Спочатку її звали Євпраксією, донькою київського князя Всеволода Ярославича. Потім - маркграфинею Адельгейдою Штаден. Після того - імператрицею священної Римської імперії, дружиною Генріха ІV. А померла вона черницею в київському монастирі тихо і непомітно.
“Донька руського царя приходить у цю країну з величезною пишнотою, з верблюдами, навантаженими розкішним одягом, коштовними каменями і взагалі незліченним багатством”, - написано в давніх німецьких хроніках про появу 12-літньої Євпраксії в Саксонії. Цю дитину було видано заміж за маркграфа Генріха Штадена з умовою, що вона житиме до повноліття в родині нареченого. Київський князь Всеволод Ярославич, керуючись вищими державними інтересами зміцнення зв’язків із Європою, скалічив життя рідної доньки.
Після перебування в домі Штаденів Євпраксію було віддано до монастиря, де вона одержала освіту і виховання. Звідти вийшла католичкою на ім’я Адельгейда і вступила до шлюбу. Та заміжжя її з маркграфом було недовгим – через рік, у 1087 році, Генріх Штаден помер. Недовго пробула вдовою Адельгейда, через два роки вона – дружина імператора священної Римської імперії Генріха ІV. Ініціатором одруження був імператор. Історики коментують цей факт здебільшого так: Генріх ІV прагнув мати підтримку могутнього роду Штаденів і виношував ідею союзу з Києвом, якому відводив важливе місце в здійсненні своїх планів панування над усією Європою.
Однак Київ не виправдав його сподівань: посланець Генріха навіть не був прийнятий на найвищому рівні. А шлюб із Адельгейдою став невдалим. І винним у тому виявився сам імператор: він, людина аморальна і розбещена, жорстко поводився з дружиною, намагався втягти її в оргії, що творилися в стінах імператорського палацу. Німецькі хронологи добре знали про всі ті речі, але не могли навіть описувати все, щоб “не зазнати руйнівної сили розтління”. Вони обходилися здебільшого загальними словами: Генріх намагався зробити з дружини повію. Євпраксія Адельгейда зненавиділа чоловіка і почала боротьбу за свою гідність.
За допомогою маркграфині Тосканської, що ворогувала з Генріхом ІV, Євпраксія втекла з-під варти. Вона написала скаргу на свого чоловіка Папі Римському. У 1095 році відбувся собор-з’їзд вищого духовенства, на якому виступила Євпраксія. Вона на всю Європу заявила, що імператор Генріх ІV давно втратив людську подобу і потонув у хвилях блуду та всіх можливих гріхів.
Після собору Євпраксія переїхала до Угорщини, де не так давно її тітка Анастасія (донька Ярослава Мудрого) була королевою, а на той час померла. Але колишній імператриці тут виявили аж надто холодний прийом: її вважали неймовірно великою грішницею. Євпраксії не знайшлося місця на угорській землі. Психологічно виснажена, змучена душею шукала вона собі розраду і ні в чому не знаходила. Нарешті в 1099 році в Угорщину прибули посли від київського князя, які забрали Євапраксію додому, де вона не була 17 років.
Однак у Києві також був холодний прийом, рідне місто сторонилося княжни, вважаючи її безнадійно оскверненою. Доведена до відчаю, вона прийняла постриг і пішла в монастир. Життя втратило для неї будь-який сенс, і через три роки в монастирських стінах Євпраксія зустріла свою смерть. Літописець повідомив про цей факт стримано...
Тихо і майже непомітно для сучасників відійшла з цього світу багатостраждальна руська княжна, яка заслуговувала кращої долі, аніж та, що їй уготував високими політичними міркуваннями батько.
Про драматичну долю Євпраксії Павло Загребельний написав прекрасний роман, винісши ім’я героїні у назву твору. Подейкують, що чимало режисерів давно заміряється на створення однойменного фільму. Що ж, “крутих” сюжетів у нашій історії багато - було б бажання їх шукати.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Руська княжна була імператрицею Священної Римської Імперії
Світ:
Спочатку її звали Євпраксією, донькою київського князя Всеволода Ярославича. Потім - маркграфинею Адельгейдою Штаден. Після того - імператрицею священної Римської імперії, дружиною Генріха ІV. А померла вона черницею в київському монастирі тихо і непомітно.
02113001s.gif
“Донька руського царя приходить у цю країну з величезною пишнотою, з верблюдами, навантаженими розкішним одягом, коштовними каменями і взагалі незліченним багатством”, - написано в давніх німецьких хроніках про появу 12-літньої Євпраксії в Саксонії. Цю дитину було видано заміж за маркграфа Генріха Штадена з умовою, що вона житиме до повноліття в родині нареченого. Київський князь Всеволод Ярославич, керуючись вищими державними інтересами зміцнення зв’язків із Європою, скалічив життя рідної доньки.
Після перебування в домі Штаденів Євпраксію було віддано до монастиря, де вона одержала освіту і виховання. Звідти вийшла католичкою на ім’я Адельгейда і вступила до шлюбу. Та заміжжя її з маркграфом було недовгим – через рік, у 1087 році, Генріх Штаден помер. Недовго пробула вдовою Адельгейда, через два роки вона – дружина імператора священної Римської імперії Генріха ІV. Ініціатором одруження був імператор. Історики коментують цей факт здебільшого так: Генріх ІV прагнув мати підтримку могутнього роду Штаденів і виношував ідею союзу з Києвом, якому відводив важливе місце в здійсненні своїх планів панування над усією Європою.
Однак Київ не виправдав його сподівань: посланець Генріха навіть не був прийнятий на найвищому рівні. А шлюб із Адельгейдою став невдалим. І винним у тому виявився сам імператор: він, людина аморальна і розбещена, жорстко поводився з дружиною, намагався втягти її в оргії, що творилися в стінах імператорського палацу. Німецькі хронологи добре знали про всі ті речі, але не могли навіть описувати все, щоб “не зазнати руйнівної сили розтління”. Вони обходилися здебільшого загальними словами: Генріх намагався зробити з дружини повію. Євпраксія Адельгейда зненавиділа чоловіка і почала боротьбу за свою гідність.
За допомогою маркграфині Тосканської, що ворогувала з Генріхом ІV, Євпраксія втекла з-під варти. Вона написала скаргу на свого чоловіка Папі Римському. У 1095 році відбувся собор-з’їзд вищого духовенства, на якому виступила Євпраксія. Вона на всю Європу заявила, що імператор Генріх ІV давно втратив людську подобу і потонув у хвилях блуду та всіх можливих гріхів.
Після собору Євпраксія переїхала до Угорщини, де не так давно її тітка Анастасія (донька Ярослава Мудрого) була королевою, а на той час померла. Але колишній імператриці тут виявили аж надто холодний прийом: її вважали неймовірно великою грішницею. Євпраксії не знайшлося місця на угорській землі. Психологічно виснажена, змучена душею шукала вона собі розраду і ні в чому не знаходила. Нарешті в 1099 році в Угорщину прибули посли від київського князя, які забрали Євапраксію додому, де вона не була 17 років.
Однак у Києві також був холодний прийом, рідне місто сторонилося княжни, вважаючи її безнадійно оскверненою. Доведена до відчаю, вона прийняла постриг і пішла в монастир. Життя втратило для неї будь-який сенс, і через три роки в монастирських стінах Євпраксія зустріла свою смерть. Літописець повідомив про цей факт стримано...
Тихо і майже непомітно для сучасників відійшла з цього світу багатостраждальна руська княжна, яка заслуговувала кращої долі, аніж та, що їй уготував високими політичними міркуваннями батько.
Про драматичну долю Євпраксії Павло Загребельний написав прекрасний роман, винісши ім’я героїні у назву твору. Подейкують, що чимало режисерів давно заміряється на створення однойменного фільму. Що ж, “крутих” сюжетів у нашій історії багато - було б бажання їх шукати.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)