В Ірані завершилися святкові дні, які тривали з 21 березня – в цей день почався Новруз. Новруз - це Новий рік за старовинним перським календарем, який іранці й досі святкують на весняне рівнодення. Діти Сонця. Зараз це свято трактується як свято весни і оновлення. Автор статті, яка пропонується, на власні побачив, як іранці відзначають Новруз.
"Сале ноу мобарак!", "Садсале бе iн салха!" ("З Новим роком!», "Бажаємо Вам святкувати у сотий раз!") – повсюди звучали привiтання вiд головного персонажа свята – Aму Новруза (ще його звуть хаджi Новруз). Цей своєрiдний перський Дiд Мороз, одягнений у велику червону мантiю iз високою гостроверхою червоною шапкою i розмальованим обличчям, гуляв у переддень свята у мiстi Бушiр на березi Перської затоки. Завжди галасливi iранцi як нiколи поспiшали. На дорогах мiста - суцiльнi пробки, водiї автомобiлiв безперестанку сигналять, дехто навiть примудрився виїхати на тротуар, спровокувавши крики та нарiкання вуличних продавцiв. I лише молодь на найпопулянiшому тут засобi пересування – мопедах - безперешкодно проривається крiзь пробки уперед.
Надворi традицiйна тут спека + 30 градусiв. I ялинки тут не знайти. Головнi прикраси Ноуруза – червонi акварiумнi рибки. Здається, їх тут тисячi: у наповнених водою пластикових пакетах, з якими носяться iранцi, у сотнях акварiумiв вуличних торговцiв. Навiть у фонтанi у центрi мiста плюскочуться цi декоративнi рибки. А ще на вулицях продають крашанки -- такi ж як i в україцiв, але виключно червоного кольору. Деякi iранцi домальовують їм "обличчя", вирiзають iз картону червону шапку i тодi крашанки нагадують їхнього казкового Аму Новруза.
Ноуруз – родинне свято. Іранцi ходять у цi святковi днi до родини та близьких, приймають гостей.
Справжній іранський газда
У передмiстi мiста Бушiр за високим мурованим 3-метровим парканом кiлька жiнок бiлили стiну, а хлопчаки витягували вимитi килими на дах, аби вони пiдсохли. Жiнки, помiвши мене, одразу заховалися у будинку -- невеликoму двоповерховoму особняку. I лише згодом, зi згоди господаря, повернулися до роботи. А одна принесла нам чаю.
- Це моя дружина Парвiн, а надворi - доньки Фiлiн i Мар'ям, син Мегран та сестри дружини з дiтьми, - знайомить iз родиною Робшан. - Напередоднi Ноурузу ми збираємося усiєю родиною i по черзi прибираємо у кожному домi, щоб увесь бруд залишити у старому роцi, а у новому увiйти в чистий будинок. За iранською традицiєю, перед Ноуруз слiд викинути усi старi речi i купити новi. Тому iранцi зараз майже усi на ринках, якi виросли у кiлька разiв. Напередоднi Ноурузу ми купуємо усе - вiд одягу до килимiв".
"Новруз" дослiвно перекладається як "новий день" i святкують його пiд час весняного рiвнодення. Для iранцiв у цей час справдi починається новий перiод – разом з весною оживає природа, i цей землеробський народ береться до роботи.
Взагалі іранці живуть одразу за трьома календарями: перським, який є офіційним у країні, арабським, за яким відзначають усі мусульманські свята, та зважають на європейський календар. Цiкаво, що Новий рiк приходить до iранцiв не о пiвночi, а щоразу в iнший час. З точнiстю до секунди це визначають астрономи: у той момент, коли сонце переходить iз сузiр'я Риб у сузiр'я Овна. Про час приходу Ноуруза керiвництво iсламської республiки повiдомляє напередоднi свята. Цього року Новий рiк припав на вiвторок, 21 березня, 21 годину 55 хвилин 33 секунди. Хоча iранцi не надто зважають на точний час i святкують Ноуруз упродовж двох тижнiв. Весь цей час -- офiцiйнi вихiднi! Лише частина iранцiв виходить на роботу швидше -- на 6-й день свята.
"Застiлля" на килимi
... У вiвторок пiсля обiду у домi Робшана зiбралася уся родина -- 16 чоловiк: його батьки, сестри з чоловiками та дiтьми. Хоча чоловіки і жінки сиділи у різних кімнатах. До свята будинок прикрасили червоними папiрцями, якi висiли на стiнах, абажурi, пiдвiконниках, у баночцi плавали червонi рибки. Усi гостi прийшли iз подарунками. Дарували одне одному переважно одяг. Менi сказали, що за старою iранською традицiєю на Ноуруз слiд дарувати грошi, але їх лише символiчно отримали дiти -- кожен по 50 тисяч рiалiв (приблизно 30 гривень).
Згодом уся родина перейшла у велику кiмнату. Посiдали на килимi, на якому стояли всi новорiчнi страви. Батько Робшана – Iбрагiм -- зачитав уривок iз Корану, а тодi згодом молитву. Усi молилися сидячи, схрестивши ноги i проводячи руками по обличчю. А трохи згодом взялися за страви, почалася жвава бесiда.
Жiнки вже не ховали обличчя, хоча залишалися у хустинах. Вони нiколи не можуть з'являтися на людях iз неприкритими шиєю та волоссям. I заговорити до мене вони не смiли. Усi страви менi, гостевi, пропонував господар. Шампанського, звичайно, нiхто за Новий рiк не наливав. "Алкоголь? Нi! У Iранi алкоголь заборонений. Ми ж мусульмани... За порушення заборони можна потрапити за грати. Покарання за вживання алкоголю в Iранi суворiше, анiж покарання Аллаха", -- жартома каже Робшан. Та, схоже, емоцiйним iранцям алкоголь не потрiбен -- i без нього їхнiй темперамент аж надто "гарячий".
Менi iранський Ноуруз дечим нагадав нашу Святу вечерю та Великдень. Тут до Нового року теж обов'язково готують сiм традицiйних новорiчних страв. Усi їхнi назви починаються на перську букву "сiн": сiр (часник), саману (халва), серке (оцет), сiб (червоне яблуко), санджед (сухофрукти), сумак (спецiї) та головна страва -- сабзе (зелень, паростки iз зерен пшеницi). Цю страву сiм'я не може купити на ринку -- сабзе мусить самостiйно виростити кожна господиня.
Окрiм обов'язкових семи страв, усi також їли найпопулярнiшу в Iранi страву -- плов -- iз кебабом (шашликом) та смаженою рибою. На Ноуруз поруч iз 7 стравами має лежати Коран, дзеркало, свiчка та крашанки.
Забава тривала до вечора -- ну майже наше застiлля, тiльки на килимi. Iранцi можуть годинами сидiти на пiдлозi iз схрещеними ногами i не змiнювати пози. За кiлька годин почали курити кальян, який давали i жiнкам i дiтям. Пiсень не спiвали, тiльки батько Робшана раз завiв щось протяжне i сумне.
Згодом увiмкнули телевiзор. На кожному iз 6 iранських каналiв лунала сучасна iранська музика. А потiм була традицiйна новорiчна промова. У день найбiльшого свята до iранцiв мовить не президент, а аятолла Мухамед Хосiнi, повноваження якого набагато бiльшi, анiж у глави держави. Виступ тривав одну годину, усi слухали, але здається не надто уважно. Хоча потiм не раз повторювали, що аятолла казав дуже розумнi речi.
"На цьому свято не завершується. Попереду – ще два тижнi застiль, – розповiдає Робшан, – Iранцi – гостинний народ. Ми йдемо у гостi i тим самим проявляємо повагу до родини. Обов'язково треба погостювати у всiх рiдних! Ще у Ноуруз ми вiдвiдуємо могили померлих i обов'язково даємо милостиню або грошi у благодiйний фонд. З нагоди Ноуруза iранцi отримують премiї на пiдприємствах, а деяким в'язням оголошують амнiстiю...
