Зображення користувача Ірина Новиченко.
Ірина Новиченко

Україна як простір любові

Наше минуле закодоване у словах, а майбутнє – у мріях. Вона дуже дивна, ця стаття. Спогад і мрія одночасно. Спогад про майбутнє.

Ми – радісні. Тисячі літ Сонце невпинно дарує нам свою силу. «Радій, хай Ра, Бог Сонця, буде з тобою», – віталися наші пращури. Добрі, славні, cвітлі, ясні, сонячні, яскраві, вони обрали шляхетність – як шлях до ще більшого світла, ще більшої радості, ще більшої Любові.

Ми радо славимо животворну, вітальну енергію Духу, ми плачемо і сміємося, дивуємося і захоплюємося, вмираємо і відроджуємося, і знову й знову творимо наш Простір Любові за сонячними законами радості, краси, правди та праведності. Бо такою є місія славних нащадків Аратти, сонячних аріїв, пасіонаріїв.

Прийшла пора дослухатися до порад українських брахманів і врятувати земний порядок Прави – щоб він урятував нас.

Ми – світлі. Ціль нашої освіти – виховання цілісної, просвітленої людини. Українські учителі укривають від зла, учать перетворювати темряву неуцтва у світло знання, викладають викладаючись, віддаючи свої серця дітям.

Ми живемо у світлому, доброму і ясному світі, де так багато Любові. І ми святкуємо кожну мить життя, освітлюючи, освячуючи своєю радістю простір навколо себе. Ми священнодіємо, коли оремо землю й випікаємо хліб, пишемо вірші й кохаємо, обнімаємо друзів і проголошуємо тости. І шануємо себе, бо того варті. Бо «не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, а лише на свічник, і воно світить усім у хаті».

Ми пізнаємо людей по плодах праці їхньої. Кожен, хто обирає світло, для нас – свій. І тому наші світочі – Рама, Будда, Ісус, котрі відчинили браму на шляху духовного пробудження, принесли сонцесяйну істину Любові.

Ми – ті, що прямують до світла, уперто долаючи опір пітьми, пристрасно протестуючи проти брехні й кривди, підступу й насильства.

Кажуть, що істини життя прості, але розум хоче зробити їх складними. Простота – це дуже непросто. Захищаючи правду й волю, українці обрали шлях нелегкої щоденної праці: через тернії – до зірок, через хаос – до гармонії, через спротив диявольської заплутаності – до простих і зрозумілих людських істин.

Ставши на прю зі злом, ми змінюємося самі й змінюємо світ навколо себе, створюючи Простір Любові, Добра і Краси.

Ми – мудрі. Бо знаємо, що можна слухати – і не чути, дивитися – і не бачити. Бо знаємо, що найголовнішого очі не бачать – істину пізнає лише серце, сповнене Любові. Сміливо відкриваючи свої серця людям, ми починаємо ясно видіти, відати, усвідомлювати глибину і справедливість законів світобудови.

Усе в нашому світі взаємопов’язано: добро повертається доброму, зло – злому; тому, хто стукає, – відчиняють, тому, хто просить, – дають. Однак недаремно кажуть: для того, щоб навчитися просити, спершу потрібно навчитися дякувати. Дякувати й давати – слова, схожі і за формою, і за суттю. Дякуючи, ми віддаємо, а віддаючи – отримуємо.

Усе є енергія. Любов є енергія Бога. Віддаючи енергію Любові тим, хто служить Богу, ми отримуємо їхню вдячність і божественну благодать. В українському спасибі закодовано сакральну таємницю життя: Бог спасає тих, хто вміє любити, вірити й дякувати.

Ми – магічні. Маг змагається, долаючи, здавалось би, нездоланні обставини життя, і перемагає силою Духу. Маг добре розуміє: те, що має бути, залежить і від нього також, бо долі немає без волі й долання перешкод.

Магічний – значить могутній, сильний. Сильні Духом плекають силу, слабкі й немічні підтримують духовну кволість. У слові перемагання поєднано значення процесу й результату, адже, обираючи шлях подолання зла, ми вже перемагаємо.

Пройшовши тернистим шляхом утвердження всеперемагаючої сили Духу – від давньої відичної віри й бойового мистецтва козацьких характерників до сучасних технік візуалізації позитивного майбутнього, – українські маги віддано служать Творцеві, допомагаючи іншим у їхньому сходженні до вершини.

Ми – ніжні. Ніжність – це чутлива Любов, якої у нас так багато, що її вже не можна більше приховувати від інших.

Ні, Любов не зникає. Вона стає звуками рідної мови, рядками віршів, знаками-оберегами на писанках і рушниках, квітами на картинах. Вона стає вишневим садком Шевченка і «Вишневим садом» Чехова, філософією серця Сковороди і Школою радості Сухомлинського, «Лісовою піснею» Лесі Українки і поетичним кіно Довженка.

Любов’ю відсвічують усмішки на вродливих дівочих і козацьких обличчях, Любов’ю пульсують ритми наших пісень і танців.

Любов і ніжність – вічні, незнищенні. Але відчути їх дано не кожному, а лише тому, хто здатний вслухатися в голос Бога у власній душі.

Ми – веселі і сміливі. Сміх – прояв енергії життя, ознака гармонійної людини, що живе в злагоді з собою та навколишнім світом.

Цілісна людина завжди весела, завжди смілива, вся сповнена Любові й довіри до Всесвіту. Віки лунає над планетою наш сміх – добрий і глузливий, іскрометно-запальний і відчайдушно-сміливий. Він є живим енергетичним полем радості, яка вихлюпується щомиті у простір, зцілюючи душі й тіла.

Українська веселість – це наш духовний стрижень, та вісь, що тримає покоління мертвих, і живих, і ненарожденних земляків наших у єдиному нерозривному зв’язку, який пронизує часи й відстані.

Ми – багаті. Збагнути багатообіцяюче багатство буття – значить стати багатшим, ближчим до Бога. Творити духовні й матеріальні цінності з Любов’ю до людей – значить служити Творцеві.

У Всесвіті все підпорядковано дії універсального космічного Закону Відповідності: подібне притягується до подібного. Усвідомлення глибини створеного пращурами-брахманами відичного вчення про відповідальність кожного за власне й колективне майбутнє допоможе нам змінити сьогодення.

Випромінюючи божественну енергію Любові, ми стаємо сильними.

Концентруючись на власній силі, ми в багато разів збільшуємо свій енергетичний потенціал.

Спрямовуючи енергію на досягнення позитивних цілей, ми змінюємо життя на краще.

Допомагаючи тим, хто чинить Добро, ми отримуємо нові можливості для духовного й матеріального зростання.

Україна починає розкривати світові свої таємниці. Загадка української душі – це вічна загадка Любові. І тим, хто її розгадав, уже легко оцінити барокову складність українського борщу, відчути бойовий дух українського гопака і віднайти українські корені у відомих усім словах віче, інновації й еволюція.

Україна – край добродіїв, батьківщина звитяжців Духу, що, вслухаючись у музику вищих сфер, творять нове життя.

Так було, є і буде. Завжди.

-------------------------
В тему:

Творимо Простір любові

Перехід-IV: чоловічий і жіночий полюси Третього Гетьманату

«Освітянська лотерея»: Тести негативно впливають на свідомість і підсвідомість молоді

Україна в контексті розвитку світової цивілізації: зміна парадигми

Вітчизняні освітні технології в контексті Болонського процесу

Україна як простір любові

Інформаційне перенавантаження

ТАЇНА

Найбільший Українець

Як стати арієм
 

Підписуюсь на новини

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Богдан ДуБ.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"