Сьогоднішні репресії правоохоронної системи змушують мене поділитися своїми роздумами та досвідом щодо зміни психологічних станів у подібних ситуаціях. Та, можливо, таким чином підтримати тих, хто зараз зазнав цих репресій.

«Ці недоучки при владі просто не вміють читати історії, бо не знають мови. І то жодної. Вони приречені, з огляду на їхню абсолютну бездуховість – наші можливості безмежні, з огляду на нашу бандерівську одержимість». Про це сказала у своєму виступі 13 січня 2011 року на позачерговій сесії депутат Львівської обласної ради, член Політради ВО «Свобода» Ірина Фаріон.

За визначенням А.Погрібного, українська нація “ епідемічно хвора”, а більшість українців перебувають в стані “дурного хохла”…

Читаю повідомлення про озброєних терористів із ”Тризуба”. Стає страшно. Але не за терористів, а за можновладців.

Британський вебсайт Holodomor.org.uk оприлюднив документи, які засвідчують відмову офіційного Вашингтона визнавати Голодомор в Україні 1932-33 років геноцидом українського народу в документах ООН.

Спочатку планувалося написати на цю тему чисто наукову статтю з висвітленням суб’єктивних і об’єктивних причин, ендогенних і екзогенних факторів, але вирішив її зробити доступнішою для масового читача, прочитавши в ЗМІ три наступні фрази :

Останнім часом мене переслідує відчуття, що ми живемо у вигаданій державі вигаданого світу. Ми їмо несправжню їжу з напівфабрикатів, п’ємо несправжню джерельну воду, яку щойно набрали з крану гнилих каналізаційних систем, носимо взуття та сумки зі шкірозамінника, читаємо брехливі статті джинсових газет, дивимось брехливі новини які з телеекранів нам розповідають тітоньки з фарбованим волоссям та натягнутою посмішкою…

Звершилося! В Україні відбулась довгоочікувана адміністративна реформа! Героїчним реформатором, який спромігся на такий надзвичайний та сміливий крок, став його світлість президент Віктор Янукович! Він звільнив низку міністрів, ліквідував частину міністерств та призначив на новостворені посади нових-старих керівників… Принаймні, приблизно так про це «співали» переважна більшість українських мас-медіа. Однак, спів цей був якимось фальшивим, неначе «під фанеру»…

Реальним символом «словянского единства» України з Росією є не Георгіївська стрічка. Ним є відрубані «російськими героями» Меншикова голови українських немовлят у Батурині, вмираючі українські села Полтавщини в 1932-1933 роках, оточені «героїчними», озброєними до зубів бандформуваннями з Центральної Росії.

У світі нині немає другої такої держави, де б при владі сконцентрувалася така неправдоподібно велика критична маса різного роду збоченців, педофілів, педерастів, хронічних алкоголіків і наркоманів, олігофренів, корупціонерів, злодіїв у законі, бандитів, серійних вбивць, україноненависників і просто психопатів і соціопатів, як в Україні.

Нещодавно по ТВ «Полонія» йшов повторний показ фестивалю кресової культури, який зібрав багатотисячну публіку глядачів, серед яких було чимало кресов’ян та їх симпатиків. Чимало літературно-музичних номерів були цікавими і отримували подяку від публіки. Приємно було слухати пісні легкого жанру, які відомі не тільки етнічним полякам, але й галицьким українцям, які теж наспівували ці пісні та мелодії. Особливу ностальгію у глядачів викликали пісні у виконанні колишнього львів’янина Казіміжа Гурського.

Він каже, що громадяни мають право не платити податки, вести бізнес нелегально. Бо з доходом $200 на місяць це неможливо — треба з чогось жити. Геннадій Балашов працює у сфері нерухомості. Офіс його фірми розміщений на Печерську у столиці. Був нардепом третього скликання.

Лідер ”Свободи” Олег Тягнибок посів 37-ме місце серед найвпливовіших українців за рейтингом журналу ”Фокус”. За минулий рік його ”вага” зросла на 150 пунктів. Перед Тягнибоком у списку розмістилися міністр освіти Дмитро Табачник, заступник глави Адміністрації президента Андрій Портнов і бізнесмен Віктор Нусенкіс.

Недавній вислів Володимира Путіна з приводу того, що Росія, мовляв, перемогла б у так званій Великій Вітчизняній війні сама, без України, викликала хвилю протестів у нашій державі. Під російськими консульствами збиралися гнівні пікети. У Львові, наприклад, урочисто передавали Путіну таблетку від склерозу, намагаючись повернути йому історичну пам’ять. Утім, весь цей галас, котрий здійнявся лише після однієї фрази російського прем’єра, виглядав доволі дивно.

Зрозуміло, що не почули і не почують. Можна заздалегідь дати таку відповідь на питання, яке поставив Олександр Шокало, коментуючи парламентські слухання 8 грудня ц.р. на тему “Українці в світі і реакцію на останні представників нинішньої влади (“Слово просвіти” число 50,стор.1,2, www.slovoprosvity.org). До речі , він і сам підтверджує це, зауважуючи на псевдоліричний слоган авторів проекту слухань “Нашого цвіту по всьму світу” : “Цвіт ніби й наш, а плоди стають не нашими.” І додає : “ Проект “Українці в світі” з однойменною галереєю можна назвати хіба що пантеоном української пропащої сили. Бо змарновані для України таланти, які були змушені творити у вигнанні,- це не національна слава, а національна трагедія.”