“Воплі Відоплясова” минулого року гучно відсвяткували свій 15-річний ювілей. За цей час склад групи майже не змінювався: співак Олег Скрипка, басист Олександр Піпа, барабанщик Сергій Сахно та гітарист Євген Рогачевський. Саме ці рок-легенди підкорювали серця мільйонів прихильників українського року.
Спочатку музиканти показали свою “Країну мрій” (1994), згодом заграли “Музіку” (1996), потім випустили “Хвилі Амура” (2000) і, врешті, проголосили нове гасло: “Файно”. На перший погляд, нібито так воно й є все добре. Однак Олег Скрипка занепокоєний станом української рок-культури. Про це (і не тільки) він розповів в інтерв’ю кореспондентові “ВЗ”. Під час нашої розмови, яка відбулася у столичному центрі сучасного мистецтва “Дах”, Скрипка був дуже спокійним і ретельно обдумував кожну свою відповідь.
- Наприкінці минулого року “Воплі Відоплясова” мали дати у Львові два концерти. Принаймні афіші, які повідомляли про це, були розвішані по всьому місту. Що сталося? Чому група не приїхала?
- Я нічого не чув про це. Взагалі, такі “проколи” трапляються у двох випадках. По-перше, коли організатори, не домовившись із групою, розвішують афіші і продають квитки. Це – елементарне шахрайство. По-друге, коли організовують якийсь фестиваль і в афішу вписують “ВВ”, не знаючи наших умов. У результаті публіка купує квитки, щоб послухати нас, а чує зовсім інші групи. До речі, схожа ситуація із Лондоном. Там “ВВ” постійно зазначають в афішах. У Лондоні квитки на нас коштують сорок фунтів. Потім організатори кажуть публіці, яка прийшла: “ВВ” відмовилися… І замість нас виступає хтось інший. Наприклад, Ірина Білик – під фонограму… Чи Ані Лорак.
- Минулий рік пройшов для “ВВ” під гаслом “Нам – 15!”. А з чим група увійшла в новий рік?
- Ми шумно святкуватимемо своє шістнадцятиріччя… 2003 рік ми розпочали з нового альбому. Якщо минулий рік ми просиділи у студії, то цей рік пройде для нас під прапором концертів і нових пісень – із “Файно”, з якими ми раніше не виступали. Класно, що багато наших фанів уже вивчили ці тексти. Приємно, що на прем’єрі пісні весь зал “у курсі справи”. Нещодавно ми повернулися з Москви, де дали три концерти - презентували “Файно” (київська презентація альбому відбулася ще торік). Збірку почули в Одесі. Тепер поїдемо з новою програмою до Кишинева – вперше зі сольним концертом. Потім у нашому графіку – Тель-Авів та інші міста.
- Чому для свого нового альбому ви вибрали суто галицьку назву – “Файно”?
- Насправді, це галицьке слово розуміють у всій Україні. У цій збірці ми намагалися показати сучасну українську музику, яка тісно пов’язана з традиціями нашого народу. Тому й вибрали назву, яка відображає дух альбому. І ця назва пішла. Не тільки в Україні, а й у Росії. Там це слово також розуміють, бо воно співзвучне з англійським “fine”, і вважають, що це – “круто”, “класно”.
- В одному зі своїх останніх інтерв’ю ви сказали, що Москва почала з пересторогою приймати в себе “не своїх” виконавців…
- Ситуація справді змінилася відтоді, коли ми тільки починали їздити до Москви. Тоді ми були своєю, радянською, групою. Тепер росіяни знають, що ми – з іншої країни, яка має свою історію. Крім того, віднедавна в Росії проводять антиукраїнську пропаганду. Світлий імідж українців, який був раніше, змінився. А ще останнім часом активізувалися ультраправі сили: расисти, фашисти і тому подібні. Відтак кількість фанів української музики в Росії зменшується. Але вони є. Це, по-перше, українці, які живуть у Росії. По-друге, люди, які люблять рок-музику. Вони приходять на наші концерти і вивчають українські тексти.
Тепер стає усе важче потрапити в російські радіоефіри. Якщо на початку 90-х років українська, молдовська та ін. музика йшла в Росії під маркою “наша музика”, то тепер це вже не проходить. Усе “крутять” під маркою “рок-музика”. Слава Богу, що мода на рок-музику зростає. Тож “ВВ” має шанси, нішу в Росії. Граючи “попсу”, ми б не вмістилися в їхню естраду.
- А як російське телебачення поводиться з українськими групами?
- Крім їхнього MTV, формат якого відкритий для такої музики, яку ми граємо, важко кудись потрапити. Є тільки одна альтернатива – музичні телепрограми – не “попсові”, а “рокові”. Наприклад, “Кухня”. В Україні немає навіть чогось подібного. У таких російських передачах є шанси “засвітитися” і молодим українським групам, але тільки альтернативним, роковим. “ВВ” допомагатиме таким командам. Уже є декілька груп, яких ми повеземо до Москви. Це, зокрема, група “Мандри”, яка вже давно заслуговує на те, щоб її там почули. Серед інших кандидатів – команди, які є у “ВВ”-рок-клубі”, що на нашому сайті. Це – “Гуцул Каліпсо” та “Свіфт” (м. Чернівці), “Назад шляху немає” (м. Луганськ), “Моторрола” (м. Хмельницький), “Димна суміш” (м. Черкаси), “Цирюльня ім. Котовського” (м. Миколаїв), “Пятница дробь Суббота” (м. Харків). “ВВ” хоче показати в Москві український рок, який проявляється не тільки в мові, а й у мелосі.
- Якщо ви взялися допомагати цим групам, значить не вважаєте їх своїми конкурентами?
- Зараз у творчому плані “ВВ” не має конкурентів. І це радше, на жаль, аніж слава Богу. Є дуже мало команд, які працюють на якість матеріалу. Конкуренція є, але тільки у плані організації концертів та в кількості публікацій у пресі й фото на газетних чи журнальних обкладинках. Тут іде справжня війна. І лідирує, безперечно, естрада. Це не дивно, бо це її робота.
- На естраді “крутяться” більші гроші, аніж у рок-культурі?
- Думаю, більші. Адже естрадні зірки їздять на “серйозних” машинах… Хоча звідки беруть ці гроші, не знаю. Можливо, від кількості концертів, бо не думаю, що гонорари у них надто великі.
- Якщо в Росії, як ви кажете, рок-музика зараз набирає все більших і більших обертів, то що відбувається у нас?
- Україна історично відстає від Росії. Тому я сподіваюся, що з часом хвиля моди на рок-музику докотиться і до нас. Та в Україні є один смішний феномен. У повністю “попсовій” країні, з виключно буржуазним смаком і міщанським устроєм культури, є популярною така альтернативна група, як “Воплі Відоплясова”. Як на мене, секрет тут у тому, що ми тривалий час жили на Заході, де набули знань і динаміки. Молодим рок-командам якраз цього і бракує, щоб боротися з нашим соціумом і ставати відомими та працювати професійно. “ВВ” претендують на якість. Хоча ми самі розуміємо, що для успіху якість в Україні не потрібна. Тільки справжні фани здатні відрізнити “зерно від полови”. Популярність “роблять” бізнесмени, які вміють працювати з мас-медіа і спілкуватися з програмними директорами.
- Кажуть, цьогоріч не вручатимуть премії в галузі музики та масових видовищ “Золота Жар-Птиця”. Як ви як постійний лауреат цієї нагороди ставитеся до такої реформи?
- І слава Богу. Може, буде більше гарної музики. Адже артист, який отримує премію, потім розслабляється і не працює. А люди, які не мають ані власної точки зору, ані смаку, вірять таким нагородам – якщо дали премію, значить це “гарна музика”… Та давайте ми з вами завтра ж сядемо і почнемо роздавати премії. І таким чином зробимо собі ім’я, а може, й гроші зароблятимемо на цьому. Хто дав право, скажімо, Баграєву роздавати премії. Він що, найкраще розуміється в мистецтві? Це моя суб’єктивна точка зору.
- Уже певний час ваша група судиться з однією українською фірмою-виробником пива, яка у рекламі своєї продукції незаконно використала вашу музику. На якому етапі зараз ця справа?
- А ні на якому! Ця фірма півроку на всіх загальноукраїнських телеканалах використовувала нашу музику, чим порушила наші авторські права просто в гігантських масштабах. На Заході група “заробила б” на такому випадку мільйони. А у нас – нічого… Судовий процес, який зараз “триває”, розпочався з подачі агенції із захисту авторських прав. Невідомо, чим усе закінчилося. Або вона програла процес, або з кимось домовилася. Гадаю, тепер групі час подати до суду. Поза тим, навіть якщо ми виграємо процес, “заробимо”, наприклад, тільки 400 гривень. Та й то через три-чотири роки…
- Спочатку Олег Скрипка з’явився у новорічному фільмі “Ніч перед Різдвом”, згодом “підкорив” “Попелюшку”. Якого перевтілення чекати від вас у майбутньому?
- Не знаю, чи ці новорічні проекти триватимуть. Наші фани кажуть, що “Попелюшка” гірша від “Вечорів”. Та навіть якщо наступного року зніматимуть такий фільм, даю 99 відсотків, що мене в ньому не буде.
- Чому ж ви як пропагандист альтернативної культури взагалі з’явилися у таких “попсових” проектах?
- Я згідний з вами у тому, що вони “попсові”. Але це була єдина можливість для мене з’явитися на знімальному майданчику перед камерою. Крім того, у такий спосіб я міг хоча б трішки просунути в ефір нехай і не рок-музику, але музику, зроблену не на дешевих клавішних. Я хотів, щоб люди мали можливість послухати трішки “непопси”. Тому я сам зводив свої пісні до фільму. Вдома робив аранжування до них, сам грав, змінював текст, керував музикантами. Як на мене, мої пісні вийшли якісніші, аніж у Кіркорова чи Леонтьєва. Просто я вклав набагато більше роботи. Але все ж я бачу, що ця праця потонула. Вона загубилася в рекламі, де з’являлися Леонтьєв, Басков… Моя ж роль вийшла непомітною.
- Що зараз із вашою сольною кар’єрою?
- Нічого нового я не роблю. Я далі, хоча й рідко, виступаю зі своєю сольною програмою – сам з баяном. От зараз їду із сольними виступами до Маріуполя й Донецька. Виконую старі пісні. Інші музиканти “ВВ” мають також свої проекти - Євген Рогачевський і Сашко Піпа грають в інших групах.
- А ви не “ревнуєте” їх?
- Ні в якому разі. Навпаки, я підштовхую їх до такої праці. Для творчої, багатогранної людини це дає можливість розкритись повною мірою. І наш колектив виграє з того, що хлопці зростатимуть як особистості та привноситимуть у “ВВ” свій досвід. Особисто для мене моя сольна кар’єра вимагає більшої відповідальності – до себе. Коли ти працюєш сам, нема на кого скаржитися, тільки на себе. І потім, повертаючись в колектив, ставишся до своєї роботи відповідальніше, не перекидаєш вину на інших.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Передові нейромережі – це інтелектуальні істоти з власними стратегіями, мотиваціями та рисами поведінки, характерними для психопатів. Ми вже пройшли дві з п’яти фаз «психопатичного союзу»: ШІ...
Олег Скрипка: «Галицьке слово “файно” розуміють тепер не тільки в Україні»
Світ:
03031204e.JPG
- Наприкінці минулого року “Воплі Відоплясова” мали дати у Львові два концерти. Принаймні афіші, які повідомляли про це, були розвішані по всьому місту. Що сталося? Чому група не приїхала?
- Я нічого не чув про це. Взагалі, такі “проколи” трапляються у двох випадках. По-перше, коли організатори, не домовившись із групою, розвішують афіші і продають квитки. Це – елементарне шахрайство. По-друге, коли організовують якийсь фестиваль і в афішу вписують “ВВ”, не знаючи наших умов. У результаті публіка купує квитки, щоб послухати нас, а чує зовсім інші групи. До речі, схожа ситуація із Лондоном. Там “ВВ” постійно зазначають в афішах. У Лондоні квитки на нас коштують сорок фунтів. Потім організатори кажуть публіці, яка прийшла: “ВВ” відмовилися… І замість нас виступає хтось інший. Наприклад, Ірина Білик – під фонограму… Чи Ані Лорак.
- Минулий рік пройшов для “ВВ” під гаслом “Нам – 15!”. А з чим група увійшла в новий рік?
- Ми шумно святкуватимемо своє шістнадцятиріччя… 2003 рік ми розпочали з нового альбому. Якщо минулий рік ми просиділи у студії, то цей рік пройде для нас під прапором концертів і нових пісень – із “Файно”, з якими ми раніше не виступали. Класно, що багато наших фанів уже вивчили ці тексти. Приємно, що на прем’єрі пісні весь зал “у курсі справи”. Нещодавно ми повернулися з Москви, де дали три концерти - презентували “Файно” (київська презентація альбому відбулася ще торік). Збірку почули в Одесі. Тепер поїдемо з новою програмою до Кишинева – вперше зі сольним концертом. Потім у нашому графіку – Тель-Авів та інші міста.
- Чому для свого нового альбому ви вибрали суто галицьку назву – “Файно”?
- Насправді, це галицьке слово розуміють у всій Україні. У цій збірці ми намагалися показати сучасну українську музику, яка тісно пов’язана з традиціями нашого народу. Тому й вибрали назву, яка відображає дух альбому. І ця назва пішла. Не тільки в Україні, а й у Росії. Там це слово також розуміють, бо воно співзвучне з англійським “fine”, і вважають, що це – “круто”, “класно”.
- В одному зі своїх останніх інтерв’ю ви сказали, що Москва почала з пересторогою приймати в себе “не своїх” виконавців…
- Ситуація справді змінилася відтоді, коли ми тільки починали їздити до Москви. Тоді ми були своєю, радянською, групою. Тепер росіяни знають, що ми – з іншої країни, яка має свою історію. Крім того, віднедавна в Росії проводять антиукраїнську пропаганду. Світлий імідж українців, який був раніше, змінився. А ще останнім часом активізувалися ультраправі сили: расисти, фашисти і тому подібні. Відтак кількість фанів української музики в Росії зменшується. Але вони є. Це, по-перше, українці, які живуть у Росії. По-друге, люди, які люблять рок-музику. Вони приходять на наші концерти і вивчають українські тексти.
Тепер стає усе важче потрапити в російські радіоефіри. Якщо на початку 90-х років українська, молдовська та ін. музика йшла в Росії під маркою “наша музика”, то тепер це вже не проходить. Усе “крутять” під маркою “рок-музика”. Слава Богу, що мода на рок-музику зростає. Тож “ВВ” має шанси, нішу в Росії. Граючи “попсу”, ми б не вмістилися в їхню естраду.
- А як російське телебачення поводиться з українськими групами?
- Крім їхнього MTV, формат якого відкритий для такої музики, яку ми граємо, важко кудись потрапити. Є тільки одна альтернатива – музичні телепрограми – не “попсові”, а “рокові”. Наприклад, “Кухня”. В Україні немає навіть чогось подібного. У таких російських передачах є шанси “засвітитися” і молодим українським групам, але тільки альтернативним, роковим. “ВВ” допомагатиме таким командам. Уже є декілька груп, яких ми повеземо до Москви. Це, зокрема, група “Мандри”, яка вже давно заслуговує на те, щоб її там почули. Серед інших кандидатів – команди, які є у “ВВ”-рок-клубі”, що на нашому сайті. Це – “Гуцул Каліпсо” та “Свіфт” (м. Чернівці), “Назад шляху немає” (м. Луганськ), “Моторрола” (м. Хмельницький), “Димна суміш” (м. Черкаси), “Цирюльня ім. Котовського” (м. Миколаїв), “Пятница дробь Суббота” (м. Харків). “ВВ” хоче показати в Москві український рок, який проявляється не тільки в мові, а й у мелосі.
- Якщо ви взялися допомагати цим групам, значить не вважаєте їх своїми конкурентами?
- Зараз у творчому плані “ВВ” не має конкурентів. І це радше, на жаль, аніж слава Богу. Є дуже мало команд, які працюють на якість матеріалу. Конкуренція є, але тільки у плані організації концертів та в кількості публікацій у пресі й фото на газетних чи журнальних обкладинках. Тут іде справжня війна. І лідирує, безперечно, естрада. Це не дивно, бо це її робота.
- На естраді “крутяться” більші гроші, аніж у рок-культурі?
- Думаю, більші. Адже естрадні зірки їздять на “серйозних” машинах… Хоча звідки беруть ці гроші, не знаю. Можливо, від кількості концертів, бо не думаю, що гонорари у них надто великі.
- Якщо в Росії, як ви кажете, рок-музика зараз набирає все більших і більших обертів, то що відбувається у нас?
- Україна історично відстає від Росії. Тому я сподіваюся, що з часом хвиля моди на рок-музику докотиться і до нас. Та в Україні є один смішний феномен. У повністю “попсовій” країні, з виключно буржуазним смаком і міщанським устроєм культури, є популярною така альтернативна група, як “Воплі Відоплясова”. Як на мене, секрет тут у тому, що ми тривалий час жили на Заході, де набули знань і динаміки. Молодим рок-командам якраз цього і бракує, щоб боротися з нашим соціумом і ставати відомими та працювати професійно. “ВВ” претендують на якість. Хоча ми самі розуміємо, що для успіху якість в Україні не потрібна. Тільки справжні фани здатні відрізнити “зерно від полови”. Популярність “роблять” бізнесмени, які вміють працювати з мас-медіа і спілкуватися з програмними директорами.
- Кажуть, цьогоріч не вручатимуть премії в галузі музики та масових видовищ “Золота Жар-Птиця”. Як ви як постійний лауреат цієї нагороди ставитеся до такої реформи?
- І слава Богу. Може, буде більше гарної музики. Адже артист, який отримує премію, потім розслабляється і не працює. А люди, які не мають ані власної точки зору, ані смаку, вірять таким нагородам – якщо дали премію, значить це “гарна музика”… Та давайте ми з вами завтра ж сядемо і почнемо роздавати премії. І таким чином зробимо собі ім’я, а може, й гроші зароблятимемо на цьому. Хто дав право, скажімо, Баграєву роздавати премії. Він що, найкраще розуміється в мистецтві? Це моя суб’єктивна точка зору.
- Уже певний час ваша група судиться з однією українською фірмою-виробником пива, яка у рекламі своєї продукції незаконно використала вашу музику. На якому етапі зараз ця справа?
- А ні на якому! Ця фірма півроку на всіх загальноукраїнських телеканалах використовувала нашу музику, чим порушила наші авторські права просто в гігантських масштабах. На Заході група “заробила б” на такому випадку мільйони. А у нас – нічого… Судовий процес, який зараз “триває”, розпочався з подачі агенції із захисту авторських прав. Невідомо, чим усе закінчилося. Або вона програла процес, або з кимось домовилася. Гадаю, тепер групі час подати до суду. Поза тим, навіть якщо ми виграємо процес, “заробимо”, наприклад, тільки 400 гривень. Та й то через три-чотири роки…
- Спочатку Олег Скрипка з’явився у новорічному фільмі “Ніч перед Різдвом”, згодом “підкорив” “Попелюшку”. Якого перевтілення чекати від вас у майбутньому?
- Не знаю, чи ці новорічні проекти триватимуть. Наші фани кажуть, що “Попелюшка” гірша від “Вечорів”. Та навіть якщо наступного року зніматимуть такий фільм, даю 99 відсотків, що мене в ньому не буде.
- Чому ж ви як пропагандист альтернативної культури взагалі з’явилися у таких “попсових” проектах?
- Я згідний з вами у тому, що вони “попсові”. Але це була єдина можливість для мене з’явитися на знімальному майданчику перед камерою. Крім того, у такий спосіб я міг хоча б трішки просунути в ефір нехай і не рок-музику, але музику, зроблену не на дешевих клавішних. Я хотів, щоб люди мали можливість послухати трішки “непопси”. Тому я сам зводив свої пісні до фільму. Вдома робив аранжування до них, сам грав, змінював текст, керував музикантами. Як на мене, мої пісні вийшли якісніші, аніж у Кіркорова чи Леонтьєва. Просто я вклав набагато більше роботи. Але все ж я бачу, що ця праця потонула. Вона загубилася в рекламі, де з’являлися Леонтьєв, Басков… Моя ж роль вийшла непомітною.
- Що зараз із вашою сольною кар’єрою?
- Нічого нового я не роблю. Я далі, хоча й рідко, виступаю зі своєю сольною програмою – сам з баяном. От зараз їду із сольними виступами до Маріуполя й Донецька. Виконую старі пісні. Інші музиканти “ВВ” мають також свої проекти - Євген Рогачевський і Сашко Піпа грають в інших групах.
- А ви не “ревнуєте” їх?
- Ні в якому разі. Навпаки, я підштовхую їх до такої праці. Для творчої, багатогранної людини це дає можливість розкритись повною мірою. І наш колектив виграє з того, що хлопці зростатимуть як особистості та привноситимуть у “ВВ” свій досвід. Особисто для мене моя сольна кар’єра вимагає більшої відповідальності – до себе. Коли ти працюєш сам, нема на кого скаржитися, тільки на себе. І потім, повертаючись в колектив, ставишся до своєї роботи відповідальніше, не перекидаєш вину на інших.
Зверніть увагу
Як контролювати «цифрового дракона» і чому нейромережі діють як психопати – підказка від Джорджа Орвелла