Гітлер

Німецький вождь Адольф Гітлер на початку травня та червня 1942 року прилітав до Полтави, аби відвідати штаб групи армій "Південь", яким командував генерал-фельдмаршал Федор фон Бок, а також обговорити з генералами план наступу на Сталінград.

«…Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирними словами. Вони були відхилені міжнародними та єврейськими паліями війни. Але причина їхнього відхилення вже тоді полягала в тому, що Англія все ще сподівалася, що їй вдасться мобілізувати проти Німеччини європейську коаліцію, включаючи балканські країни і Радянську Росію. У Лондоні вирішили направити послом в Москву містера Криппса. Він отримав чітке завдання за будь-яких обставин відновити відносини між Англією і Радянською Росією і розвивати їх в англійських інтересах. Про прогрес цієї місії повідомляла англійська преса, якщо тактичні міркування не змушували її до мовчання». (Із Звернення Адольфа Гітлера до німецького народу у зв'язку з початком війни проти Радянського Союзу, 22 серпня 1941 р.)

Згідно з планом "Гроза", вторгнення армії СРСР в Європу було заплановане на вечір 22-го червня 1941 року. Про це розповідає український 5-серійний документальний фільм режисера Ігора Кобрина «1941. Заборонена правда» (рос. «1941. Запрещённая правда») виробництва студії «Телекон». Прем'єра фільму відбулася 7 лютого 2013 року на телеканалі «Україна».

Я став стежити за кожним рухом нашого великого противника на Сході. З квітня по травень я, можна сказати, безперервно знаходився на спостережному пункті і відстежував всі процеси, сповнений рішучості в будь-який момент, як тільки мені стане ясно, що противник готується до наступу, в разі необхідності випередити його на 24 години. В середині червня ознаки стали загрозливими, а в другій половині червня не залишилося ніяких сумнівів в тому, що мова йде про тижні або навіть дні. І тоді я віддав наказ виступити 22 червня. Повірте мені, старі товариші, це було найважче рішення за все моє життя, рішення, про яке я знав, що воно втягне нас в дуже важку боротьбу, але сподівався, що шанси виграти її тим більші, чим швидше ми випередимо іншу сторону. Адольф Гітлер ( з промови перед своїми старими соратниками в пивній Левенбройкеллер в Мюнхені, 8 листопада 1941 року).

«…Що стосується боротьби на Сході, Дуче, то вона безумовно буде важкою. Але я ні на секунду не сумніваюся у великому успіху… На закінчення я хотів би Вам сказати ще одне. Я відчуваю себе внутрішньо знову вільним, після того як прийшов до цього рішення. Співпраця з Радянським Союзом, при всьому щирому прагненні домогтися остаточної розрядки, часто сильно обтяжувала мене. Бо це здавалося мені розривом з усім моїм минулим, моїм світоглядом і моїми колишніми зобов'язаннями. Я щасливий, що звільнився від цього морального тягаря…». (Адольф Гітлер)

9 червня на екрани українських кінотеатрів виходить історична драма "Підірвати Гітлера", що розповідає про замах на життя фюрера. Фільм зняв німецький режисер Олівер Хіршбігель, відомий глядачам за картиною "Бункер" про останні години Третього рейху.

У Вільнюсі 20 квітня, в день народження Адольфа Гітлера, в палаці профспілок невідомі вивісили прапори Третього Рейху.

Війна по-справжньому закінчується тільки тоді, коли оприлюднені її таємниці. Особистість Адольфа Гітлера надалі залишається однією з найбільших загадок XX століття. Отже, друга світова війна триває. То може час її завершити?

Я часто думаю про Мюнхен, і в кожного з нас тільки одне бажання: скоріше порахуватися з цією бандою, добратися до них за будь-яку ціну, і щоб ті з нас, кому пощастить повернутися на батьківщину, знайшли її чистішою, менш піддатливою до іноземного впливу, і щоб щоденні жертви і страждання сотень тисяч людей, потоки їхньої крові, які продовжують литися тут день за днем через міжнародну змову ворогів, не тільки допомогли б змести зовнішніх недругів Німеччини, але щоб і наш внутрішній інтернаціонал було знищено. Це буде вартісним набагато більше, ніж будь-яка загарбана територія.

Ніщо на землі не може зрушити нас звідси. Ми будемо триматися тут доти, поки Гінденбург не приборкає Росію. Потім настане день розплати!..

«Боже Всемогутній, благослови нашу зброю, коли прийде час; будь так само справедливий, який ти був завжди; розсуди, чи заслуговуємо ми свободи; Господь, благослови нашу боротьбу!» – Думки Адольфа Гітлера, висловлені у промовах, бесідах і спогадах про роки боротьби.

Ми вже не віримо у пролетарську волю до солідарності. Ми вже не віримо ні у світову революцію, ні в порятунок світу. Ми не віримо ні в що інше, окрім нашої власної сили. У неї ми віримо усе палкіше з цілковитим фанатизмом, з усією волею до майбутнього, яка горить в нас. Ніхто не врятує нас, окрім нас самих. Якщо хтось вважає, що зможе це зробити, ми не захочемо, бо ми гордо віримо, що можемо зробити це самі. Ми соціалісти, германські соціалісти. Ми не хочемо бути показними. Ми не задоволені переконанням. Ми хочемо зміцнити і поглибити переконання працею і невтомним прагненням.

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Продовження виступу рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами, 18 квітня 1934 року.

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Виступ рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами 18 квітня 1934 року

Наразі книга посідає друге місце в списку бестселерів серед художньої літератури тижневика Der Spiegel, який вважається авторитетом у німецьких літературних колах .