Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Петро Чаадаєв: пророк чи божевільний?

У Бібліотеці української літератури в Москві відбувся черговий захід Українського історичного лекторію. З лекцiєю «Відлуння ідей Чаадаєва в українській суспільній думці. Дещо про глобалiзм думки i чину» виступив кандидат фiлологiчних наук, доцент кафедри міжнародної журналістики Львівського національного університету ім. І.Франка Мар’ян Житарюк. Водночас відбулась презентація перекладу на українську мову найбільш відомих творів видатного російського філософа i соціолога, який Мар’ян Георгійович здійснив спільно зi своєю дружиною Вікторією.
Мар’ян Житарюк відзначив, що Петро Якович Чаадаєв (1794 – 1856) є непересічною постаттю в європейській iсторiософськiй думці першої половини XIX cтолiття, його твори досі читають у Захiднiй Європі, відбувається реабiлiтацiя його iменi i на батькiвщинi – в Росii, хоч, як вiдомо, за життя царський режим визнав його божевiльним, а за радянської доби він вивчався дозовано, а осмислювався ще менше. Твори Чаадаєва можна сміливо назвати спробою осмислити російську iсторiю та російську національну iдентичнiсть. Відкидаючи поверхнева ідеї просвітницького прогресивiзму, він намагався знайти нові способи аналізу соціальних явищ, спираючись при цьому на єдність iсторiї людства та її узгоджений з певними законами розвитку характер.

За життя Петра Чаадаєва було надруковано лише один його твір – перший філософський лист, до цього «Філософічні листи» (1829-1831) впродовж багатьох років розповсюджувались у вигляді рукописів французькою мовою i тому були знайомі небагатьом. Після перекладу з французької та обнародування першого листа в московському часописi «Телескоп» у 1836 році видання було закрито, редактора ув’язнено, а самого автора визнано божевільним. Ось лише деякі з опублікованих думок: «Ми живемо лиш найнеобмеженiшим сьогоденням, без минулого й майбутнього, серед мертвого застою», «…у нас немає нічого iндивiдуального, на що могла б опертись наша думка, але, вiдособленi дивною долею від всесвітнього руху людського, ми також нічого не сприйняли i зі спадкоємних ідей людського роду. …Ми, можна сказати, - народ винятковий. Ми належимо до тих націй, які мовби поза родом людським, а існують лишень для того, щоб дати свiтовi який-небудь важливий урок…».

«П.Я.Чаадаєв – не просто своєрідний камертон любові, християнства, гуманізму, який не визнає вищості однiєi особи над іншою, бо від народження – всі рiвнi. Його ім’я давно повинно бути поряд із Карлейлем, Р.Емерсоном, Т.Масариком та іншими видатними мислителями-людинолюбцями», - пише в слові від упорядника до українського видання Мар’ян Житарюк.

Нинішній світ складний, багатополярний, весь час перебуває у змінах i взаєморозвитку. Процеси глобалiзацiї, iнтеграцiї i деiнтеграцiї мають нерідко непрогнозованi, а ще гірше – небажані для окремих держав, народів i націй наслідки. Як уникнути цього? – питання непросте. Але є кілька істин, відомих споконвіку: в основу всього став Людину, живи i дій по совісті, прислухайся до слів мудреця. Чи керуються цими простими поняттями ті, у кого влада i гроші? Питання, на жаль, риторичне.

Обговорення виступу Мар’яна Житарюка, в якому взяли участь російські науковці, працівники засобів масової інформації, було жвавим: тема, без сумнiву, цiкава, актуальна, як i сам виклад. Слухачiв не залишили байдужими проблеми стосункiв між Росією та Україною, Європейським Союзом тощо.

Завершити своє коротке повідомлення я хотів би словами самого співавтора перекладу творів Чаадаєва на українську мову Мар’яна Житарюка: «Постать росіянина Петра Чаадаєва цікава для нас, українських дослiдникiв публіцистики, не тільки тому, що він – досі не визнаний пророк своєї вітчизни – Росії, один із небагатьох чесних високоосвічених християнських фiлософiв i публiцистiв свiтового значення, дуже популярний сьогодні у прогресивних наукових колах, зокрема серед молоді. Принципово важливе інше – історична правда. Ця правда полягає в тому, що не тільки представники пригноблених націй були спроможні (i спромоглись) на жертовність на благо своїх націй (як, наприклад, Тарас Шевченко)…

Гадаю, ці критерії так само важливі i для російського та українського наукового та журналістського загалу.

Віктор Гіржов,
член Спілки журналiстiв України



---------------------------------------

Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві

Контакти (керівник служби Юрій Кононенко, +7 (903) 134-02-53):
Тел./факс +7 (495) 917-1474
Тел. +7 (495) 631-1867
E-mail: [email protected]
Web: www.webcenter.ru/~libukr
www.ukrrus.org
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи