В неділю 03.08.03 в Домі Молоді в Сіднеї – діти Української школи ім. Св. Андрія при Українській Католицькій Церкві виконали оперетку “Червона Шапочка” ( слова-лібретто Леоніда Полтави – музика Василя Безкоровайного).
Казки – витвір фантазії їх авторів, але десь вони і базуються на реальних подіях в житті.. Хто з нас будучи дитиною не любив казок – а ще таких з щасливим кінцем? Всі любили!
Я пригадую, як ми дітьми в Спілці Української Молоді (СУМ) в місті Ґенк, у Бельгії, співали під проводом моєї мами і виводили хороводом пісню “Ми чарівні квіти, діти лісові, любим танцювати в росяній траві!” А потім ставили уривки з оперетки “Червона Шапочка”, що все і нами, і публікою сприймалося оваційно!
І всі українські пісні, і захоплення ними і дитинство мені фільмом пройшло перед очима –
( гей, гей – юність моя!) коли в неділю 3.8.2003 в Домі Молоді в Сіднеї – діти Української школи ім. Св. Андрія при Українській Католицькій Церкві виконали оперетку “Червона Шапочка” ( слова-лібретто Леоніда Полтави – музика Василя Безкоровайного)...
Ставилася оперетка в Сіднею 18.4. ц.р. Я була тоді в Бельгії й не бачила її. Та таких як я було в Сіднею багато більше...І після успішного виступу дітей в Мельбурні – оперетка повторилася в Сіднею для тих, хто її постановки не бачив...
Оскільки на сторінках газети вже обширно писалося про оперетку, змість якої всім відомий – лише дія перенесена Леонідом Полтавою в Україну, в гори Карпати - мені не хочеться повторюватися і наводити ще раз те, про що писалося Лідою Креховецькою і Петром Кравченком, бо не всюди я з ними погоджуюся після побаченого сьогодні! Але, беручи під увагу, що виступали діти, малі діти і дещо старші – а від тих, хто виконував головні ролі – можна дещо більше вимагати – зокрема коли говоримо про українську мову, дикцію і наголоси ( мене же постійно за те “гризли” ) – зокрема на сцені і коли мова про оперетку... – мушу ствердити, що постановка була прекрасною, всі пісні, а зокрема народні танки всіма виконавцями були виконанні чудово...
Хочу наголосити, що з головних виконавців – дітей я нікого особисто не знаю...і не можу мати до когось якийсь ”фаворитизм”...
Пишу, оцінюю дітей, як дітей, тимбільше, що Голова Шкільної Ради пані Евгенія Бачинська у свойому вступному слові, сказала, щоби сприймати дітей, не як професійних артистів – хоч дехто з них дуже добре виконував свою ролю – а як дітей...
На сцені були стільки різнокольорових дівчаток-квіток, в чудових строях чи костюмах, всі гарно загримовані, - і гуцулів і козаків-мислиців, які полювали за “злим – поганим вовком”
( Юстин Береговий, який добре грав ролю – лякав дітей своїми довгими пазурами і погрозами, що всіх з'їсть!) - а танцювали вони, видно було по дітях з великим задоволенням і захопленням!
Мене здивувала своєю грою, а зокрема співом молоденька Меліса Ільків, ( у ролі Червоної Шапочки) яку я бачу на сцені вперше як артистку - співачку, яка має шанси в майбутньому стати не поганою солісткою...Що за прекрасне дівча, і виконала свою ролю добре – та ще й танцюристка вона не погана! Треба лише дещо попрацювати над вимовою і наголосами і буде в Сіднею нова солістка з чудовим голосом-сопраном!
На мою думку найбільше впевненим на сцені у свої ролі почувався (як і в українській мові) Адріян Саракула...- мисливець-герой, який “застрілив в кінці оперетки поганого вовка” – “який захотів зажерти всіх, а зокрема Червону Шапочку й її бабусю ”... В Адріяна гарна українська мова, дикція, правильні наголоси й інтонація...І танцюрист же він майстерний! А як “бахнув” з скоростріла у вовка, аж сам зрадів від успіху на сцені...як і мій трьохлітний похресник Андрійко, який на залі голосно почав плескати у долоні і тішився, що вовка вже не має, - як і вся заля присутніх! Славний артиста буде з нього!
Діти на залі, та і ми старші дивилися на оперетку з захопленням і не дивно...бо на сцені дуже переймалася долею Червоної Шапочки – білочка ( Леся Рогожунська) – вона і плакала, і дратувала вовка, і ховалася за деревом ( Симон Спирдз) шукаючи порятунки від нього і дратувала його киданням горіхів. І вона танцюристка – солістка добра – разом з гуцулами у масовому танці всіх учасників підскакувала і махала хвостиком – дай її Боже здоров'я! Як і Мавка лісова ( Тереса Гузій), також артистка для виросту, як і Бабуся ( Христина Дубей ) яка вже дебютувала як солістка на кількох концертах.
Я би сказала, що найкращі в цю неділю, коли беру під увагу українську мову, були Адріян Саракула і Леся Рогожинська. – Наголошую на цьому зокрема, бо мова же про виконавців – дітей української школи.
Ще треба згадати – песика Бровка –(Андрій Рибак), зайчика ( Христина Бомба) і маленьку, відважну танцюристку, – Зелену Квітку ( Алана Коваль)...
Повторюю масові сценки дитячого співу з танцюристами були прекрасними – як і сам фінал. Декорація, насвітлення, (українська хатка, вишивки, малюнки, гори Карпати) - і музики
( Степан Василик, акордеон) – Степан Михно ( скрипка) – Йоанна Саракула ( піяно) – все як і сам дириґент Оксана Рогатин-Василик - було на відповідному рівні.
Але, як у нас в Сіднеї ЗАВЖДИ буває – оті кляті мікрофони – то пищали, то гуділи, то з'їдали в декого слова – що не все сказане можна було зрозуміти...і це шкода бо вчителі і діти стільки напрацювалися – (Одарка Брецько - костюми, - Христина Кассар хореограф танців – Оксана Рогатин-Василик – як співачка в увертюрі до оперетки і музичний директор) - це ж не так просто поставити дитячу оперетку на сцені – і оті не все добре працюючі мікрофони не раз “псують” всім на залі настрій!
Оперетка була вдалим і вдячним проєктом! Треба привітати всіх учасників-дітей її, і всіх хто спричинився до її постановки і успіху, про що сказала в кінцевому слові подяки Голова школи Одарка Брецько!
Треба надіятися, що це не була перша і остання така спроба музичної постановки сіднейських українських дітей!
Про компакт-диск українськиї пісень у виконанні сіднейських дітей
Коли писати про музичні досяги сіднейських українських дітей й оперетку “Червона Шапочка” – я не можу обійти мовчанкою появи компакт диски українських пісень, яка випадково попала у мої руки – у виконанні хору дітей Української Суботної Школи імені Княгині Ольги в Сіднеї.
Ті, хто постійно буває на концертах, яких влаштовує Об'єднання Українських Громад, Союз Українок чи інші організації, не раз бачили і чули на сцені, як невеличкий хор дітей, під дириґентурою Наталки Рибак, у супроводі ґітариста Петра Коваля – співають.
І це 22 діток, в яких гарна українська мова й дикція. Зокрема мені найбільше на компакт диску подобаються пісні “Україночка” ( музика Г. Татарченка ) з гарною, молоденькою солісткою Стефанією Коваль, - “Село ” на слова Тараса Шевченка, музика Петра Коваля , - “Дощ” і “Павук” на слова Клави Фольц - “Волиняночка” - “Ой, у лузі червона калина”. Всіх пісень, більшість в музичній обробці Петра Коваля на диску 11. Дохід з пордажі компакт дисків йде на потреби й втримання Школи!
Думаю, що було би варто – в майбутніх проєктах таких, як постановка оперетки “Червона Шапочка” взяти під уваги участь дітей обох сіднейських українських шкіл, що мало би не аби який позитивний ефект і успіх!
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Оперета "Червона Шапочка" в Домі Молоді в Сіднеї
Світ:
Я пригадую, як ми дітьми в Спілці Української Молоді (СУМ) в місті Ґенк, у Бельгії, співали під проводом моєї мами і виводили хороводом пісню “Ми чарівні квіти, діти лісові, любим танцювати в росяній траві!” А потім ставили уривки з оперетки “Червона Шапочка”, що все і нами, і публікою сприймалося оваційно!
І всі українські пісні, і захоплення ними і дитинство мені фільмом пройшло перед очима –
( гей, гей – юність моя!) коли в неділю 3.8.2003 в Домі Молоді в Сіднеї – діти Української школи ім. Св. Андрія при Українській Католицькій Церкві виконали оперетку “Червона Шапочка” ( слова-лібретто Леоніда Полтави – музика Василя Безкоровайного)...
Ставилася оперетка в Сіднею 18.4. ц.р. Я була тоді в Бельгії й не бачила її. Та таких як я було в Сіднею багато більше...І після успішного виступу дітей в Мельбурні – оперетка повторилася в Сіднею для тих, хто її постановки не бачив...
Оскільки на сторінках газети вже обширно писалося про оперетку, змість якої всім відомий – лише дія перенесена Леонідом Полтавою в Україну, в гори Карпати - мені не хочеться повторюватися і наводити ще раз те, про що писалося Лідою Креховецькою і Петром Кравченком, бо не всюди я з ними погоджуюся після побаченого сьогодні! Але, беручи під увагу, що виступали діти, малі діти і дещо старші – а від тих, хто виконував головні ролі – можна дещо більше вимагати – зокрема коли говоримо про українську мову, дикцію і наголоси ( мене же постійно за те “гризли” ) – зокрема на сцені і коли мова про оперетку... – мушу ствердити, що постановка була прекрасною, всі пісні, а зокрема народні танки всіма виконавцями були виконанні чудово...
Хочу наголосити, що з головних виконавців – дітей я нікого особисто не знаю...і не можу мати до когось якийсь ”фаворитизм”...
Пишу, оцінюю дітей, як дітей, тимбільше, що Голова Шкільної Ради пані Евгенія Бачинська у свойому вступному слові, сказала, щоби сприймати дітей, не як професійних артистів – хоч дехто з них дуже добре виконував свою ролю – а як дітей...
На сцені були стільки різнокольорових дівчаток-квіток, в чудових строях чи костюмах, всі гарно загримовані, - і гуцулів і козаків-мислиців, які полювали за “злим – поганим вовком”
( Юстин Береговий, який добре грав ролю – лякав дітей своїми довгими пазурами і погрозами, що всіх з'їсть!) - а танцювали вони, видно було по дітях з великим задоволенням і захопленням!
Мене здивувала своєю грою, а зокрема співом молоденька Меліса Ільків, ( у ролі Червоної Шапочки) яку я бачу на сцені вперше як артистку - співачку, яка має шанси в майбутньому стати не поганою солісткою...Що за прекрасне дівча, і виконала свою ролю добре – та ще й танцюристка вона не погана! Треба лише дещо попрацювати над вимовою і наголосами і буде в Сіднею нова солістка з чудовим голосом-сопраном!
На мою думку найбільше впевненим на сцені у свої ролі почувався (як і в українській мові) Адріян Саракула...- мисливець-герой, який “застрілив в кінці оперетки поганого вовка” – “який захотів зажерти всіх, а зокрема Червону Шапочку й її бабусю ”... В Адріяна гарна українська мова, дикція, правильні наголоси й інтонація...І танцюрист же він майстерний! А як “бахнув” з скоростріла у вовка, аж сам зрадів від успіху на сцені...як і мій трьохлітний похресник Андрійко, який на залі голосно почав плескати у долоні і тішився, що вовка вже не має, - як і вся заля присутніх! Славний артиста буде з нього!
Діти на залі, та і ми старші дивилися на оперетку з захопленням і не дивно...бо на сцені дуже переймалася долею Червоної Шапочки – білочка ( Леся Рогожунська) – вона і плакала, і дратувала вовка, і ховалася за деревом ( Симон Спирдз) шукаючи порятунки від нього і дратувала його киданням горіхів. І вона танцюристка – солістка добра – разом з гуцулами у масовому танці всіх учасників підскакувала і махала хвостиком – дай її Боже здоров'я! Як і Мавка лісова ( Тереса Гузій), також артистка для виросту, як і Бабуся ( Христина Дубей ) яка вже дебютувала як солістка на кількох концертах.
Я би сказала, що найкращі в цю неділю, коли беру під увагу українську мову, були Адріян Саракула і Леся Рогожинська. – Наголошую на цьому зокрема, бо мова же про виконавців – дітей української школи.
Ще треба згадати – песика Бровка –(Андрій Рибак), зайчика ( Христина Бомба) і маленьку, відважну танцюристку, – Зелену Квітку ( Алана Коваль)...
Повторюю масові сценки дитячого співу з танцюристами були прекрасними – як і сам фінал. Декорація, насвітлення, (українська хатка, вишивки, малюнки, гори Карпати) - і музики
( Степан Василик, акордеон) – Степан Михно ( скрипка) – Йоанна Саракула ( піяно) – все як і сам дириґент Оксана Рогатин-Василик - було на відповідному рівні.
Але, як у нас в Сіднеї ЗАВЖДИ буває – оті кляті мікрофони – то пищали, то гуділи, то з'їдали в декого слова – що не все сказане можна було зрозуміти...і це шкода бо вчителі і діти стільки напрацювалися – (Одарка Брецько - костюми, - Христина Кассар хореограф танців – Оксана Рогатин-Василик – як співачка в увертюрі до оперетки і музичний директор) - це ж не так просто поставити дитячу оперетку на сцені – і оті не все добре працюючі мікрофони не раз “псують” всім на залі настрій!
Оперетка була вдалим і вдячним проєктом! Треба привітати всіх учасників-дітей її, і всіх хто спричинився до її постановки і успіху, про що сказала в кінцевому слові подяки Голова школи Одарка Брецько!
Треба надіятися, що це не була перша і остання така спроба музичної постановки сіднейських українських дітей!
Про компакт-диск українськиї пісень у виконанні сіднейських дітей
Коли писати про музичні досяги сіднейських українських дітей й оперетку “Червона Шапочка” – я не можу обійти мовчанкою появи компакт диски українських пісень, яка випадково попала у мої руки – у виконанні хору дітей Української Суботної Школи імені Княгині Ольги в Сіднеї.
Ті, хто постійно буває на концертах, яких влаштовує Об'єднання Українських Громад, Союз Українок чи інші організації, не раз бачили і чули на сцені, як невеличкий хор дітей, під дириґентурою Наталки Рибак, у супроводі ґітариста Петра Коваля – співають.
І це 22 діток, в яких гарна українська мова й дикція. Зокрема мені найбільше на компакт диску подобаються пісні “Україночка” ( музика Г. Татарченка ) з гарною, молоденькою солісткою Стефанією Коваль, - “Село ” на слова Тараса Шевченка, музика Петра Коваля , - “Дощ” і “Павук” на слова Клави Фольц - “Волиняночка” - “Ой, у лузі червона калина”. Всіх пісень, більшість в музичній обробці Петра Коваля на диску 11. Дохід з пордажі компакт дисків йде на потреби й втримання Школи!
Думаю, що було би варто – в майбутніх проєктах таких, як постановка оперетки “Червона Шапочка” взяти під уваги участь дітей обох сіднейських українських шкіл, що мало би не аби який позитивний ефект і успіх!
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд