Смішна політкоректність

Ті, хто вважає, що американські кінорежисери можуть знімати все, що їм заманеться, глибоко помиляються. Є деякі непроголошені вимоги до кінопродукції, недотримання яких ставить хрест на всій роботі. Одна з таких вимог – це політкоректність. А ще точніше – обов’язкова присутність у кінострічці чорношкірого позитивного героя. Американські негри складають значну частину відвідувачів кінотеатрів. Тому відсутність чорношкірого героя одразу позначається на кількості проданих квитків. Та й ще можна потрапити під розслідування про расову дискримінацію.

Ось і доводиться режисерам дотримуватись цієї вимоги. При зйомках фільмів про сучасну Америку це не важко. Адже там така суміш рас і народів, що кіногероєм можна призначити кого завгодно. Також не є проблемою ввести до кінострічки чорношкірого героя, якщо дія відбувається у сучасній Європі. Адже потужна хвиля міграції створила і там повний вінегрет сучасних антропологічних типів людей.

Важче знімати історичні фільми. Але й тут режисери знайшли “обхідні шляхи”.

Так у фільмі “Патріот”, що не так давно показували й в Україні, є просто “умилітельні” сцени. Так, наприклад, коли британський офіцер пропонує неграм, працюючим на плантації, вступити до лав британської армії, бо за указом короля колишні американські раби, що стали солдатами Його Величності отримують статус вільної людини, чорношкірі сільськогосподарські працівники гордо відповідають: “Ми не раби – ми вільні люди!”. І відмовляють воювати проти американців.

Ще одна сцена просто “вибиває сльозу”. Перед рішучою битвою білий американець, стоячи в шерензі поряд зі своїм колишнім рабом-негром, говорить: “Для мене велика честь воювати поряд з тобою!” І дійсно, цей негр у фільмі – суцільний позитив, приклад для наслідування. Навіть забувається, що насправді в США ще багато десятиліть після описаних подій продовжувало існувати рабство. І стосунки між білими і чорними були, скажімо так, не дуже схожі на показані у фільмі.

Якось довелось побачити американській фільм про Робин Гуда. Щоб увести до фільму позитивного чорношкірого героя, режисер придумав безпрограшний хід. На початку фільму є сцена, як Робин Гуд сидить у сарацинському полоні. І влаштовує втечу разом із негром, який сидить у тому ж “зіндані”. Разом вони дістаються Англії. І ось протягом усього фільму серед лісових “веселих хлопців” є дуже позитивний чорношкірий персонаж.

Остаточно розсмішив фільм “Ясон і аргонавти”, знятий у 2000 році компанією Hallmark Entertainment Network і показаний минулого тижня по телевізору. Там режисер просто призначив негра на роль співака-Орфея, що пливе разом з аргонавтами у пошуках Золотого руна. Взагалі то, давні греки були з сьогоднішньої точки зору радикальними расистами і жоден поліс (місто-держава) ніколи б не дав громадянства людині, що хоч трішки антропологічно відрізнялась від тодішнього грецького стандарту. І в таку експедицію ніколи б не узяли чужака. Але історична точність – то все дрібниці у порівняні з політкоректністю.

Цікаво, якщо американці задумають зняти фільм про українську козаччину, то хто буде негром: полковник Богун? Тиміш Хмельниченко? Іван Сірко? А може сам Богдан-Зіновій?