Харківська група “Калєкція” – явище, саме по собі дивовижне з багатьох оглядів. Бо ж існує вже, як на рок-групу, довго і безрозпадно (незважаючи на те, що сама назва формації має значно більше спільного із продуктом розпаду, аніж із колекціонуванням). Бо співає – у Харкові (!) – винятково українською. І наспівала вже, за скромними підрахунками свого лідера, Геннадія Мясоєдова, понад 200 пісень. Мабуть, завдяки цим і ще багатьом іншим хорошим рисам група вже встигла зібрати своє коло шанувальників й у Львові. Чомусь до нашого міста “Калєкція” приїжджає майже завжди в березні, продовживши цю добру традицію і своїм останнім концертом у “Ляльці”.
Цього разу знову звучали вже такі знані й улюблені речі, як важкуватий “Джяз”, невмируща “Дума про слоника” на слова Юрка Позаяка, майже-ліричні “Помаранчеві гори”, “Гуси”, “Пробач мені”, написані у співавторстві із Сергієм Жаданом, “Громадянська війна”. Ці та інші пісні вже увійшли до двох “калєкційних” альбомів – “Відчуття присутності” (назва навіяна оповіданням Тараса Прохаська, одного з улюблених, до речі, письменників харківської групи) та “Молода Україна forever”, випущеного разом із молодіжним лідером 90-х Олесем Донієм (докладніше про цей альбом “Газета” вже згадувала в “Музичній скриньці” (див. “Газету” від 3 лютого 2003 р.). Керуючись анонсами соліста та власним слуховим досвідом, можна було припустити, що в найдовшій частині концерту йшлося, хоча б і дуже умовно, “все про кохання, все про любов”...
А проте поміж відомими піснями траплялося й чимало прем’єр, у тому числі на тексти львівських поетів – Назара Федорака, Галини Крук. Автори, до речі, мали нагоду оцінити нові твори безпосередньо в їх правиконанні, оскільки також належать до завзятих “калєкціонерів” і в цей час знаходилися в залі. Відбувалися ці “львівські прем’єри”, як і годиться справжнім сюрпризам, наприкінці вечора. Частина публіки, розігріта звиш як півторагодинним відіграним на совість і без перекурів концертом, уже давно використовувала залишкову площу довкола музикантів як танцмайданчик. Ось тоді й настав час для таких хітових реміксів “Калєкції”, як “В небі канарєєчка літає” та “Гуцулка Ксеня” – адже навіть у найякіснішому записі на CD вони не справляють й половини того ефекту, що в направду живому виконанні “Професора” (Геннадія Мясоєдова), “Етзегейтса” (Сергія Балалаєва, ударні), Ярка (Рудницького, бас-гітара) та Lexxxа (Олексій Єськов, баян). Словом, “Калєкція” поповнилася новими експонатами, не втративши й вартості попередніх.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Передові нейромережі – це інтелектуальні істоти з власними стратегіями, мотиваціями та рисами поведінки, характерними для психопатів. Ми вже пройшли дві з п’яти фаз «психопатичного союзу»: ШІ...
Нові пісні старої “Калєкції”
Світ:
03031804s.JPG
Цього разу знову звучали вже такі знані й улюблені речі, як важкуватий “Джяз”, невмируща “Дума про слоника” на слова Юрка Позаяка, майже-ліричні “Помаранчеві гори”, “Гуси”, “Пробач мені”, написані у співавторстві із Сергієм Жаданом, “Громадянська війна”. Ці та інші пісні вже увійшли до двох “калєкційних” альбомів – “Відчуття присутності” (назва навіяна оповіданням Тараса Прохаська, одного з улюблених, до речі, письменників харківської групи) та “Молода Україна forever”, випущеного разом із молодіжним лідером 90-х Олесем Донієм (докладніше про цей альбом “Газета” вже згадувала в “Музичній скриньці” (див. “Газету” від 3 лютого 2003 р.). Керуючись анонсами соліста та власним слуховим досвідом, можна було припустити, що в найдовшій частині концерту йшлося, хоча б і дуже умовно, “все про кохання, все про любов”...
А проте поміж відомими піснями траплялося й чимало прем’єр, у тому числі на тексти львівських поетів – Назара Федорака, Галини Крук. Автори, до речі, мали нагоду оцінити нові твори безпосередньо в їх правиконанні, оскільки також належать до завзятих “калєкціонерів” і в цей час знаходилися в залі. Відбувалися ці “львівські прем’єри”, як і годиться справжнім сюрпризам, наприкінці вечора. Частина публіки, розігріта звиш як півторагодинним відіграним на совість і без перекурів концертом, уже давно використовувала залишкову площу довкола музикантів як танцмайданчик. Ось тоді й настав час для таких хітових реміксів “Калєкції”, як “В небі канарєєчка літає” та “Гуцулка Ксеня” – адже навіть у найякіснішому записі на CD вони не справляють й половини того ефекту, що в направду живому виконанні “Професора” (Геннадія Мясоєдова), “Етзегейтса” (Сергія Балалаєва, ударні), Ярка (Рудницького, бас-гітара) та Lexxxа (Олексій Єськов, баян). Словом, “Калєкція” поповнилася новими експонатами, не втративши й вартості попередніх.
Зверніть увагу
Як контролювати «цифрового дракона» і чому нейромережі діють як психопати – підказка від Джорджа Орвелла