Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet
Soumis par Андрій Гарас le 4 Août, 2025 - 23:08

Радіймо Ігоре! Чи може бути так, що після здійснення палінгенезії уже надлюдина може ставати якби невидимою для інших? Це може бути нова сідга? Адже цим тоді легко пояснити як Ісуса та інших триплексів не можуть засікти жодні спецслужби на їхніх НЛО. Тобто це можливий аспект як нова якість триплексів?

"...в греческих преданиях невидимость героев часто соответствует их переходу к бессмертной природе) и приносящее победу; [56] точно так же, как Зигфрид в песне о Нибелунгах (VI), обладая той же символической добродетелью, становится невидимым, побеждает божественную женщину Брунгильду и вступает с ней в царственный брак" (Евола)

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet
Soumis par Андрій Гарас le 4 Août, 2025 - 22:57

Останнє речення тут в тексті: не безсмертя, а вічне життя! Або керована молодість!)

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet
Soumis par Ігор Каганець le 4 Août, 2025 - 21:12

Якщо розглядати тільки релігійне ядро, то Євангеліє – це продовження Бгаґавад-Ґіти.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Андрій Ясун
0
No votes yet
Soumis par Андрій Ясун le 4 Août, 2025 - 14:25

Дякую, пане Ігоре! Я зрозумів. Краще бути сонцем, ніж вітром.

Si vis pacem, para bellum

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet
Soumis par Ігор Каганець le 3 Août, 2025 - 17:43

Якщо твоїм колегам так подобається Петро Чайковський, то поясни їм, що по батьківській лінії він походив з українського роду Чайок. Прадід композитора, Федір Опанасович Чайка (1695—1767), походив з-під Кременчука, служив у Миргородському полку Війська Запорозького. Його син, Петро Федорович (1745—1818), народжений на Полтавщині (дід композитора), під час навчання у Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. Так що творчі росіяни – це переважно українці. 

Андрій Ясун wrote: Чайковський ніколи не був в опозиції до Мордору. Якраз навпаки. Увертюра "1812 год" тому підтвердження. В четвертій симфонії він використав тему української пісні "Галя по садочку ходила", перетворивши її на "Во поле береза стояла". Подаю це як історичний факт, а не для роздмухування ненависти. Дуже просто, треба лише порівняти зміст обох пісеньок і все стане на свої місця.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Микола Погорілець
0
No votes yet
Soumis par Микола Погорілець le 3 Août, 2025 - 16:02

Дивуюся, що не звернув увагу на цю статтю ще у 2007.
Ігор Ткаленко має цілковиту рацію: джерело загрози для української нації – в самій українській нації.

У євреїв, як і в багатьох українців, є дуже сильна тенденція до ненависті і помсти. І саме це позбавляє майбутнього і тих і інших. Обсяги тягарів у суспільній психоемоційній матриці, накопичені тисячоліттями, просто не дадуть нації зробити перехід у наступний вимір. Хоча і євреї, і українці постійно демонстрували надзвичайні приклади любові і самопожертви. Про це є купа книг (той самий Бабель) і фільмів (той самий Комісар, в якому грала наша Недашківська)

Але євреї можуть ДУЖЕ багато навчити наших.
- Як підтримувати СВОЇХ. Хоча б своїх. Бо наразі українці наживаються на війні, на горі і страху інших українців (хоча таке явище зустрічається всюди. Питання у масштабах)
- Як виховувавти і вчити наших дітей. Давати нашим діткам впевненість у собі ізмалечку, як це роблять євреї. Бо українці, точніше радянські українці, роблять все, щоб прищепити синдром меншовартості своїм дітям.
- Як тримати стан духовного піднесення та добрий гумор.
- Як жити успішно, працюючи не тяжко (ще й досі вважається українською цінністю), а розумно.

Portrait de В'ячеслав Пачевський
0
No votes yet
Soumis par В'ячеслав Пачевський le 3 Août, 2025 - 10:07

А ось і відповідь не забарилась, на питання, що робить Любарський в Україні. Якщо коротко, то є група, інформаційним представником якої є Любарський, Табах, Солонін. Ця група сподівається прийняти участь в управлінні Україною.
https://youtu.be/vcqYGZq8WU0?si=7NNA3yoguRW9F5z1

Portrait de В'ячеслав Пачевський
0
No votes yet
Soumis par В'ячеслав Пачевський le 3 Août, 2025 - 10:00

Любарський нодноразово помічений у фальсифікації фактів.

Portrait de Андрій Ясун
0
No votes yet
Soumis par Андрій Ясун le 3 Août, 2025 - 00:30

Чайковський ніколи не був в опозиції до Мордору. Якраз навпаки. Увертюра "1812 год" тому підтвердження. В четвертій симфонії він використав тему української пісні "Галя по садочку ходила", перетворивши її на "Во поле береза стояла". Подаю це як історичний факт, а не для роздмухування ненависти. Дуже просто, треба лише порівняти зміст обох пісеньок і все стане на свої місця.

Краса і гармонія - беззаперечні факти. Але вкрадено було дуже багато у європейських композиторів: мелодичних зворотів, оркестрового звучання і т. д. Навіть мелодія гімну сьогоднішньої РФ і СССР вкрадена з одного фортепіанного твору Миколи Лисенка.

Добре, все це - деталі. Як все-таки нейтралізувати психопата і ШІ? Зразу обмовлюся, на рівень ельфа я не дотягну. Тай шляхетної людини теж. Знову доведеться ходити в ясла і до школи, тобто, коли доходиш розуміння, знову реінкарнація...

Si vis pacem, para bellum

Portrait de Ігор Каганець
5
Average: 5 (1 vote)
Soumis par Ігор Каганець le 2 Août, 2025 - 22:51

З одного боку, це кризове прискорення подій, цілком об'єктивний процес. 
З другого боку, з кожним роком життя наша інформаційна система щораз більше фільтрує інформацію, зокрема через переповнення пам'яті. Втрачається гострота новизни. Тому треба вчитися стирати з пам'яті усе зайве та неактуальне. Найефективніший спосіб – кармічні форми з джерелами стирання, згортання, очищення, прибирання, анігіляції та іншими.

Андрій Гарас wrote: Ігоре, тобі не здається що час ніби пришвидшився? Чи це просто інформаційна насиченість виросла в сотні раз? Адже раніше якось здавалося ніби той же день тягнувся довше, а тепер час летить дуже швидко.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Pages