Розділений біль

“Писати вірші – то є для нас справа майже звичайна, це є частиною нашої культури, - зазначає упорядник збірки пані Ольга Вдовиченко. – Знімаємо напруження співаючи, читаючи, розмовляючи, пишучи. І оскільки риси характеру помітніші в надзвичайних обставинах, не дивно, що в Італії багато наших жінок зробилося поетесами. І що віднайшли в собі музику, щоб висловити, що відчуває жінка, яка роками не бачить власної хати і власної сім’ї”. У збірку ввійшли також переклади цих українських віршів італійською мовою – фахівці вважають, що пані Вдовиченко з синьйорою Дельфіні Луізіані вдалося не просто перекласти тексти, а створити міст між двома мовами. “Найглибше почуття народжується з ностальгії за далеким містом, селом, що поєднується з сумом очікування того дня, коли буде можливо повернутися назавжди…” – підкреслює в заключному слові письменник Інізеро Кремаскі.

Мабуть, було б краще, щоб не було цієї ностальгії і цих найглибших почуттів, щоб не було розлучених з дітьми батьків і матерів, щоб не розбивалися сім’ї і не поверталися іноді наші люди додому в цинковій труні. І щоб не були змушені українки писати таких творів, які склали збірку “Думки” (деякі вірші з неї ми сьогодні друкуємо), а українці – таких віршів до редакції, як пан Василь Баранець (його твір також публікуємо). Але є цей сум і цей біль. А розділений біль – уже лише половина болю. Тому журімося з тими, хто журиться, і поділяймо надію тих, хто сподівається. Нехай помагає їм Бог.



ДО ГЕОРГІЯ

Для тебе баба Оля – то наче мрія: десь існує.
– Де баба живе? – питає тебе тато.
“Там, в телефоні!”
Для мене твої чотири роки
життя – все твоє
Життя! – то є книжечка
з фотографій: показує,
як ти ростеш.
Та не дає відчути,
як пахне твоє
волосся, не дозволяє
пригорнути тебе до
Серця… Кожна подряпинка
на твоїх колінах,
Що не загоїла тобі
поцілунком, кожна
Колискова, що тобі
не проспівала – то
Глибокий рубець
на моїй душі.
…Для тебе баба Оля –
наче Дід Мороз:
“Існує, бо шле подарунки!”
– Існує де?
“Там. Далеко, далеко”.
Занадто…
Ната СТРАНЬЄРА


* * *

ВІКНО І НІЧ

Вікно і ніч. І зорі оксамитні.
Безмежний світ, і в ньому
я гублюсь.
Твої листи вже вкотре
перечитую,
Твої листи… Ні, я на них
молюсь.
“Кохана, здрастуй! Люба,
до побачення.
…Я вдячний долі,
що тебе знайшов…”
Крізь призму літ
я в цих листах побачила
Твою святу і неземну любов.
І хай за все ціну
високу сплачено,
Я знаю, ти промовиш
знов і знов:
“Кохана, здрастуй!
Люба, до побачення.
Я вдячний долі,
що тебе знайшов”.
Ольга МОКРІЙ


* * *

Дивлюсь навколо я і бачу
Зелений рай.
Не брешу, чесне слово,
Не віриш – приїжджай.

І люди тут привітні,
І літо цілий рік,
Проблеми ледь помітні…
Ось так би жити вік!

Та я, мов тіло без душі,
По Португалії блукаю,
Не маю щастя в цій красі
Й постійно сам себе питаю:

Чому я тут, чому не вдома?
Чому не бачу я сім’ю?
Чому важка нелюдська втома
На серці в мене в цім раю?

А Португалія цвіте
І евкаліптом пахне,
Та це не те, це всім чуже.
Мене додому тягне –

На Буковину, в Чернівці.
Пройтися по Проспекту,
Обняти жінку і дітей –
Й як кажуть, можна й вмерти…

Все ніби є: робота, гроші,
“Стограм” щодня, харчі хороші,
Але життя нема…

Бо не живу я – я страждаю,
Я португалів піднімаю,
Доляри кляті заробляю.
Я маю жінку і дітей –
І маю, і не маю…

А вдома внуки підростають.
І не обнять, не пригорнуть,
Батьки старенькі помирають,
Й не провести в останню путь.

Пішов би пішки на Вкраїну,
Не брешу, свідок Бог!
Все так, як є, сьогодні б кинув,
Якби я знав, що на Вкраїні
Я можу жити, як людина,

Що можу жить – не існувати,
І милостині не чекати,
І в рот панам не заглядати.

Караюсь, мучусь, та не каюсь,
Бо знаю: жде мене сім’я,
І України не зрікаюсь,
Як деякі (Бог їм суддя),
Бо Українець я!

О Боже, дай мені ще сили,
А про здоров’я вже мовчу.
В думках додому я лечу,

І хоч все важче з кожним днем,
Й на серці важка втома, -
Чекайте, рідні, ви мене.
Я скоро буду вдома!

Василь БАРАНЕЦЬ
працюю сервентом (різноробочим) у Португалії


----------------------------------------------------

В тему:

Четверта хвиля в Італії

Закінчено зйомки фільму про українських заробітчан в країнах Європи

Від сьогодні українські заробітчани в Португалії матимуть соціальний захист

Газета “Міст” для українців Іспанії та Португалії

Ющенко в турі Європою – підтримка “четвертої хвилі” української міґрації

Володимир Литвин зустрівся з послом Італії

Стратегія Четвертої хвилі

Феномен Четвертої хвилі