Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 35
  • Переглядів: 37

Євангелія чи Євангеліє? Літературна форма, діалектизм, етимологія

Світ:

У різних перекладах грецьке слово εὐαγγέλιον запозичується в українську мову з різним родом: в одних воно середнього роду (Євангеліє), а в інших – жіночого (Євангелія). Дехто вважає, що жіночий рід пояснюється тим, що «Євангелія» в перекладі з грецької означає «добра новина», а слово «новина» жіночого роду, то, значить, і «Євангелія» має бути жіночого роду. Чи дійсно це так?

21070403.jpg

Пересопницьке Євангеліє

Родова приналежність деяких запозичених іменників і досі є дискусійним питанням в українській мові: абрикос чи абрикоса, зал чи зала, генезис чи генеза, базис чи база, метод чи метода? Навіть словники наводять обидві форми названих слів, інколи розрізняючи їх за значенням, а інколи й ні, пише Слово про Слово.

Грецькі іменники мають граматичний рід, так само як і українські: чоловічий, жіночий і середній. Чи зберігається рід при запозиченні слів з грецької мови на українську чи він змінюється?
 Рід запозичених слів з давньогрецької мови
При запозиченні слів з грецької мови рід запозиченого українського іменника часто збігається з родом грецького слова-оригіналу: Євангеліє (Мт. 4:23), апостол (Рим. 1:1), єпископ (1 Тим. 3:2), євнух (Дії 8:27), єретик (Тит. 3:10), еллін (Ін. 12:20), антихрист (1 Ін. 2:18), диявол (Мт. 4:5), драхма (Лк. 15:8), єресь (2 Пет. 2:1), смирна (Мт. 2:11), миро (Мт. 26:7), гіацинт (Одк. 21:20), псалом (Лк. 20:42), ідол (Дії 7:41), євхаристія, ікона тощо.

Деякі слова набувають іншого роду в українській мові, ніж у мові-оригіналі. Одні грецькі іменники середнього роду стали в українській мові іменниками чоловічого роду: Синедріон (Мт. 5:22), демон (гр. δαιμόνιον, Мат. 17:18), топаз (гр. τοπάζιον, Одк. 21:20), талант (гр. τάλαντον, Мат. 25:24), театр (гр. θέατρον, Дії 19:29), ассарій (гр. ἀσσάριον, Мат. 10:29). Це сталося тому, що в українській мові запозичені слова закінчуються на приголосний, причому «синедріон» ввійшло повністю в такому вигляді, в якому воно є в називному відмінку у грецькій мові, «демон», «топаз», «талант» і «театр» втратили свої закінчення –іон/-он, а «асарій» ще отримало кінцеве -й.

Інші грецькі іменники середнього роду в українській мові стали іменниками жіночого роду: Біблія (Ін. 21:25), лепта  (Мк. 12:42), субота (Мт. 12:1), Пасха (Мт. 26:2). Це пов’язано з тим, що «Біблія» і «лепта» запозичені у формі множини, у якій грецькі іменники мають закінчення -а, а в українській мові таке закінчення мають іменники жіночого роду. «Субота» і «Пасха» прийшли до нас з арамейської мови, в якій останнє -а є означеним артиклем, а в українській мові воно стало закінченням жіночого роду. З іншого боку, грецьке «алое» (Ін. 19:39) жіночого роду набуло в українській мові середнього роду через закінчення -е.

Рід запозиченого грецького слова «Євангеліон»

Таким чином, загальною тенденцією є збереження роду при запозиченні, а відхилення від цієї тенденції має чітке пояснення. Якщо грецьке «євангеліон» є середнього роду, і, відповідно, українське «Євáнгеліє» так само, то звідки взялася форма жіночого роду «Євангéлія»?

Згідно з «Історичним словником українського язика» за редакцією Е. Тимченка (Київ, 1930) вперше хитання роду в цьому іменнику засвідчено в Пересопницькому Євангелії, написаному 1561 р. Так, у ньому в Євангеліях від Матвія і Марка зустрічається форма «євангеліє», а в Луки – «євангелія». Наприклад:

и  проповѣдаль  и(м),  єν (г)лїє  цр(с)твїа (Мт. 4:23)

м‘ного тыжь и иныхь рѣчїи напоминаючи  єν(г)лїю  людємь  проповѣдаль  (Лк. 3:18).

 «Словник староукраїнської мови» XIV-XV ст. (Київ, 1977) подає тільки форму «Євангеліє».

Я. Рудницький в «Етимологічному словнику української мови»  (Вінніпег, 1962-1972) наводить такі форми: євáнгеліє, діал. євангéліє,  євангéлія (Стрий). Зверніть увагу на позначку діал. у цьому словнику: укладач словника, Ярослав Рудницький, виходець із Львівщини, багато років працював у наукових установах та університетах Західної Європи, а потім Канади, ідентифікує форму «євáнгеліє» як основну, а «євангéліє» і «євангéлія», як говорили в його рідному Стрию, – як діалектні.

«Словник української мови» в 11 томах (http://sum.in.ua/) та «Словник іншомовних слів») http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?action=alpha&Qry=%AA#Є) наводять лише форми середнього роду, а в «Словниках України» (http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/) можемо побачити обидві форми – «Євáнгеліє» і «євангéлія».

У перекладах Нового Завіту українською мовою маємо такий розподіл: у Куліша, Огієнка та Хоменка вживається «євангéлія» (в останнього – в Одк. 14:6 «євангеліє»),  у Філарета та Духонченка – «Євáнгеліє» (в останнього – у Дії 15:7 «Євангелія»), у Турконяка – чергуються «Євангелія» і «Євангеліє», але останнє вживається частіше.

У науковій літературі вживається форма «Євангеліє»: Остромирове Євангеліє, Пересопницьке Євангеліє, Луцьке Євангеліє, Волинське Євангеліє тощо.

Відповідь на питання про походження форми «Євангéлія» знаходимо в «Етимологічному словнику української мови» у 7 томах (Київ, 1982). У ньому наведено це слово в різних слов’янських мовах: у болгарській і російській – евáнгелие, у білоруській – евáнгелле, у польській – ewangelia, у чеській – evangelium, у словацькій – evanjelium, у верхньолужицькій – ewangelij, у нижньолужицькій –  ewangelij, у македонській – евангелие, у сербохорватській –  jевáнђелиjе, евáнђелиjе, евáнђелье, у словенській – evangelij.  Як бачимо, у більшості слов’янських мов цей іменник має середній рід, рідше чоловічий, і тільки в польській мові він має жіночий рід. Відтак, форма «Євангéлія» пояснюється саме впливом польської мови на західноукраїнські говори, де ця форма поширена. Зазначимо, що в південно-східному наріччі поширена форма «Євáнгеліє». Принагідно нагадаємо, що основу української літературної мови становлять середньонаддніпрянський і слобожанський діалекти південно-східного наріччя.

«Євангéлія» далеко не єдиний випадок, коли в результаті впливу польської мови в західних говорах вживається форма жіночого роду на противагу загальноприйнятій формі чоловічого роду: метод – метода (пол. metoda), оркестр – оркестра (пол. orkiestra), бензин – бензина (пол. benzyna), катехізис – катехиза (пол. katecheza), клас – кляса (пол. klasa), суп – зупа (пол. zupa).

Отже, «Євангелія» – це діалектна форма, а літературна форма – «Євангеліє». Саме тому вона вжита в Новому українському перекладі.
 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Піарники.

Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів (+аудіо)

Концепція виборчої кампанії в американський Конгрес 2022 року трішки змінюється: тепер з президента Байдена робитимуть не миротворця на руїнах України, а переможця на руїнах Росії. Перемога України...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Цікавий і потрібний матеріял для обговорення, Олено, дякую!

Звучить переконливо.
Та чи всі аргументи взяті під увагу ?

Особливо зачепив мою увагу витяг :

"Відповідь на питання про походження форми «Євангéлія» знаходимо в «Етимологічному словнику української мови» у 7 томах (Київ, 1982)".

Чому-то так-званий "польський" уплив треба "судити", і визнавати московський ?

А може, автор не бере під увагу
1982 року ще уярмленої України, і її науки ?

Особливо коли давність української мови ще не зовсім вивчена ?

Тобто, чо́му даємо перевагу ?
Мові, з якої перекладається,
чи ціліснісності української мови, матері індоєвропейських мов ?

А ще, мені здається, що складність граматики відображає складність думки, яка суперечить аріянському світогляду. Звідти, мабуть, стільки вийнятків у правилах (те саме у французькій мові)...

Не забуваймо про мовну складову тотальної війни...

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Коментарі

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
0
Ще не підтримано

Цікавий і потрібний матеріял для обговорення, Олено, дякую!

Звучить переконливо.
Та чи всі аргументи взяті під увагу ?

Особливо зачепив мою увагу витяг :

"Відповідь на питання про походження форми «Євангéлія» знаходимо в «Етимологічному словнику української мови» у 7 томах (Київ, 1982)".

Чому-то так-званий "польський" уплив треба "судити", і визнавати московський ?

А може, автор не бере під увагу
1982 року ще уярмленої України, і її науки ?

Особливо коли давність української мови ще не зовсім вивчена ?

Тобто, чо́му даємо перевагу ?
Мові, з якої перекладається,
чи ціліснісності української мови, матері індоєвропейських мов ?

А ще, мені здається, що складність граматики відображає складність думки, яка суперечить аріянському світогляду. Звідти, мабуть, стільки вийнятків у правилах (те саме у французькій мові)...

Не забуваймо про мовну складову тотальної війни...

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
0
Ще не підтримано

Погоджуюся з тобою, Зірко. Для мене це теж цікава тема.

Зазначений тобою абзац «Відповідь на питання про походження…» наче випадає з канви наукового досліження. По-перше, коли це більшість вважалася в науці аргументом? Це ж не партійні збори.) А по-друге , українська мова зазнала впливу не тільки польської мови. Та якщо слова польського походження залишилися в статусі діялектизмів, залишаючи недоторкаою самобутність української мови,то слова російського походження посіли статус літературних, витіснивши собою питомі українські слова. Як от російське слово «суп», який зайняв місце української «юшки». Причому «суп» намагається вичавити з української мови не тільки «юшку», але й «борщ». Пригадую, як в одному закладі харчування в російськомовному меню натрапила на такий рядок: «Суп дня – борщ»)). Добре, що хоч борщ супом обізвали, а не «пєрвим»)). Цей процес витискання продовжується і зараз. Частенько бачу на рекламних щитах «столова» замість «Їдальня», «багатоетажний» замість «багатоповерховий», «доставка» замість « доправка».

Так що, маєш рацію. «Не забуваймо про мовну складову тотальної війни»...А виклики сприймаємо як антитезу)

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

А, ще радянський російськомовний міністр кольрової металургії України припустився прикрої помилки, і внаслідок цього, в українській мові офіційно слово "оливо" було замінене на "свинець", а слово "сцина" на "оливо".

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Як мені чується: "Євангелія" - множина. Тобто, маємо у "Добрій Новині Ісуса Хреста, Сина Божого" шукати кілька новин?! Але, вона (Новина) одна! І висловлена ця Новина в посланні Ісуса Хреста однина - "Царство Боже в середині вас є".
Тому, однина - "Євангеліє".

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)