організації через властиву йому енергійність, завзятість та рішучість.

NOTA BENE:
Елемент організації, що відповідає за відслідковування ситуації в навколишньому світі, називається Програматором і має бути інтуїтивним екстравертом. Елемент організації, що відповідає за створення кінцевого ефекту її діяльності, називається Ефектором і має бути сенсорним екстравертом.

Зауважимо, що людина не може бути одночасно сенсориком і інтуїтом, як не можна одночасно бути чоловіком і жінкою. Це головна причина несумісності в одному елементі функцій Програматора і Ефектора.

Сенсорні типи сприймають навколишній світ в основному через свої фізичні відчуття. Світ для них — це звуки, барви, запахи, естетичні і чуттєві насолодження. Вони добре відчувають своє тіло і його потреби. Можна сказати, що сенсорики сприймають світ “тут і тепер”, вміють жити сьогоднішнім днем.

У інтуїтивних типів відчуття менш виражені, вони ніби відірвані від фізичного світу. Зате краще відчувають час, доповнюють сенсориків щодо нових перспектив і можливостей, їм легше проникнути у сутність речей і явищ.

Сенсорні типи більш впевнені у своїх бажаннях і рідше сумніваються. У інтуїтивних сумніви з’являються значно частіше, оскільки вони краще бачать глибинну складність і заплутаність нашого життя.

Очі сенсориків помічають в деталях все, що відбувається. А очі інтуїтивних нерідко дивляться крізь об’єкт, концентруючись на чомусь далекому, прихованому від поверхового погляду.

Під час ходи інтуїтивний готовий кожному поступитися дорогою, навіть не задумуючись над цим. Деяка відірваність від сьогочасних турбот — це його звичний стан. А от сенсорний йде чітко, впевнено, постійно контролюючи ситуацію і своє тіло. Крім того, інтуїти більш схильні до теорії, а сенсорики — до практики.

Корисна порада: При визначенні ознаки “інтуїція—сенсорика” іноді корисно подивитися на фотографію людини. У інтуїтивних типів очі дещо розфокусовані, вони дивляться вдалину, крізь вас. А от сенсорики дивляться не кудись, а конкретно в об’єктив фотоапарата. Так само при розмові: сенсорик дивиться у ваші очі, а інтуїт — у вашу душу.

З допомогою наведеної нижче таблиці спробуйте розпізнати ознаки сенсорики або інтуїції у вас, ваших колег і знайомих:
 

Хто я: сенсорик чи інтуїт?
Якщо Ви СЕНСОРИК, то, скоріше всього:
Якщо Ви ІНТУЇТ, то, скоріше всього:
Любите мати справу з фактами і цифрами, а не ідеями чи теоріями
Не любите витрачати час на уточнення деталей, коли є красива концепція
Любите читати тексти з початку до кінця, не перескакуючи в пошуках цікавих місць
Цілком спокійно можете читати книгу зразу в кількох місцях, з кінця до початку і т.п.
Для розуміння ситуації намагаєтесь зібрати всю необхідну інформацію
Достатньо кількох фактів чи навіть натяків, щоб зрозуміти сутність справи
Сприймаєте світ "тут і тепер", вмієте жити сьогоднішнім днем
Надаєте більше значення майбутнім перспективам і можливостям
На запитання любите давати конкретні відповіді
Намагаєтесь узагальнювати, щоб відповідь охоплювала якомога ширше коло можливих ситуацій
Обережно ставитесь до непевних жартів, при найменших сумнівах намагаєтесь їх пояснити
Любите парадокси і каламбури, любите делікатно піджартовувати над своїми знайомими
Сприймаєте світ через відчуття: звуки, кольори, запахи, естетичну і чуттєву насолоду
Відчуваєте невидимі, приховані процеси, які насправді рухають нашим життям

 


МАЛЕНЬКІ ХИТРОЩІ ТЕСТУВАННЯ

Щодо психологічних тестів існують найрізноманітніші точки зору. Одні вважають, що все це дурниці, тому покладаються лише на власний досвід спілкування з людиною. Інші ретельно підраховують всі відповіді “за” і “проти”, а потім визначають соціотип на основі середнього арифметичного.

Зрозуміло, що це крайнощі. Для об’єктивної оцінки корисності тестів треба прийняти до уваги один суттєвий момент. Річ у тім, що більшість тестів ґрунтуються на самооцінці людини, тобто їх результат залежить від того, як вона бачить сама себе. Парадокс полягає в тому, що більшість людей гадає про себе що завгодно, лише не те, що є насправді. Тому ефективність тесту безпосередньо залежить від рефлексії — осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної поведінки. Звідси і різнобій результатів: з одними тест працює “на всі 100”, з іншими — не створює нічого, крім інформаційного шуму.

Але якщо ми врахуємо цей момент, то тести можуть принести відчутну користь.

По-перше, майже всім подобається, коли їх тестують. Адже пропонуючи людині відповісти на питання, ви приділяєте увагу її особистості, цікавитесь її духовним світом — погодьтесь, що таке буває не часто. Це дозволяє викликати довіру у людини і почати серйозне дослідження її психіки.

По-друге, тест дозволяє краще організувати розмову з людиною. Річ у тім, що нюанси характеру і біографічні деталі можуть легко завести в хащі справжнього і вигаданого внутрішнього світу тестованого. Але наявність перед очима структурованої батареї запитань дозволяє не опустити з виду справжньої мети бесіди і вчасно повернутися до суті справи.

По-третє, тест виконує заспокоюючу і відволікаючу функцію. Періодично ставлячи стандартні запитання, ви можете, не акцентуючи увагу, вияснити багато деталей, дуже важливих для ідентифікації психологічного типу людини. Адже якщо ви це будете робити прямо, то у тестованого виникатиме природний опір таким брутальним спробам влізти у душу.

