Зображення користувача Володимир Світлий.
Володимир Світлий
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Нове в пізнанні істини

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

   Ґрунтуючись на тому, що людина має лише елементи розуму, нам необхідно будувати і таку ж систему міркування, яка буде приводити нас до правильних висновків. У зв'язку з цим, саме діалектика і є основою для отримання нових знань.

Глава 1.                      

Нове в пізнанні Істини і світобудови

Зрозуміти істину в її цілісності, людині, що знаходиться на даному рівні розвитку, неможливо. Тому, щоб наблизиться до розуміння Істини, необхідно це поняття розщепити. З такого підходу можна сказати, що Істина є ідеально точне (правильне) відображення матеріального світу (об'єктивної реальності) в свідомості людини, яка існує незалежно від людської волі і мислення, завжди має ідеальне відображення, яке не залежить від дії суб'єкта людини, або від усього живого. У зв'язку з цим, триєдність, як гранично узагальнююча категорія, вимагає розщеплення з метою пізнання. Це обумовлено специфікою організації розумового процесу людини , про що буде сказано нижче. Для правильного управління, як собою, так і оточуючими процесами, людині необхідно бути в ладу з природою. При цьому кожен має свої особливості сприйняття, в тому числі, інтерпретацію одних і тих же явищ, процесів і т.п. Тому, тут постає питання про спадкоємність передачі наступним поколінням накопичених знань і методології пізнання навколишнього світу, так, щоб ці знання і вміння відображали реальність того ,що  відбувається, тобто закони світобудови. Для цього, як мінімум, необхідно зрозуміти, що таке Всесвіт, за якими законами він функціонує, в чому відмінність, якщо вона має місце, логіки світобудови, і логіки людини. Відповіді на ці питання необхідні для адаптації механізму пізнання людиною законів природи (світобудови).

    Необхідне пояснення. З причини того, що людина в поточному його стані не є досконалою, тут це слово використовується в значенні - можливість використовувати всі свої ресурси в повній мірі, як фізичні, так і нематеріальні, то на даному етапі необхідні алгоритми інтерпретації (адаптації) законів світобудови під логіку людини. Тому, питання про повне розуміння людиною істинних законів природи (світобудови) в даний час більш ніж актуальне.

Для початку необхідно зрозуміти, як мислить людина, щоб мати уявлення про кінцеве «продукті» (векторі цілі), до якого необхідно прийти, а точніше привести, описати  частину законів світобудови. На поточному своєму розвитку людина не володіє розумом. Вона може поки користуватися елементами розуму, тобто Розумом, який складається з ланцюга висновків як єдиного процесу, що призводить через логічні зв'язки окремих положень до прийняття чого-небудь як істинного або до відхилення чого-небудь як помилкового. Єдність роздумів серед образів думки обумовлюється єдністю предмета розмірковування і логічними зв'язками між усіма частинами роздумів.

Далі необхідно показати, яким способом мислить природа, і на якій основі. Це необхідно для визначення відправної точки (вектора поточного стану людського мислення, здатного зрозуміти закони природи), для перекладання цих законів на людську  мову (елемент розуму).Розум природи відповідає роздумам людини, але природа міркує більш повно, інтегрально, тобто істинно, а людина мислить растрово. При цьому розум світобудови функціонує на основі Істини, яка базується на ірраціональних числах, як це показано в даній роботі, в частині тимчасового простору. З растрово-хвильової оптики відомо, що сума растрових зображень дає одне велике інтегральне зображення. Людський розум формується як растрове зображення, а все людство формує розум інтегральний (соборний інтелект), який, природно, далекий від розуму природи (ще більш інтегрального).Як показано вище, природа мислить інтегрально, і безперервно, тобто настільки ємно, що в порівнянні з логікою природи, людина являє собою лише, маленьку частину цього загального процесу інтегрального мислення. Тому, щоб легше було зрозуміти, закони природи, звернемося до такого прикладу. Білий світ є хвилею, яка включає в себе всі спектри відомих людині кольорів. При цьому між кольорами немає порожніх проміжків, немає повторень. Можна сказати, що весь спектр кольорів безперервний. «Видима» ділянка електромагнітного випромінювання, в діапазоні довжин хвиль приблизно 380 - 760 нм сприймається людським оком. 12 сегментів спектру підрозділяються на первинні, вторинні і третинні кольори, їх відтінки і тони. Первинні кольори маючи красний колір у своїй верхній частині, коло фіксує 3 первинних відтінки червоного, жовтого і голубого.

 

-

Первинні кольори створюють рівнобедрений трикутник всередині кола. Вторинні кольори - оранжевий, фіолетовий і зелений -розташовуються між кожним з первинних кольорів і також утворюють трикутник. Третинні кольори. відомо 6 теоретичних кольорів: червоно-помаранчевий, жовто-оранжевий, жовто-зелений, синьо-зелений, синьо-фіолетовий, червоно-фіолетовий. Вони утворюються з комбінацій первинних і вторинних кольорів. З представленого прикладу видно, що хоч кольори і являють собою безперервний хвильовий потік, тобто всі кольори мають свою довжину хвилі, але людина виділяє в ньому конкретні реперні точки (кольору).

     Ми не оперуємо такими поняттями, як Пурпурно-сіромаліновий колір автомобіля. Ми використовуємо, частіше, такі кольори, як, червоний, зелений, синій, рідше - вишневий, розовий. В останньому випадку ми використовуємо такі назви кольорів, які ми часто бачимо в природі, а не в футуристичних книгах. Таким чином, дня розуміння істинного закону природи (світобудови), в силу того, що даний закон інтегральний і безперервний у своєму виконанні, людині з його дискретним елементом розуму такий закон потрібно зрозуміти, як безперервний процес. Тим більше пояснити іншим людям таку безперервність, не під силу.

   Однак, це не означає, що його не можна зрозуміти дискретно. Для цього закон світобудови необхідно адаптувати до процесу пізнання людиною. Звичайно, є люди, які від природи розрізняють конкретні прояви цього закону, але як бути іншим, яким це поки недоступно. Для цього необхідно закон світобудови описати так, як люди описали кольори які входять до білого кольору. При цьому потрібно розуміти, що описане людиною буде не настільки точно, якби сама Природа дала кожному відчуття цього розуміння. Щоб було більш зрозумілим, наведем приклад. Якщо білий колір розщепити на складові кольори, то люди будуть мати всю повноту спектра, які в подальшому можна зібрати в білий колір. Якщо ж збирати всі окремі спектри кольорів воєдино, то ми навряд чи отримаємо білий колір, в силу складності процесу створення спектрів щодо відповідності один одному, так і в силу складності їх з’єднання. Тому, отримати від Природи розуміння закону є найвірнішим. При цьому, в даний момент становлення цивілізації, необхідно сформулювати «спектри» закону світобудови, які можна було б передавати наступним поколінням для вивчення і входження в діалог з Всесвітом.

    Звичайно ми розуміємо, що дані «спектри» закону природи будуть також дискретні по відношенню до самого закону світобудови, через те, що цей закон безперервний, і виділити в ньому конкретну точку, яка буде більш повно відповідати дійсності не тільки складно, але і занадто багато роботи. Однак, людина ж виділяє основні кольори із спектру. При тому

ЛЮДИНА МАЄ НАСТУПНІ ОБМЕЖЕННЯ:

Біологічні можливості людини в пізнанні Істини обмежені. Це пов'язано з фізіологічною (матеріальною) будовою людини, яка сформувалася на Землі в тих умовах, а точніше можливостях, які надані тут на землі зверху. Самі ж умови, як буде показано нижче, повністю залежать від Сонця.

Ці обмеження можна описати наступними параметрами:

• людина може оперувати інформацією не більше ніж 8 рівнів складності;

• людина може об'єднати в логічну  систему не більше ніж 735 вихідних елементів;

• загальна кількість похідних елементів при цьому одно 386, а кількість вихідних і похідних елементів в системі становить тисячу сто двадцять один елемент;

• максимальна кількість ознак, за якими людина може встановити зв'язки між елементами дорівнює 54;

• максимальний обсяг інформаційного потоку, звертання до короткочасової пам'яті людського мозку, має значення 5586ніт;

• максимальна ентропія інформаційного потоку, звертання до короткочасової пам'яті людського мозку, при гіперболічному розподілі елементів в потоці має значення 5 ніт / елементів;

• оптимальний набір становить 3 одиниці (оптимальний в тому сенсі, в якому оптимальним є тризначний код і діалектична логіка);

• інформаційна ємність порога складності інформації, при якій переробка людиною інформації здійснюється за двозначною (аристотельскою) логікою, дорівнює 27 нітам.

Не важко побачити, що частина структурних характеристик істини-куба збігається з деякими характеристиками короткочасної пам'яті людського мозку.

Стародавні греки істину-куб характеризували 6-ма принципами по числу граней куба.

За поданням древніх греків, кожна грань куба характеризується принципом і, отже, в результаті Істина, представлена ​​замість кулі кубом, характеризується шістьма принципами. Якщо кожну грань куба розсікти на чотири квадрати і вершини квадратів поєднати з поверхнею кулі, в який вписаний куб, то вийде «гранат» - об'ємна фігура з 24 гранями-вершинами.

    В даному випадку Істина буде характеризуватися 24 принципами. Подальше дроблення квадратів відповідно на 4 утворює «гранат» з 96 гранями і 98 вершинами і далі - багатогранник з 384 гранями, що повністю відповідає істині древніх китайців і 386 вершинами. Істина на 24 гранях-принципах - це, на перший погляд, груба геометрична модель структури пізнання людиною Істини в дійсності найбільш близька до реальної Істині. Це стає очевидним, якщо згадати, що відповідно до теорії систем суспільного типу людина при синтезі інформації в логічну  систему може об'єднати не більше 386 похідних елемента. Структура Істини, за своїми кількісними характеристиками не виходить за межі інформаційних можливостей людини і, отже, пізнавана.

   Зараз вже з високим ступенем вірогідності можна сказати, що таких точок може бути 24. Якщо ж заглиблюватися далі, то більш детально можуть бути описані 3842 точки (іншими словами відтінки). Хоча на цьому етапі розвитку людства достатньо і 24. Це можна порівняти з тим, як ми в повсякденності користуємося в словесній мові тільки основними кольорами, хоча бачимо весь спектр. При цьому, в поліграфії використовуються всі спектри, яким для зручності присвоюються не якісь там словесні позначення, подібно до того, як червоний ми називаємо червоним, а не номером.

    Істина являє собою кулю, в якій нема граней, і все в ній  взаємопов'язане між собою і перетікає одне в інше. Принципи, що описують Істину, можуть бути описані у вигляді граней вписаного в кулю «куба». Це необхідно для самого ж пізнання Істини методом діалектики. Тому сфера являє собою Істину, а опис Істини принципами, є наближенням до неї. Спроби оскаржити необхідність опису Істини, також безпідставні, як безпідставним є твердження про відсутність необхідності вивчення основ теорії управління.

І ось чому.

   Дійсно, багато видатних управлінців організовують процес управління з такою віртуозністю, що вектор помилки їх управління близький до нуля. При цьому у таких управлінців відсутня за плечима академічна освіта в галузі управління. Цей приклад говорить про те, що людина здійснює управління, як кажуть «від Бога», не володіючи, ні термінологічним апаратом управління, ні принципами в ньому закладеними.

  У такій ситуації, наступні покоління не здатні в повній мірі перейняти, ні теорію управління, ні практику управління в повній мірі. І ми стикаємося з необхідністю проходження кожним індивідуумом великого відрізку шляху, самостійно. Але це можна виключити, надавши людям можливість самостійного вивчення теорії управління. Теж саме можна сказати і про пізнання Істини. Як говорили древні - Істину знають всі. Тільки питання в тому, як її описати так, щоб понятійний апарат відбивав в належній мірі саму Істину.

   Ґрунтуючись на тому, що людина має лише елементи розуму, нам необхідно будувати і таку ж систему міркування, яка буде приводити нас до правильних висновків. У зв'язку з цим, саме діалектика і є основою для отримання нових знань. При цьому, якщо нові знання ґрунтуються на вже наявних, які більш точно відображають  Істину, то отримані на їх основі результати будуть куди більш точними в описанні самої Істини. Тому, опис принципів, як розсудливих умовиводів (алгоритмів змінення інформації), якими ми можемо описати Істину, наскільки це можливо для людського розуму, настільки ж необхідно, як і сама діалектика. Іншими словами, для опису Істини, нам необхідна метрика, якій можна виміряти Істину, в тих можливостях, в яких це можливо на сьогоднішньому розвитку людського інтелекту. Для подальшого опису Істини, необхідно крім принципів ввести такі поняття:

Закон (Принцип) – загальне, стійке, повторюване необхідне в явищах світу.

Ефект - сильний фізичний вплив.

Явище - сутність фізичного процесу.

Властивість - характеристики взаємин з явищами або предметами.

Субстанція - об'єднання явищ матеріального світу.

Феномен - незвичайне явище, рідкісний факт.

   Не секрет, все ,що оточує, що ми бачимо за допомогою зору, являє собою матерію. Сама ж матерія складається з елементарних частинок. Якщо саму елементарну частку представити у вигляді найменшій, тобто менше якої в матеріальному світі нічого не існує, то її можна назвати - інваріантом, тобто незмінним (від латинського ш - приставка, що означає ні, уапопз - змінюється). В математиці інваріантністю називається властивість незмінності при будь-яких перетвореннях.

   Інваріантом, але більш складним, також є людина ( Іншими словами, якщо говорити суто про тіло людини - матриця можливих станів набору більш простих інваріантів.), як система, що залишається незмінною при певних перетвореннях (зміни міри). Тут потрібно розуміти, що під незмінністю людини розуміється рівноважна система, у якій не можна змінити значення одного з її параметрів стану без того, щоб не зникла, по крайній мірі, одна з фаз. Іншими словами, розвиток, не еволюція, а саме розвиток людини, а ще точніше, міру розвитку випередити не можна. Якщо ж допустити таке випередження, то людина  (суспільство) втратить щось, що в його подальшому розвитку необхідно йому ж самому (суспільству). Тому така спроба, форсувати розвиток, призведе до краху всього процесу розвитку людини, і повернення до початкової точки, з тим, щоб заново почати процес свого розвитку.

   Маючи поняття про людину, як про систему інваріантів, можна сказати наступне. У природі, всі явища спрямовані на формування інваріантів у вигляді, ядерних частинок, атомів, молекул, хімічних сполук, білків, клітин і т.п. Для більшого розуміння, наведемо приклад. Формування зорових інваріантів, у вигляді елементів букв, самих букв, слів, пропозицій, текстів, спрямоване, в кінцевому рахунку, на формування Думки, як сформованої з інваріантів. Сама ж Думка, також є інваріантом, але більш ієрархічно більш високого порядку. Так  само з хімічних сполук, тобто з інваріантів, формуються: амінокислоти, білки, клітини, живі істоти. Назвемо таке явище - формування інваріантів Думкою. Це  загальне поняття.

    Таким чином, коли Природа творить Думку, то вона - створює інваріанти, в тому числі і людини. Процес створення людини не є еволюційним, а може бути представлений, як миттєво створений інваріант, без будь чого непотрібного, або зайвого. Як говорили древні - думку не можна вбити. Щоб зрозуміти цей вислів, потрібно віддавати собі звіт в тому, що матеріальна частина людини, це всього лише втілення інформації (думки) в матерії (якщо прив'язатися до конкретного тимчасового моменту, то з'являється міра, як конкретна розміреність інформації в матерії). Іншими словами, плоть людини, так і всього матеріального тлінне (в сенсі не статично), а думка - інформація - вічна. Міра ж, є конкретним інформаційним станом інваріанта, в НЕ залежності від ієрархічності самого інваріанта. Звідси випливає триєдність, як нерозривне поняття інформації, матерії, міри.

   Як показано вище, людина володіє тільки елементом розуму - розумом. Тому діалектика, як спосіб пізнання світу є найбільш вірним способом вироблення нового знання. Однак, будь-яка система, особливо суперсистема, заснована на будь-яких елементах, завжди має властивості елементів, що входять в неї. Як відомо, будь-якою системою можна управляти двома способами:

Шляхом завдання необхідної закономірності елементів системи.

Шляхом завдання масштабності, при цьому абсолютно не має значення, які закономірності реалізовані в кожному окремому елементі.

    Іншими словами, будь-яка конкретна якісна характеристика явища може бути реалізована двома принципово відмінними способами: або підбором функціональності, або, не вникаючи в функціональність, тільки масштабністю або дозуванням. Нам важко уявити, що Всесвіт нескінченний у своїх просторах і в часі, а ще важче оцінити його безмежні можливості. Але як би не були нескінченні простори Всесвіту, його можливості можуть бути тільки ідеальними і логічними (строгими). Ідеальність Всесвіту виключає в ній будь-яку ентропійність і еволюційність. Всесвіт існує нескінченне число одиниць часу (не часів!), І в ній не те що давно, а завжди всі процеси вже встановлені (споконвічно). Саме стаціонарність Природи (Всесвіту) і характеризується непорушністю її законів. У той час як ентропійність і еволюційність могли б мати місце на рівні цілковитого беззаконня в ній.

   Якщо звернути увагу на явище дітонародження, починаючи від заплідненої яйцеклітини  до людини, ми побачимо, що всі процеси не називаються еволюцією, так як вони відбуваються за тими законами які вже існують. Якщо заглибитися, то за законами негативної хімії, тобто за законами нейтралізації.  Не можна називати еволюцією вдосконалення рослин і тварин, так як в дійсності в світобудові все вже визначено. Тому всілякі різновидності рослин і тварин вже заздалегідь закономірні, як розвиток заплідненої яйцеклітини, так і утворення кухонної солі. ( Не плутайте цю фразу з думкою про великий вибух, який є навколо-науковим  маренням, хоч і зведений академічною наукою на якийсь п'єдестал, до якого привчають  поклонятися). Неможливість перетворення мавпи в людину також визначена, як безумовна неможливість перетворення кристала алмаза в будь - яку іншу кристалічну форму, крім нього самого.

   Ентропійність також не мислима для світобудови. Якби Всесвіт був кінцевим, то цей процес мав би місце. Однак при нескінченних просторах Всесвіту ніякого розсіювання енергії нема і в принципі бути не повинно. Є тільки закони її перетворення і переміщення в просторі. Для того щоб мати уявлення про закони світобудови, необхідно мати  загальну модель Світу.

    Таку моделі Світу, в якій описувалися б закони Природи, і були б взаємопов’язані , а також не викликали суперечності, доки існують. Є, однак, деякі спроби побудови моделі Світу на основі атомно-молекулярної схеми з залученням електромагнітних, ядерних і гравітаційних полів. Але всякі моделі Світу стають порожньою схемою, якщо в них використовуються для пояснення невідомого  невідомі поняття, такі, як поле (гравітаційне, магнітне і т.п.). Тому модель Світу повинна бути такою, в якій було б пояснені всі відомі людині закони і явища

   Узагальнена нижче модель Світу дозволяє, в деякому наближенні, пояснити, по нашим визначенням, фактично все, що відомо людству, включаючи поля, закони, ефекти, явища, властивості, а також інформатику.

Коротка суть цієї моделі полягає в наступному:

Атоми не володіють ніякими полями і ніякими іншими фізичними властивостями, крім нескінченної міцності, так що при зіткненні їх один з іншим час удару завжди дорівнює нулю. Також дорівнює нулю об’єм точки їх торкання. Вони не мають масу. Маса виникає в стоячих хвилях тільки в пучностях, які в просторі стабілізуються. Таким чином, будь-яка пучність в просторі як би закріплена в координатах. Тому, щоб пересунути будь-яку пучність в просторі, необхідно фізичне зусилля. У цьому сенсі пучності в просторі як би знаходяться в дискретному гальмуванні. Розуміючи, що (Тут з'являється перша властивість атомів ефіру - властивість подвійності, яке проявляється у всіх наступних процесах, явищах, і т.п., які є похідними) періоди пучностей дуже малі, то властивість речовин буде характеризуватися масою пучностей.

   Атоми у Всесвіті переміщаються рівнозначно в усіх напрямках, тобто хаотично, але, стикаючись один з одним, створюють коливальні (хвильові) процеси. Причому атоми одиничного розміру створюють максимально високу частоту, атоми подвоєного розміру створюють високочастотні хвилі вдвічі меншою частоти і так далі - чим більше розмір атомів, тим нижче частота флуктуацій.

    Хвилі атомів ефіру в геометрії тривимірні і аналогічні стоячим періодичним коливанням, і тому вони створюють в просторі енергетичні пучності у вигляді пустотілих бульбашок, подібних до тих, які утворюються при кавітації, і, які, сумуючись один з одним, утворюють більш щільні, що складаються з бульбашок, енергетичні згустки. Згорнувшись, пухирець створює величезний тиск в своєму центрі. Вони збираються в кристали, тобто в фігури Ліссажу. Іншими словами утворені фігури Ліссажу складаються не з синусоїдальних коливань, а з стоячих пучностей цих коливань. Будемо ці кристалічні структури, тобто фігури Ліссажу, називати надалі речовиною.

   Речовина, як і атоми ефіру, має властивості подвійності, тобто вся взаємодія атомів один з одним закономірні (але закономірності поза часом і поза простором) і інформативні, які часові та просторові. Щільність речовини характеризує його стан, яка може бути представлено у вигляді:

1. Твердий стан;

2. Рідкий;

3. Газоподібний;

4. Плазмовий;

5. Нуклонна плазма;

6. Електронна плазма.

Перші три стани речовини загальновідомі. Четвертий стан уточнимо в зв'язку з тим, що планетарних атомів немає, а є надлишкові електрони, які спроможні відділятися електричними полями. П'ятий стан характеризується тим, що кластери і атоми знаходяться в незв'язаному стані. Речовина при цьому знаходиться в стані розрідження, при якому протони, мезони, нейтрони і електрони перебувають в незв’язаному один до одного стані. Шостий стан речовини характеризується тим, що всі атомні частки при підвищенні температури розпадаються на електрони і позитрони. Так у верхніх шарах нашого Сонця ми виявляємо тільки четвертий стан речовини, а в невеликих глибинах і в усій Сонячній системі можна констатувати тільки шостий стан речовини, тобто електронну плазму.

  Точно так же, як залишаються всі його закономірності та інформативність. Наприклад, дві речовини в сумішах (олово - свинець, залізо - нікель) мають більш низьку температуру правління. Цю ж властивість ми можемо виявити і при зближенні речовин один з одним. Іншими словами, ми завжди знайдемо, що температура плавлення однієї з названих речовин буде нижче, якщо в безпосередній близькості буде знаходитися інша речовина цієї пари.

    Те ж саме ми спостерігаємо і при зближенні радіоактивних речовин один з одним, як різнорідних за своїм змістом, так і однорідних. Однак при цьому різнорідні радиоктивні речовини більш ефективні і мають більш низьку критичну масу, ніж однорідні.

   Для розмежування понять, і виключення плутанини, хвильовий стан речовини назвемо астральним станом цієї речовини, а сукупність станів різних речовин назвемо астральним простором або астральної матерією. Оптично щільні астральні стану назвемо астральними тілами.

   Поведінка астральних хвильових станів в просторі аналогічно поведінці речовин, точніше буде сказати, навпаки, але людям так говорити звичніше. Вони також можуть мати форму тіл, їх створюючих. Іншими словами, людина створена за образом і подобою Божою.

   Всю масу речовин, сконцентровану в зірках і планетах, будемо називати інтегральним образом, а самий елементарний розмір подібної форми - растрових образом. Растровий образ Всесвіту можна назвати, наприклад, кварком, а астральний образ Всесвіту - інтегральним «мозком». Оскільки кварки Всесвіту представляються у вигляді хвильових пучностей, то вони в порівнянні з інтегральним «мозком» представляють елементарну систему «мозку».

   Комбіновані системи кварків є растрові молекули астральних тіл, тобто інваріантами елементарних носіїв розуму, а самі астральні тіла фактично представляються інваріантами образів думки і є негативом всього матеріального світу, який, по суті, є позитивом. Іншими словами, ІНВОУ (Ієрархічно Найвище Все Осяжне Управління) - Природа представлена ​​у вигляді інтегрального способу, а його частина, є не що інше, як душа людини (негатив), а матеріальне тіло людини - позитив. Позитив і негатив в сукупності (при накладенні, в сенсі фотодруку один на одного) дають 100 відсотків або одиницю (ціле). Тому, речова частина людини, яка знаходиться в матеріальному світі є частка Сонця (єдність душі і тіла є гармонією, яка відповідає задуму Природи). Сонце є скрізь, воно є у всьому.

   Таким чином, людина це хвильова сутність всієї гармонії Сонця на землі в матеріальному його прояві. Дійсно, якщо тіло людини представляти у вигляді позитиву, то тіло, як речовина визначається функціями закономірності, а душа (негатив) визначається інформативністю.

   Тому, людина, в тому розумінні, яким ми його знаємо, володіє елементом розуму, тобто розумом. Сам же розум складається з ланцюга розумових висновків як єдиного процесу, що призводить через логічні зв'язки окремих положень до прийняття чого-небудь в якості істинного або відхиленню чого-небудь як помилкового. Єдність мислення серед образів думки обумовлюється єдністю предмета мислення і логічними зв’язками між усіма частинами мислення. Негатив людини (душа) також має розум, але який функціонує на ірраціональних числах, в силу чого душа більше вірно, більш повно мислить по відношенню до негативу. Можна сказати, що душа мислить безперервної логікою, в силу чого, її знання безмежні.

   Сонце, як інтегральний (соборний) образ мислити глобально, можна сказати всеосяжно. Щоб наблизиться до розуміння, якими категоріями мислить Природа, наведемо наступне пояснення. Для формування думки необхідно мати, принаймні, три елементи:

Джерело енергії;

Модулятор просторовий тривимірний;

Тривимірний сигнал запиту думки.

   В нашій сонячній системі в якості джерела енергії є саме Сонце. Дійсно наше Сонце являє собою кульове скупчення електронів. Електрони являють собою стоячі тривимірні хвилі. Отже, і саме Сонце заповнюючи все близько сонячний простір, являє собою також набір таких же стоячих хвиль, і об’єктів в якості несучого коливання ефірних модуляторів. Таким чином, всі об'єкти: рослини, тварини, риби, а також люди і комахи, що знаходяться в цьому сонячному просторі є самими модуляторами. Частоти модуляції задають також самими біологічними об'єктами, а вихідні сигнали модуляторів є уявну продукцію самих об'єктів.

   Таким чином, творчість біологічних об'єктів цілком належить не головам об'єктів, а ефірному простору. У головах об'єктів формуються у дуже слабкій формі тільки програми для синтезу думок, а тілесний модулятор видає саму думку у вигляді потужного програмного, а також хвильового поля. Дійсно, якщо людина опанувала роботу тілесного модулятора і здатна формувати думку, яка подається у вигляді потужної діючої польової системи, то така людина буде здатна зупиняти машини, поїзди, запалювати горючі матеріали, поранити, або навіть убити тварину або людину , зупинити полки солдатів і багато іншого.

   У природі всі явища матеріального світу спрямовані на формування інваріантів у вигляді ядерних частинок, атомів, молекул, кластерів, а також хімічних сполук. Але формування зорових інваріантів у вигляді елементів букв, букв, слів, пропозицій, текстів, в кінцевому рахунку, з інваріантів формується ефірна думка. Точно так же з хімічних з'єднань, тобто з інваріантів, наприклад з амінокислот, формуються білки. Іншими словами, - думка у вигляді білкових споруд. Клітини і всілякі клітинні істоти є нічим іншим, як думкою інваріантів. Думки також інваріантні, але думки можуть розвиватися, наприклад органи біологічних істот і їх тканини, в тому числі і сполучні тканини. У світі рослин, комах, птахів, риб і тварин - це, по суті, земні стаціонарні думки(Іншими словами, інформація, втілена через міру в матерії являє собою стаціонарну (на поточний момент часу) думку - сукупність інваріантів). Але думки можуть формуватися і за принципом відповідності безпосередньо за рахунок аналізу інваріантів. Око тварин, птахів, риб здатне виділяти інваріанти. Отже, виникає можливість аналізувати інваріанти, виробляючи, в кінцевому рахунку, думку. Можна з упевненістю сказати, що тварини, птахи, риби і рептилії мислять, але необхідно знати, в якій степені. Думка - невід'ємна властивість Всесвіту. Вона проявляється не тільки в біологічних істот. Думка може формуватися і в розплавах магми Землі, і в надрах Сонця і зірок. Думка так само стійка, як і гравітаційна стала. «Думку вбити не можна», - говорили древні філософи. В такому розумінні думка - одне з найвидатніших явищ, які розкривають закони Всесвіту. Думка складається з інваріантів в сукупності і в образах. Тому думку потрібно характеризувати у вигляді способу мислення як найбільш загальне поняття. Образ думки формується при сприйнятті. Але образ думки можна і формувати, особливо коли потрібно забезпечити зв'язок людського позитиву з його негативом. Людський негатив (душа) обробляє інформацію також негативно. Думка і розум негативні, так як у негативу інваріанти негативні. Тому спілкування з негативом можливо при інверсії негативних інваріантів в позитивні і, навпаки, при інверсії позитивних інваріантів в негативні. Таким чином, Природа мислить такими категоріями, які людству, щоб відтворити хоча б один аналогічний процес, хоча б в одиничному кроці, необхідно зорганізуватися в єдиний суперконцерн і проводити злагоджені дії тривалий час.

   Людина, як негатив, може також мислити, як і його негатив, але в цьому випадку між ними (негативом і позитивом) повинна бути стійкий зв'язок. При наявності такого зв'язку у всіх людей, все людство прийде до інтегрального розуму, тобто до соборного інтелекту.

   Наявність у людини можливості формувати думку, призводить до запитання про те, чи є у людини можливість втілювати в матерії думки? Розуміючи принципи, що описують Істину, можна з упевненістю сказати, що людина має таку можливість. Питання в тому, наскільки доцільно «пробудження» таких можливостей в сьогоднішній людині, людині, яка не володіє людським строєм психіки.

КІЛЬКА СЛІВ ПРО ПАРНІСТЬ

   Таким чином, наявність матерії можливо тільки при наявності, як мінімум двох (пари) атомів ефіру. Тому, це властивість - парність має пронизувати все наступні елементи створені на основі найпростішого інваріанта. Парність ми спостерігаємо у всьому, починаючи з парності рук, органів, закінчуючи парністю статей. Навіть зигота, складається з двох клітин - клітини жіночого походження (лужної) і клітини чоловічого походження (кислотної), які в подальшому, протягом всього життя людини керують всім матеріальним організмом людини. А той факт, що на землі є гермафродити, говорить про те, що вони, як інваріанти, знаходяться в тому стані, коли поділ на статі ще не відбулося. Іншими словами, міра їх розвитку не досягнула точки (часу) поділу на парність. Розуміння парності дає глибокі уявлення про єдність матеріальної частини людини і його нематеріальної сутності. Так якщо взяти негативне зображення і накласти на нього позитивне зображення того ж самого об'єкта по контурах, ми отримаємо єдине темне зображення (пляма).

   Інакше цей принцип можна пояснити наступним. Якщо ми маємо на осі одинарний імпульс, то його можна вважати позитивом. Все що передує імпульсу, від мінус нескінченність до точки початку імпульсу, і від точки закінчення імпульсу до плюс нескінченності, являє собою негатив. В сукупності обидва вони, позитив (імпульс) і негатив, частини по обидва боки імпульсу, являють собою єдине ціле, тобто одиницю. Іншими словами сума позитиву і негативу завжди рівні константі. В даному прикладі, для визначення масштабності, можна сказати, що матеріальна частина людини - позитив обмежена - це імпульс, а душа людини - негатив, безмежно величезна.

   Атоми не є планетарними утвореннями, а являють собою споруди у вигляді кристалів. Як елементи таких кристалів виступають електрони і позитрони, які представляються у вигляді просторових хвильових пучностей, нагадуючи мильні бульбашки, періодично стискають в точку в протифазі (через напів-період) один одному за синусоїдальним законом. Повний період можна представити у вигляді стиснення в точку з подальшим поверненням (розтиснену) в сферу. Таким чином, за період синусоїдального коливання сфери будуть виникати двічі. Перша називається електрон, друга - позитрон. В результаті стояча хвиля, що виникає два рази за повний період синусоїдального коливання, грає роль і електрона і позитрона. Коли електрон зменшується в точку, тоді позитрон в цей час починає рости до максимального свого обсягу і навпаки. Таким чином, електрон і позитрон в зв'язку з цим становлять дві стоячі полухвилі однієї і тієї ж синусоїди тільки тривимірної, і є однією сферою. Електрон невіддільний від позитрона, так само, як негативна полухвиля синусоїди не можна відокремити від позитивної.

    Електрон і позитрон (електронно-позитронна пара - ЕПП) складають парну групу розділеними часовими параметрами. Такі групи мають масу, є в загальному вигляді резонаторами. ЕПП відрізняються від один одного за законом простих чисел. Кулькова сфера ЕПП пояснюється хвильовими властивостями, у зв'язку з тим, що тривимірна стояча пучність на одній частоті стає кульової. Саме тому вона має інерцію, тобто вона вже закріплена в просторі. Наочним прикладом може служити тривимірна фігура Ліссажу, яка в такому випадку завжди утворює кульову форму.

