«Розкопана Біблія»: короткий огляд книги І.Фінкельштейна і Н. Сільбермана
Навряд чи багато хто із людей в нашій країні чули про цю книгу. Тоді як інформація в ній має вкрай важливе значення для формування цілісного світогляду стосовно достовірності подій, описаних в Біблії. Ізраєль Фінкельштейн та Ніл Сільберман відносяться до генерації шляхетних вчених. Вони чесно та відкрито знайомлять громадськість із дослідженнями, що ведуться на території сучасного Ізраїлю, де буцім-то повинні були відбуватися більшість із описаних в іудейських писаннях подій. Так про що ж нам розповідає «Розкопана Біблія»?
Розкопана Біблія: нове бачення стародавнього Ізраїлю в археології та походження його священних текстів (оригінальна назва «The Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Its Sacred Texts»), книга Ізраеля Фінкельштейна, професора археології Тель-Авівського університету, та Ніла Ашера Сільбермана, археолога, історика та редактора журналу Archaeology, опублікована в січні 2001 Simon & Schuster з використанням вихідних даних Free Press і перевиданих у червні 2002 року з використанням вихідних даних Touchstone. Обговорює археологію Ізраїлю та її зв’язок із походженням і змістом єврейської Біблії...
Як зазначив рецензент на Salon.com, підхід і висновки The Bible Unearthed не є особливо новими. Зеєв Герцог, професор археології в Тель-Авівському університеті, написав історію для газети Haaretz у 1999 році, в якій він дійшов подібних висновків, дотримуючись тієї ж методології; Герцог також зазначив, що деякі з цих знахідок були прийняті більшістю біблеїстів і археологів роками і навіть десятиліттями, навіть якщо вони лише нещодавно почали впливати на обізнаність широкої громадськості.
Англійська Вікіпедія
...як передбачає археологія, оповіді про патріархів і Вихід були легендами, зібраними в пізніші часи, і якщо немає переконливих доказів єдиного вторгнення в Ханаан під керівництвом Ісуса Навина, що ж нам робити із твердженнями ізраїльтян про давню державність? Хто були ці люди, які простежують свої традиції від спільних історичних та культових подій?
Фінкельштейн і Зільберман стверджують, що замість того, щоб ізраїльтяни завоювали Ханаан після Виходу (як припускає книга Ісуса Навина), більшість із них насправді завжди були там; ізраїльтяни були просто ханаанцями, які розвинулися в окрему культуру...
І.Фінкельштейн, Н. Сільберман
Далі буде подано цитати із книги, які доцільно уважно проаналізувати та скласти власні висновки. Заголовки для підрозділів подані мною на основі змісту поданого нижче матеріалу.
1. Новий погляд на історію із Біблії
Ці нові уявлення про стародавній Єрусалим та історичні обставини, що народили Біблію, значною мірою відповідають останнім археологічним відкриттям. Ці відкриття зробили революцію у вивченні раннього Ізраїлю і ставлять під серйозний сумнів історичну основу таких відомих біблійних історій, як мандрівки патріархів, Вихід із Єгипту, завоювання Ханаану, а також знаменитої імперії Давида і Соломона...
2. Різні біблійні події не відбувалися
...зараз очевидно, що багато подій біблійної історії так і не відбулися в певній епосі або описаним способом.
Деякі з найвідоміших подій у Біблії, мабуть, ніколи не відбувалися взагалі...
3. Живучи за традиціями й вірою предків?
[Після смерті Соломона]: Протягом наступних двохсот років народ Ізраїлю жив у двох окремих царствах, як повідомляють, знову і знову піддаючись спокусі іноземних божеств. Керівництво північного царства описано в Біблії як невиправно зіпсоване, про деяких царів Юдеї також ідеться, як про тих, що збилися зі шляху повної відданості Богові...
4. Вчені 18 і 19 століть сумнівалися в історичності Мойсея
Наприкінці 18-го століття й особливо в 19-му багато критично налаштованих біблеїстів почали сумніватися, що Мойсей мав хоч якесь відношення до написання Біблії; вони прийшли до переконання, що Біблія була твором винятково пізніших авторів...
5. Наскільки історичною є Біблія
До кінця 20-го століття археологія показала, що між знахідками в Ізраїлі та на всьому Близькому Сході й світом, описаним у Біблії, було надто багато матеріальних відповідностей, щоб стверджувати, що Біблія була пізньою та химерною жрецькою літературою, написаною взагалі без будь-яких історичних підстав. Але водночас між знахідками та біблійним оповіданням було занадто багато протиріч, щоб стверджувати, що Біблія представляла точний опис того, що відбувалося насправді...
6. Відсутні докази повноцінної державності за часів Давида і Соломона
Аналіз археологічних доказів дав змогу зробити висновок, що нема жодних ознак широкої писемності або інших атрибутів повноцінної державності в Юдеї (і, зокрема, в Єрусалимі), аж до часу, більш ніж через два з половиною століття, близько кінця 8-го століття до н.е...
7. Переселення Авраама та його сім'ї
Археологія повністю спростувала твердження, що раптове масове переміщення населення в цей час мало місце...
8. Національна міфологія
...біблійні оповідання слід розглядати як національну міфологію з історичним підґрунтям не більше, ніж у гомерівській сазі про подорожі Одіссея або сазі Віргілія про заснування Риму Енеєм...
В останні десятиліття американські біблеїсти Джон Ван Сетерс і Томас Томпсон окреслили додаткові проблеми недостовірних і вдаваних археологічних свідоцтв про біблійних патріархів у 2-му тисячолітті до н. е. Вони стверджували, що навіть якщо пізніші тексти містили певну ранню традицію, підбір та розташування розповідей виражає явні послання біблійних редакторів під час компіляції, а не зберігали достовірний історичний звіт...
9. Іудея — маленьке, ізольоване і малочисельне царство
Іудея була досить ізольованим і малонаселеним царством аж до 8 століття до н.е. ... Воно було непорівнянне за територією, багатством і військовою міццю з царством Ізраїль на півночі. Грамотність була вельми обмеженою, і її столиця Єрусалим був маленьким, віддаленим гірським містечком. Однак після того, як північне царство 720 року до н.е. знищила Ассирія, Іудея безмірно зросла в чисельності населення, розвиваючи комплекс державних інститутів, і стала значущою силою в регіоні...
(З цього можна зробити припущення, що населення південного регіону - Іудеї - виросло внаслідок притоку біженців із Півночі. Тобто відбулася міграція із півночі на південь - А.Г.).
10. Гіксоси
Єгипетський історик Манефон повідомляє, що гіксоси влаштувалися у дельті у місті під назвою Аваріс. І вони заснували там династію, яка з великою жорстокістю правила Єгиптом протягом більш ніж п'яти століть.
Подальші дослідження показали, що написи та печатки з іменами гіксоських правителів були західно-семітськими — тобто ханаанськими. Нещодавні археологічні розкопки у східній дельті Нілу підтвердили цей висновок і показали, що гіксосське «вторгнення» було, швидше, поступовим процесом переселення з Ханаана до Єгипту, ніж блискавичною військовою кампанією. Найважливіші розкопки було здійснено професором Віденського Університету Манфредом Б'єтаком у Телль ель-Даба, місці у східній дельті, ідентифікованому як Аваріс, столиця гіксосів. Проведені тут розкопки показують поступове збільшення ханаанського впливу на стилі кераміки, архітектури та гробниць приблизно від 1800 р. до н.е. На час 19–й династії (приблизно через 150 років) культура місця, яке в результаті стало величезним містом, була переважно ханаанською: знахідки в Телль ель-Даба свідчать про довгий і поступовий розвиток у дельті ханаанської присутності та мирне захоплення влади.
Той факт, що Манефон, який писав майже через 15 століть, описує, швидше, жорстоке вторгнення, ніж поступове мирне переселення, слід розуміти на тлі його власного часу, коли пам'ять про вторгнення до Єгипту ассирійців, вавилонян і персів у 7 і 6 століттях до н. е., була ще свіжа в єгипетській свідомості...
(Тема гіксосів заслуговує на окреме дослідження - А.Г.)
11. Євреїв в Єгипті не було
Жодних згадок імені Ізраїль не виявлено на жодних написах або документах, пов'язаних із періодом гіксосів. Воно не згадується ні в пізніших єгипетських написах, ні у великому єгипетському клинописному архіві 14-го століття до н.е. в Тель-ель-Амарні, який містить близько чотирьох сотень аркушів, де докладно описуються соціальні, політичні та демографічні умови в Ханаані цього часу...
Жодних доказів передбачуваного часу Виходу в 13 столітті до н. е. просто не існує...у нас немає жодної нитки, жодного слова про стародавніх ізраїльтян у Єгипті — ні в монументальних написах на стінах храмів, ні в написах у гробницях, ні в манускриптах. Ізраїль повністю відсутній і як потенційний ворог Єгипту, і як друг, і як підлеглий народ...
...втеча більш ніж невеликої групи з-під єгипетського контролю за часів Рамсеса II, видається абсолютно неправдоподібною, так само як і перетин пустелі, і вхід до Ханаану. У 13 столітті Єгипет був на піку своєї могутності — домінуючою силою у світі. Єгипетський контроль Ханаану був жорстким; у різних місцях країни були побудовані єгипетські фортеці, а єгипетські чиновники керували справами регіону...
Будь-які групи, що тікали з Єгипту проти волі фараона, були б легко виявлені і зупинені не тільки єгипетською армією з дельти, а й єгипетськими солдатами з фортець на півночі Синаю і в Ханаані...
12. Чи було завоювання?
Але якщо Виходу ізраїльтян, як ми бачили, не було в тому вигляді, в якому він описаний у Біблії, як щодо самого завоювання? Проблем ще більше. Як армія в лахмітті, що мандрує з жінками, дітьми та людьми похилого віку, яка виникла після проведених у пустелі десятиліть, могла бути здатною здійснити ефективне вторгнення? Як міг такий неорганізований набрід здолати великі фортеці Ханаану, що мають свої професійні армії і добре підготовлені колісничні війська...
Як і з розповіддю про Вихід, археологія виявила драматичні розбіжності між Біблією і ситуацією в Ханаані в пропонований час завоювання, між 1230 і 1220 роками до н. е. Хоча ми знаємо, що група під назвою Ізраїль уже була присутня десь у Ханаані близько 1207 року до н. е., дані про загальну політичну і військову ситуацію в Ханаані наштовхують на думку, що блискавичне вторгнення цієї групи було б нереальним і найвищою мірою неправдоподібним...
...листи з Амарни показують, що Ханаан був єгипетською провінцією, ретельно контрольованою єгипетською адміністрацією...
..сучасні тексти та археологічні знахідки показують, що єгиптяни керували і уважно стежили за справами країни. Князі ханаанських міст (описані в Книзі Ісуса Навина як могутні вороги) були, насправді, жалюгідними і слабкими. Розкопки показали, що в цей період міста Ханаану не були справжніми містами того типу, який відомий нам з пізнішої історії. Вони були здебільшого адміністративними фортецями для еліти (житлом правителя, його сім'ї та його невеликого почту чиновників) разом із селянами, які жили розкидано в невеликих селах по всій околиці. Типове місто мало лише палац, храмовий комплекс, а також деякі інші громадські будівлі - ймовірно, резиденції для високопоставлених чиновників, заїжджі двори та інші адміністративні будівлі. Але жодних міських мурів не було. Грізні ханаанські міста, описані в історії про завоювання, не були захищені укріпленнями...
У 1920-х роках на місці Бет-Шеана на південь від Галілейського моря було розкопано єгипетську фортецю. Її різні будівлі та двори містили статуї та списані ієрогліфами пам'ятники з часів фараонів Сеті I (1294-1279 рр. до н.е.), Рамсеса II (1279-1213 рр. до н.е.) і Рамсеса III (1184-1153 рр. до н.е.). Стародавнє ханаанське місто Мегіддо розкрило свідоцтва сильного єгипетського впливу навіть за пізніших часів Рамсеса VI, який правив наприкінці 12 століття до н. е. Це було через тривалий час після передбачуваного завоювання ізраїльтянами Ханаану.
Дуже малоймовірно, що єгипетські гарнізони по всій країні залишилися б осторонь, коли група біженців з Єгипту сіяла хаос по всій провінції Ханаану. І неможливо собі уявити, щоб знищення загарбниками стількох вірних васальних міст не залишило б абсолютно ніяких слідів у великих записах єгипетської імперії...
Хацор
1956 року провідний ізраїльський археолог Ігаль Ядін ініціював розкопки стародавнього міста Хацор, описаного в книзі Ісуса Навина "головою всіх тих царств" (Нав. 11:10). Це був ідеальний полігон для археологічних пошуківзавоювань ізраїльтян. Хацор, ототожнений на основі його місця розташування і популярності з величезним пагорбом Телль-ель-Ваккас у Верхній Галілеї, виявився найбільшим містом Ханаану пізньої бронзи.
Воно охоплювало площу 80 га - у 8 разів більшу, ніж такі відомі місця як Мегіддо і Лахіш.
Ядін виявив, що хоча пік процвітання Хацора припав на середню бронзу (2000-1550 рр. до н.е.), але він продовжував процвітати і в пізній бронзі. Це було приголомшливе місто з храмами і величезним палацом. Це багатство архітектурного стилю палаців, скульптури та інші дрібні знахідки — вже натякали на результати розкопок Ядіна — відтоді було виявлено під час нових розкопок й інші свідоцтва в 1990-х роках у Хацорі під керівництвом Амнона Бен-Тора з Єврейського університету...
13. Руйнування Єрихону?
У випадку Єрихона не було жодних слідів заселення будь-якого роду в 13 столітті до н.е., а більш раннє поселення пізньої бронзи, датоване 14 століттям до н.е., було маленьким і бідним, незначним і неукріпленим. Не існувало також жодних ознак руйнування.
Таким чином, знаменита сцена ходи збройних сил ізраїльтян разом із Ковчегом Заповіту навколо захищеного муром міста, унаслідок чого могутні стіни Єрихона руйнуються під час дмухання на них бойовими трубами, була, простіше кажучи, романтичним міражем...
Лише нещодавно вчені, зрештою, узгоджено відмовилися від історії завоювання. Що стосується знищення Вефіля, Лахіша, Хацора та інших ханаанських міст, свідчення з інших регіонів Близького Сходу та східної частини Середземного моря показують, що руйнівники не були неодмінно ізраїльтянами...
Царі кожного з цих чотирьох міст — Хацора, Афека, Лахіша і Мегіддо, за переказами, були переможені ізраїльтянами під керівництвом Ісуса Навина.
Але археологічні дані показують, що руйнування цих міст відбулося за проміжок часу понад століття. Серед можливих причин згадують вторгнення, соціальний розпад або громадянську війну. Це не було зроблено окремою військовою силою...те, що насправді було хаотичною серією потрясінь, викликаних різними факторами і здійсненими різними групами, стало — багато століть потому — блискуче створеною сагою про територіальне завоювання під благословенням і прямим керівництвом Бога...
[Біблійний текст]: ...містить принаймні дві різні версії про завоювання Ханаану, що суперечать одна одній...
Наші інтереси:
Пізнавати правду від шляхетних учених! Формувати нову цивілізацію, побудовану на ідеалах чесності, щирості, відкритості.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«Розкопана Біблія»: короткий огляд книги І.Фінкельштейна і Н. Сільбермана
Навряд чи багато хто із людей в нашій країні чули про цю книгу. Тоді як інформація в ній має вкрай важливе значення для формування цілісного світогляду стосовно достовірності подій, описаних в Біблії. Ізраєль Фінкельштейн та Ніл Сільберман відносяться до генерації шляхетних вчених. Вони чесно та відкрито знайомлять громадськість із дослідженнями, що ведуться на території сучасного Ізраїлю, де буцім-то повинні були відбуватися більшість із описаних в іудейських писаннях подій. Так про що ж нам розповідає «Розкопана Біблія»?
2rozkopanabibliya.jpg
Зміст
Розкопана Біблія: нове бачення стародавнього Ізраїлю в археології та походження його священних текстів (оригінальна назва «The Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Its Sacred Texts»), книга Ізраеля Фінкельштейна, професора археології Тель-Авівського університету, та Ніла Ашера Сільбермана, археолога, історика та редактора журналу Archaeology, опублікована в січні 2001 Simon & Schuster з використанням вихідних даних Free Press і перевиданих у червні 2002 року з використанням вихідних даних Touchstone. Обговорює археологію Ізраїлю та її зв’язок із походженням і змістом єврейської Біблії...
Як зазначив рецензент на Salon.com, підхід і висновки The Bible Unearthed не є особливо новими. Зеєв Герцог, професор археології в Тель-Авівському університеті, написав історію для газети Haaretz у 1999 році, в якій він дійшов подібних висновків, дотримуючись тієї ж методології; Герцог також зазначив, що деякі з цих знахідок були прийняті більшістю біблеїстів і археологів роками і навіть десятиліттями, навіть якщо вони лише нещодавно почали впливати на обізнаність широкої громадськості.
Англійська Вікіпедія
...як передбачає археологія, оповіді про патріархів і Вихід були легендами, зібраними в пізніші часи, і якщо немає переконливих доказів єдиного вторгнення в Ханаан під керівництвом Ісуса Навина, що ж нам робити із твердженнями ізраїльтян про давню державність? Хто були ці люди, які простежують свої традиції від спільних історичних та культових подій?
І.Фінкельштейн, Н. Сільберман
Далі буде подано цитати із книги, які доцільно уважно проаналізувати та скласти власні висновки. Заголовки для підрозділів подані мною на основі змісту поданого нижче матеріалу.
1. Новий погляд на історію із Біблії
Ці нові уявлення про стародавній Єрусалим та історичні обставини, що народили Біблію, значною мірою відповідають останнім археологічним відкриттям. Ці відкриття зробили революцію у вивченні раннього Ізраїлю і ставлять під серйозний сумнів історичну основу таких відомих біблійних історій, як мандрівки патріархів, Вихід із Єгипту, завоювання Ханаану, а також знаменитої імперії Давида і Соломона...
2. Різні біблійні події не відбувалися
...зараз очевидно, що багато подій біблійної історії так і не відбулися в певній епосі або описаним способом.
3. Живучи за традиціями й вірою предків?
[Після смерті Соломона]: Протягом наступних двохсот років народ Ізраїлю жив у двох окремих царствах, як повідомляють, знову і знову піддаючись спокусі іноземних божеств. Керівництво північного царства описано в Біблії як невиправно зіпсоване, про деяких царів Юдеї також ідеться, як про тих, що збилися зі шляху повної відданості Богові...
4. Вчені 18 і 19 століть сумнівалися в історичності Мойсея
Наприкінці 18-го століття й особливо в 19-му багато критично налаштованих біблеїстів почали сумніватися, що Мойсей мав хоч якесь відношення до написання Біблії; вони прийшли до переконання, що Біблія була твором винятково пізніших авторів...
5. Наскільки історичною є Біблія
До кінця 20-го століття археологія показала, що між знахідками в Ізраїлі та на всьому Близькому Сході й світом, описаним у Біблії, було надто багато матеріальних відповідностей, щоб стверджувати, що Біблія була пізньою та химерною жрецькою літературою, написаною взагалі без будь-яких історичних підстав. Але водночас між знахідками та біблійним оповіданням було занадто багато протиріч, щоб стверджувати, що Біблія представляла точний опис того, що відбувалося насправді...
6. Відсутні докази повноцінної державності за часів Давида і Соломона
Аналіз археологічних доказів дав змогу зробити висновок, що нема жодних ознак широкої писемності або інших атрибутів повноцінної державності в Юдеї (і, зокрема, в Єрусалимі), аж до часу, більш ніж через два з половиною століття, близько кінця 8-го століття до н.е...
7. Переселення Авраама та його сім'ї
Археологія повністю спростувала твердження, що раптове масове переміщення населення в цей час мало місце...
8. Національна міфологія
В останні десятиліття американські біблеїсти Джон Ван Сетерс і Томас Томпсон окреслили додаткові проблеми недостовірних і вдаваних археологічних свідоцтв про біблійних патріархів у 2-му тисячолітті до н. е. Вони стверджували, що навіть якщо пізніші тексти містили певну ранню традицію, підбір та розташування розповідей виражає явні послання біблійних редакторів під час компіляції, а не зберігали достовірний історичний звіт...
9. Іудея — маленьке, ізольоване і малочисельне царство
Іудея була досить ізольованим і малонаселеним царством аж до 8 століття до н.е. ... Воно було непорівнянне за територією, багатством і військовою міццю з царством Ізраїль на півночі. Грамотність була вельми обмеженою, і її столиця Єрусалим був маленьким, віддаленим гірським містечком. Однак після того, як північне царство 720 року до н.е. знищила Ассирія, Іудея безмірно зросла в чисельності населення, розвиваючи комплекс державних інститутів, і стала значущою силою в регіоні...
(З цього можна зробити припущення, що населення південного регіону - Іудеї - виросло внаслідок притоку біженців із Півночі. Тобто відбулася міграція із півночі на південь - А.Г.).
10. Гіксоси
Єгипетський історик Манефон повідомляє, що гіксоси влаштувалися у дельті у місті під назвою Аваріс. І вони заснували там династію, яка з великою жорстокістю правила Єгиптом протягом більш ніж п'яти століть.
Подальші дослідження показали, що написи та печатки з іменами гіксоських правителів були західно-семітськими — тобто ханаанськими. Нещодавні археологічні розкопки у східній дельті Нілу підтвердили цей висновок і показали, що гіксосське «вторгнення» було, швидше, поступовим процесом переселення з Ханаана до Єгипту, ніж блискавичною військовою кампанією. Найважливіші розкопки було здійснено професором Віденського Університету Манфредом Б'єтаком у Телль ель-Даба, місці у східній дельті, ідентифікованому як Аваріс, столиця гіксосів. Проведені тут розкопки показують поступове збільшення ханаанського впливу на стилі кераміки, архітектури та гробниць приблизно від 1800 р. до н.е. На час 19–й династії (приблизно через 150 років) культура місця, яке в результаті стало величезним містом, була переважно ханаанською: знахідки в Телль ель-Даба свідчать про довгий і поступовий розвиток у дельті ханаанської присутності та мирне захоплення влади.
(Тема гіксосів заслуговує на окреме дослідження - А.Г.)
11. Євреїв в Єгипті не було
Жодних згадок імені Ізраїль не виявлено на жодних написах або документах, пов'язаних із періодом гіксосів. Воно не згадується ні в пізніших єгипетських написах, ні у великому єгипетському клинописному архіві 14-го століття до н.е. в Тель-ель-Амарні, який містить близько чотирьох сотень аркушів, де докладно описуються соціальні, політичні та демографічні умови в Ханаані цього часу...
...втеча більш ніж невеликої групи з-під єгипетського контролю за часів Рамсеса II, видається абсолютно неправдоподібною, так само як і перетин пустелі, і вхід до Ханаану. У 13 столітті Єгипет був на піку своєї могутності — домінуючою силою у світі. Єгипетський контроль Ханаану був жорстким; у різних місцях країни були побудовані єгипетські фортеці, а єгипетські чиновники керували справами регіону...
Будь-які групи, що тікали з Єгипту проти волі фараона, були б легко виявлені і зупинені не тільки єгипетською армією з дельти, а й єгипетськими солдатами з фортець на півночі Синаю і в Ханаані...
12. Чи було завоювання?
Як і з розповіддю про Вихід, археологія виявила драматичні розбіжності між Біблією і ситуацією в Ханаані в пропонований час завоювання, між 1230 і 1220 роками до н. е. Хоча ми знаємо, що група під назвою Ізраїль уже була присутня десь у Ханаані близько 1207 року до н. е., дані про загальну політичну і військову ситуацію в Ханаані наштовхують на думку, що блискавичне вторгнення цієї групи було б нереальним і найвищою мірою неправдоподібним...
..сучасні тексти та археологічні знахідки показують, що єгиптяни керували і уважно стежили за справами країни. Князі ханаанських міст (описані в Книзі Ісуса Навина як могутні вороги) були, насправді, жалюгідними і слабкими. Розкопки показали, що в цей період міста Ханаану не були справжніми містами того типу, який відомий нам з пізнішої історії. Вони були здебільшого адміністративними фортецями для еліти (житлом правителя, його сім'ї та його невеликого почту чиновників) разом із селянами, які жили розкидано в невеликих селах по всій околиці. Типове місто мало лише палац, храмовий комплекс, а також деякі інші громадські будівлі - ймовірно, резиденції для високопоставлених чиновників, заїжджі двори та інші адміністративні будівлі. Але жодних міських мурів не було. Грізні ханаанські міста, описані в історії про завоювання, не були захищені укріпленнями...
У 1920-х роках на місці Бет-Шеана на південь від Галілейського моря було розкопано єгипетську фортецю. Її різні будівлі та двори містили статуї та списані ієрогліфами пам'ятники з часів фараонів Сеті I (1294-1279 рр. до н.е.), Рамсеса II (1279-1213 рр. до н.е.) і Рамсеса III (1184-1153 рр. до н.е.). Стародавнє ханаанське місто Мегіддо розкрило свідоцтва сильного єгипетського впливу навіть за пізніших часів Рамсеса VI, який правив наприкінці 12 століття до н. е. Це було через тривалий час після передбачуваного завоювання ізраїльтянами Ханаану.
Хацор
1956 року провідний ізраїльський археолог Ігаль Ядін ініціював розкопки стародавнього міста Хацор, описаного в книзі Ісуса Навина "головою всіх тих царств" (Нав. 11:10). Це був ідеальний полігон для археологічних пошуків завоювань ізраїльтян. Хацор, ототожнений на основі його місця розташування і популярності з величезним пагорбом Телль-ель-Ваккас у Верхній Галілеї, виявився найбільшим містом Ханаану пізньої бронзи.
Воно охоплювало площу 80 га - у 8 разів більшу, ніж такі відомі місця як Мегіддо і Лахіш.
Ядін виявив, що хоча пік процвітання Хацора припав на середню бронзу (2000-1550 рр. до н.е.), але він продовжував процвітати і в пізній бронзі. Це було приголомшливе місто з храмами і величезним палацом. Це багатство архітектурного стилю палаців, скульптури та інші дрібні знахідки — вже натякали на результати розкопок Ядіна — відтоді було виявлено під час нових розкопок й інші свідоцтва в 1990-х роках у Хацорі під керівництвом Амнона Бен-Тора з Єврейського університету...
13. Руйнування Єрихону?
У випадку Єрихона не було жодних слідів заселення будь-якого роду в 13 столітті до н.е., а більш раннє поселення пізньої бронзи, датоване 14 століттям до н.е., було маленьким і бідним, незначним і неукріпленим. Не існувало також жодних ознак руйнування.
Лише нещодавно вчені, зрештою, узгоджено відмовилися від історії завоювання. Що стосується знищення Вефіля, Лахіша, Хацора та інших ханаанських міст, свідчення з інших регіонів Близького Сходу та східної частини Середземного моря показують, що руйнівники не були неодмінно ізраїльтянами...
Царі кожного з цих чотирьох міст — Хацора, Афека, Лахіша і Мегіддо, за переказами, були переможені ізраїльтянами під керівництвом Ісуса Навина.
[Біблійний текст]: ...містить принаймні дві різні версії про завоювання Ханаану, що суперечать одна одній...
Пізнавати правду від шляхетних учених! Формувати нову цивілізацію, побудовану на ідеалах чесності, щирості, відкритості.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта