Полюбити президента

Урок номер один видний неозброєним оком. Він також існують на рівні закону. Коли людині добре, значить він у злагоді зі своєю душею. Коли погано - зовсім не в ладу. Про таку людину говорять, що він не в дусі. Коли погано цілій країні - то вся країна не в дусі! Тоді марно видавати нові закони або змінювати правителів. Як заспівав у свій час Макаревич якщо «судно з гавані ні на крок», то справа не в команді і не капітана, а в вітрилах. Улюблена моя Україна зовсім загубилася. Знизу доверху. Особливо сумно, що рецепт лікування дуже простий і не вимагає величезних команд консультантів. Робіть, то від чого душа співає, і не робіть те, від чого вона плаче. Щоб так вчиняти не потрібно закінчувати університетів, або спеціальних курсів. Мир у душі і собака відчуває.

І дивлячись на те що, відбувається з нашими президентами, я особливо гостро розумію, що справа не в людях, яких ми обираємо. А в місці, яке вони займають. Я згадую депутатські виступи прекрасного нашого Леоніда Даниловича. Я був щасливий, коли їх слухав. Скільки в них було мудрості і ясності. І пам'ятаю втомленого, скам'янілого президента Кучму. Я згадую веселого, життєрадісного, сміливого Голову Нацбанку. І плачу зараз, дивлячись на те, скільки печалі в очах Віктора Ющенка. Поганих президентів не буває. Що ж це за місце таке - президент країни? Всі ми ходимо під Богом. Але місця президента найвище. Вище тільки дух. І немає способу вціліти на цьому місці, не будучи провідником тієї сили любові, світла, прийняття, яку несе в собі дух нашої країни. І тому зайняти те місце, яке колись належало великим князям київським не просте випробування.

Коли ми втрачаємо зв'язок зі своєю душею, тільки любов близьких допомагає нам знайти цей зв'язок знову. Любов зігріває душі, злість, ненависть, засудження заморожують. Чи може людина проявити всю красу своєї душі, коли його відкидають, засуджують, ненавидять? Це можливо, але дуже і дуже складно. Дивлячись на те, скільки холоду і відкидання дістається всім нашим правителям, і від народу і один від одного, я розумію, що у них практично немає шансів. Їх душі мерзнуть. Це викликає багато моєї печалі і жалю.

Я здавна намагаюся бачити прояви душі інших людей, а не тільки їх его. Душа завжди несе свій світ. І наш вибір, яким шляхом: через любов і прийняття, або через біль і страждання! Як відомо болючі уроки краще запам'ятовуються. І якщо я торкаюся до того, чого нас навчає дух нинішнього президента, то виявляю легку і світлу посмішку. Посмішка крізь сльози, мої улюблені. Я не вірю в політику без посмішок.

Любити-це не значить бути всім задоволеним всім і не критикувати. Любити - це означає, критикуючи не засуджувати. Будьте в дусі, мої співгромадяни. Любите наших президентів! Вони того заслуговують хоча б тому, що мають сміливість зійти на це лобне місце.

З усією моєю любов'ю. В'ячеслав Гусєв.

Стаття написана в кінці 2008 року під час правління Ющенка.