Шатдаун

Американський уряд частково не працює вже третій тиждень. Трампу потрібна його стіна на кордоні з Мексикою, адже до старту виборчої кампанії 2020 року залишилося всього нічого. Саме стіна як символ America first і трампівского MAGA повинна стати базисом для цієї самої кампанії. Ось чому Трамп затіяв гру на межі фолу - намагається дотиснути законодавців. Наприклад, загрожує, за словами сенатора-демократа Чака Шумера, шатдаун на місяці або навіть роки до тих пір, поки Конгрес не дасть грошей на будівництво.

Однак, повторимося, переговори з лідерами партій в Білому домі ні до чого не привели. Тому в інформпростір "зайшла" ідея оголошенням надзвичайного стану через міграцію. Спершу вона прозвучала у вигляді питання на брифінгу в Рожевому саду, а тепер і сам Трамп "не виключає" і його "адвокати вивчають". Відповідне оголошення президент може зробити під час звернення до нації, анонсованого на 21:00 8 січня по місцевим часом, тобто в Києві буде четверта ранку 9 січня.

Часом, між іншим, він дуже нагадує Френка Андервуда, блискуче зіграного нині "нев'їзним" в Голлівуд Кевіном Спейсі. І перший, і другий, наприклад, лише умовні республіканець і демократ, оскільки обидва тяжіють до авторитарності, але обмежені рамками державної системи. Причому у випадку з НС (якщо Трамп його оголосить) реальний 45-й президент фактично скопіює прийом вигаданого 46-го.

У серіалі Андервуд після відмови Конгресу виділити фінансування на його програму по боротьбі з безробіттям оголошує ситуацію надзвичайною і лізе в кишеню до FEMA. У даній ситуації Трамп також не має схвалення в Конгресі, його не влаштує і ймовірний компроміс, запропонований демократами, у вигляді $ 1,3 млрд. Президент Сполучених штатів розуміє, що насправді він не може тримати уряд "вимкненим" роками, як він говорив лідерам більшості і меншості. Але і відступитися не може, тому переходить до шантажу Конгресу вже режимом НС. І, продовжуючи аналогії з "Картковим будиночком", ймовірно вважає, що його так само пронесе, як пощастило Андервуду з ураганом.

Може і так, але якщо щось трапиться... Ну, наприклад, теракт в якомусь аеропорту, враховуючи, що шатдаун негативно позначився на роботі Адміністрації транспортної безпеки, як і інших відомств. В такому випадку Трамп як майбутній кандидат в президенти втратить незрівнянно більше, ніж отримає. Тому це і є грою на грані фолу, яку господар Овального кабінету веде не задля якоїсь примхи, а тому що намагається виконати вже дані передвиборні обіцянки і довести, що заслуговує на другий термін.

Сирія і Афганістан

Повернути бійців додому Трампу також потрібно суто через внутрішньополітичні причини. Так-так, все ті ж вибори.

Втім, з виведенням військ з Сирії все вийшло ще цікавіше, ніж з шатдаун. 19 грудня Трамп заявляє, що, мовляв, "ми перемогли ІД", тому американським військовим нічого робити в Сирії. Всі в шоці. Навіть росіяни та іранці. Ті взагалі відразу не зрозуміли, радіти чи ні. І правильно зробили, адже стало очевидно - головним отримувачем вигоди виходить Туреччина. В Анкарі після заяви з Вашингтона почали з задоволеною посмішкою потирати руки: і Patriot роздобули, і F-35 можуть все-таки "насипати", і Сирію разом з курдами з YPG американці віддають.

Однак, коли Реджеп Тайіп Ердоган і члени його уряду, скажімо, бовкнули зайвого щодо їхніх планів на Сирію, в двері знову постукав Трамп і зайшов до кімнати з відром холодної води - для турків, росіян та іранців. Виявилося, що, по-перше, війська США з Сирії будуть виведені не в одну мить, а взагалі терміни неясні. По-друге, у Вашингтоні не дозволять туркам бити курдів у свою відсутність. Напередодні, 6 січня, радник Білого дому з нацбезпеки Джон Болтон зазначив, що Ердоган обіцяв Трампу не чіпати союзників США в боротьбі з ІД, але американські сили все ж будуть перебувати на північному сході Сирії, поки Анкара не відмовиться від атаки на YPG.

На наступний день держсекретар Майк Помпео підтвердив: так, 2 тис. військових ми виводимо, але адміністрація Трампа не змінює тактику США по боротьбі з "Ісламською державою". Тобто в сухому залишку: Вашингтон виводить війська, але не всі і невідомо коли, а від боротьби з ІД не відмовляється, роблячи ставку на зміцнення регіональних союзів. Очевидно йдеться про зміцнення співпраці в цьому напрямку між Ізраїлем, Саудівською Аравією і, судячи з усього, Туреччиною.

Ще одну багатоходовочку президент США задумав реалізувати в Афганістані. Скорочувати там контингент, як повідомляли ЗМІ, Білий дім не має наміру. З таким спростуванням виступив у кінці грудня представник Ради з нацбезпеки Гаррет Маркіс. Але підхід до врегулювання кризових ситуацій адміністрація США змінить. У Досі повинні відбутися переговори між американською стороною і талібами, а сам Трамп хоче їхніми руками вести війну з бойовиками ІД в Афганістані. Насправді, його ініціатива не нова, він просто повторює рекомендації ЦРУ, озвучені досить давно.

Але крім аспекту з ІД, Американський президент в гонитві за новими союзниками сподівається відправити до праотців відразу кількох зайців.

Перше: зниження напруженості у відносинах з Талібаном посприяє поліпшенню діалогу з Ісламабадом. А він, нагадаємо, на Штати вельми ображений. І через риторику самого Трампа, і через заморожування програм підготовки офіцерів, і т.п. Що свого часу підштовхнуло Пакистан до більш тісної кооперації з Росією, включаючи активізацію військової співпраці. Трамп же, якщо і не вирве пакистанців з обіймів Москви, то принаймні вставить пару-трійку палиць в колеса. Причому і китайсько-пакистанській співпраці також. А це було б дуже доречним з огляду на те що головним військово-економічним партнером Пакистану є саме Китай, який Трамп зараз примушує до глобального перегляду торговельних відносин.

Друге: перешкодить подальшому зближенню талібів і росіян.

І третє: в даному контексті дивний екскурс в історію про причини вторгнення СРСР до Афганістану, проведений Трампом 2 січня, вже не здається таким вже й дивним. Президент США, виходить, не виправдовує рішення Москви, а "бере Кремль на слабо": А зможете повторити? Ясна річ, що нової окупації Афганістану росіянами не буде. Нема ресурсів, та й військовий потенціал РФ вже "не торт", як і геополітичні позиції. У разі ж реалізації задумки Білого дому, вплив Кремля ослабне і на Кабул, і на Ісламабад, і на власне талібів.

Меттіс-Шанахан

Очевидно, що в реалізації планів по Сирії і Афганістану Білому дому було не по дорозі з колишнім вже міністром оборони Джеймсом Меттісом. На жаль, в тому числі і Києва, оскільки Меттіс був "другом" України не в меншій мірі, ніж покійний Джон Маккейн. Чи буде таким його наступник, сказати важко. Звичайно, програми допомоги не згорнуться через наявність потужного лобі українських інтересів в обох палатах Конгресу, але певна нервозність присутня.

І важко сказати також, чи буде цей наступник. За даними The New York Times, віце-президент Майк Пенс і керівник апарату Білого дому Мік Малвени вже запропонували зайняти пост міністра оборони колишньому сенаторові-демократу Джиму Веббу, який працював міністром військово-морських сил при гаряче любимому Трампом Рональді Рейгані. Його кандидатура стала б більш прохідною в Конгресі, тому адміністрація Трампа так в ньому зацікавлена. З іншого боку, не слід забувати про кадровий дефіцит в Білому домі і федеральному уряді, який перш за все обумовлений вимогою лояльності з боку самого президента. 

Зараз Трампу потрібен не хтось на кшталт Меттіса - досвідченого чиновника зі своєю думкою, який готовий перечити господарю Овального кабінету. Йому необхідний насамперед слухняний, керований шеф Пентагону, а наявність досвіду - друге питання. І на цю роль прекрасно підходить нинішній в.о. міністра оборони Патрік Шанахан.

Швидше за все він буде досить тривалий час "виконувачем обов’язків", тому що пост міністра Сенат Шанахану не довірить. Про це, в принципі, ще 27 грудня під час неоголошеного візиту на базу США в Іраку сказав сам Трамп. Він назвав Шанахана "чудовим хлопцем", і додав, що поспішати з призначенням нового міністра нема сенсу, адже колишній віце-президент Boeing "може виконувати обов'язки протягом тривалого часу". Так що Трамп домігся чого хотів - слухняності в Пентагоні і, отже, насправді не брехав, коли 2 січня заявив, що це не Меттіс пішов, а він звільнив Меттіса. Ось так Трамп в своїй хай і грубуватій манері взяв верх в апаратній грі.

Переклад з російської НО.