По-четверте, тест може виконувати навчальну функцію. Наприклад, наведений вище тест “Хто я...” — це структурований опис ознак сенсорики та інтуїції. Проводячи такого роду тестування, дослідник-початківець згодом сам починає розуміти, що ж він, власне, досліджує.

І, нарешті, якщо ви зустрінете людину, яка добре знає власну психіку, тоді ідентифікація за допомогою розумного тесту відбувається за лічені хвилини, швидко і без зусиль.

Початківців можуть завести у безвихідь деякі відповіді тестованих, наприклад, “у мене буває і одне, і друге”. Дійсно, різні життєві ситуації спонукають нас проявляти різні якості: в одних випадках треба бути м’яким, в інших — жорстким, в одних поводитись емоційно, в інших — стримано. Але мета тестування — виявити ті ситуації, в яких людина почувається природно, впевнено, невимушено, як риба у воді і як птах у небі. Саме ці ситуації і відповідають істинній природі її психіки.

Наприклад, сенсорики почуваються впевнено, коли мають справу з конкретними речами, які можна помацати, понюхати, спробувати “на зуб”. І значно менше довіряють собі, коли йдеться про “невидимі”, абстрактні, приховані речі — адже це вже стихія інтуїтивних типів.

NOTA BENE: Мета тестування — виявити ті ситуації, в яких людина почувається природно, впевнено, невимушено, як риба у воді і як птах у небі. Саме ці ситуації відповідають істинній природі її психіки.

МЕНЕДЖМЕНТ ЯК МЕТАФІЗИЧНИЙ АКТ

Інтуїти і сенсорики бачать світ з принципово різних точок зору і часто недооцінюють один одного.

Ось що говорить інтуїтивний екстраверт Антон: “Я — генератор ідей. Для мене немає більш захоплюючого заняття, як дослідити ситуацію і знайти оригінальний спосіб змінити положення на краще. Біда в тому, що ніхто в нашій організації не бажає дивитися вперед. Я приходжу до нашого керівника з грандіозною ідеєю, а його цікавить лише одне: “Скільки це буде коштувати? Хто буде виконувати вашу роботу, поки ви займатиметесь своїми проектами майбутнього?”.

Сенсорний екстраверт Оксана, яка працює в цій же організації, міркує інакше: “Можливо, Антон — більш творча особистість, ніж я, але, чесно кажучи, я зовсім не впевнена, чи щось вийде з його грандіозних ідей. Не те, що вони цілком нереальні, але виглядають надто туманно. Якби я готувала свій проект для керівництва, то найперше зробила би ретельний попередній аналіз витрат і доходів. Проте Антона така робота явно не цікавить”.

Те, що Антон і Світлана не розуміють одне одного — не їхня вина. Зазвичай люди схильні оцінювати інших через призму власних якостей і життєвих цінностей. Але керівник зобов’язаний ясно усвідомлювати, що кожна людина схильна компетентно виконувати лише одну системну функцію.

Антон — природжений Програматор, Оксана— природжений Ефектор. Організуйте так, щоб вони робили те, що їх цікавить, допоможіть їм набути відповідну кваліфікацію — і ви отримаєте натхненних, компетентних працівників. Але якщо ви поміняєте їх місцями і нав’яжете кожному виконання невластивої функції — у вашій організації з’явиться ще двоє нещасних і некомпетентних співробітників. І ніякі матеріальні стимули, накази, санкції, навчання, тренінги суттєво не покращать ситуацію. З таким самим успіхом ви можете довго “тренувати” коня-ваговоза, але він ніколи не стане арабським скакуном.

Для того, щоб керівник міг правильно розмістити персонал, йому потрібні спеціальні знання. А щоб Антон, Оксана і всі їхні колеги вірно оцінили одне одного, їм потрібна корпоративна культура. Культура, яка створює в умах людей точні і яскраві образи, які дозволяють працівникам реально відчути себе частиною єдиної корпорації. Допомагають усвідомити, що справжня корпорація — це колективне тіло, організм, а де організм, там і функціональна спеціалізація його елементів (“органів”). З позицій організму, кожен з його органів є однаково цінним, якщо лише він досконало виконує свою функцію.

Але навіщо такі натуралістичні аналогії? Просто вони допомагають збагнути сутність функціональної спеціалізації підсистем колективного організму. Програматор — це ніби органи відчуттів організації — її вуха, очі, нюх... Ефектор — це руки організації, котрі майстерно формують кінцевий продукт, тобто те, задля чого вона існує. Окремо від них мало користі, але разом зі всім організмом — це сила і гармонія!

Ми часто повторюємо, що люди недосконалі. Але в чому головна причина цієї недосконалості? В тому, що кожен з нас народжений для виконання лише “своєї” системної функції. Саме вона і виходить у нас найкраще, в окресленому цією функцією секторі ми маємо шанс досягнути компетентності. З усіх інших системних функцій у нас немає навіть такого шансу, тому будь-яка робота за рамками “свого сектора” носить відбиток недосконалості і некомпетентності.

Мудрість і майстерність справжнього керівника полягає в тому, щоб з “недосконалих” людей створити “досконалу” організацію. Це метафізичний акт творення, при якому народжується нова жива істота — колективний організм, в якому люди знаходять своє покликання і досягають більшої повноти буття.

Врешті-решт, кожна людина створена як спеціалізована частинка колективного організму, в яку з самого початку закладено прагнення до об’єднання в одне ціле. У справжній КОРПОРАЦІЇ це прагнення реалізується, і тоді праця людини дійсно приносить їй радість, а організації — ефективність і стійкість.
 

 

Поширити цю сторінку: