Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
392

Жрецька організація стародавніх кельтів та її еволюція

Світ:

Організація кельтських жерців (друїдів) являє собою яскравий феномен на тлі розвитку культури стародавніх кельтів. Численні соціальні функції, що виконувалися жрецькою організацією, дозволяють розглядати її як один з ключових елементів соціальної організації кельтських племен, без належного вивчення якого наукове дослідження історії та культури кельтів є неможливим.

Актуальність обраної теми посилюється тим, що стародавні кельти протягом ІІІ-І ст. до н. е. заселяли частину території сучасної України. Вплив цього народу на етнокультурну ситуацію у Центральній та Східній Європі був настільки потужним, що це дало змогу деяким дослідникам припускати можливість кельтського походження Київської Русі та окремих етнографічних груп українського населення. Незважаючи на помітний слід, який залишили стародавні кельти у давній історії України, систематичне дослідження їх соціальної організації і духовної культури у вітчизняній науці раніше фактично не проводилося.

Жрецька організація стародавніх кельтів вже більше ста років є предметом наукового дослідження однак ступінь наукової розробки цієї теми залишається недостатнім. У західній історіографії домінують дослідження, у яких жрецька організація розглядається як статичне явище, майже нездатне до активних перетворень. Недостатня увага приділена питанню історичного розвитку жрецької організації у контексті динамічних соціально-економічних процесів, що мали місце у кельтському суспільстві останніх століть до н. е.

Об’єктом дослідження є жрецька організація стародавніх кельтів – суспільний прошарок, професійні обов’язки представників якого були пов’язані з культовим служінням, виконанням ритуально-магічних практик і збереженням релігійно-міфологічної традиції.

Предметом дослідження є культурна та соціальна природа жрецької організації стародавніх кельтів, як історичного явища, еволюція її ролі у суспільному житті, релігійно-ідеологічні засади функціонування.

Мета дослідження полягає у визначенні місця жрецької організації у соціальній структурі кельтських племен доби раннього залізного віку і виявленні її еволюції протягом ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е. Відповідно до мети поставлені найбільш важливі завдання дослідження:

проаналізувати стан джерельної бази і ступінь наукової розробки проблеми;

встановити соціальну природу жрецької організації та її функціональну роль, як складової частини суспільства стародавніх кельтів;

розкрити релігійно-ідеологічні засади функціонування жрецької організації у контексті особливостей історичного розвитку кельтських племен;

з’ясувати причини і характер еволюції жрецької організації кельтів протягом зазначеного хронологічного періоду.

Хронологічні межі охоплюють ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е. Цей хронологічний період являє собою завершальний етап розвитку культури незалежних кельтських племен континентальної Європи. Він характеризувався остаточним зупиненням кельтської експансії, бурхливими процесами соціально-економічного розвитку і невдалою для кельтів зовнішньополітичною кон’юнктурою. Протягом ІІ ст. до н. е. мав місце процес розкладу родоплемінного устрою традиційного суспільства континентальних кельтів, який значно прискорився з початком епохи оппідумів (І ст. до н. е.). У цей час спостерігалося зародження міської цивілізації, поява протодержавних утворень, трансформація політичного устрою європейських кельтів. І ст. н. е. – період втрати політичної незалежності переважною більшістю кельтських племен, що було пов’язано з остаточним підкоренням Римською державою Галлії та Південної Британії і перетворенням їх на провінції. Римське завоювання перервало природний шлях розвитку кельтського суспільства і призвело до знищення або деформації існуючих соціальних інститутів.

Географічні межі охоплюють заселені кельтами території Галлії та Британських островів. Значною мірою визначення географічних меж обумовлено характером джерельної бази дослідження, яка представлена документами, що стосуються саме цих територій. Враховуючи панкельтський характер багатьох соціально-економічних і релігійних процесів, що відбувалися протягом зазначеного періоду, методологічно виправданим є звернення до важливих археологічних пам’яток центральноєвропейського регіону без аналізу яких неможливо адекватно зрозуміти культурні та історичні явища, вивченню яких присвячена дисертація.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що робота є першою в українській історіографії спробою комплексного дослідження жрецької організації стародавніх кельтів. Сформульовано нову гіпотезу еволюції жрецької організації у контексті соціально-економічних перетворень І ст. до н. е. – І ст. н. е., яка характеризувалася змінами у структурному складі жрецтва, а також посиленням ролі жерців у суспільно-політичному житті, з одночасною деградацією значення жрецької організації як джерела сакральної влади. Переглянуто традиційний погляд на жрецьку організацію кельтів, як на цілісну надплемінну корпорацію з централізованим політичним керівництвом. На основі застосування структурно-семіотичного підходу до вивчення жрецької організації стародавніх кельтів, висвітлена функція організації виробничої діяльності яка раніше не виділялася. Вперше з точки зору дослідження релігійних уявлень кельтів здійснена інтерпретація культових пам’яток малобіганського скарбу (с. Мала Бігань, Закарпатська обл., Україна). Запропоновано новий варіант наукової інтерпретації фрагменту “Записок про галльську війну” Юлія Цезаря, у якому йдеться про викриття антиримської змови галльської знаті на чолі з Акконом.

Апробація результатів дослідження здійснена на щорічних наукових конференціях історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999-2004), на наукових конференціях “Дні науки в НаУКМА” (Київ, 1999) та “Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (Київ, 2003), а також у 6 наукових статтях загальним обсягом 2,9 друк. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методологічна база, джерела та історіографія дослідження” охарактеризовано джерельну базу, стан наукової розробки проблеми та методологічні підходи до її розв’язання. Враховуючи те, що жрецька організація стародавніх кельтів являє собою складну систему, в якості базового елемента методології було обрано системний підхід, з точки зору якого досліджуваний об’єкт розглядається як сукупність окремих компонентів, органічно утворюючих єдине ціле, що визначає функціональне призначення як усієї системи, так і її елементів. Застосування системного підходу дозволяє простежити як взаємозв’язки у середині самої жрецької організації, так і відносини між нею та іншими системами, такими як соціальні групи, релігія, виробництво та ін. Оскільки законом функціонування системи є структура, яка при змінюванні системи забезпечує її цілісність і збереження властивостей, у дослідженні застосовано структурний підхід. Поняття соціальної структури передбачає наявність моделі (системи), основним матеріалом для побудови якої виступають соціальні відносини.

Складний характер джерельної бази дослідження вимагає використання методів ретроспекції, екстраполяції, а також порівняльно-історичного методу (аналогії), які дозволяють певною мірою подолати вузькість адекватної джерельної бази. Ефективність обробки джерельного матеріалу визначається також застосуванням семіотичної методології, яка органічно поєднується з критичним аналізом текстів. Семіотика – наука про знакові системи являє собою спосіб розгляду об’єкту як такого, що функціонує подібно до мови, перенесення метафори мови на будь-які немовні явища. У якості знакової системи може виступати як вербальний текст (літературний твір, епіграфічна пам’ятка тощо), так і речовий предмет, у т. ч. сакральне зображення, культова споруда. Семіотичний метод дозволяє по-новому подивитися на джерела, що уже давно були введені до наукового обігу. Проблема місця і ролі жрецької організації у давньому кельтському суспільстві вирішується за допомогою концепції безписемної культури, у тому вигляді, в якому вона сформульована М. Лотманом.

Особливістю джерельної бази дослідження є те, що вона включає у себе значний обсяг джерел різних за типом, характером і часом походження. Основні групи джерел представлені творами іноземних авторів, які були знайомі з досліджуваною культурою, низкою пізніх текстів, що належать традиції генетично спорідненій з нею, а також речовими пам’ятками, які були виготовлені або мали застосування у середовищі носіїв цієї культури. Такий склад джерельної бази вважається методологічно виправданим і застосовується не тільки для дослідження історії кельтів, але й при вивченні інших стародавніх суспільств, які не залишили синхронних своєму існуванню наративних джерел. Свідчення давньогрецьких та давньоримських авторів являють собою єдину групу наративних джерел, що сформувалася протягом досліджуваного автором хронологічного відрізку. Перші згадки про кельтських друїдів з’явилися у грецьких філософських трактатах рубежу ІІІ-ІІ ст. до н.е. Фрагменти цих свідчень використав у своїй праці Діоген Лаерцій [Diogenes Laertius, Vitae, Intro, I, 1].

Безцінним джерелом до кельтського жрецтва є 23 книга “Історії” грецького філософа Посідонія, що протягом тривалого часу подорожував землями незалежних племен Галлії і залишив опис жрецької організації стародавніх кельтів. “Історія” Посідонія, у т. ч. та її частина, яка була присвячена кельтам, збереглася лише у цитуванні його послідовників – Афінея [Athenaeus, IV, 36, 40; VI, 37], Страбона [Strabo, Geographia, IV, 4-6], Діодора Сіцилійського [Diodorus Siculus, V, 25-32], Юлія Цезаря [C. I. Caesar, Commentarii de bello gallico, VI, 13-18].

На висвітлення Посідонієм жрецької організації кельтів істотно вплинули його власні філософські погляди. Сповідуючи стоїчну доктрину, Посідоній розглядав кельтських друїдів як нащадків філософів-правителів золотого віку, мудреців, що керують своїми дикими одноплемінниками, адептами піфагорійської доктрини метемпсихозу.

Найважливішим джерелом інформації щодо кельтських жерців І ст. до н. е. є “Записки про галльську війну” Юлія Цезаря. Римський воєначальник не тільки склав опис жрецької організації стародавньої Галлії, але й накреслив повноцінну картину політичного життя країни напередодні і під час римського завоювання. Завдяки цьому є можливість виділення цілого пласта інформації, пов’язаної з функціонуванням кельтського жрецтва в конкретних історичних умовах. Його твір, написаний з метою підтримки репутації полководця в умовах незавершеної важкої і напруженої війни з галлами, відрізняється політичною заангажованістю, намаганням збільшити масштаб галльської небезпеки. Цій меті, зокрема, служить опис жрецької організації Галлії, яку Цезар змальовує у якості потужної і централізованої надплемінної корпорації.

Різні аспекти функціонування жрецької організації стародавніх кельтів знайшли відображення у творах Ціцерона [Cicero, De divinatione, I, 40, 90], Помпонія Мели [Pomponius Mela, De Situ Orbis, III, 2, 6, 18, 19], Плінія Старшого [Plinius Seniorus, Naturalis Historia, XVI, 249; XXIV, 103-104; XXV, 103-107; XXIX, 52-54; XXX, 13], Марка Аннея Лукана [Lucan, Pharsalii, I, 450-458], Светонія Транквілла [Suetonius, Divi Claudii, 25], Корнелія Тацита [Cornelius Tacitus, Historia, IV, 54; Annales, XIV, 29, 30] а також у творі Тімагена, свідчення якого наводить Амміан Марцеллін [Ammianus Marcellinus, Res Gestae, XV, 9, 1, 2]. Свідчення цих авторів дозволяють істотно доповнити інформацію стосовно соціальної ролі і релігійно-ідеологічних засад жрецької організації кельтів, реконструювати її участь у політичних подіях І ст. н. е.

Верифікація свідчень античних авторів здійснюється за допомогою аутентичних кельтських джерел, представлених середньовічними ірландськими сагами та історичними творами. Серед найцінніших для теми дослідження виділяються саги “Битва при Маг Туіред”, “Викрадення бика з Куальнге”, “Пригоди Еохайда Мугмедона” та ін., а також “Історія Ірландії” Джефрі Кіттінга. З використанням середньовічних ірландських джерел пов’язана низка проблем методологічного характеру, у т. ч. пізній час письмового оформлення творів, відсутність загальноприйнятого погляду на датування першоваріантів саг, християнізація ірландських джерел, яка зумовила фрагментарність і неточність повідомлень стосовно язичницького жрецтва, локальні особливості культури стародавньої та ранньосередньовічної Ірландії тощо. Враховуючи типологічну близькість суспільства ранньосередньовічної Ірландії та архаїчного кельтського суспільства, відомого за свідченнями античних авторів та даними археології, а також спираючись на розробки В. Мейда, Н. Ссорін-Чайкова та С. Шкунаєва, у дистерації використовуються ірландські джерела для реконструкції соціальної структури континентальних кельтських племен ІV – пер. пол. ІІ ст. до н. е. Обережне зіставлення цього матеріалу з континентальними джерелами, з урахуванням специфічних рис розвитку соціальних та економічних відносин в Ірландії, є найбільш продуктивним і єдино можливим при дослідженні жрецької організації стародавніх кельтів.

Археологічний матеріал заслуговує на особливу увагу в рамках дисертаційного дослідження, оскільки пам’ятки матеріальної культури являють собою фактично єдине джерело вивчення жрецької культури та релігії стародавніх кельтів, яке постало безпосередньо в середовищі досліджуваної автором культури. У дисертації використано широке коло археологічних матеріалів, яке включає сакральні предмети, залишки культових споруд та поселень, зброю, побутові предмети, які можуть служити джерелом інформації щодо соціальної структури та релігії кельтів. Використовуються також дані епіграфічних пам’яток.

Історіографія теми жрецької організації стародавніх кельтів має свою давню традицію. Уже на поч. ХІХ ст. нараховувалося кілька десятків робіт присвячених кельтським друїдам. Усі вони на сьогоднішній день становлять скоріше літературознавчий інтерес, оскільки про вивчення жрецької організації стародавніх кельтів на науковому рівні можна говорити лише з др. пол. ХІХ ст. На вивчення жрецької організації стародавніх кельтів істотно вплинули з одного боку розгляд культури стародавніх кельтів, як другорядної по відношенню до греко-римської та германської культур, а з іншого боку ідеї кельтоманії, що сприяли утворенню навколо кельтських друїдів ореолу таємничої величі.

Перший етап наукового вивчення жрецької організації стародавніх кельтів пов’язаний з іменами О. Георгієвського, Н. Фюстель де Куланжа, А. Д’Арбуа де Жюбенвіля, Ю. Покорни, Т. Кендріка, Н. де Вітта та Х. Ласта. У їхніх працях було висвітлено комплекс проблем, пов’язаних із жрецькою організацією і намічено шляхи їх вирішення. Водночас обмеженість кола джерел і недосконалість методів обробки інформації зумовили численні недоліки тогочасних наукових праць. Хибною була сама постановка питання, адже переважна більшість ранніх дослідників не вважала друїдів жерцями. Для них друїди були привілейованим орденом мудреців, носіями таємничого і складного релігійного учення.

Докорінна зміна у підходах сталася завдяки бурхливому розвитку індоєвропейської компаративістики. Теоретичні підступи запропоновані Ж. Дюмезілем дозволили з’ясувати питання походження жрецької організації кельтів, водночас призвівши до зловживання порівняльно-історичним методом і недооцінки впливу зовнішніх факторів на формування даного історичного явища. Значним поступом по відношенню до попереднього періоду стали комплексні дослідження Ф. Леру, Н. Чедуік, С. Пігготта, які на сьогоднішній день вважаються класичними. Праця Ф. Леру першою вивела дослідження жрецької організації кельтів на якісно новий теоретичний рівень. Однак некритичне ставлення до середньовічного ірландського матеріалу, на аналізі якого зосереджується основна увага дослідниці, спричинило суперечливий характер її висновків. Робота Н. Чедуік досі вважається найкращим дослідженням античних джерел з історії кельтського жрецтва, хоча романтизація образу друїдів і обмеженість джерельної бази знижують наукову цінність її основних положень. Являючи собою скоріше методологічне, ніж суто історичне дослідження, монографія С. Пігготта присвячена переважно еволюції сприйняття жрецької організації представниками різних культур і епох.

Протягом 1970-х – 80-х рр. низка праць присвячених кельтським друїдам була опублікована Н. Широковою, яка вважала організацію друїдів галльським за походженням і пізнім за часом виникнення соціальним інститутом. Згодом дослідниця повністю переглянула свої висновки і нині схильна бачити у друїдах інтелектуальну еліту стародавніх кельтів, “рушійну силу, яка вела цей дивовижний народ до виконання його високої місії”.

Окремих проблем історії жрецької організації кельтів торкалися А. та Б. Ріси, Я. Росен-Пшеворска, Ф. Шлете та ін. У роботі А. та Б. Рісів здійснена спроба пояснити організаційну структуру кельтського жрецтва за допомогою теорії Ж. Дюмезіля. Я. Росен-Пшеворска висловила оригінальну гіпотезу скіфського походження кельтських друїдів. Ф. Шлете з’ясовував питання взаємовідносин друїдів зі світською знаттю на рубежі н. е.

Протягом останніх десятиліть з’явилася ціла низка робіт присвячених жрецькій організації стародавніх кельтів, хоча далеко не всі вони можуть бути охарактеризовані як ґрунтовні і суто наукові праці. Популяризаторський характер мають роботи Ж. Марка та М. Грін. На дослідженні Л. Дебаржа істотно позначився вплив ідей кельтоманії. Вузькістю джерельної та історіографічної бази, а також суперечливим характером висновків відрізняються дослідження С. Доманіної. На цьому тлі вигідно виділяються своїм науковим підходом праці С. Шкунаєва та А. Росс, хоча присвячені вони насамперед жрецтву середньовічної Ірландії. Останньою значною роботою на тему кельтського жрецтва стала стаття Ж. Лоіка, у якій помітно прагнення автора заповнити інформаційні лакуни широким застосуванням порівняльно-історичного матеріалу.

Таким чином, теоретико-методологічна база, джерела та історіографія дослідження відповідають поставленій меті і завданням.

У другому розділі “Жрецька організація в соціальній структурі традиційного кельтського суспільства” проаналізовано соціальну структуру кельтського традиційного суспільства і місце у ній жрецької організації. Серед специфічних рис суспільного розвитку стародавніх кельтів можна виділити багатоетнічність, яка стала результатом інтенсивних міграційних процесів, традиційний характер соціально-економічних відносин та безписемний тип культури. Кельтські племена латенської доби являли собою сукупності дрібних общин, об’єднаних у цілісні економічні системи. Формою їх політичної організації була військова демократія, з усіма притаманними їй ознаками, у т. ч. напівсакральною царською (королівською) владою, впливовою родовою аристократією, народними зборами тощо. Наявність потужного і розгалуженого жрецького прошарку, основне завдання якого полягало у виконанні ритуальної та прогностичної функції, можна вважати характерним явищем для варварських спільнот доби раннього залізного віку.

Основними структурними елементами жрецької організації стародавніх кельтів були друїди, які являли собою освічену жрецьку еліту, віщуни, що виконували ритуально-магічні функції, і барди, які займалися сакральною поезією. Дані жрецькі категорії, поряд із іншими, функціональне призначення яких залишається нез’ясованим, складали єдиний ієрархізований соціальний прошарок, об’єднаний спільною назвою “друїди”. Окремі його частини були певною мірою незалежні одна від одної. Кожна жрецька категорія мала чітку внутрішню ієрархію. У різних частинах кельтського світу спостерігалася нерівномірність функціонального розподілу між жрецькими категоріями, що було обумовлено локальними особливостями розвитку кельтських народів. Так, в Ірландії віщуни-філіди повністю перейняли на себе функції бардів, чим фактично позбавили останніх приналежності до жрецької організації.

Усупереч поширеному поглядові, в джерелах не зафіксована участь жрецької організації кельтів у якості незалежного суб’єкту політичного впливу. Навпаки, виходячи з особистих міркувань, впливові жерці нерідко займали протилежні позиції у військово-політичних конфліктах, що засвідчують численні приклади з ірландських джерел. Саме у цій площині слід шукати корені політичної могутності кельтського жрецтва, носієм якого була не ефемерна “корпорація” або “орден”, а окремі особи, що були наділені високим соціальним статусом.

Соціальною базою жрецької організації стародавніх кельтів був військово-аристократичний прошарок, представники якого після відповідного навчання поповнювали лави жерців. Доступ до жрецької організації був відкритий як для чоловіків так і для жінок. Виключне становище жрецького прошарку закріплювалося високим соціальним статусом та економічними привілеями.

Яскравий феномен являє собою жрецьке судочинство, що значно підкріплювало авторитет і могутність друїдів. Юрисдикція жерців поширювалася в основному на тяжкі злочини кримінального характеру. Вони також виносили вироки у майнових питаннях і запобігали конфліктам між різними соціальними групами. Правосуддя друїдів носило сакральний характер і було продовженням релігійного культу. У повсякденній практиці воно взаємодіяло зі світським судочинством, однак характер цієї взаємодії, за браком джерел, точно не встановлений.

Друїди займалися освітою і вихованням кельтської молоді аристократичного походження, зберігали історичну та генеалогічну традицію, лікували людей та худобу, вели спостереження за природними явищами, могли представляти кельтські племена у міжнародних відносинах. Унаслідок недостатньої розділеності матеріального виробництва і ритуально-магічного впливу на нього, в руках жерців значною мірою зосереджувалася функція регулювання і організації виробничої діяльності. Особливо чітко це видно на прикладі кельтських ковалів, яких ірландські саги іноді прямо ототожнюють з друїдами. Функції коваля у кельтському суспільстві були багато у чому споріднені зі жрецькими обов’язками. Його ремесло, яке потребувало тривалого навчання, неабияких природничих знань, було тісно пов’язане з релігійними уявленнями і магічними практиками. Ковалі займалися цілительством і знали численні закляття і заговори, що також зближувало їх зі жрецтвом. Простежується зв’язок жрецької організації з сільським господарством, адже саме жерці здійснювали необхідні для цієї галузі економіки календарні розрахунки і астрономічні спостереження. Зв’язок ремесла і сільського господарства кельтів зі жрецькою організацією являє собою один з найбільш перспективних напрямків дослідження даної теми.

У такому вигляді жрецька організація стародавніх кельтів проіснувала від часів своєї появи, які співпадають з часом формування соціальної організації кельтських племен латенської доби, приблизно до др. пол. ІІ ст. до н. е., коли значна активізація соціально-економічних процесів, що охопила більшу частину заселених кельтами європейських територій, призвела до трансформаційних явищ у середовищі жрецького прошарку.

У третьому розділі “Релігійно-ідеологічні засади функціонування жрецької організації” показана комплексність і багатогранність кельтської релігійної системи та її зв’язок зі жрецькою організацією. Релігійні уявлення стародавніх кельтів оформилися як синтез багатьох культурних нашарувань. Будучи індоєвропейською за основою, кельтська релігія увібрала у себе численні елементи доіндоєвропейських вірувань і релігійних практик. Чітко простежується вплив на кельтську релігію з боку скіфів. Значну роль у формуванні релігії кельтів відіграла греко-римська цивілізація. Не до кінця з’ясованим залишається складне питання взаємовідносин у релігійній сфері між кельтами, слов’янами, фракійцями, етрусками тощо. В різних частинах європейської Кельтики формування кельтської релігійної системи проходило у відповідності до місцевих умов, однак зі збереженням певної цілісності. Характерними рисами кельтської релігії були вшанування багатовалентних і малоспеціалізованих за характером божеств, зооморфізм, велике значення символу троїстості і культу голови. Протягом останніх століть до н. е. поглибилася регіоналізація кельтської релігії. Тоді ж відбувався важливий процес еволюції релігійних уявлень, який мав бути тісно пов’язаний зі жрецькою організацією.

У вигляді специфічного релігійно-ідеологічного вчення жрецька еліта зберігала теологічні уявлення, природничі знання, вчення про походження всесвіту і світобудову, безсмертя душі. Вчення друїдів було органічною частиною кельтської релігії, включало у себе її найважливіші, базові елементи. На сьогоднішній день воно майже повністю втрачене і піддається реконструкції лише у найбільш загальних рисах. Центральне місце у вченні друїдів займав культ архаїчного родового божества-охоронителя, яке мало дуалістичний характер. Ґенеза даного божества пов’язана з матрилінійними хтонічними культами, які з часом трансформувалися у культ чоловічого Доброго Бога, захисника племені і гаранта плодючості. Наочним відображенням даної еволюції може слугувати статуетка “ідола” з Малої Бігані, яка суміщує ознаки чоловічого й жіночого божества. Добрий Бог одночасно вважався богом друїдів і магії. Анімалістичним символом, який асоціювався з ним, був дикий кабан. Важливим елементом релігійних засад функціонування жрецької організації було вчення про душу та її безсмертя.

У четвертому розділі “Еволюція жрецької організації стародавніх кельтів у контексті соціально-економічних та політичних трансформацій І ст. до н. е. – І ст. н. е.” висвітлено процес еволюції жрецької організації на рубежі н. е. Жрецька організація, являючи собою живий соціальний організм, один з елементів цілісної структури кельтського суспільства, була змушена постійно трансформуватися, прилаштовуватися до нових умов, які створювалися природним шляхом розвитку культури. Найбільш динамічно процес еволюції жрецької організації проходив у Галлії, яка протягом І ст. до н. е. переживала період складних соціально-економічних трансформацій. Епоха оппідумів зламала традиційний уклад життя кельтських племен, призвела до появи зародків міської цивілізації та державності, активного розвитку товарно-грошових відносин, значної інтенсифікації виробництва, збільшення кількості ремісників. У переважній більшості галльських общин І ст. до н. е. політичний устрій військової демократії був замінений на республіканський. Розвиток соціальної структури характеризувався посиленням ролі і значення військово-аристократичного прошарку, ускладненням його структури, масштабним поглибленням суспільної диференціації.

Під впливом цих та інших факторів сталися зміни в структурі та суспільно-політичному становищі жрецтва. Масове виробництво ремісничої продукції призвело до нівелювання сакрального значення виробничої діяльності і, як наслідок, до відокремлення жрецьких обов’язків від ремесла. Занепад ролі жінки, який спостерігався у континентальних кельтських країнах на рубежі н. е., спричинив зміни у гендерному складі жрецтва, обличчя якого ставало все більше чоловічим. Ліквідація військової демократії, яка зумовила скасування традиційної королівської влади, змінила політичну роль жрецької організації. Друїди, які з того часу могли поєднувати обов’язки релігійної та світської влади, для досягнення своїх політичних цілей застосовували світські засоби, все рідше звертаючись до магії та пророцтв. Таким чином, політична могутність жрецької організації істотно збільшилася, але її суспільне значення джерела релігійної влади поступово знижувалося.

Незважаючи на те, що соціальною базою жрецької організації продовжувала залишатися військова аристократія, у І ст. до н. е. склалися передумови до конфлікту між світською знаттю, яка надзвичайно посилилася протягом зазначеного періоду та жрецькою організацію, під контролем якої залишалися важливі соціальні функції. Цю тенденцію може відображати поява нової жрецької категорії – гутуатерів. Аналіз збережених епіграфічних пам’яток, у яких згадуються гутуатери, дозволяє вважати представників цієї жрецької категорії служителями елітарного культу бога-захисника, які обслуговували духовні потреби аристократії.

Під час римського завоювання, галльські жерці не займали єдиної політичної позиції. Частина друїдів знаходилася на боці римлян, про що свідчить використання Цезарем жрецького судочинства з метою нейтралізації антиримської змови Аккона, а також перебування впливового друїда Дівітіака у якості римського союзника. На початку війни Верцингеторікса (52 р. до н. е.) жерці знаходилися по обох ворогуючих сторонах, в залежності від політичної ситуації, яка склалася для того чи іншого галльського племені. Певний гутуатер, ім’я якого невідоме, став ініціатором різанини римських торгівців у Кенабі, тоді як друїди едуїв обрали головним магістратом свого племені кандидатуру, яка була вигідна римлянам.

Подальшу долю жрецької організації Галлії визначила глибока інкорпорованість друїдів до кельтського суспільства взагалі і його аристократії зокрема. Після римського завоювання і поступового запровадження нових соціальних механізмів, друїди більше не могли виконувати свої суспільно-політичні функції і були позбавлені економічних привілеїв. Спрямовані проти друїдів декрети римських імператорів І ст. н. е. прискорили процес занепаду жрецької організації, яка перешкоджала романізації галльської військової знаті. Водночас римська адміністрація заохочувала перехід галльських жерців до нової синкретичної галло-римської релігії, яка хоча й зберігала численні елементи релігійно-ідеологічних уявлень попереднього періоду, була побудована на засадах греко-римської жрецької культури. Залишки друїдів перетворилися на маргінальну групу.

Розвиток жрецької організації кельтських племен Британських островів проходив дещо інакше. Суспільне життя британських кельтів, більшою мірою ізольованих від зовнішніх впливів, зберігало архаїчні форми господарського і соціального устрою. Місцева жрецька організація продовжувала існувати тут у найбільш консервативному вигляді. Утвердження римської влади в Британії призвело до романізації місцевої верхівки. Процеси зникнення друїдичного жрецтва на території римської Британії мали нагадувати аналогічні процеси у Галлії. Лише в гірських районах, в Ірландії та на віддалених островах традиційна жрецька організація продовжувала своє існування до IV-V ст., коли вона була витіснена християнством.

У результаті дослідження автор дійшов наступних висновків, які виносяться на захист:

- З’ясовано, що джерельна база дослідження, яка включає у себе свідчення грецьких та римських авторів, середньовічні ірландські саги та історичні твори, археологічні пам’ятки, повністю відповідає поставленій меті й завданням. Виявлено недостатній рівень наукової розробки окремих аспектів функціонування жрецької організації, необхідність істотних уточнень питання природи та соціальної ролі жрецької організації, внесення певних коректив у питання релігійно-ідеологічних засад функціонування жрецької організації. В існуючих дослідженнях не приділено належної уваги розвитку жрецької організації як історичного явища. В цілому, джерельна та історіографічна база дисертації дають можливість комплексно дослідити жрецьку організацію кельтів як історичне та культурне явище;

- Обґрунтовано положення, згідно з яким жрецька організація становила невід’ємну частину соціальної структури стародавніх кельтів і відігравала важливу роль у суспільних відносинах. Її розвиток був тісно пов’язаний з розвитком інших суспільних інститутів, еволюцією економічних відносин, а також політичною історією кельтських племен Галлії та Британських островів доби раннього залізного віку. Жрецтво було покликане забезпечувати стабільність духовного розвитку суспільства, безперешкодне збереження і передачу різноманітної інформації, що мала сакральний характер і закріплювалася у вигляді усної традиції. Соціальною базою жрецької організації стародавніх кельтів був військово-аристократичний прошарок. Жрецька організація стародавніх кельтів характеризувалася наявністю складної організаційної структури. Доведено, що незважаючи на збереження жрецькою організацією певної цілісності на доволі широких географічних обширах, вона не являла собою надплемінної корпорації з централізованим керівництвом і єдиним механізмом прийняття політичних рішень. Соціальні функції жрецької організації стародавніх кельтів являли собою продовження та невід’ємну частину релігійного культу. У сфері компетенції жерців знаходилося винесення судових рішень з кримінальних і майнових справ, врегулювання конфліктів, виховання молодої кельтської знаті, лікування людей та худоби тощо. У ході дослідження була виявлена функція жрецької організації по регулюванню і організації виробничої діяльності;

- Виявлено, що учення друїдів охоплювало усі аспекти функціонування релігійної системи, у т. ч. космогонію, космологію, теологію, знання про природу і вчення про безсмертя душі. Центральним елементом учення друїдів був культ дуалістичного родового хтонічного божества, яке вважалося покровителем друїдів і магії. Хоча на сьогоднішній день реконструкції піддаються лише деякі елементи учення друїдів, вони дають підстави стверджувати, що релігійно-ідеологічні засади функціонування жрецької організації були типовими для жрецької культури варварської індоєвропейської спільноти і не відрізнялися від кельтської язичницької релігії як такої. На їх формування істотно вплинули інтенсивні контакти кельтів з представниками інших, у т. ч. неіндоєвропейських культур;

- Встановлено, що на рубежі н. е. жрецька організація активно еволюціонувала під впливом бурхливих соціально-економічних, релігійних та політичних процесів, що охопили більшу частину континентальної Кельтики у пізньолатенську добу. Фактичне зникнення інституту королівської влади у галльських племен призвело до зміни політичної ролі друїдів, які могли поєднувати повноваження світської та релігійної влади і все частіше застосовували цілком світські засоби для досягнення тієї чи іншої мети. Це спричинило з одного боку посилення політичного впливу друїдів, але з іншого призвело до знецінення суспільного значення сакральної влади жрецької організації. Набуття виробництвом масового характеру стало причиною відокремлення ремісничої діяльності від жрецької організації, що не виключало збереження за останньою функції контролю за деякими галузями економіки. Занепад ролі жінки в суспільному житті призвів до змін у гендерному складі жрецької організації. Посилення позицій військово-аристократичного прошарку галльського суспільства, а також вплив з боку жрецької культури греко-римської цивілізації спричинив виділення у складі жрецької організації кельтів нової категорії жерців – гутуатерів. Римське завоювання поклало край природному розвитку жрецької організації кельтів Галлії та Південної Британії, хоча окремі її елементи збереглися у складі жрецтва синкретичної галло-римської релігії.

Публікації, що відображають основні положення дисертації:

1. Культові предмети з малобіганського скарбу в контексті розвитку кельтської релігії (ІІ-І ст. до н. е.) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2003. - Вип. 69. - С. 80-84.

2. “Записки про галльську війну” як джерело для вивчення політичної ролі кельтських жерців // Український історичний збірник – 2002. - 2003. - Вип. 5. - С. 19-27.

3. Деякі аспекти еволюції жрецької організації стародавньої Галлії напередодні та після римського завоювання // Пам’ять століть. - 2003. - №6. - С. 146-152.

4. Військове виховання стародавніх кельтів // Археологічні дослідження Львівського університету. - 2000. - Вип. 4. - C. 172-182.

5. Кельто-фракійське релігійне взаємопроникнення на Балканах (ІІІ-І ст. до н. е.) // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка: Збірник наукових праць. - 2003. - №5-6. - С. 13-16.

6. Структура, функції та статус друїдів у житті кельтського суспільства //Наукові записки. Національний університет “Києво-Могилянська Академія”: Спеціальний випуск. - 2001. - Том 19. Ч. 1 - С. 145-148.

Анотація

Казакевич Г. М. Жрецька організація стародавніх кельтів та її еволюція (ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

У дисертації розглядається жрецька організація стародавніх кельтів, як органічна складова частина соціальної структури кельтських племен Галлії та Британських островів на рубежі н. е. Основна увага приділена визначенню місця жрецтва в суспільстві стародавніх кельтів, їх соціальним функціям, а також еволюції жрецької організації протягом вказаного хронологічного періоду. Зазначено, що жрецька організація являла собою невід’ємну частину суспільного устрою, виникнення якої було обумовлено посиленням ролі управлінської і регулятивної функції в суспільному житті. Визнаючи типологічну близькість жрецької організації кельтів до аналогічних структур інших індоєвропейських народів, автор наголошує на комплексності і багатогранності даного явища, яке пройшло тривалий шлях формування під впливом різних за характером внутрішніх і зовнішніх чинників. У ході дослідження виявлено функцію кельтського жрецтва по організації виробничої діяльності, з’ясовано деякі аспекти релігійно-ідеологічних засад функціонування жрецької організації. Спростовано традиційний погляд на жрецьку організацію кельтів, як на цілісну надплемінну корпорацію з єдиним механізмом прийняття політичних рішень. Проаналізовано причини і характер еволюції жрецької організації як соціального інституту.

Ключові слова: кельти, жрецька організація, кельтські друїди, соціальна структура, соціальні функції, релігія.

Аннотация

Казакевич Г. М. Жреческая организация древних кельтов и ее эволюция (ІІ в. до н. э. – І в. н. э.). – Рукопись.

Диссертация на соискания ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – Всемирная история. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2004.

В диссертации рассматривается жреческая организация древних кельтов как элемент социальной структуры кельтских племен Галлии и Британских островов на рубеже н. э. Основное внимание уделено определению места друидов в обществе древних кельтов, их социальным функциям, а также эволюции жреческой организации на протяжении указанного хронологического периода. Отмечено, что жреческая организация была неотъемлемой частью социального устройства кельтских племен, возникновение которой связано с усилением роли управления и регулирования в общественной жизни. Признавая типологическую близость жреческой организации древних кельтов и аналогичных структур других индоевропейских народов, автор подчеркивает самобытность, комплексный и многогранный характер данного явления, сформировавшегося в соответствии со спецификой исторического развития кельтских племен.

Жреческая организация кельтов представляла собой сложную структуру, состоявшую из относительно независимых друг от друга жреческих категорий, объединенных высоким социальным статусом и общим названием “друиды”. Основными функциями жреческой организации были ритуальная и прогностическая. Кроме того, жрецы выполняли ряд важных функций, не имеющих прямого отношения к религии. Среди них следует отметить судопроизводство, воспитание аристократической молодежи, сохранение исторической и генеалогической традиции, целительство. Применение в диссертации семиотической методологии, позволило выявить функцию жреческой организации по контролю над производственной деятельностью. Причиной сосредоточения в руках жречества данной функции следует считать характерную для традиционного общества значительную роль ритуально-магических практик в процессе материального производства. Взаимосвязь жречества и производственной деятельности показано на примере металлообработки и сельского хозяйства у кельтов.

В ходе исследования был опровергнут традиционный взгляд на организацию друидов, как на централизованную корпорацию, располагавшую надплеменной структурой и единым механизмом принятия политических решений. Установлено, что существующие источники не дают основания считать религиозно-идеологические представления друидов существенно отличающимися от кельтской религии как таковой и не типичными для других сообществ Европы раннего железного века. По мнению автора, ключевым элементом учения друидов являлись представления о дуалистическом по своей природе Добром Боге, являвшимся одновременно покровителем жреческой организации.

В диссертации сформулирована гипотеза, согласно которой внутренняя структура и общественно-политическая роль жреческой организации Галлии существенно трансформировалась вследствие изменения экономического и социального уклада континентальных кельтских племен позднелатенского времени. Эволюция жреческой организации кельтов проявилась в возможности совмещения друидом функций сакральной и светской власти (после угасания царской власти в Галлии), выходе материального производства из-под контроля жречества (что было связано с приобретением производством массового характера), изменении гендерного состава жречества, появлении новой жреческой категории гутуатеров, ориентированной на религиозные потребности усиливающейся военной аристократии. Дальнейшее развитие жреческой организации было обусловлено римским завоеванием. Значительная часть друидов влилась в жречество синкретической галло-римской религии, организованное по римскому образцу. Оставшиеся превратились в маргинальную группу, деградировавшую в новых политических и культурных условиях.

Ключевые слова: кельты, жреческая организация, кельтские друиды, социальная структура, социальные функции, религия.

Annotation

Kazakevich G. M. The Celtic priesthood and its evolution (II century BC – I century AD). – Manuscript.

The thesis on obtaining candidate’s degree on historical sciences, speciality 07.00.02 – World history. – Kyiv National Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2004.

The thesis deals with the Celtic priesthood as a social institute and a part of Celtic social structure. Its purpose is to show the place of the druids in Celtic society of the ancient Gaul and Britain. The text considers the problems of the social functions and evolution of priesthood. It is pointed out that the organization of druids was the organic part of Celtic society, appearance of which had been caused by the increasing social role of administrating and regulation. Although the Celtic priesthood was typologically close to the same structures of another Indo-European peoples, the author emphasizes the complex character of the object, which formed under the influence of many external and internal factors. The study reveals a function of the druids to control the handicraft industry and the farm production. The traditional view on priesthood as a centralized corporation, which kept the unity of Celtic society had been disproved. The last chapter of the thesis touches upon the evolution of Celtic priesthood. It is accentuated that the internal structure and social role of the priesthood transformed itself in late II-I century BC as a result of great political, social and economical changes which had took place mainly in Gaul and in I century AD in consequence of Roman conquest.

Key words: the Celts, priesthood, Celtic druids, social structure, social functions, religion.

Джерело: Казакевич Геннадій Михайлович. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (Київ, 2004)

-----------------------
В тему:

2008: Рік Сонячних Друїдів

Структура, функції та статус друїдів у житті кельтського суспільства

Святий Йосип і Діва Марія були друїдами

Найбільший Українець

Дивна давня легенда

Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем

Українська Галілея