Спецтема:

Віра — ключ до перетворення реальності

В багатьох людей періодично виникає бажання перетворити себе чи простір навколо себе. І зразу постає питання: ?як це практично вчинити. Очевидно, для цього треба володіти деякими навиками і докласти зусиль. Певно тут є якийсь стрижень, навколо якого все і обертається.

В багатьох людей періодично виникає бажання перетворити себе чи простір навколо себе. І зразу постає питання: ?як це практично вчинити. Очевидно, для цього треба володіти деякими навиками і докласти зусиль. Певно тут є якийсь стрижень, навколо якого все і обертається. Якщо поринути в історію, то найвідомішим майстром у цій справі є Ісус Хрестос. В Добрій Новині наявні чіткі інструкції як це робиться. Практично в усіх оповіданнях про чудеса, вчинені Хрестом, трапляється слово ”віра”. Можливо воно і є тим стрижнем, який ми шукаємо. Тому спробуємо дослідити справжній його сенс.

В нашій мові це слово за свою стародавню історію набуло кілька значень:

1. Архаїчна будівельна команда, що означає рух вгору.

2. Жіноче ім’я.

3. З деякого часу стало синонімом до слова релігія.

4. Внутрішня сила людини, яка міцно оперта на знання.

5. В ньому заховане ім’я давньоарійського бога сонця — Ра.

Ще є слово “довіра”, тобто те, що передує вірі.

Масштабна інформаційна війна, яка почалась 2тис. років тому і триває донині, поступово перевернула значення слова “віра” до навпаки. Зараз воно масово вживається в зміненому виді на позначеня сліпої довіри. Основну роль тут зіграло юдохрістиянство: воно стало основним інструментом для маніпуляцій людською свідомістю. Тут просувається значення сліпої довіри, яка примушує людей приймати будь-яку інформацію без всякого аналізу, навіть якщо вона суперечить здоровому глузду.

Воно стало потужною зброєю в інформаційній війні. Адептам юдохрістиянства заборонено навіть думати і аналізувати. Від них вимагається сліпа довіра. Для просування цієї думки в Добру Новину була зроблена така вставка:”...Щасливі ті, які, не бачивши, увірували..” , яка вимикає мислення та відкриває широкий простір для маніпуляцій свідомістю і примушує повірити в яку завгодно брехню.

Щоб виявити справжню суть цього слова звернімось до Доброї Новини (надалі прописом подаватимемо автентичний текст).

Перша згадка про віру є в оповіданні про весілля в Кані галілейській.

Весілля в Кані Галілейській

Через три дні було весілля в Кані1 Галілейській, і була там мати Ісуса. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до Нього: Вина не мають. Ісус відповів їй: Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла моя година. Але Мати його мовила до слуг: Що тільки скаже вам, робіть. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, кожна вміщала дві або три міри. Сказав їм Ісус: Наповніть посудини водою. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже: Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости. І понесли. Коли староста покуштував воду, що стала вином, – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду, – закликав молодого і мовив до нього: Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як нап’ються – гірше. Ти ж добре вино зберіг досі. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галілейській і тим об’явив свою славу, і учні Його увірували в Нього. По тому пішов Він у Капернаум, сам Він і його мати, і брати, і його учні, і пробули там разом кілька днів.

Висновок: учні його здобули віру після того як наочно побачили в свому учителеві надлюдські здібності.

Ходіння по воді

Побачивши чудо, яке зробив Ісус, люди заговорили: Це справді пророк, що має прийти у світ, і хотіли прийти й узяти Його силоміць, щоб зробити царем. Довідався про це Ісус і зараз же примусив учнів увійти до човна й переплисти на інший бік від Витсайди раніше від Нього, тим часом як відпускав народ. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись на самоті. Як звечоріло, Він був там сам один. Учні ж Його зійшли до моря і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернаума. Човен уже був серед моря, і його кидали хвилі. Вже була четверта сторожа ночі2, а пропливли всього яких двадцять п’ять чи тридцять стадій, бо дув сильний супротивний вітер. Коли ж побачив Ісус, як вони втомилися, веслуючи, пішов до них по морю, і хотів минути їх. Бачать учні – Ісус іде до них по морю й наближається до човна. Побачивши це, вони були шоковані. То привид! – вигукнули. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: Сміливіше – це Я. Тоді Петро озвавсь до Нього й каже: Господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе! Іди! – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: Мало­віре, в чому засумнівався? І хотіли Його взяти у човен, але човен зараз же причалив до землі, до якої прямували. І як увійшли до човна, вітер ущух. І дуже від надмірного в самих собі дивувались.

Висновок:

Коли Петро пішов по воді до Ісуса, він бачив, що Учитель це вже здійснив і йому залишилось просто це повторити. Апостол ясно зрозумів, що це йому під силу, просто йому потрібно перемкнутись на іншу “хвилю”. Петрові це вдалося, та згодом його охопив страх, сумнів і став тонути. Тобто, страх і віра не сумісні. Щоб здійснювати Великі справи віра має бути потужною: “маловіре чому засумнівався”

Очищення прокаженого в Капернаумі

Коли ж Ісус зійшов з гори, за Ним пішла слідом сила народу. І прийшов Він у Капернаум, у місто галілейське, і відразу увійшов до зібрання і почав навчати. І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади, і навчав Він їх як повновладний, а не як учені. І прийшов до Нього прокажений, благав Його та, впавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, можеш мене очистити. Змилосердився Ісус і простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: Хочу, будь чистий! І вмить проказа зійшла з нього, і він став чистий. І, звернувшись до нього, негайно відпустив його й мовив йому твердо: Гляди, нікому не кажи нічого. Та як тільки той вийшов, став говорити уголос та ширити усюди про те чутку. І сила людей збігалася, щоб Його почути й вилікуватись від своїх недуг, так що Ісус не міг одверто ввійти в місто і перебував осторонь у самітних місцях і молився. І приходили до Нього звідусюди.

Висновок: Прокажений був в цьому більш ніж пнреконаний, тому так і промовив.: “Якщо хочеш.., то можеш...”. Зазначимо, що, 50% праці виконувала сама людина, Ісус тільки допомагав людям активізувати магічний процес самовідновлення. Для цьго самій людині потрібно було прикласти значне зусилля. Доказом такої думки є наступне оповідання, де Хрестос спочатку пробудив віру в батька юнака,який спочатку сумнівався, а вже опісля домоміг йому.

«Усе можливе тому, хто вірує»

Коли ж повернулися до решти учнів, побачив великий натовп навколо них і вчених, що сперечалися з учнями. Він спитав їх: Чого сперечаєтеся з ними? Тоді приступив до Нього з натовпу один чоловік і, припавши Йому до ніг, каже: Господи, змилуйся над моїм сином, він причинний і тяжко нездужає, бо має німого духа: де тільки його вхопить, кидає його об землю, так що він піну пускає, скрегоче зубами і ціпеніє. Просив я учнів Твоїх, щоб його вигнали, та вони не могли. Ісус у відповідь каже їм: Приведіть його до Мене. І привели його до Нього. Як тільки дух побачив Його, зараз же потряс ним, і той повалився на землю, запінився і почав качатися. Він спитав його батька: Скільки часу, як це йому сталося? З дитинства, – відповів той. Часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Якщо можеш, поможи нам, змилосердься над нами. Ісус каже йому: Якщо можеш? – Усе можливе тому, хто вірує. І вмить батько хлопчини скрикнув крізь сльози: Вірую, поможи моєму невірству! Ісус, бачачи, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: вийди з нього й не входь більше в нього. І, закричавши та сильно ним стрясши, вийшов з нього. І той став мов мертвий, і багато хто казали: він умер. Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав: біс вийшов з хлопця; і юнак видужав тієї ж хвилі. Тоді підійшли учні до Ісуса на самоті й спитали: Чому ми не могли його вигнати? Ісус сказав їм: Через вашу малу віру;

Обов’язкова умова - вірою повинні володіти обидві сторони Наскільки могутньою є ця сила ясно сказано тут:

 

Смоківниця й віра, що пересуває гори. Слово – зброя

Наступного дня уранці, коли вони виходили з Витанії і верталися до міста, побачивши здалека смоківницю край дороги, вкриту листям, приступив до неї, та окрім листя не знайшов нічого. І, звернувшись до смоковниці, промовив: Хай відновиться плідність твоя! Учні Його чули це. Проходивши ж тудою вранці наступного дня3, вони побачили смоківницю, щедро вкриту плодами і вельми здивувались. Тоді Петро, згадавши, каже Йому: Учителю, дивися, смоковниця, що благословив єси, рясно вродила! Ісус у відповідь сказав їм: Коли матимете віру й не завагаєтесь, зробите таке не тільки зі смоківницею. Майте віру бога. Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що відбувається те, що каже, – буде йому так. Тому й кажу вам: коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам.

Висновок:

1. Потрібна потужна віра - віра бога.

2.Треба в думці засвідчити факт здійснення бажаної події.

Слуга капернаумського сотника

І приступив до Нього сотник, благаючи Його: Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і мучиться тяжко. Ісус каже до нього: Я прийду й оздоровлю його. Сотник у відповідь мовив: Господи, я недостойний, щоб Ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що за Ним ішли: Істинно кажу вам: ні в кого Я не знайшов такої віри. І сказав Ісус сотникові: Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години.

Висновок:

Сотник був певний: як його військові накази обов’язкові до виконання, так і слова Хреста ґарантовано здійснюються.

Утихомирення бурі на озері

Одного дня, як настав вечір, побачивши силу народу навколо себе, Ісус велів відплисти на другий бік. Як Він увійшов до човна, то слідом за Ним увійшли Його учні, залишивши народ. Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен, і вони були в небезпеці. А Він був на кормі і спав на подушці. Ті кинулись до Нього, збудили Його й кажуть: Рятуй, Господи, ми погибаємо! Чи байдуже Тобі, що гинемо? А Він до них каже: Чого ви полохливі, маловіри? Тоді погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і ущухли хвилі, і настала велика тиша. Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?

Висновок: страх і віра не сумісні.

Воскресіння дочки Яіра

Коли Він ще говорив, приходять від старшини громади й кажуть: Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту Учителеві? Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до голови громади: Не бійся! Тільки віруй, і вона одужає. (Перше Хрестос захистив віру Яіра від провокаторів сумніву.) І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якова. Приходять вони до старшини громади в хату, й бачить Він метушню, сопільників і схвильовану юрбу і тих, що ридали й голосили вельми. Увійшов Він і каже: Чого метушитесь і плачете? Дитя не померло, воно спить! І насміхалися з Нього. Він же, виславши усіх, узяв батька дитини та матір і тих, що з Ним були, і увійшов туди, де лежала дитина. Взяв Він дитину за руку і сказав до неї: «Таліта, кум», тобто «Дитинко, пробудися!» І дух її вернувсь до неї, і в ту ж мить дівчинка встала й почала ходити. І всі тим здивувалися вельми. Та Він велів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, і наказав дати їй їсти. Чутка ж про це розійшлась по всій тій країні.

Висновок: найважливішим для воскресіння дочки Яіра було підтримання віри в її батька, яку активно намагались похитнути випадкові люди.

Кровоточива жінка. «Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе»

Слідом же за Ним ішло багато люду, що тиснувся до Нього. І ось одна жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу й натерпілась чимало від багатьох лікарів та витратила все, що мала, а полегші ніякої не зазнала, ба й, навпаки, ще гірше їй стало, почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулась Його одежі. Мовила бо: «Як доторкнуся до його одежі – видужаю». І висохла тієї ж хвилини її кровотеча, і вона почула тілом, що видужала від недуги. Ісус, вмить почувши, що з Нього вийшла сила, обернувся до народу і спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? А що всі відпекувались, Петро мовив: Бачиш, як натовп тиснеться до Тебе, і питаєш: хто Мене доторкнувся? Ісус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я чув, як сила вийшла з Мене. І озирнувся навколо, щоб побачити ту, що так вчинила. Жінка ж, налякана, побачивши, що не втаїться, – знала бо, що сталось з нею, – тремтячи підійшла й, упавши Йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до Нього доторкнулась і як негайно одужала. Він їй сказав: Дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. Іди в мирі й будь здорова від твоєї недуги.

«Діти» і «щенята»

І, вирушивши звідти, пішов у сторони Тира та Сидона. Увійшовши ж до одного дому, не хотів, щоб довідався хто про те, але не зміг приховатися. Бо відразу одна жінка з тих околиць, дочка якої мала злого духа, дізнавшися про Нього, прийшла і стала кричати: Змилуйся наді мною, Господи! Біс тяжко мучить мою дочку. Підійшовши, уклонилася Йому в ноги і каже: Господи, поможи мені! Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей і кинути щенятам4. Вона ж озвалась і каже Йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом кришки по дітях. І сказав їй: О жінко, велика твоя віра! (Жінка помилково сприйняла слова Учителя як образу, але віра була настільки потужною, що вони її не похитнули. Лише тверда певність може витримати таке випробування). Хай тобі буде, як бажаєш. За це слово йди – біс вийшов з твоєї дочки. І видужала її дочка від тієї години. Вернулася вона до свого дому й найшла, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов.

Згідно з євангельською символікою, «хліб» – це раціональні знання, «діти» – довірені учні, «щенята» – випадкові люди, поки що не здатні осягнути ці знання.

Сліпий жебрак Вартимей

Приходять вони в Єрихон5. Коли ж Він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихона, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Довідавшись, що то Ісус з Назарета, закричав він, кажучи: Сине Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною! Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сине Давидів, змилуйся наді мною! Ісус спинивсь і каже: Покличте його! Кличуть, отже, сліпого й кажуть до нього: Дерзай! Устань, Він кличе тебе. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, звернувшись до нього, каже: Що хочеш, щоб Я зробив тобі? Сліпий Йому каже: Учителю мій – щоб я прозрів! Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той, і пішов дорогою за Ним.

Підсумовуючи вищесказане робимо висновки:

1. Віра і страх чи сумнів несумісні.

2. Віра - це тверді знання.

3. Віра — це внутрішня сила людини, віра і знання це одне і теж.

4. Навчання в Добрій Новині акцентує увагу на накопиченні віри, яка народжується у царстві божому(просторі волі) , яке перебуває всередині нас.

5. Віра є ключем до реалізації боголюдських можливостей людини і перетворення себе і навколишнього простору.

6. Щоб досягти бажаного результату треба уявити його у здійсненій формі, а це вже справжня магія і тема наступної публікації...

 

Далі буде...

 

 

Гравець: 
Михайло Харачко

Новини від RedTram - для популяризації НО

 
Форум Підтримати сайт Довідка