Багато хто в Україні, й особливо на Заході, хотів би бачити іншу, не путінську Росію. Яка не розв’язуватиме загарбницьких воєн, не сіятиме руйнування і смерть заради ствердження своєї уявної «величі». Цю «іншу Росію» нерідко пов’язують з російськими лібералами, опозиційними до путінського режиму. Такими, як Олексій Навальний, наприклад.
Але це – ще одна небезпечна ілюзія. Зрозумівши нарешті, наскільки небезпечною, антилюдською є російська терористична держава, багато хто, однак, досі не усвідомив: проблема – не лише в Путіні.
Вторгненням в Угорщину керував Микита Хрущов, на Чехословаччину й Афганістан нападав Леонід Брежнєв, убивствами мирних демонстрантів у Тбілісі й Вільнюсі керував Михайло Горбачов, а окупацію Грузії та Молдови та криваву бійню в Чечні започаткував Борис Єльцин.
Путін підніс терор, убивства й загарбницькі війни до рівня державної політики, спираючись на шовіністичні настрої більшості росіян.
За невеликими маргінальними винятками, російські опозиціонери є такими ж імперіалістами, як і Путін. Вони так само підтримують загарбання Криму, так само ненавидять незалежну Україну і весь вільний світ. Час нарешті розплющити очі та припинити шукати «хороших росіян».
Натомість потрібно з усією ясністю усвідомити, що Російська Федерація – багатонаціональна держава. Значну частину її території заселяють зовсім не росіяни, а корінні народи, які живуть на цій землі багато століть. По суті, йдеться про цілі країни з населенням у сотні тисяч, а іноді й мільйони людей кожна, поневолені Російською імперією.
У нинішній Російській Федерації ці поневолені країни мають формальний статус автономних республік. Але на практиці Москва проводить політику жорсткої асиміляції, придушує мову, культуру, релігію цих народів. Їх політичні й громадські рухи переслідують, ключові діячі сидять по тюрмах, убиті або змушені виїхати за кордон. Саме на ці народи Російської Федерації слід звернути увагу всім, хто хотів би бачити «іншу Росію».
Оздоровлення Росії можливе лише через каяття і перетворення на звичайну національну державу. Народи імперії мають отримати свободу. Боротьба народів України, країн Балтії, Кавказу, Середньої Азії та інших поховала свого часу імперію зла – СРСР. Новітню імперію зла – Російську Федерацію – має поховати боротьба за національне визволення Татарстану, Башкортостану, Ічкерії, Туви, Саха-Якутії, Бурятії та інших країн.
Цього процесу не треба боятися, як недалекоглядно боялися західні держави краху СРСР. Навпаки, його треба заохочувати. Давши свободу всім поневоленим народам під впливом національних рухів зсередини й потужного тиску ззовні, Росія нарешті зможе й сама стати вільною.
Лише так, а не просто через заміну одного царя на іншого, може постати інша Росія.
Наші інтереси:
Потрібно вже зараз думати про те, яким буде наш північний сусід і просувати вигідну Україні політику, а не поради західних партнерів. Тільки виходячи з власних національних інтересів потрібно будувати майбутнє України.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
РФ має перетворитися на низку звичайних національних держав – Володимир В'ятрович
Світ:
Багато хто в Україні, й особливо на Заході, хотів би бачити іншу, не путінську Росію. Яка не розв’язуватиме загарбницьких воєн, не сіятиме руйнування і смерть заради ствердження своєї уявної «величі». Цю «іншу Росію» нерідко пов’язують з російськими лібералами, опозиційними до путінського режиму. Такими, як Олексій Навальний, наприклад.
22032401.png
Але це – ще одна небезпечна ілюзія. Зрозумівши нарешті, наскільки небезпечною, антилюдською є російська терористична держава, багато хто, однак, досі не усвідомив: проблема – не лише в Путіні.
Вторгненням в Угорщину керував Микита Хрущов, на Чехословаччину й Афганістан нападав Леонід Брежнєв, убивствами мирних демонстрантів у Тбілісі й Вільнюсі керував Михайло Горбачов, а окупацію Грузії та Молдови та криваву бійню в Чечні започаткував Борис Єльцин.
Путін підніс терор, убивства й загарбницькі війни до рівня державної політики, спираючись на шовіністичні настрої більшості росіян.
За невеликими маргінальними винятками, російські опозиціонери є такими ж імперіалістами, як і Путін. Вони так само підтримують загарбання Криму, так само ненавидять незалежну Україну і весь вільний світ. Час нарешті розплющити очі та припинити шукати «хороших росіян».
Натомість потрібно з усією ясністю усвідомити, що Російська Федерація – багатонаціональна держава. Значну частину її території заселяють зовсім не росіяни, а корінні народи, які живуть на цій землі багато століть. По суті, йдеться про цілі країни з населенням у сотні тисяч, а іноді й мільйони людей кожна, поневолені Російською імперією.
У нинішній Російській Федерації ці поневолені країни мають формальний статус автономних республік. Але на практиці Москва проводить політику жорсткої асиміляції, придушує мову, культуру, релігію цих народів. Їх політичні й громадські рухи переслідують, ключові діячі сидять по тюрмах, убиті або змушені виїхати за кордон. Саме на ці народи Російської Федерації слід звернути увагу всім, хто хотів би бачити «іншу Росію».
Оздоровлення Росії можливе лише через каяття і перетворення на звичайну національну державу. Народи імперії мають отримати свободу. Боротьба народів України, країн Балтії, Кавказу, Середньої Азії та інших поховала свого часу імперію зла – СРСР. Новітню імперію зла – Російську Федерацію – має поховати боротьба за національне визволення Татарстану, Башкортостану, Ічкерії, Туви, Саха-Якутії, Бурятії та інших країн.
Цього процесу не треба боятися, як недалекоглядно боялися західні держави краху СРСР. Навпаки, його треба заохочувати. Давши свободу всім поневоленим народам під впливом національних рухів зсередини й потужного тиску ззовні, Росія нарешті зможе й сама стати вільною.
Лише так, а не просто через заміну одного царя на іншого, може постати інша Росія.
Потрібно вже зараз думати про те, яким буде наш північний сусід і просувати вигідну Україні політику, а не поради західних партнерів. Тільки виходячи з власних національних інтересів потрібно будувати майбутнє України.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта