Київські міліціонери протягом шести годин безперервно лаяли останніми словами Президента, Шухевича, Бандеру… Погрози були різного роду. Найбільш м’які – «за півроку чекайте, бандерівці кляті, хохли нещасні, за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!»
2 липня п’ятеро молодих націоналістів, які на світанку 30 червня пошкодили пам’ятник Леніну, були відпущені з ІТТ на підписку про невиїзд. Одразу після звільнення нам вдалося зустрітись з ініціатором і головним виконавцем «замаху на Ілліча» Миколою Коханівським.
Не можна сказати, що ідея розбити пам’ятник виникла у нього спонтанно – не раз він поширював її у правому колі. Разом з однодумцями навіть позував на тлі Ілліча з кувалдою в руках. Попереджав владу: знесіть, виконайте Указ Президента, бо гірше буде. Не послухали.
- Перш за все, Миколо, як з тобою поводились у міліції? Не били?
- Не били, але поводились вкрай брутально. Я цього не збираюся приховувати. Такої брудної лайки я у житті не чув. Після того, як нас забрали, з п’ятої ранку і до першої – я переконався, що міліція насправді далеко не з народом. Погрози були різного роду. Найбільш м’які – «за півроку чекайте, бандерівці кляті, хохли нещасні, за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!». Ще казали: «Все на вас є, драбина є, відбитки є, ви звідси не вийдете, будете сидіти, ви вже наші!».
Це робили, в основному, менти в цивільному у райвідділку на Прорізній. Коли я до них звертався: «Назвіть свою посаду і прізвище», вони усі відмовлялися і ще більш брутально лаялися. Я думаю, ми будемо скаржитись на це.
- Хлопців теж не били?
- Двох хлопців по кілька разів ударили. Але гіршим був постійний моральний пресинг і знущання. Мені особисто казали, що я хохол і бандерівець, а решта – матюки, які я переповідати не буду. (Цікава ситуація – представника домінуючої у державі нації ображають за національною ознакою! – О.Б.). Порівнювали зі свинями та іншими тваринами. Президента лаяли останніми словами, Шухевича, Бандеру… І це протягом шести годин безперервно.
- Які були умови утримання в ІТТ на Косогірному провулку?
- В принципі, там було все нормально. Після того, як біля першої години нас забрав слідчий Артур Платонов, абсолютно нормальна, виважена, інтелігентна людина, – після того знущання припинилися. До нас ставилися нормально, потім повезли на ІТТ, а там уже – звичайні умови, як для всіх. Нічого особливого, скаржитись мені особливо ні на що. Хлопці передали поїсти, і всі півтори доби ми нормально себе почували, наскільки це можуть затримані.
- Може, вас відпустили на чиїсь поруки?
- Це називається «на підписку про невиїзд». Я особисто чекав на процес, мені сказали, що суд буде в будь-якому разі, і я до нього готувався.
- Самопочуття у тебе і в хлопців зараз добре?
- Так, з нами все гаразд.
- Що ти очікуєш від майбутнього рішення суду – для себе і для побратимів?
- Нам інкримінують хуліганство – стаття 296 ч. 2. Звичайно, ми будемо її заперечувати, бо це не було хуліганство, це була ідейна акція. Я очікую виправдання і звільнення. За літерою закону не можна сформулювати, що це було хуліганство – хоча б тому, що ми не тікали і не чинили опору міліції. Я думаю, суд має бути об’єктивним, тим більше, багато хто за нас вступився.
- В майбутньому що плануєте робити?
- Поки що таких особливих планів нема. Я чекаю суду. Не можна сказати, що готуюся, готуватися мені нема до чого, я й так у всьому впевнений. Те, що ми зробили, мене потішило. Молоді хлопці стояли твердо, ніякі погрози міліціянтів їх не злякали. Молодці.
Звісно, громити більше нічого не збираємось. Ми сподівалися на громадський розголос цієї проблеми, і ми його отримали.
- Ти згадував слідчого. Як тривало слідство? Які покази ви давали?
- Більшість із нас відмовились давати будь-які покази, поки нам не дадуть адвоката. Зрештою, вчора (1 липня – О.Б.) приїхав нормальний адвокат, пан Сидір Кізін, він розставив крапки над «і». І нам, і слідчим пояснив, що до чого, які ми маємо права.
- Викликали якихось свідків?
- Поки що ні.
- Можеш перерахувати ваші з хлопцями попередні гучні акції (крім розбиття пам’ятника Петровському)?
- Відзначення на Майдані річниці Помаранчевої революції – другої і третьої (четвертої суд заборонив), запалення на Софійській площі повстанської ватри 30 червня 2007 року, ватра на Майдані у 2008 році. У День незалежності в минулому році під час параду на Хрещатику ми видерлися на дах тролейбусної зупинки і розгорнули банер «Слава Героям ОУН-УПА!». Потім розбили обличчя Петровському… (Додам: ще Микола брав участь у звільненні одного з київських храмів, захопленого Московським Патріархатом – О.Б.)
- А як визріла ідея про Ілліча? Як ви придумали її, як готувалися?
- Визріла, ти ж чудово знаєш, вже давно. Зараз обставини склалися так, що сам Бог нам допомагав, щоб усе було зручно: була драбина, були відповідні кувалди. Найшлися хлопці, які взялися мені допомагати. Весь ресурс, необхідний для такої акції – він знайшовся. А переконання і прагнення це зробити були завжди.
- Коли шукав побратимів для цієї справи, не боявся, що просочиться інформація?
- Дуже боявся. Тому шукав вибірково – серед тих людей, з якими вже мав справу. І не помилився.
- А яке твоє особисте ставлення до цього пам’ятника? Багато хто вважає його витвором мистецтва…
- У мене все дуже просто. Для мене він не є ніяким витвором, нічого надзвичайного я у ньому не бачу. Він є кат, як би хто над ним не працював. У Святому Письмі написано, що демон прийде в обличчі дуже гарному. Тому, навіть якщо він гарний, цей Ленін, він все одно демон, і його треба знищувати.
- Які ти бачиш глобальні наслідки вашої акції?
- Я не можу нічого передбачити. Розраховую на те, що тепер його знімуть, і дуже прагну, щоб знесли усі пам’ятники Леніну – в обласних центрах, в маленьких містечках, селах… Бо не годиться, щоб людина, яка патологічно ненавиділа українців, зруйнувала УНР, запровадила ЧК, концтабори, організувала перший голодомор – і їй ще досі вклоняються. Я свято вірю, що ми їх усі знесемо.
Спілкувалася Олена БІЛОЗЕРСЬКА.
Фото автора
П.С. Коли хлопців везли в автозаку і вони заспівали "Червону калину", мєнти приснули всередину газ.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«Руйнатор Леніна» Микола Коханівський: Я свято вірю, що ми їх усі знесемо
Світ:
Київські міліціонери протягом шести годин безперервно лаяли останніми словами Президента, Шухевича, Бандеру… Погрози були різного роду. Найбільш м’які – «за півроку чекайте, бандерівці кляті, хохли нещасні, за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!»
20090703062345.jpg
2 липня п’ятеро молодих націоналістів, які на світанку 30 червня пошкодили пам’ятник Леніну, були відпущені з ІТТ на підписку про невиїзд. Одразу після звільнення нам вдалося зустрітись з ініціатором і головним виконавцем «замаху на Ілліча» Миколою Коханівським.
Не можна сказати, що ідея розбити пам’ятник виникла у нього спонтанно – не раз він поширював її у правому колі. Разом з однодумцями навіть позував на тлі Ілліча з кувалдою в руках. Попереджав владу: знесіть, виконайте Указ Президента, бо гірше буде. Не послухали.
- Перш за все, Миколо, як з тобою поводились у міліції? Не били?
- Не били, але поводились вкрай брутально. Я цього не збираюся приховувати. Такої брудної лайки я у житті не чув. Після того, як нас забрали, з п’ятої ранку і до першої – я переконався, що міліція насправді далеко не з народом. Погрози були різного роду. Найбільш м’які – «за півроку чекайте, бандерівці кляті, хохли нещасні, за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!». Ще казали: «Все на вас є, драбина є, відбитки є, ви звідси не вийдете, будете сидіти, ви вже наші!».
Це робили, в основному, менти в цивільному у райвідділку на Прорізній. Коли я до них звертався: «Назвіть свою посаду і прізвище», вони усі відмовлялися і ще більш брутально лаялися. Я думаю, ми будемо скаржитись на це.
- Хлопців теж не били?
- Двох хлопців по кілька разів ударили. Але гіршим був постійний моральний пресинг і знущання. Мені особисто казали, що я хохол і бандерівець, а решта – матюки, які я переповідати не буду. (Цікава ситуація – представника домінуючої у державі нації ображають за національною ознакою! – О.Б.). Порівнювали зі свинями та іншими тваринами. Президента лаяли останніми словами, Шухевича, Бандеру… І це протягом шести годин безперервно.
- Які були умови утримання в ІТТ на Косогірному провулку?
