Важливість: 
5

Категорія:

Як я створила «неможливу» подію у Просторі волі

Хочу розповісти про дуже цікаву подію, яка відбулася зі мною позаминулого тижня. Разом зі знайомою 22-го жовтня ми полетіли з Флориди в Каліфорнію на бізнесову конференцію.

141106-lax.jpg

Злітаємо!
Злітаємо!

Квитки ми купували окремо. Чоловік Ліліани попросив у мене всі дані про розклад та номери рейсів і сам купив для неї квиток.

У Каліфорнію летіли разом, без проблем. Зворотний літак був о 12:20 ночі 26-го жовтня. Та коли ми підійшли до реєстрації, виявилося, що в комп’ютерній системі квитка Ліліани нема. Коли почали виясняти, то з’ясували, що квиток у неї на 12:20 27-го жовтня.

Ця жінка з Колумбії, ніколи сама нікуди не літала. Гері, її чоловік, відпустив її зі мною і просив її ніде саму не залишати.

Почувши, що в неї нема квитка і треба добу чекати, вона перелякалася, запанікувала і розплакалася. Почала звонити чоловіку о 2 ночі (між Каліфорнією і Флоридою різниця в часі 3 години). Телефон ніхто не піднімав, і це ще більше посилило її відчай.

Я в аеропорту просила у трьох різних працівників перенести її завтрашній квиток на сьогодні, але всі вони відповіли те ж саме: літак переповнений до Х’юстона (Техас), бо там найбільший аеропорт в Америці. До того ж перед нами вже було 8 людей на підсадку, тому нам сказали, що  жодного шансу нема. Проте нас відправили до 38-го вікна, де виписують квитки на підсадку. Переоформлення квитка коштуватиме 200 доларів (майже половина його вартості).

Отже: черга, ніч з суботи на неділю, напівсонні працівники аеропорту. Поруч Ліля плаче і надзвонює чоловіку. Проте я залишалася спокійною. У мене була впевненість, що ми разом полетимо, про що я сказала подрузі. Вона на мене подивилася як на безнадійну фантазерку і кілька разів повторила, що це неможливо.

А я спокійно почала читати джерело «Світлова Допомога» Живого Слова і стала в чергу до наступного вікна. Після трьох прочитань вже спілкувалася з працівником. Я пояснила йому ситуацію, він передзвонив у авіалінії і сказав теж саме: місця нема, можливо щось буде зранку.

І в цей момент в аеропорту вимикається комп’ютерна мережа. Працівник пояснює: нічого не працює – ні комп’ютери, ні авіалінії. Система не працюватиме до 12:04.

Я йому кажу: випишіть нам квиток – і ми підемо до нашого рейсу. Знаю, що люди не з’являться, і впевнена, що буде місце. Він виписує квиток і каже, що переоформлення вартуватиме 75 доларів, але грошей не може взяти, бо не працюють комп’ютери.

Тепер ми з вручну виписаними квитками переходимо контроль. Біля воріт на наш рейс мені знову кажуть, що місця нема. А я їм своє: місце буде, хтось не з’явиться. Весь час я подумки читала «Світлову Допомогу», вірила і була впевнена, що Ліліану доставлю чоловікові.

Так і сталося: раптом все запрацювало і їй видали квиток на посадку, та ще й в передній частині салону, де кращі місця, бо більша відстань між рядами.

Ліліана була шокована. Тільки спитала мене: як я це роблю?! Коли троє працівників аеропорту кажуть, що нема шансів, а вона летить, та ще й безплатно і на найкращому місці. Що це було? Керування подіями?

Я відповіла коротко: треба мати віру. Може, пізніше розкажу їй про Живе Слово. 

Наші інтереси: 

Пізнаємо світ, в якому живемо, і наші можливості. 

Гравець: 
Оксана Дац

Новини від RedTram - для популяризації НО

 
Форум Підтримати сайт Довідка