Submitted by Юр Цікавий on 3 January, 2026 - 13:34
Трохи результату роботи з GPT: "Тобто інтелект - кінечний інструмент із кінечним результатом і кінечною похибкою нарешті?
Так. Якщо сказати твердо й без лукавства — саме так."
Мабуть інші скажуть плюс-мінус так само. А ми можемо обрати рівень похибки , часові і енергетичні рамки. Не більше.
Submitted by Юр Цікавий on 3 January, 2026 - 13:00
Може почати із фінансування системи блокчейн-голосування? Модель можна створювати вічно, так само вічно можна чекати на прозріння "мас", масовізацію ж не дарма люблять ліві.
Submitted by Юр Цікавий on 3 January, 2026 - 12:55
"Такий механізм (інструмент) може бути повністю створений самими громадянами – ЦЕ електронна система блокчейн-голосування, профінансована народом та призначена для фіксації загальної волі."
Класна штука. Вже час створити і "прокатати" на конкретиці. Цікаво, чи вже існує щось таке назовні? Не про криптовалюту. Як початковий інструмент і початковий імпульс. Подібна мережа вже є, "Збройовий лобіст" пана Учайкіна, але про блокчейн в ній не чув.
Submitted by Мирослава Свистович on 3 January, 2026 - 11:34
Саме для системної просвітницько-виховної роботи Петро Михайлович виступив з ініціативою створення Урядового Центру національно-державницького виховання. Наразі, з волі та засприяння П. М. Таланчука, в університеі "Україна" працює робоча група з питань формування навчальних курсів метою яких є формування національно-патріотичного світогляду, починаючи з дощкільних закладів і протягом усього життя. Робоча група є відкритою для співпраці з усіма, хто має свої ідеї або бачення в цій сфері.
Submitted by Микола Погорілець on 3 January, 2026 - 10:45
І ще один момент.
Держава. Хтось держить, тримає в одних руках. Це слово програмує неволю.
Краще -- республіка. Спільна справа. Це наша спільна справа і наша вільна воля, а не вь!сочайшєє повєлєніє якогось САМОдєржца.
Вираз "Українська державність" має стати оксюмороном. А "Українська республіка", "Українска сіильнота" -- сталими термінами.
Кожне слово -- молитва до Творця. Обираємо правильні молитви. Особливо у тааких фундаментальних питаннях.
Submitted by Микола Погорілець on 3 January, 2026 - 10:37
Дуже гарний текст. Відгукується.
Питання лише зі стратегічною метою України: пишеться: "перемога над росією". Це не стратегічна мета нації. А лише тактична. Бо війна з московією - великою мірою є результатом наших власних і набутих людських вад, які зробили нас слабкими й апатичними зовні і ворогами одне одному всередині суспільства.
Стратегічною метою я бачу свободу волі та спроможність забезпечити цю свободу як особисто, так і суспільно. Щось, як кращий прояв козацької республіки.
А на шляху до цього в нас ще одна стратегічна задача: просвітницька. Згадати себе людьми. Не вовками і окупаційними поліцаями одне одному, а людьми. Тобто тими, хто усвідомлює кожного, як прояв творця Всесвіту.
Це питання культури і просвіти. Не на один рік.
І москалі тут лише епізод. Бо наше суспільство показало разючі полярності: від високої шляхетності до бізнесу на життях. І одне й друге - у "промислових масштабах"
Submitted by Мирослава Свистович on 2 January, 2026 - 10:37
Метафора з насінням і деревом красива, але вона працює лише за умови, що ґрунт справді придатний для росту. Українська реальність у тому й полягає, що цей «ґрунт» системно отруєний: правила гри, інституції, фінанси, контроль і відповідальність вибудувані так, що будь-яке здорове «насіння» або не проростає, або його швидко з’їдає система.
Зміна світогляду — необхідна, але недостатня умова. Я бачила на практиці сотні людей із новим мисленням, які приходили в громади з бажанням діяти, але швидко впиралися не в нестачу ідей чи мотивації, а в цілком конкретні механізми саботажу, імітації та пасивного спротиву. Система прекрасно навчилися «перетравлювати» правильні слова і навіть активних людей, не змінюючись по суті. Те, що робиться у нас це не про те, що активісти на місцях десь не допрацювали або не дотиснули. У системи є ТАБУ на будь-які поступки. Всі дії системи є цілеспрямованими, щоб виховати у нас так званий синдром "Вихованої (набутої) безпорадності". Це механізми самозахисту узурпованої влади - отого гнилого грунту в якому не проросте найдобірніше зерно...
Проблема в тому, що стара етатична система відтворюється не лише через світогляд, а й через інтереси, залежності та інституційні пастки. Тому очікування, що поступове «просвітлення знизу» саме собою призведе до системних змін, — це радше віра, ніж стратегія.
Я не заперечую важливість роботи з людьми й цінностями. Але без паралельної зміни правил, відповідальності та архітектури влади на всіх рівнях активні громади залишаються поодинокими острівцями, які не можуть масштабуватися. І досвід України показує: проблема не в тому, що ми мало пробували знизу, а в тому, що система вміє блокувати ці спроби доти, доки вона не змінюється цілісно.
Трохи результату роботи з GPT: "Тобто інтелект - кінечний інструмент із кінечним результатом і кінечною похибкою нарешті?
Так. Якщо сказати твердо й без лукавства — саме так."
Мабуть інші скажуть плюс-мінус так само. А ми можемо обрати рівень похибки , часові і енергетичні рамки. Не більше.
До речі, варто було прочитати статтю ще раз. Може і втретє повернуся. А конкретна спроба може спровокувати і ідеї.
Може почати із фінансування системи блокчейн-голосування? Модель можна створювати вічно, так само вічно можна чекати на прозріння "мас", масовізацію ж не дарма люблять ліві.
"Такий механізм (інструмент) може бути повністю створений самими громадянами – ЦЕ електронна система блокчейн-голосування, профінансована народом та призначена для фіксації загальної волі."
Класна штука. Вже час створити і "прокатати" на конкретиці. Цікаво, чи вже існує щось таке назовні? Не про криптовалюту. Як початковий інструмент і початковий імпульс. Подібна мережа вже є, "Збройовий лобіст" пана Учайкіна, але про блокчейн в ній не чув.
Саме для системної просвітницько-виховної роботи Петро Михайлович виступив з ініціативою створення Урядового Центру національно-державницького виховання. Наразі, з волі та засприяння П. М. Таланчука, в університеі "Україна" працює робоча група з питань формування навчальних курсів метою яких є формування національно-патріотичного світогляду, починаючи з дощкільних закладів і протягом усього життя. Робоча група є відкритою для співпраці з усіма, хто має свої ідеї або бачення в цій сфері.
І ще один момент.
Держава. Хтось держить, тримає в одних руках. Це слово програмує неволю.
Краще -- республіка. Спільна справа. Це наша спільна справа і наша вільна воля, а не вь!сочайшєє повєлєніє якогось САМОдєржца.
Вираз "Українська державність" має стати оксюмороном. А "Українська республіка", "Українска сіильнота" -- сталими термінами.
Кожне слово -- молитва до Творця. Обираємо правильні молитви. Особливо у тааких фундаментальних питаннях.
Дуже гарний текст. Відгукується.
Питання лише зі стратегічною метою України: пишеться: "перемога над росією". Це не стратегічна мета нації. А лише тактична. Бо війна з московією - великою мірою є результатом наших власних і набутих людських вад, які зробили нас слабкими й апатичними зовні і ворогами одне одному всередині суспільства.
Стратегічною метою я бачу свободу волі та спроможність забезпечити цю свободу як особисто, так і суспільно. Щось, як кращий прояв козацької республіки.
А на шляху до цього в нас ще одна стратегічна задача: просвітницька. Згадати себе людьми. Не вовками і окупаційними поліцаями одне одному, а людьми. Тобто тими, хто усвідомлює кожного, як прояв творця Всесвіту.
Це питання культури і просвіти. Не на один рік.
І москалі тут лише епізод. Бо наше суспільство показало разючі полярності: від високої шляхетності до бізнесу на життях. І одне й друге - у "промислових масштабах"
Я знаю інший варіант:
– Пацієнт перед смертю потів?
– Так.
– Дуже добре!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Метафора з насінням і деревом красива, але вона працює лише за умови, що ґрунт справді придатний для росту. Українська реальність у тому й полягає, що цей «ґрунт» системно отруєний: правила гри, інституції, фінанси, контроль і відповідальність вибудувані так, що будь-яке здорове «насіння» або не проростає, або його швидко з’їдає система.
Зміна світогляду — необхідна, але недостатня умова. Я бачила на практиці сотні людей із новим мисленням, які приходили в громади з бажанням діяти, але швидко впиралися не в нестачу ідей чи мотивації, а в цілком конкретні механізми саботажу, імітації та пасивного спротиву. Система прекрасно навчилися «перетравлювати» правильні слова і навіть активних людей, не змінюючись по суті. Те, що робиться у нас це не про те, що активісти на місцях десь не допрацювали або не дотиснули. У системи є ТАБУ на будь-які поступки. Всі дії системи є цілеспрямованими, щоб виховати у нас так званий синдром "Вихованої (набутої) безпорадності". Це механізми самозахисту узурпованої влади - отого гнилого грунту в якому не проросте найдобірніше зерно...
Проблема в тому, що стара етатична система відтворюється не лише через світогляд, а й через інтереси, залежності та інституційні пастки. Тому очікування, що поступове «просвітлення знизу» саме собою призведе до системних змін, — це радше віра, ніж стратегія.
Я не заперечую важливість роботи з людьми й цінностями. Але без паралельної зміни правил, відповідальності та архітектури влади на всіх рівнях активні громади залишаються поодинокими острівцями, які не можуть масштабуватися. І досвід України показує: проблема не в тому, що ми мало пробували знизу, а в тому, що система вміє блокувати ці спроби доти, доки вона не змінюється цілісно.
Надзвичайно інформативна стаття.
Pages