За державу волонтерів і добровольців, проти примусової мобілізації – Сергій Гайдай про Народний референдум
За державу волонтерів і добровольців, проти примусової мобілізації – Сергій Гайдай про Народний референдум
11 квітня на сайті Офіційного інтернет-представництва Президента Україні була опублікована петиція з проханням внести до Верховної Ради України для першочергового розгляду законопроєкт про негайний призов до Сил Оборони України правоохоронців, держслужбовців та інших робітників бюджетної сфери та про пріоритетний прийом на роботу в державні установи, комунальні підприємства та правоохоронні органи України осіб, які звільнені з підрозділів Сил Оборони після початку повномасштабної російської агресії. За добу було зібрано необхідні 25 тисяч підписів. Але коли набралося 29 тисяч підписантів, ця петиція чомусь була закрита працівниками Офісу Президента.
Коли в країні, де відсутній політичний процес і нема жодного елемента демократії, коли вся влада знаходиться в Офісі Президента, коли Президенту Україні достатньо 5-6 "ефективних менеджерів", а спілкування з громадянським суспільством повністю проігноровано, ми бачимо неприємну річ – наша влада втратила зв'язок зі своїм народом, каже Сергій Гайдай.
Останньою краплею став закон про мобілізацію, в якому ми бачимо тільки одне – на війну йдуть цивільні, їх треба відловлювати, а кадровий потенціал, який є у влади, – це держапарат та силовики, що обслуговують владу, представники державних органів, чиновники різних рівнів, поліцейські, митники, прикордонники, податківці, судді, прокурори, депутати – на війну не йдуть.
Сергій Гайдай каже, що не проти мобілізації, а за тотальну мобілізацію.
Чому петицію про всенародний референдум про мобілізацію скасували? Як налагодити зв’язок між владою і суспільством? Чому захист Батьківщини став одним із типів покарання? Які дієві кроки зможуть наблизити Перемогу?
"Ми не проти мирного плану, ми за план Перемоги. Ми добре розуміємо: без справжньої тотальної мобілізації, без переходу країни до життя за принципом: усе для фронту, усе для перемоги, ми просто зникнемо. Українці хочуть жити в Україні. Українці готові її захищати. Але українці не хочуть безглуздо помирати", – зауважує Сергій Гайдай і пропонує
Сім дієвих кроків до Перемоги:
Крок 1. Радикальне скорочення держапарату.
Крок 2. Мобілізаційний резерв серед держапарату знайдено – силовики, чиновники. Сьогоднішніх чиновників повинні замінити ветерани та волонтери.
Крок 3. Замінити примусову мобілізацію рекрутингом.
Крок 4. Зміни в армії. Кадровий аудит та ротація. Треба воювати якісним управлінням, технічним оснащенням, роботизованими системами.
Крок 5. Змінити підхід до бюджету: на армію потрібно витрачати 80%, а в мирному житті залишити тільки найнеобхідніше.
Крок 6. Переведення економіки на воєнні рейки.
Крок 7. Україна не може бути концтабором – потрібно відкрити кордони".
Продовження: Скорочення і ротація чиновників, рекрутинг, кадровий аудит в Армії, режим воєнної економіки – 7 кроків до перемоги
Логічно та обґрунтовано. Те, що зараз вкрай потрібно. Але влада замість цього планує просто підняти розмір податків та військового збору, щоб утримувати себе. Розуміємо, що влада себе скорочувати не хоче і не буде, зарплати й премії собі буде й далі піднімати, буде далі пиляти бюджет на різних схемах, збільшувати кількість поліцейських, щоб вони захищали владу, а цивільних – на війну! Напрошується висновок – цю владу треба змінювати.
Петиція запропонована фронтовиками. Гайдай з початку війни активно просуває тему громадянського суспільства та самоорганізації добровольців та волонтерів. У цих питаннях ми з ним однодумці.
Сергій Гайдай не політик і навіть не політолог – він політтехнолог. Те, що він зараз робить, – це технологія ослаблення Єрмака та його психопатичної піраміди. Це корисно для України, тому ця технологія заслуговує на нашу підтримку.
Ще один з корисних наслідків цієї технології – сприяння самоорганізації громадянського суспільства (волонтерів та добровольців) та просування ідеї вільної республіки, яка має прийти на заміну етатичної диктатури. Це сприяє формуванню соціального середовища, яке буде відкритіше для сприйняття нашої ідеї народної держави – республіки демосів.
А мене дивує Ваше дивування! Перечитайте свої коментарі до викладених 7 пунктів. Ви ото серйозно все понаписували? Якщо так, то не бачу сенсу навіть дискутувати з Вами.
Нам не варто цим перейматися, тим більше, що ми на це точно не вплинемо. Судячи з усього, протягом кількох років Україна перебуватиме під управлінням США – і це добре, тому що Штати зацікавлені в сильній Україні, спроможній протистояти і Росії, і Західній Європі. Проте нам варто перейматися тим, що відбудеться років через 5–10 – на це ми зможемо вплинути. Я про це вже якось писав: Американська модель – Євангеліє, виборність, озброєність: українці формують націю за підтримки США
Жодних референдумів і не планується. Це лише політтехнологія з метою тиску на Офіс Єрмака та самоорганізації українців. Не здивуюсь, якщо ця кампанія узгоджена з СКК "Байден-24". Так що можемо спокійно займатися своєю роботою і зосередитись на тому, що за нас ніхто не зробить. Але за подіями стежимо, бо це цікаво.
Націонал-соціалістичний рух якраз і був рухом добровольців та волонтерів. Якось читав одного "антифашистського" автора, який почав дослідження джерел фінансування НСДАП з метою показати, що спонсором цієї партії був великий капітал. Так от, коли він дослідив це питання, то з жахом констатував, що партія існувала завдяки внескам її членів та симпатиків, тобто добровольців та волонтерів. Сам Гітлер, до речі, був добровольцем, як і майже всі його соратники. А люди купляли квитки на зустрічі з ним для того, щоб на місці зробити пожертву на розвиток руху.
Думаю, що Сергій Гайдай не дуже потрібний в ЗСУ – він не має військового вишколу, та й вік уже не той – йому 58 років. Хай краще займається фаховою діяльністю – просуванням ідеї самоорганізації українського народу, боротьбою з паразитичними процесами та зрадниками.
Ми обговорили цілу серію статей щодо майбутнього України. Зверни увагу:
Варто пам'ятати, що нинішня примусова мобілізація – це не лише обдирання людей хабарями (на два порядки більшими, ніж під час ковідного терору), а й придушення незгідних аж до їх ліквідації. Характерний приклад – У бою під Бахмутом загинув автор “записів Єрмака”, воїн 93 омбр Дмитро Штанько.
Це вже стало нормою: якщо журналіст щось скаже проти ОП, йому одразу ж вручають повістку: Журналіст "Укрінформу" отримав повістку в армію наступного дня після того, як розповів про "темники"