- В принципі, там було все нормально. Після того, як біля першої години нас забрав слідчий Артур Платонов, абсолютно нормальна, виважена, інтелігентна людина, – після того знущання припинилися. До нас ставилися нормально, потім повезли на ІТТ, а там уже – звичайні умови, як для всіх. Нічого особливого, скаржитись мені особливо ні на що. Хлопці передали поїсти, і всі півтори доби ми нормально себе почували, наскільки це можуть затримані.
- Може, вас відпустили на чиїсь поруки?
- Це називається «на підписку про невиїзд». Я особисто чекав на процес, мені сказали, що суд буде в будь-якому разі, і я до нього готувався.
- Самопочуття у тебе і в хлопців зараз добре?
- Так, з нами все гаразд.
- Що ти очікуєш від майбутнього рішення суду – для себе і для побратимів?
- Нам інкримінують хуліганство – стаття 296 ч. 2. Звичайно, ми будемо її заперечувати, бо це не було хуліганство, це була ідейна акція. Я очікую виправдання і звільнення. За літерою закону не можна сформулювати, що це було хуліганство – хоча б тому, що ми не тікали і не чинили опору міліції. Я думаю, суд має бути об’єктивним, тим більше, багато хто за нас вступився.
- В майбутньому що плануєте робити?
- Поки що таких особливих планів нема. Я чекаю суду. Не можна сказати, що готуюся, готуватися мені нема до чого, я й так у всьому впевнений. Те, що ми зробили, мене потішило. Молоді хлопці стояли твердо, ніякі погрози міліціянтів їх не злякали. Молодці.
Звісно, громити більше нічого не збираємось. Ми сподівалися на громадський розголос цієї проблеми, і ми його отримали.
- Ти згадував слідчого. Як тривало слідство? Які покази ви давали?
- Більшість із нас відмовились давати будь-які покази, поки нам не дадуть адвоката. Зрештою, вчора (1 липня – О.Б.) приїхав нормальний адвокат, пан Сидір Кізін, він розставив крапки над «і». І нам, і слідчим пояснив, що до чого, які ми маємо права.
- Викликали якихось свідків?
- Поки що ні.
- Можеш перерахувати ваші з хлопцями попередні гучні акції (крім розбиття пам’ятника Петровському)?
- Відзначення на Майдані річниці Помаранчевої революції – другої і третьої (четвертої суд заборонив), запалення на Софійській площі повстанської ватри 30 червня 2007 року, ватра на Майдані у 2008 році. У День незалежності в минулому році під час параду на Хрещатику ми видерлися на дах тролейбусної зупинки і розгорнули банер «Слава Героям ОУН-УПА!». Потім розбили обличчя Петровському… (Додам: ще Микола брав участь у звільненні одного з київських храмів, захопленого Московським Патріархатом – О.Б.)
- А як визріла ідея про Ілліча? Як ви придумали її, як готувалися?
- Визріла, ти ж чудово знаєш, вже давно. Зараз обставини склалися так, що сам Бог нам допомагав, щоб усе було зручно: була драбина, були відповідні кувалди. Найшлися хлопці, які взялися мені допомагати. Весь ресурс, необхідний для такої акції – він знайшовся. А переконання і прагнення це зробити були завжди.
- Коли шукав побратимів для цієї справи, не боявся, що просочиться інформація?
- Дуже боявся. Тому шукав вибірково – серед тих людей, з якими вже мав справу. І не помилився.
- А яке твоє особисте ставлення до цього пам’ятника? Багато хто вважає його витвором мистецтва…
- У мене все дуже просто. Для мене він не є ніяким витвором, нічого надзвичайного я у ньому не бачу. Він є кат, як би хто над ним не працював. У Святому Письмі написано, що демон прийде в обличчі дуже гарному. Тому, навіть якщо він гарний, цей Ленін, він все одно демон, і його треба знищувати.
- Які ти бачиш глобальні наслідки вашої акції?
- Я не можу нічого передбачити. Розраховую на те, що тепер його знімуть, і дуже прагну, щоб знесли усі пам’ятники Леніну – в обласних центрах, в маленьких містечках, селах… Бо не годиться, щоб людина, яка патологічно ненавиділа українців, зруйнувала УНР, запровадила ЧК, концтабори, організувала перший голодомор – і їй ще досі вклоняються. Я свято вірю, що ми їх усі знесемо.
Спілкувалася Олена БІЛОЗЕРСЬКА.
Фото автора
П.С. Коли хлопців везли в автозаку і вони заспівали "Червону калину", мєнти приснули всередину газ.
В тему:
Нескорений генерал. Пам’яті Романа Шухевича
Націоналіст у краватці та салонний революціонер
100 років тому український студент застрелив намісника Галичини
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта