пісня про гарбуза

Оригінальний вірш: гумор і сатира для дорослих

Оригінальний твір Володимира Александрова, опублікований 1889 року під назвою "Пісня про Гарбуза", є довгим гумористичним епосом. У ньому гарбуз повертається додому після відсутності та дізнається про зраду дружини-дини з кавуном. Це призводить до опису веселого весілля овочів з танцями та пиятикою.

Ходив Гарбуз по вгороду,
Питаючи свого роду:
– «Ой чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?»

Обізвалась жовта Диня,
Гарбузова господиня:
– «Де ти в біса волочився?
Від сім’ї совсім отбився,
Жити вкупі не схотів,
Мало вік мій не заїв.
Відчепися ж, не горнися,
Та й на себе подивися:
Бач, он-як увесь обдувся…
Десь хвороби роздобувся.
Став товстий, мов тая бочка;
Аж порепалась сорочка;
Листя стало аж колюче.
Де ти в гаспида і ріс?!
Відки вп’ять до нас приліз?»

– «Годі, мамо, верещати;
Треба правду розказати».

Обізвались Огірочки,
Гарбузові сини й дочки.
– «Здрастуй, тату! Відки взявся?
Гей, пізненько ти припхався,
Бо вже стала пані Диня
Кавунова господиня.
Сам ти винен, що вона
Покохала Кавуна».

– «Як? Чи то ви подуріли?
Як же дому ви гляділи,
Що Кавун сюди забрався,
Та із Динею спізнався!
Він совсім не з огороду,
Він бакшевницького роду;
Він по бакшах все никає,
Там і пари хай шукає.
Там його і рід і плід…
Геть відсіль його женіть!
Бо як я кликну Крокоса,
То йому ми втремо носа:
Буде довго пам’ятати,
Не вгада, куди й тікати.
Та й Костир із Бузиною,
Та й Жостир с Крушиною
Гнати нам його поможуть,
Ще й у горб йому наложуть
Буханців та стусаків
І під боки кулаків.
А Різак із Дерезою,
Та Петрів-Батіг з Лозою
Як почнуть його шмагати,
То до віку буде знати,
Як лабунитись до Дині,
До чужої господині.
Ач як близько примостився,
Чи хіба ж він оженився?

– «Так же, Тату, воно так
І дружком був сам Буряк.
Пані Ріпа свашкувала,
За світилку Ханька стала,
А чорнявая Чорнушка –
То була в нас старша дружка.
Жеруха ж та Конвалія,
Кашка, Буквиця, Шевлія,
Дрима, Жимолость, Ожина,
Та Черемха і Шепшина,
Зірочки та Сокирки –
Гіртові були дружки,
Про бояр ми турбувались,
А вони й самі зібрались:
І Дзіндзивер був там старшим,
Кручений_Панич підстаршим,
Далі: Хвощ, Лопух, Росходник,
Жабник, Пильник, Подорожник,
Цмин, Любисток чепурненький,
Та Барвінок зелененький,
Та Васильки запашні
І Козелечки смашні.
Нам Дудки до танців грали,
Шпичаки їм помагали,
Очерет дув у сопілку
І брязчав Рогіз в тарілку.
Грали Земської, Санджарки,
І Вербунки, і Маджарки,
І Метелиці меткої,
Грали й Дудочки швидкої,
І Горлиці, й Козака,
І гучного Гайдука.
Аж грядки нам дивувались,
Як до танців ми добрались.
Танцювали ж ми прегарно
І ставали всі попарно:
Повна Рожа в парі з Маком,
А Петрушка с Пастернаком,
А Гвоздики з Нагідками,
А Волошки з Будяками,
А Свиріпа з Буркуном,
А Капуста с Тургуном.
Яра Рута із Укропом,
Нехворощі с Перекопом,
С Чебрецем Холодна – М’ята
В танях приязно-завзята.
Із Канупирем Красоля,
Та з Горохом ще Квасоля;
Чорна Редька, щира серцем,
С струковатим паном Перцем.
А Цибуля с Часником,
Запорожським Козаком.
Чистотіл із Чередою,
Молочай із Лободою;
А Калина с Чорнобривцем,
Гордовитим уродливцем;
Брюква с красним Баклажаном,
Молодим вельможним паном;
А Дурман із Кропивою,
Удовицею Жалкою.
Блекота с Коров’яком,
А Серпуха з Синяком.
С Пирієм пішла Метлиця,
З Звіробоєм Чемериця;
Аїр став із Осокою,
Пхнувши Ряску геть рукою.
Журавля вели Картохлі,
Та Порічки і Коноплі,
Материнка, Сочовиця,
Тирса, Яглиця й Щириця, –
Прехороші всі жінки,
Панцюристкі пріданкі.
Поміж них Паслін ускочив,
Шутковав і всіх морочив:
І у боки фертом брався,
І навприсядки пускався.
Та Чепляв усе Липучку,
Кликав Любку і Пахучку;
Ті до його вихилясом,
Він із ними викрутасом;
Потім Любку в губи цмок!
Та в підківки: цок-цок-цок!..
Полягали усі від сміху.
Всім зробило то потіху,
А Шпориш на них дивився,
Та й собі в танець пустився.
Грицик с Хріном на всі боки
Виробляли гарно скоки,
Та від Хріну всі тікали,
Бо кахикали і Чхали.
Приданки ж, кінчавши спів,
Всі гуртом кричали ів!!..
Цілу ніч усі не спали,
Танцювали, та співали,
А музики без устанку
Грали з ранку і до ранку.
Гарцювали, скілько сили;
Перезву селом водили;
Сміхотворили й Опеньки,
Бо були собі п’яненькі.
А Щовей на всіх гукав,
Щоб і з ним хто поскакав
Тут Кукіль вперед попхався
І дуріти з ним принявся.
Дрик вхопив собі Суницю,
А Переступень Мокрицю,
Жовтий Сояшник с привички
Не відходив від Пшенички;
Хміль з Березкою крутився,
Та над Морквою глумився,
Що вона собі сама,
Що і пари їй нема.
По весіллі ще гуляли,
Та похмілля виганяли;
Так і стала пані-Диня
Кавунова господиня.
А тобі вже, тату, годі!
Вже у нас на огороді
Місця більш тобі немає,
Бо Кавун його займає;
Ти ж іди, не оглядайсь
І ніколи не вертайсь!

– «Цур же вам, рідня проклята!
Щоб вам свині й поросята!
Геть піду ж я з огороду
Інчого шукати роду».

С тим Гарбуз собі й попхався,
З усіма роз родичався
І покинув паню Диню,
Кавунову господиню;
Тілько с Змелем побратавсь,
Лазить по тинах прийнявсь.

Вл. Александров

ооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооооо

Кому цікаво може заглянути в стару книжку
 

Вірш складається з 190 рядків і використовує фольклорні мотиви, де овочі оживають, танцюють і святкують.

1. Гарбуз повертається і дізнається про зраду.
2. Опис весілля з переліком овочів-гостей.
3. Гумористичні танці та пиятика.

Короткий висновок: Оригінал – це сатира на родинні стосунки з елементами дорослого гумору.

Дитяча адаптація: невинна версія від Олени Пчілки

Олена Пчілка адаптувала вірш для дітей у 1908 році, зробивши його коротшим і без дорослих тем. У її версії гарбуз просто перевіряє родину, і всі відповідають позитивно.

Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
— Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвалася квасоля,
А за нею й бараболя:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
— Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвався старий біб:
— Я іздержав увесь рід!
Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Ой ти, гарбуз, ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?
– Миску пшона, трошки сала,
От до мене вся приправа!

Ця версія акцентує на родинній єдності та закінчується рецептом.

• Проста структура з повтореннями.
• Навчальний елемент: назви овочів.
• Позитивний фінал без конфліктів.

Короткий висновок: Адаптація робить твір доступним для дітей, зберігаючи фольклорний шарм.

Порівняння версій: що змінилося і чому

Оригінал Александрова – довгий, з сатирою на подружнє життя, тоді як версія Пчілки – коротка і навчальна. Зміни видалили зраду, пиятику, зробивши акцент на родині.

• Довжина: 190 рядків проти кількох десятків.
• Теми: Гумор для дорослих проти дитячої радості.
• Мета: Розвага проти освіти.

Короткий висновок: Адаптація адаптувала фольклор для молодої аудиторії, зберігаючи сутність.

Культурне значення: чому пісня живе досі

Ця пісня стала частиною української культури, використовується в дитячих іграх і фольклорі. Вона вчить про овочі та родину через гумор.

1. Фольклорний корінь: Базується на народних мотивах.
2. Популярність: Співається поколіннями.
3. Еволюція: Від дорослого до дитячого твору.

Короткий висновок: Пісня демонструє, як твори еволюціонують з часом.