“Хто, якщо не я”, - подумав рівненський поет Олександр Смик і за власний кошт випустив серію поштівок до відзначення 60-річчя УПА. З одного боку поштівки – фотографії вояків УПА, плакати тих часів, ордени та медалі, зброя. А з іншого – слова пісень Смика, багато з яких (“Пане підроручнику”, “Шануймось, панове”, “Мені потрібно зовсім небагато”) давно стали шлягерами.
Така зацікавленість Смика історією повстанської армії і рідного краю не випадкове. По-перше, саме Рівненщина стала місцем формування бойового ядра УПА. По-друге, саме Олександр Смик був одним із ініціаторів проведення в Рівному в 1992 фестивалю повстанської пісні “Повстанські ночі”. А по-третє, як вважає Смик, ми і досі не засвоїли усіх уроків наших батьків і продовжуємо повторювати їхні помилки. А права на помилку в нас уже немає.
Набір поштівок – це лише частинка з масштабного проекту Олександра Смика, який отримав назву “Волинь”. Нещодавно вийшла одноіменна касета, куди увійшли згадані твори та інші пісні Смика, і не стільки про Волинь, скільки про парадокси української душі, чи, як зараз прийнято назвати модним словом “менталітет”. З приводу останнього Смик у останній збірці під назвою “Кохаю і ненавиджу” висловився так: “Не тварина, не людина, не ікона, не портрет: страх, замішаний на ліні – ось і весь менталітет”.
Про книжку варто сказати окремо. “Кохаю і ненавиджу” – це ставлення автора до країни і до держави (останнім часом про ці поняття говорять відокремлено), яка змушує поетів ставити на собі хрест (“я на собі поставив хрест. Нема мене – це мій протест”). А вихід із ситуації один: через глибоке покаяння (“Націє - за себе помолись, націє – згинатися доволі. Наречені обранцями долі ми один із одним відбулись”) до усвідомлення справжньої суті національної ідеї:
Коли постанемо народом,
То знову станемо людьми.
“Ми – українці, - мовим гордо -
Не перепитуйте, хто ми”.
Усі поштівки, книжки, компакти та касети Олександра Смика (а серед них і видані раніше компакт “Червоне.чорне.біле” та збірка “Хрести і перехрестя” можна знайти у Києві у представництві Рівненського земляцтва. (вул.Саксаганського, 4Б, тел 227-73-02) або безпосередньо у автора: м.Рівне, вул. Ясна, 33, тел.(0362) 22-24-7).
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Передові нейромережі – це інтелектуальні істоти з власними стратегіями, мотиваціями та рисами поведінки, характерними для психопатів. Ми вже пройшли дві з п’яти фаз «психопатичного союзу»: ШІ...
Поставити на собі хрест – форма поетичного протесту
Світ:
03030302e.JPG
Така зацікавленість Смика історією повстанської армії і рідного краю не випадкове. По-перше, саме Рівненщина стала місцем формування бойового ядра УПА. По-друге, саме Олександр Смик був одним із ініціаторів проведення в Рівному в 1992 фестивалю повстанської пісні “Повстанські ночі”. А по-третє, як вважає Смик, ми і досі не засвоїли усіх уроків наших батьків і продовжуємо повторювати їхні помилки. А права на помилку в нас уже немає.
Набір поштівок – це лише частинка з масштабного проекту Олександра Смика, який отримав назву “Волинь”. Нещодавно вийшла одноіменна касета, куди увійшли згадані твори та інші пісні Смика, і не стільки про Волинь, скільки про парадокси української душі, чи, як зараз прийнято назвати модним словом “менталітет”. З приводу останнього Смик у останній збірці під назвою “Кохаю і ненавиджу” висловився так: “Не тварина, не людина, не ікона, не портрет: страх, замішаний на ліні – ось і весь менталітет”.
Про книжку варто сказати окремо. “Кохаю і ненавиджу” – це ставлення автора до країни і до держави (останнім часом про ці поняття говорять відокремлено), яка змушує поетів ставити на собі хрест (“я на собі поставив хрест. Нема мене – це мій протест”). А вихід із ситуації один: через глибоке покаяння (“Націє - за себе помолись, націє – згинатися доволі. Наречені обранцями долі ми один із одним відбулись”) до усвідомлення справжньої суті національної ідеї:
Коли постанемо народом,
То знову станемо людьми.
“Ми – українці, - мовим гордо -
Не перепитуйте, хто ми”.
Усі поштівки, книжки, компакти та касети Олександра Смика (а серед них і видані раніше компакт “Червоне.чорне.біле” та збірка “Хрести і перехрестя” можна знайти у Києві у представництві Рівненського земляцтва. (вул.Саксаганського, 4Б, тел 227-73-02) або безпосередньо у автора: м.Рівне, вул. Ясна, 33, тел.(0362) 22-24-7).
Зверніть увагу
Як контролювати «цифрового дракона» і чому нейромережі діють як психопати – підказка від Джорджа Орвелла