Легендарний панотець Київського кобзарського цеху Микола Будник увійшов в історію української культури як один з небагатьох носіїв глибинного розуміння кобзарської автентики.
Неабиякий художник - за освітою, та великий кобзар - за покликанням, Микола Петрович Будник був учнем Георгія Ткаченка, останнього бандуриста (і також художника), який встиг перейняти традицію від старих кобзарів до їх знищення тоталітарним режимом, і який був зачинателем сучасного реконструктивного кобзарського руху.
В похмурі 70-ті роки в київському інтелектуальному андеграунді зародився рух автентичного співу - наслідування традицій старосвітських співаків та музикантів. Микола Будник, що був одним з фундаторів цього руху, почув в звуках народних пісень той світотворчий зміст, що міг стати основою для відтворення зруйнованого українського космосу. Власним прикладом, силою свого невичерпного таланту він вивів цей рух із андеграунду й підпілля. В 80-ті роки навколо Будника гуртувалась національно свідома молодь, яка згодом увійшла до Київського Кобзарського Цеху, що має за мету збереження та розширення української музичної спадщини. З майстерні цього Цеху походять унікальні музичні інструменти, зроблені за історічними зразками, які зберігаються в музеях світу, а також за іконографічними зображеннями (ікони, гравюри, народні картини). Так само ретельно був відтворений унікальний репертуар, який братчики цеху перейняли від панотця Миколи і який складають історичні пісні, думи, старосвітські псальми та канти.
Традиція кобзарів і лірників походить від найстарших в Україні-Русі мандрівних епічних співців - скоморохів, калік-перехожих, богомолів. Від них вони успадкували чималу частину духовного репертуару, що ґенетично зв'язаний з більш ранньою, греко-візантійською традицією. Як і епічні виконавці в інших країнах, кобзарі мали статус мандрівних людей. В пізніші часи виникли корпоративні організації - виконавські епічні школи, або цехи, що існували як осередки захисту прав та передачі традиції кобзарів і лірників. Кобзарські цехи мали свій устав, правила поведінки "братчиків", та особливу таємничу мову. За передачу традицій відповідав цехмайстер, або пан-отець, у якого навчалися майбутні кобзарі та лірники.
Мало що з автентичної традиції могло зберегтися після доби голодоморів, колективізацій, знищення традиційного суспільства та тотальних репресій. Старосвітські бандуристи, кобзарі та лірники, незрячі музиканти, останні носії давньої трациції народа, були винищені майже до останнього внаслідок радянського терору в тридцяті роки. За довгі роки радянської влади пам'ять про традиційних українських виконавцях майже зникла.
Одначе останні бандуристи - Георгій Ткаченко і Микола Будник - спромоглися-таки відстояти традицію. Саме від них сучасні кобзарі, братчики кобзарського цеху, відродженого у 80-ті роки, перейняли і шляхетну манеру виконання, і народні думи, і старовинні пісні з традиційного репертуару, що звучатимуть на вечері пам'яти Будника у виконанні його учнів.
В концерті, присвяченому пам'яті панотця Миколи Будника, беруть участь його учні та друзі:
Михайло Хай, завiдувач фольклорною лабораторiєю Національної Музичної Академiї
Володимир Кушпет, викладач Стритiвської кобзарської школи
Тарас Компанiченко, урядний братчик Кобзарського Цеху, лавреат премiї Василя Стуса
Микола Товкайло, панмайстер Кобзарського Цеху
Костянтин Чеченя, керiвник Ансамблю Давньої Музики
Тарас Силенко, Лiрник Ярема, та iншi друзi
звучатимуть старовиннi пiснi, думи, канти, псальми та iнструментальна музика
Організатори: Київський Кобзарський Цех, Ансамбль Давньої Музики, Будинок Вчителя
14 лютого 2004 року
Будинок Учителя
Початок о 17:00
Вхід безкоштовний
Додаткова інформація:
тел. (044) 234 02 91
e-mail: [email protected]
Аудіодиск Миколи Будника «Гей, на Чорному морі» можна придбати через корпорацію «Колос»
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Війна з Мордором – це наш Великий Потоп. Порятунком буде новий світогляд, народна держава-мережа та передові технології. Штучний інтелект став небезпечним конем без кучера, який виходить з-під...
Вечір пам’яти Миколи Будника
Світ:
В похмурі 70-ті роки в київському інтелектуальному андеграунді зародився рух автентичного співу - наслідування традицій старосвітських співаків та музикантів. Микола Будник, що був одним з фундаторів цього руху, почув в звуках народних пісень той світотворчий зміст, що міг стати основою для відтворення зруйнованого українського космосу. Власним прикладом, силою свого невичерпного таланту він вивів цей рух із андеграунду й підпілля. В 80-ті роки навколо Будника гуртувалась національно свідома молодь, яка згодом увійшла до Київського Кобзарського Цеху, що має за мету збереження та розширення української музичної спадщини. З майстерні цього Цеху походять унікальні музичні інструменти, зроблені за історічними зразками, які зберігаються в музеях світу, а також за іконографічними зображеннями (ікони, гравюри, народні картини). Так само ретельно був відтворений унікальний репертуар, який братчики цеху перейняли від панотця Миколи і який складають історичні пісні, думи, старосвітські псальми та канти.
Традиція кобзарів і лірників походить від найстарших в Україні-Русі мандрівних епічних співців - скоморохів, калік-перехожих, богомолів. Від них вони успадкували чималу частину духовного репертуару, що ґенетично зв'язаний з більш ранньою, греко-візантійською традицією. Як і епічні виконавці в інших країнах, кобзарі мали статус мандрівних людей. В пізніші часи виникли корпоративні організації - виконавські епічні школи, або цехи, що існували як осередки захисту прав та передачі традиції кобзарів і лірників. Кобзарські цехи мали свій устав, правила поведінки "братчиків", та особливу таємничу мову. За передачу традицій відповідав цехмайстер, або пан-отець, у якого навчалися майбутні кобзарі та лірники.
Мало що з автентичної традиції могло зберегтися після доби голодоморів, колективізацій, знищення традиційного суспільства та тотальних репресій. Старосвітські бандуристи, кобзарі та лірники, незрячі музиканти, останні носії давньої трациції народа, були винищені майже до останнього внаслідок радянського терору в тридцяті роки. За довгі роки радянської влади пам'ять про традиційних українських виконавцях майже зникла.
Одначе останні бандуристи - Георгій Ткаченко і Микола Будник - спромоглися-таки відстояти традицію. Саме від них сучасні кобзарі, братчики кобзарського цеху, відродженого у 80-ті роки, перейняли і шляхетну манеру виконання, і народні думи, і старовинні пісні з традиційного репертуару, що звучатимуть на вечері пам'яти Будника у виконанні його учнів.
В концерті, присвяченому пам'яті панотця Миколи Будника, беруть участь його учні та друзі:
Михайло Хай, завiдувач фольклорною лабораторiєю Національної Музичної Академiї
Володимир Кушпет, викладач Стритiвської кобзарської школи
Тарас Компанiченко, урядний братчик Кобзарського Цеху, лавреат премiї Василя Стуса
Микола Товкайло, панмайстер Кобзарського Цеху
Костянтин Чеченя, керiвник Ансамблю Давньої Музики
Тарас Силенко, Лiрник Ярема, та iншi друзi
звучатимуть старовиннi пiснi, думи, канти, псальми та iнструментальна музика
Організатори: Київський Кобзарський Цех, Ансамбль Давньої Музики, Будинок Вчителя
14 лютого 2004 року
Будинок Учителя
Початок о 17:00
Вхід безкоштовний
Додаткова інформація:
тел. (044) 234 02 91
e-mail: [email protected]
Аудіодиск Миколи Будника «Гей, на Чорному морі» можна придбати через корпорацію «Колос»
Зверніть увагу
Ельфійське пробудження – єдиний шанс врятуватися від бунту психопатів та штучного інтелекту (подкаст)