А пiсля усiх застiль, в останнi днi новорiчних свят iранцi частенько їдуть вiдпочивати до моря, тобто до Перської затоки. Саме у Новруз тут найприємнiший час – надворi не надто спекотно.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Новий рік по-іранськи
Світ:
В Ірані завершилися святкові дні, які тривали з 21 березня – в цей день почався Новруз. Новруз - це Новий рік за старовинним перським календарем, який іранці й досі святкують на весняне рівнодення. Діти Сонця. Зараз це свято трактується як свято весни і оновлення. Автор статті, яка пропонується, на власні побачив, як іранці відзначають Новруз.
"Сале ноу мобарак!", "Садсале бе iн салха!" ("З Новим роком!», "Бажаємо Вам святкувати у сотий раз!") – повсюди звучали привiтання вiд головного персонажа свята – Aму Новруза (ще його звуть хаджi Новруз). Цей своєрiдний перський Дiд Мороз, одягнений у велику червону мантiю iз високою гостроверхою червоною шапкою i розмальованим обличчям, гуляв у переддень свята у мiстi Бушiр на березi Перської затоки. Завжди галасливi iранцi як нiколи поспiшали. На дорогах мiста - суцiльнi пробки, водiї автомобiлiв безперестанку сигналять, дехто навiть примудрився виїхати на тротуар, спровокувавши крики та нарiкання вуличних продавцiв. I лише молодь на найпопулянiшому тут засобi пересування – мопедах - безперешкодно проривається крiзь пробки уперед.
Надворi традицiйна тут спека + 30 градусiв. I ялинки тут не знайти. Головнi прикраси Ноуруза – червонi акварiумнi рибки. Здається, їх тут тисячi: у наповнених водою пластикових пакетах, з якими носяться iранцi, у сотнях акварiумiв вуличних торговцiв. Навiть у фонтанi у центрi мiста плюскочуться цi декоративнi рибки. А ще на вулицях продають крашанки -- такi ж як i в україцiв, але виключно червоного кольору. Деякi iранцi домальовують їм "обличчя", вирiзають iз картону червону шапку i тодi крашанки нагадують їхнього казкового Аму Новруза.
Ноуруз – родинне свято. Іранцi ходять у цi святковi днi до родини та близьких, приймають гостей.
Справжній іранський газда
У передмiстi мiста Бушiр за високим мурованим 3-метровим парканом кiлька жiнок бiлили стiну, а хлопчаки витягували вимитi килими на дах, аби вони пiдсохли. Жiнки, помiвши мене, одразу заховалися у будинку -- невеликoму двоповерховoму особняку. I лише згодом, зi згоди господаря, повернулися до роботи. А одна принесла нам чаю.
- Це моя дружина Парвiн, а надворi - доньки Фiлiн i Мар'ям, син Мегран та сестри дружини з дiтьми, - знайомить iз родиною Робшан. - Напередоднi Ноурузу ми збираємося усiєю родиною i по черзi прибираємо у кожному домi, щоб увесь бруд залишити у старому роцi, а у новому увiйти в чистий будинок. За iранською традицiєю, перед Ноуруз слiд викинути усi старi речi i купити новi. Тому iранцi зараз майже усi на ринках, якi виросли у кiлька разiв. Напередоднi Ноурузу ми купуємо усе - вiд одягу до килимiв".
"Новруз" дослiвно перекладається як "новий день" i святкують його пiд час весняного рiвнодення. Для iранцiв у цей час справдi починається новий перiод – разом з весною оживає природа, i цей землеробський народ береться до роботи.
Взагалі іранці живуть одразу за трьома календарями: перським, який є офіційним у країні, арабським, за яким відзначають усі мусульманські свята, та зважають на європейський календар. Цiкаво, що Новий рiк приходить до iранцiв не о пiвночi, а щоразу в iнший час. З точнiстю до секунди це визначають астрономи: у той момент, коли сонце переходить iз сузiр'я Риб у сузiр'я Овна. Про час приходу Ноуруза керiвництво iсламської республiки повiдомляє напередоднi свята. Цього року Новий рiк припав на вiвторок, 21 березня, 21 годину 55 хвилин 33 секунди. Хоча iранцi не надто зважають на точний час i святкують Ноуруз упродовж двох тижнiв. Весь цей час -- офiцiйнi вихiднi! Лише частина iранцiв виходить на роботу швидше -- на 6-й день свята.
"Застiлля" на килимi
... У вiвторок пiсля обiду у домi Робшана зiбралася уся родина -- 16 чоловiк: його батьки, сестри з чоловiками та дiтьми. Хоча чоловіки і жінки сиділи у різних кімнатах. До свята будинок прикрасили червоними папiрцями, якi висiли на стiнах, абажурi, пiдвiконниках, у баночцi плавали червонi рибки. Усi гостi прийшли iз подарунками. Дарували одне одному переважно одяг. Менi сказали, що за старою iранською традицiєю на Ноуруз слiд дарувати грошi, але їх лише символiчно отримали дiти -- кожен по 50 тисяч рiалiв (приблизно 30 гривень).
Згодом уся родина перейшла у велику кiмнату. Посiдали на килимi, на якому стояли всi новорiчнi страви. Батько Робшана – Iбрагiм -- зачитав уривок iз Корану, а тодi згодом молитву. Усi молилися сидячи, схрестивши ноги i проводячи руками по обличчю. А трохи згодом взялися за страви, почалася жвава бесiда.
Жiнки вже не ховали обличчя, хоча залишалися у хустинах. Вони нiколи не можуть з'являтися на людях iз неприкритими шиєю та волоссям. I заговорити до мене вони не смiли. Усi страви менi, гостевi, пропонував господар. Шампанського, звичайно, нiхто за Новий рiк не наливав. "Алкоголь? Нi! У Iранi алкоголь заборонений. Ми ж мусульмани... За порушення заборони можна потрапити за грати. Покарання за вживання алкоголю в Iранi суворiше, анiж покарання Аллаха", -- жартома каже Робшан. Та, схоже, емоцiйним iранцям алкоголь не потрiбен -- i без нього їхнiй темперамент аж надто "гарячий".
Менi iранський Ноуруз дечим нагадав нашу Святу вечерю та Великдень. Тут до Нового року теж обов'язково готують сiм традицiйних новорiчних страв. Усi їхнi назви починаються на перську букву "сiн": сiр (часник), саману (халва), серке (оцет), сiб (червоне яблуко), санджед (сухофрукти), сумак (спецiї) та головна страва -- сабзе (зелень, паростки iз зерен пшеницi). Цю страву сiм'я не може купити на ринку -- сабзе мусить самостiйно виростити кожна господиня.
Окрiм обов'язкових семи страв, усi також їли найпопулярнiшу в Iранi страву -- плов -- iз кебабом (шашликом) та смаженою рибою. На Ноуруз поруч iз 7 стравами має лежати Коран, дзеркало, свiчка та крашанки.
Забава тривала до вечора -- ну майже наше застiлля, тiльки на килимi. Iранцi можуть годинами сидiти на пiдлозi iз схрещеними ногами i не змiнювати пози. За кiлька годин почали курити кальян, який давали i жiнкам i дiтям. Пiсень не спiвали, тiльки батько Робшана раз завiв щось протяжне i сумне.
Згодом увiмкнули телевiзор. На кожному iз 6 iранських каналiв лунала сучасна iранська музика. А потiм була традицiйна новорiчна промова. У день найбiльшого свята до iранцiв мовить не президент, а аятолла Мухамед Хосiнi, повноваження якого набагато бiльшi, анiж у глави держави. Виступ тривав одну годину, усi слухали, але здається не надто уважно. Хоча потiм не раз повторювали, що аятолла казав дуже розумнi речi.
"На цьому свято не завершується. Попереду – ще два тижнi застiль, – розповiдає Робшан, – Iранцi – гостинний народ. Ми йдемо у гостi i тим самим проявляємо повагу до родини. Обов'язково треба погостювати у всiх рiдних! Ще у Ноуруз ми вiдвiдуємо могили померлих i обов'язково даємо милостиню або грошi у благодiйний фонд. З нагоди Ноуруза iранцi отримують премiї на пiдприємствах, а деяким в'язням оголошують амнiстiю...
А пiсля усiх застiль, в останнi днi новорiчних свят iранцi частенько їдуть вiдпочивати до моря, тобто до Перської затоки. Саме у Новруз тут найприємнiший час – надворi не надто спекотно.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков