Три роки тому у Львові за ініціативою групи депутатів обласної ради, істориків, юристів, громадських діячів було створено Благодійний фонд “Україна-Русь”. Назва Фонду говорить сама за себе. Адже, одним з основних завдань для Фонду було визначено - сприяти в дослідженні і популяризації минулого українських історичних земель. А з метою оперативного донесення до громадськості результатів таких досліджень і їх кращого засвоєння у суспільстві Фондом було обрано графічно-конспективну форму подання матеріалів у вигляді різноманітних науково-популярних мап (карт), брошур тощо. Часто для підготовки таких видань Фонд залучає науковців, вчених з інших установ.

Гарні конституції пишуться кров’ю, а найкращі приймають на конституційних зборах. Так було за всіх часів. Створюється нова держава, країна стає на цивільні рейки після воєнного перевороту або найжорсткіша криза потребує кардинальних змін у державному управлінні, – тоді й скликаються конституційні збори.

Мова йде про тих людей, які складають за національністю більшість суспільства в Україні, мова про етнічних українців, які так і не спромоглися, як не прикро і боляче, скинути з себе ярмо байдужості, позбутися вад національного характеру, щоб так, як люди в інших країнах, стати господарем на своїй, а не на чужій землі, демонструючи готовність до самостійного життя. Ту готовність, про відсутність якої писав С.Петлюра ще в 1925 році, зокрема, в листі до Ю.Гуменюка, згадуючи чисельні факти нехтування українцями справи національного відродження, які “ на декого…справляли таке враження, що взагалі “з нас людей не буде” і що взагалі справа з українською державністю безнадійна.”(С.Петлюра ,Ст атті, Київ, 1993 рік, видавництво художньої літератури “Дніпро”)

Сьогодні наступ на українську історію набуває рис небаченого явища. На цей раз, історичні дивацтва надрукувала газета «Кур’єр Галіцийскі». Маємо на увазі статтю Юрія Смірнова під назвою «Українці хочуть поставити пам’ятник польському ксьондзові». У цій статті йдеться про те, що жителі с.Тишківці хочуть збудувати пам’ятник своєму землякові видатному вірменському релігійному і громадському діячеві о.Дионізію Кастановичу, натомість автор зробив о.Кастановича поляком вірменського походження.

Пропонуємо Вашій увазі відповіді на актуальні запитання відомого юриста Віталія КРЮКОВА

Багатьох українців наразі турбує одне запитання: чому українська нація, терплячи величезне національне приниження, шалений економічний визиск, маючи абсолютну законодавчу беззахисність, постійні репресії проти патріотів, терпить цей окупаційний режим і не повстає проти нього.

Підступний ворог підкрадається непомітно. Він декларує лиш те, що насправді не є ворогом ані вам, ані мені, лише хоче прибрати те, що нібито вже нікому не потрібно. Для цього не шкодує жодних зусиль, ладен вдатися до будь-якої брехні. Мета в нього одна – знищити Україну як незалежну державу. Що вийде в результаті, наразі для нього не важливо. Головне, аби вже зараз Україна асоціювалася щонайменше із якимось невдалим проектом, а краще – із проявом зла, врятувати від якого багатомільйонний народ може лише Московська імперія.

Єдиний легальний спосіб змінити владу в Україні - через вибори. Однак режим Януковича не віддасть добровільно свою владу. Показовий приклад - вибори міського голови Харкова, коли переміг один кандидат, а став міським головою - інший. Тому для захисту результату виборів потрібне проведення мирної революції. Власне, вибори зроблять цю революцію легітимною. Однак все не повинне закінчитись банальною зміною прізвищ. Як я вже зазначав, після Януковича потрібно проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої України. Бо на нинішній державі лежить занадто великий баласт негативу, втрати довіри, злочинів.

Не виплатили нам усю зарплату за лютий. Телефоную я «куди слід» і запитую, що це за неподобство. А мені відповідають: реформи «Сабачника». Кого, кого? – запитую. – Та міністра освіти нашого дорогого. Ви хіба не знаєте, як його називають?

На своєму сайті депутат Верховної Ради України Олександр Фельдман пише: «Мене виховали в повазі до Тори, єврейських традицій, до людей, до джерел єврейської культури і до коренів своїх предків». Закінчує писання про себе словами: «Небагато світла вже є достатньо для того, щоб розвіяти велику темряву». В той же час в заяві про присудження Шевченківської премії письменнику Василю Шкляру за роман «Чорний ворон» Фельдман пише: «премія в сфері літератури дісталась автору (Василю Шкляру) роману, в якому принижується національна гідність представників окремих народів і розпалюється міжнаціональна ворожнеча».

Станом на сьогоднішній день українська державність зруйнована. Основні державні органи не виконують своїх функцій та настільки дискредитували себе в очах людей, що відновити довіру до них неможливо і недоцільно. Я вже писав, що після Януковича потрібно буде проголошувати нову українську державу у кордонах нинішньої. Ця держава стане правонаступницею України-91.

Ще не встигла вщухнути сенсація від прочитаних спогадів бойовика польської Армії крайової під назвою «Сповідь ката», як тут же почалася атака кресових організацій та їх мас-медіа на все те, що пов’язане з українським національно-визвольним рухом і, перш за все, вже традиційно, вістря цієї атаки скероване протии ОУН та УПА. Ні на одному сайті, ні в одній з газет, наближених до кресов’яків, не було дано аналізу відкритій правді, яку висвітлив у своїх спогадах Стефан Дембскі.

Треба віддати належне Віктору Федоровичу за те, що в розмові із країною на річницю своєї інавгурації він не побоявся сказати правду, спростувавши обіцянки, з якими йшов на вибори рік потому. Воно і зрозуміло: одна справа бути претендентом на високу посаду, коли можна говорити і обіцяти що завгодно, і інша річ, коли треба щось робити, зокрема, для покращання життя. Та ще коли не знаєш, що робити. В такому разі, як переконує досвід, краще за все обіцяти реформи, що і запропонував нам Віктор Федорович через рік після інавгурації.

9 березня в день народження Тараса Шевченка на славнозвісній Львівській клумбі Львівська крайова організація Української Республіканської партії провела акцію «Невиконані заповіти Кобзаря». Активісти партії виставили напоказ символічних дев’ять плакатів з віршами Шевченка, перев’язавши їх синьо-жовтими та червоно-чорними стрічками.

Порівняння лютневих подій у Росії 1917 та Лівії 2011 рр.. Дивовижні аналогії. Лютий 1917 - лютий 2011. У всіх "революціях", котрі відбуваються на півночі Африки, є тільки один позитивний момент. Легше буде вчити історію ... Росії. Один сценарій, один автор. Як же все схоже ...