   Таким чином, ефір є протяжний простір, заповнений ЕПП. Але основою ефіру є тривимірний хвильовий зв'язок між усіма ЕПП. З одного боку ефір абсолютно порожній, тому що в ньому нема ніяких матеріальних тіл, з іншого боку ефір пружний і щільний. Пружність визначається стабільністю,  Інерційністю ЕПП в просторі, а щільність внутрішнім тиском ЕПП. Тому ефір буде реагувати на будь-яке веління фізичних тіл, як павутина реагує на метелика в ній. Причому ця реакція буде різною в залежності від поведінки тіл. Наприклад, при фізичному  обертанні тіла ефірне середовище передає тілу гіроскопічний ефект. Якби ефір був порожній, то фізичні тіла не мали б масу, а обертові тіла гіроскопічний ефект.

   З огляду на коливання (стиснення і розтиснення) ЕПП, протяжний простір (де є висота довжина і ширина) можна, як би умовно розділити на два простору:

1 .Простору що складається з скупчення ЕПП, які є типовими фігурами Ліссажу з пучності стоячих хвиль,

2.Простору, що складаються з однакових хвиль, з яких сформовані ЕПП, але сконцентрованих  до мінімуму.

  Якщо ввести в ці обидва простори, наприклад, провідник з електричним струмом, в якому відбуваються процеси, це призведе до зміни в обох просторах ефіру. Звісно ніяких полів при цьому не утворюється, а спостережуване нібито магнітне поле, всього лише визначається новими фігурами Ліссажу з тих же ЕПП. (Це добре пояснює необхідність використання в електроприладах саме змінного струму (тобто потрібна модуляція ).У такому зв'язку стає зрозуміла природа електричної і магнітної взаємодії. Всі спостережувані ефекти електромагнетизму, інерції (маси) і гравітації відносяться до одного спільного явищу,  До модуляції ефірних коливань.

   З огляду на викладене, можна з упевненістю сказати, що холодна плавка металу, та й в принципі будь-яких речовин, вже не є, щось фантастичне, а представляє собою процес управління ЕПП речовини на його резонансної частоті.

   Переходячи до можливостей людини, можна з упевненістю сказати, що людина спроможна, за допомогою думки, вносити будь-які зміни в будь-який вид матерії. При цьому потрібно розуміти, а точніше навчити, людей цим здібностям.

    Володіючи такими можливостями, і при цьому, маючи справжні уявлення про організм людини, про процеси які в ньому відбуваються, людина здатна самостійно управляти власним здоров'ям.

    Питання так само в тому, на якій хвилі, точніше за допомогою яких хвиль людина може управляти, залишається відкритим. Ними можуть бути, як торсіонні поля, так і будь-що інше, ще не вивчене людством.

    Неелектромагнітний агент - це магнітний негатив ефіру (він же торсіонне поле і т.п.). З передісторії (електродинаміка магнітних полів «неелектромагнітний агент»).

   Розроблена хвильова теорія речовин, була застосована для розкриття атомарного механізму речовин. В якості випробувальної  речовини були визначені найбільш активні до магнітних взаємодій. Спочатку було вирішено трансмутацію або перетворення речовин здійснювати на електромагнітних взаємодіях. Було виявлено, що спінові коливання виникали і при намагнічуванні феромагнітного речовини з переходом його на ідеальну криву намагнічування. При цьому виявлялося порушення ефірної середовища там, де його зовсім не очікували. Дійсно, в заявці на винахід № 754747/09, від 7 грудня 1961 р постійне підмагнічування забезпечується власним магнітним полем за рахунок прямокутної петлі гістерезису. Додаткове поле забезпечується імпульсним намагнічуванням. В наслідок взаємодії двох магнітних полів в тороідальному осерді порушуються спінові коливання, а в отвір тора виникають хвилі неелектромагнітної природи. Цей Ефект визначається наступним: «При намагнічуванні замкнутого осердя з прямокутною петлею гістерезису по ідеальній кривій намагнічування в ньому виникають в районі отвору тороїдального осердя хвилі неелектромагнітної природи».

  У книзі В.Ф. Миткевича «Магнітний потік і його перетворення», було припущено, що магнітна силова лінія являє собою вихрову ефірну трубку у вигляді кільця Гельмгольца. Академік Міткевич пояснює магнітні взаємодії через ефірне середовище. Іншими словами, якщо не було б ефіру, то неможливо було б уявити магнітних силових взаємодій. Динаміка магнітних взаємодій неможлива без участі ефіру, як неможлива оцінка поведінки риб без води. Ефірне середовище відрізняється від повітряної або водного середовища, але силові параметри в них в певному сенсі ідентичні.

 

Наші інтереси: 

 Пізнаємо всесвіт з позиції нового підходу до істини.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Подарунок на Різдво – «Євангеліє Ісуса Хреста» (Ігор Каганець, 2017) для нових прихильників AR25.ORG

Даруючи книги, ми розширюємо коло однодумців. Для придбання цієї книги насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Володимир Світлий.

Я буду викладати істини Болотова Б.В.. Їх багато але зупинюсь на 24. Спробую кожний його висновок підтвердити або спростувати власним досвідом і замірами за принципом діалектики.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.