Родинне дерево Книжка для внуків Розділ 19. Сестра Надія.
Родинне дерево Книжка для внуків Розділ 19.
Сестра Надія.
Закінчилася зима холодного 2026 року. Безпощадна війна за незалежність України продовжується. Москалі готуються до весняного наступу. На всіх фронтах ідуть запеклі бої. Удосконалюється війна дронів. Кіл зони, де все що рухається знищується дронами, розширюється до сорока – п’ятдесяти кілометрів. Почали застосовуватися дрони із штучним інтелектом. Україна вибудовує багаторівневу протиповітряну оборону, щоби якось вистояти від нападу дронів. Міжнародна система безпеки, яка була створена після Другої світової війни, зруйнована повністю. Ніякі правила не діють, кожна країна повинна сама відстоювати свій суверенітет. Америка спільно з Ізраїлем розпочали війну з Іраном. Весь Близький схід загорівся. Нафта подорожчала, ціни на пальне піднялися в двоє. Вже місяць Іран відбивається від ракетних ударів і сам атакує нафтовидобувні країни і бази Сполучених Штатів. Не зважаючи на всі біди українці готуються святкувати Великдень. Я запік м’ясне, Мирося попекла паски, готуємося зустрічати дітей і внуків.
Сестра Надя після закінчення школи. Стадницька Надія Ярославівна 22.07.1970 р.н.
Про сестру Надію я знаю найменше. Багато разів сідав писати цей розділ і ніяк не міг розпочати. Маленькою ми з братом її колисали ще в старі плетеній колисці, яку виготовив дідо Дем’ян і яка висіла в нас в старі хаті на залізному кованому крючку, забитому в балці стелі. Коли я пішов вчитися до Львова їй було всього дев’ять років. Потім служба в армії, потім моє одруження і переїзд в Золочів. Коли з Миросею приїзджали в гості до Боброїдів, то все не було часу приділити більше уваги сестрі. І так сестра виросла і я зовсім не приймав участі в її зростанні. Надя ходила до школи разом з Стадницьким Ігорем в один клас. Виявляється, що в них кохання з дитинства. Сиділи разом за однією партою, Надійка його два роки чекала, коли він служив в армії. В молодості Ігор серед своїх однолітків мав прізвисько «Бабочка» тому, що походив з роду Бабських.
Весільна церемонія біля церкви в с. Боброїди. 29 вересня 1990 року.
І от запросили нас з Миросею на весілля Наді і Ігора, яке відбулося 29 вересня 1990 року, старостами. Ми в село приїхали скоріше, щоб допомогти в підготовці до весілля. Є такий звичай, що в п’ятницю, на вінкоплетення, староста молодої везе обмінювати весільну сорочку молодого на весільні туфлі молодої. Господині, які поралися в шалаші, дали нам цінні інструкції, як себе поводити на цьому обміні. В гарну коробку поклали стару білу сорочку прикрашену весільними бантами, а справжню сорочку молодого запропонували заховати. І сказали, що бажано при обміні стару сорочку обміняти на туфлі молодої. Тоді делегація молодого приїде просити справжню сорочку. Десь близько дванадцятої години ночі сусід взяв мотоцикл з коляскою, я сховав молодого сорочку під свою куртку, щоб було не замітно і ми поїхали в Пирятин. Хоча була пізня година шалаш молодого був повний господинь і молоді, які працювали над підготовкою весілля. Я нікого з них не знав, крім молодого і його батьків. Нас посадили за накритий стіл в шалаші і почалася гостина з переговорами. Перший раунд пройшов так, що ми не справжню сорочку обміняли на не справжні туфлі. І на перших порах всі раділи, що обманули суперників, але коли ми вже сідали на мотоцикл їхати до дому, пирятинці виявили, що сорочка не справжня і нас затримали. Ми також побачили що розмір туфлів не підходить для молодої. Почався другий раунд переговорів під час якого відбувся обмін оригінальними сорочкою і туфлями. Ми повернулися до дому десь біля третьої ночі. Завдання привезти молоді туфлі було виконано. На другий день Ігор із своєю весільною процесією приїхав в Боброїди викупляти Надю. При в’їзді в господарку молодь встановила весільну браму і зупинила процесію. Торгівля за молоду відбувалася десь близько години. Старші підганяли молодих, щоб не запізнитися на церемонію до клубу, а потім до церкви. Весілля гуляли два дні. В суботу в молодої, а в неділю в молодого. В понеділок були поправини, після яких ми поїхали до Золочева.
Ігор і Надійка на весільному рушнику.
Пішла Нядя за невістку в дуже працьовиту родину Стадницьких. Таких в нашому колгоспі було дуже мало. Бо радянська влада нищила всіх господарів. Але на глухому хуторі в селі Пирятині, така сім’я залишилася. Свекруха Ярослава Михайлівна закінчила Золочівський сільськогосподарський технікум в Новоселищі і працювала в колгоспі ветеринаром, а потім секретарем загсу. Дуже гарно вміє співати, що передалося і сину Ігорю, а потім і внучці Юлії. Свекор Ярослав Григорович мав агрономічну освіту і працював агрономом, а пізніше майстром будівельної бригади в колгоспі. Мені в круті дев’яності пощастило з ним працювати на відбудові будинку парламенту в Москві, після його руйнування Єльценим. Про цю пригоду я писав в попередніх розділах.
Стадницька Ярослава Михайлівна з внуком Тарасом.
Стадницький Ярослав Григорович з внуком Тарасом.
Що відомо про батьків Надійки чоловіка Стадницького Ігора?
Мама – Березовець Ярослава Михайлівна народилася 17 грудня 1946 року. Тато Стадницький Ярослав Григорович народився 17 січня 1945 року, помер 22 серпня 1999 р. Поженилися вони 21 вересня 1969 року. Народили трьох дітей. Ігор 1970 р. н., Андрій 1973 р. н., Надія 1976 р. н. Баба з хутора Березівці з роду Дикі, дідо з села Пирятина з роду Бабскі.
На Пирятині Ігор і Надя мають велику господарку. Коло хати гектар землі, в полі городи і два колгоспних паї. Вирощували картоплю, моркву, буряк, капусту, полуницю і все возили продавати на базар. В стайні завжди було багато худоби і птиці. Займалися розведенням свиней. Ігор викопав власний став де розводить рибу. На паях ще сіяв зернові. Мав свою техніку. Працював пожежником в місцевій пожежній команді. Також ходив на роботи до лісу. Трохи їздив на заробітки по будовах. Навіть було таке, що будував дерев’яні церкви. Ще Пирятинські ліси славляться чорницями і польськими грибами. В них в гостях завжди можна посмакувати ягодами і грибами. Ігор і Надя своїм коханням породили сина Тараса і дочку Юлію. Дуже гарно виховали дітей і мають вже від них внуків. Тарас вивчився на програміста, а Юля, як і її бабця дуже гарно співає і помагає мамі вести маленький бізнес. Вже скоро шість років, як вони відкрили в селі свій магазин. Працюють над забезпеченням продуктами і товарами першої необхідності своїх односельців і працівників цеху заморозки, який працює в селі. Тарас з дружиною і дочкою живуть у Львові. Юля з чоловіком залишилася при батьках.
Стадницький Тарас Ігорович 14.02.1991 р.н. день весіля 03.09.2016 р. Стадницька (Пукас) Катерина Володимирівна 28.01.1993 р.н. Стадницька Марта Тарасівна 16.10.2019 р.н.
Надя з дочкою Юлею.
Сестри Ганя, Слава і Надя в м. Нова Каховка – на 50 років сестрі Марії.
Сестри Слава, Надя, Люба і Ганя з батьком Ярославом.
Я з сестрами с. Боброїди на батьківському порозі.
Надя з внучками Юстиною та Мартою на Великдень.
Ювілей в швагра Ігора.
Стадницький Тарас Ігорович, Катерина Володимирівна і Марта Тарасівна.
Стадницький Ігор Ярославович 27.01.1970 р.н. та Надійка.
Закохані Надя і Ігор.
Хрещення внука Матея.
Мороз (Стадницька) Юлія Ігорівна 07.11.1995 р.н. день весілля 15.09. 2019 р., Мороз Богдан Миколайович 22.04.1991 р.н., Мороз Юстина Богданівна 12.05.2020 р.н., Мороз Матей Богданович 17.01.2026 р.н.
Наші інтереси:
Знати свівй родовід
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Родинне дерево – книжка для внуків. Сестра Надя
Родинне дерево Книжка для внуків Розділ 19. Сестра Надія.
Родинне дерево Книжка для внуків Розділ 19.
Сестра Надія.
Закінчилася зима холодного 2026 року. Безпощадна війна за незалежність України продовжується. Москалі готуються до весняного наступу. На всіх фронтах ідуть запеклі бої. Удосконалюється війна дронів. Кіл зони, де все що рухається знищується дронами, розширюється до сорока – п’ятдесяти кілометрів. Почали застосовуватися дрони із штучним інтелектом. Україна вибудовує багаторівневу протиповітряну оборону, щоби якось вистояти від нападу дронів. Міжнародна система безпеки, яка була створена після Другої світової війни, зруйнована повністю. Ніякі правила не діють, кожна країна повинна сама відстоювати свій суверенітет. Америка спільно з Ізраїлем розпочали війну з Іраном. Весь Близький схід загорівся. Нафта подорожчала, ціни на пальне піднялися в двоє. Вже місяць Іран відбивається від ракетних ударів і сам атакує нафтовидобувні країни і бази Сполучених Штатів. Не зважаючи на всі біди українці готуються святкувати Великдень. Я запік м’ясне, Мирося попекла паски, готуємося зустрічати дітей і внуків.
Сестра Надя після закінчення школи. Стадницька Надія Ярославівна 22.07.1970 р.н.
Про сестру Надію я знаю найменше. Багато разів сідав писати цей розділ і ніяк не міг розпочати. Маленькою ми з братом її колисали ще в старі плетеній колисці, яку виготовив дідо Дем’ян і яка висіла в нас в старі хаті на залізному кованому крючку, забитому в балці стелі. Коли я пішов вчитися до Львова їй було всього дев’ять років. Потім служба в армії, потім моє одруження і переїзд в Золочів. Коли з Миросею приїзджали в гості до Боброїдів, то все не було часу приділити більше уваги сестрі. І так сестра виросла і я зовсім не приймав участі в її зростанні. Надя ходила до школи разом з Стадницьким Ігорем в один клас. Виявляється, що в них кохання з дитинства. Сиділи разом за однією партою, Надійка його два роки чекала, коли він служив в армії. В молодості Ігор серед своїх однолітків мав прізвисько «Бабочка» тому, що походив з роду Бабських.
Весільна церемонія біля церкви в с. Боброїди. 29 вересня 1990 року.
І от запросили нас з Миросею на весілля Наді і Ігора, яке відбулося 29 вересня 1990 року, старостами. Ми в село приїхали скоріше, щоб допомогти в підготовці до весілля. Є такий звичай, що в п’ятницю, на вінкоплетення, староста молодої везе обмінювати весільну сорочку молодого на весільні туфлі молодої. Господині, які поралися в шалаші, дали нам цінні інструкції, як себе поводити на цьому обміні. В гарну коробку поклали стару білу сорочку прикрашену весільними бантами, а справжню сорочку молодого запропонували заховати. І сказали, що бажано при обміні стару сорочку обміняти на туфлі молодої. Тоді делегація молодого приїде просити справжню сорочку. Десь близько дванадцятої години ночі сусід взяв мотоцикл з коляскою, я сховав молодого сорочку під свою куртку, щоб було не замітно і ми поїхали в Пирятин. Хоча була пізня година шалаш молодого був повний господинь і молоді, які працювали над підготовкою весілля. Я нікого з них не знав, крім молодого і його батьків. Нас посадили за накритий стіл в шалаші і почалася гостина з переговорами. Перший раунд пройшов так, що ми не справжню сорочку обміняли на не справжні туфлі. І на перших порах всі раділи, що обманули суперників, але коли ми вже сідали на мотоцикл їхати до дому, пирятинці виявили, що сорочка не справжня і нас затримали. Ми також побачили що розмір туфлів не підходить для молодої. Почався другий раунд переговорів під час якого відбувся обмін оригінальними сорочкою і туфлями. Ми повернулися до дому десь біля третьої ночі. Завдання привезти молоді туфлі було виконано. На другий день Ігор із своєю весільною процесією приїхав в Боброїди викупляти Надю. При в’їзді в господарку молодь встановила весільну браму і зупинила процесію. Торгівля за молоду відбувалася десь близько години. Старші підганяли молодих, щоб не запізнитися на церемонію до клубу, а потім до церкви. Весілля гуляли два дні. В суботу в молодої, а в неділю в молодого. В понеділок були поправини, після яких ми поїхали до Золочева.
Ігор і Надійка на весільному рушнику.
Пішла Нядя за невістку в дуже працьовиту родину Стадницьких. Таких в нашому колгоспі було дуже мало. Бо радянська влада нищила всіх господарів. Але на глухому хуторі в селі Пирятині, така сім’я залишилася. Свекруха Ярослава Михайлівна закінчила Золочівський сільськогосподарський технікум в Новоселищі і працювала в колгоспі ветеринаром, а потім секретарем загсу. Дуже гарно вміє співати, що передалося і сину Ігорю, а потім і внучці Юлії. Свекор Ярослав Григорович мав агрономічну освіту і працював агрономом, а пізніше майстром будівельної бригади в колгоспі. Мені в круті дев’яності пощастило з ним працювати на відбудові будинку парламенту в Москві, після його руйнування Єльценим. Про цю пригоду я писав в попередніх розділах.
Стадницька Ярослава Михайлівна з внуком Тарасом.
Стадницький Ярослав Григорович з внуком Тарасом.
Що відомо про батьків Надійки чоловіка Стадницького Ігора?
Мама – Березовець Ярослава Михайлівна народилася 17 грудня 1946 року. Тато Стадницький Ярослав Григорович народився 17 січня 1945 року, помер 22 серпня 1999 р. Поженилися вони 21 вересня 1969 року. Народили трьох дітей. Ігор 1970 р. н., Андрій 1973 р. н., Надія 1976 р. н. Баба з хутора Березівці з роду Дикі, дідо з села Пирятина з роду Бабскі.
На Пирятині Ігор і Надя мають велику господарку. Коло хати гектар землі, в полі городи і два колгоспних паї. Вирощували картоплю, моркву, буряк, капусту, полуницю і все возили продавати на базар. В стайні завжди було багато худоби і птиці. Займалися розведенням свиней. Ігор викопав власний став де розводить рибу. На паях ще сіяв зернові. Мав свою техніку. Працював пожежником в місцевій пожежній команді. Також ходив на роботи до лісу. Трохи їздив на заробітки по будовах. Навіть було таке, що будував дерев’яні церкви. Ще Пирятинські ліси славляться чорницями і польськими грибами. В них в гостях завжди можна посмакувати ягодами і грибами. Ігор і Надя своїм коханням породили сина Тараса і дочку Юлію. Дуже гарно виховали дітей і мають вже від них внуків. Тарас вивчився на програміста, а Юля, як і її бабця дуже гарно співає і помагає мамі вести маленький бізнес. Вже скоро шість років, як вони відкрили в селі свій магазин. Працюють над забезпеченням продуктами і товарами першої необхідності своїх односельців і працівників цеху заморозки, який працює в селі. Тарас з дружиною і дочкою живуть у Львові. Юля з чоловіком залишилася при батьках.
Стадницький Тарас Ігорович 14.02.1991 р.н. день весіля 03.09.2016 р. Стадницька (Пукас) Катерина Володимирівна 28.01.1993 р.н. Стадницька Марта Тарасівна 16.10.2019 р.н.
Надя з дочкою Юлею.
Сестри Ганя, Слава і Надя в м. Нова Каховка – на 50 років сестрі Марії.
Сестри Слава, Надя, Люба і Ганя з батьком Ярославом.
Я з сестрами с. Боброїди на батьківському порозі.
Надя з внучками Юстиною та Мартою на Великдень.
Ювілей в швагра Ігора.
Стадницький Тарас Ігорович, Катерина Володимирівна і Марта Тарасівна.
Стадницький Ігор Ярославович 27.01.1970 р.н. та Надійка.
Закохані Надя і Ігор.
Хрещення внука Матея.
Мороз (Стадницька) Юлія Ігорівна 07.11.1995 р.н. день весілля 15.09. 2019 р., Мороз Богдан Миколайович 22.04.1991 р.н., Мороз Юстина Богданівна 12.05.2020 р.н., Мороз Матей Богданович 17.01.2026 р.н.
Знати свівй родовід
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)