Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
856

Українці – володарі Давнього Риму

Вчені-лінгвісти одностайні в думці про те, що про слов’ян, а, отже, і предків українців цілком сміливо можна говорити починаючи з VІІ ст. до н. е. Тим не менш, українські історики починають систематичний виклад нашого минулого лише з сер. ІХ ст., точніше навіть з 882 р., коли в Києві утвердилася династія Рюриків, і тут почав правити князь Олег.

Таким чином, майже півтора тисячоліття нашої історії повисло немовби у повітрі, ніхто не наважується відверто розповісти про те, де були сконцентровані тоді давньоукраїнські племена, якою була їх історія, коли і куди вони пішли згодом, хоча вже Нестор-літописець чітко вказував саме на Дунайський регіон.

Усе, що відбувалося над Дунаєм протягом V ст., може бути пов’язане насамперед з українцями-русинами. Іншими словами, князь Отко (Одоакр) мав належати лише до якогось давньоруського племені. Джерела, власне, і називають його русином. Плита з латинським написом, яку знайшли в катакомбах перших християн при костелі св. Петра під Зальцбургом не залишає з цього приводу жодних сумнівів і повідомляє нам про те, що: «Року Божого 477 Одоакер, король русинів, а також гепіди, готи, унгари і герули, лютуючи проти церкви Бога, блаженного Максима, разом з його 50 товаришами, що в тій печері ховалися, з огляду на їхню віру замордували, зі скелі кинули, а провінцію Нориків шаблею і вогнем знищили».

Саме в той час в Римі відбувся черговий державний переворот, коли імператор Юлій Непот був скинутий магістром армії Орестом, який проголосив імператором свого п’ятнадцятирічного сина Ромула-Августа. Орест почав проводити досить жорстку політику, спрямовану на наведення порядку в країні та обмеженню впливу на неї варварських племен. Останнім це вкрай не сподобалося і вони висунули Оресту вимогу передати їм третину італійських земель. Відмова Ореста привела до чергової війни варварів з Римом, на чолі яких вони, власне, і поставили давньоруського князя з Норіка Отка, ім’я якого в латинській версії трансформувалося як Одоакр. 5 вересня 476 р. він розбив Ореста біля Тицини, а його сина Ромула відправив до в’язниці в один з замків Кампанії.

Переважна більшість джерел свідчить про те, що Одоакр правив Римською імперією протягом 14 років до 493 р., тобто його проголосили імператором десь у 479 рр. М. Орбіні на основі римських джерел зробив вибірку слів, які вживали після захоплення Риму ці так звані "вандали" і ми знаходимо у його книзі безліч суто українських фонем (вода, пити, гора, зима, птах, брат, вітер та ін.). З цього можна зробити висновок, що в його армії переважали не стільки германські вандали, скільки рідні йому давньоруські племена, але через свою брутальну поведінку в памяті місцевих жителів залишилися саме германські вандали.

Практично уся подальша історія панування Одоакра була пов’язана з Далмацією. Так сталося, що першим противником нашого князя в якості імператора став скинутий ще у 475 р. Юлій Непот, який втік до Далмації, заснував там свою державу і почав вимагати повернення йому римського трону. Явно не без допомоги Одоакра в Далмації була організована змова, в результаті якої Овід і Віатор вбили Непота, що дало привід імператору у 480 р. рушити свої війська на Далмацію і після кількох битв у 481 р. приєднати її до своїх володінь.

Як правило появу хорватів на Балканах датують 20-ми роками VІІ ст., як переселенців з верхньої течії річки Вісли, які розбили і витіснили з цих земель аварів. Насправді, ми маємо усі підстави заявити, що вже після захоплення у 481 р. Далмації Одоакром там явно залишилася якась частина його воїнів, т.я. історичні джерела крім аварів вказують на наявність тут також і словян. Те, що жодне джерело не подає їх конкретної назви і нічим не виділяє їх від хорватів може свідчити лише про те, що це, власне, були руські хорвати, які, однак, з’явилися тут не в VІІ, а ще в V ст. разом із Одоакром.

Про свого славного предка українці пам'ятали ще навіть в ХVІІ ст. Так, у 1648 р., гетьман Богдан Хмельницький з приводу війни України з Польщею звернувся до українського народу із закликом "іти слідами свого славного предка Одоакра, який 14 літ володів Римом". Ця традиція була тоді ще настільки сильною, що коли у 1657 р. гетьман помер, генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка, стоячи над його труною виголосив промову, в якій зокрема були такі слова: "Милий вождю! Древній руський Одонацер!"

З часом, однак, царизм і російська історіографія зробили усе можливе, щоб українці забули це ім’я, так як "моголами", які не пам'ятають своєї власної історії, правити набагато легше, ніж народом, який дає звіт у своїй величі.

Коментарі

Зображення користувача Гендельф Білий.

Про те, що вандали слов'яни свідчили середньовічні німецькі хроністи, Альберт
Бременський, Саксон Граматик, Гумбольд, Альберт Кранц. Якраз вони поэднували вандалів із варягами вказуючи що це одне і те саме плем'я.

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Миро Продум.

Тут докладніше про готів, вандалів та інших слов’ян:
https://www.ar25.org/node/21009
https://www.ar25.org/node/21251

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Михайло Харачко.

!Це привід ще раз переконатися у величі нашої історії, яка програмує нам велике майбутнє.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Спас Ярий.

Достатньо нашої історії, щоб виграти інформаційну війну. Не кажу вже про культуру, музику, релігію, військовий дух...

Зображення користувача Гендельф Білий.

До речі слов'янське походження вандалів і від них варягів, наводить мене на думку, що Рюрик запрошений князювати у Новгород був аріанином.

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.