Нічна атака на Луцьк 9 липня 2025 року: дронова війна, якої ще не було
Сон у Луцьку тієї ночі був коротким, тривожним, або й зовсім відсутнім. З 10-ї вечора 8 липня до п’ятої ранку наступного дня над Україною точилася одна з найбільш масованих повітряних атак за всю повномасштабну війну. 741 повітряна ціль — дрони-камікадзе, ракети, включно з крилатими й аеробалістичними — рвали повітря, ламаючи спокій мирних міст. Але головна вага удару припала саме на Луцьк.
Чому саме він? Який був масштаб? Чи була Україна готова? І що буде далі, коли цифри вже лякають самі собою? Цей текст — не просто розповідь про одну ніч, а спроба осмислити нову фазу війни. Дронову. Швидку. Масштабовану. Стратегічну.
Повітряні сили України оприлюднили статистику: 741 ціль. Це не помилка і не риторичний перебір — це реальність. 728 із них — дрони. Ще кілька десятків — ракети, включно з “Кинджалами”, які, на жаль, перехопити не вдалося.
З цієї гігантської кількості вдалося знешкодити 718 цілей — результат неймовірний, навіть за мірками українських ППО. Але залишаються тривожні питання. Наприклад, куди поділись 415 дронів, які вважаються "локаційно втраченими"? Якщо вони справді були знищені, то чому не зафіксовані місця падіння? Якщо ні — то де вони? Чи, можливо, цілі цієї атаки були ширшими, ніж здається?
Чому Луцьк?
Луцьк — не столиця. Не центр промисловості. Не символ. Але він — логістичне серце, що б’ється на заході країни. Саме сюди спрямовувалися гуманітарні та військові потоки із Заходу. Саме тут, імовірно, працюють перевалочні бази, де звантажується західна допомога — від генераторів до боєприпасів.
Російська розвідка могла розцінити Луцьк як критичний елемент логістичного ланцюга і вирішила його зламати. Однак удар по Луцьку — це ще й меседж: “Ми бачимо все. Ми дістанемо й до того, що ви вважали тилом”. Така психологічна атака є не менш небезпечною, ніж фізичне знищення об’єктів інфраструктури.
Технологія війни змінюється
Росіяни випустили понад 700 дронів за одну ніч. Це не просто "багато". Це означає, що вони вміють акумулювати великі партії дронів, координувати їхнє використання, адаптувати тактики. Тривога над Україною почалася близько 22:00 і тривала до 5:00 ранку. За сім годин російська армія вистрілила весь цей арсенал.
Семигодинний шквал. Сотні літальних апаратів, що летять хвиля за хвилею. Без зупинки. Без паузи. Без можливості видихнути.
Це вже не “декілька шахедів” — це повноцінна авіаційна кампанія. Її особливість — дешевизна апаратів і масовість. Це як град, як злива з неба, яку важко зупинити, навіть маючи досконалі системи ППО.
Відповідь України: як ми тримаємося
Та попри все — ми витримали. І цьому є конкретне пояснення. Українська армія адаптується не гірше за противника.
Перше — це зенітні дрони. Так, тепер не тільки росіяни мають ударні БПЛА. Українські безпілотники працюють як мобільні засоби перехоплення. Іноді про їхню роботу дізнаєшся лише за вибухом у небі — без звичного гуркоту кулеметів чи “Гепардів”. Це новий етап оборони: тиха, точна, технологічна.
Друге — удари у відповідь. За останній тиждень Україна уразила щонайменше чотири об’єкти з ланцюга виробництва шахедів у Росії: заводи у Жевську, Чебоксарах, а також хімічні підприємства під Москвою. Ми більше не лише обороняємося — ми створюємо стратегічну нестачу. Це інша логіка: не просто ловити дрони в небі, а не дати їм народитись на заводах.
Третє — власна армія дронів. FP1, “Лютий”, інші моделі, про які ми ще не знаємо. З дальністю понад 1600 км і бойовою частиною 120 кг, ці дрони — уже не лише оборонна зброя. Це — стримування.
Висновок
Луцьк став символом нової фази війни — війни масованих повітряних атак. Тепер не лише великі міста на сході чи стратегічні об’єкти — під загрозою вся країна. Навіть тилові, мирні, на перший погляд, регіони. Це болісно, це виклик. Але це також сигнал: світ уже ніколи не буде таким, як до 9 липня 2025.
Наша відповідь є. І вона не в тому, щоб плакати над уламками. Вона — у вивченні, аналізі, адаптації. У розвитку наших дронів, у точкових ударах по заводах ворога, у модернізації ППО, у спільній роботі військових, розвідки, технологів.
Наші інтереси:
Цей текст — не лише для тих, хто хоче знати правду. Він — для тих, хто хоче зрозуміти, що відбувається, щоб краще діяти.
По-перше, варто позбутися ілюзії “далекого тилу”. Війна — всюди. І кожен регіон має готуватися, мати план дій, сховище, чітку комунікацію.
По-друге, не варто недооцінювати важливість інформаційної гігієни. Паніка — зброя ворога. Якщо ви бачите повідомлення про “1000 дронів щодня”, спитайте себе: як вони це зроблять? Скільки часу їм потрібно, щоб накопичити? Де їх виробляють? Аналітика — найкраща протиотрута від страху.
По-третє, не відчувайте себе безпорадними. Ви — частина оборони. Пильність, уважність, донати на дрони, підтримка волонтерів, прості поради знайомим про укриття — усе це ланки великого ланцюга стійкості.
Бо ця війна — не лише про залізо. Вона про витримку. Про стратегічну глибину. Про розум і силу волі. Про Луцьк. І про кожного з нас.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Шукаєте ключ до вічної молодості та переходу на новий рівень свідомості? У цьому епізоді розкриваємо потужний секрет ельфів – тральфамадорський оптимізм. Дізнайтесь, як перетворити своє минуле на...
Нічна атака на Луцьк 9 липня 2025 року: дронова війна, якої ще не було
Сон у Луцьку тієї ночі був коротким, тривожним, або й зовсім відсутнім. З 10-ї вечора 8 липня до п’ятої ранку наступного дня над Україною точилася одна з найбільш масованих повітряних атак за всю повномасштабну війну. 741 повітряна ціль — дрони-камікадзе, ракети, включно з крилатими й аеробалістичними — рвали повітря, ламаючи спокій мирних міст. Але головна вага удару припала саме на Луцьк.
Чому саме він? Який був масштаб? Чи була Україна готова? І що буде далі, коли цифри вже лякають самі собою? Цей текст — не просто розповідь про одну ніч, а спроба осмислити нову фазу війни. Дронову. Швидку. Масштабовану. Стратегічну.
udarpolucku9lypnya20252.jpg
Зміст
Вибухова ніч: 741 засіб повітряного нападу
Повітряні сили України оприлюднили статистику: 741 ціль. Це не помилка і не риторичний перебір — це реальність. 728 із них — дрони. Ще кілька десятків — ракети, включно з “Кинджалами”, які, на жаль, перехопити не вдалося.
З цієї гігантської кількості вдалося знешкодити 718 цілей — результат неймовірний, навіть за мірками українських ППО. Але залишаються тривожні питання. Наприклад, куди поділись 415 дронів, які вважаються "локаційно втраченими"? Якщо вони справді були знищені, то чому не зафіксовані місця падіння? Якщо ні — то де вони? Чи, можливо, цілі цієї атаки були ширшими, ніж здається?
Чому Луцьк?
Луцьк — не столиця. Не центр промисловості. Не символ. Але він — логістичне серце, що б’ється на заході країни. Саме сюди спрямовувалися гуманітарні та військові потоки із Заходу. Саме тут, імовірно, працюють перевалочні бази, де звантажується західна допомога — від генераторів до боєприпасів.
Російська розвідка могла розцінити Луцьк як критичний елемент логістичного ланцюга і вирішила його зламати. Однак удар по Луцьку — це ще й меседж: “Ми бачимо все. Ми дістанемо й до того, що ви вважали тилом”. Така психологічна атака є не менш небезпечною, ніж фізичне знищення об’єктів інфраструктури.
Технологія війни змінюється
Росіяни випустили понад 700 дронів за одну ніч. Це не просто "багато". Це означає, що вони вміють акумулювати великі партії дронів, координувати їхнє використання, адаптувати тактики. Тривога над Україною почалася близько 22:00 і тривала до 5:00 ранку. За сім годин російська армія вистрілила весь цей арсенал.
Семигодинний шквал. Сотні літальних апаратів, що летять хвиля за хвилею. Без зупинки. Без паузи. Без можливості видихнути.
Це вже не “декілька шахедів” — це повноцінна авіаційна кампанія. Її особливість — дешевизна апаратів і масовість. Це як град, як злива з неба, яку важко зупинити, навіть маючи досконалі системи ППО.
Відповідь України: як ми тримаємося
Та попри все — ми витримали. І цьому є конкретне пояснення. Українська армія адаптується не гірше за противника.
Перше — це зенітні дрони. Так, тепер не тільки росіяни мають ударні БПЛА. Українські безпілотники працюють як мобільні засоби перехоплення. Іноді про їхню роботу дізнаєшся лише за вибухом у небі — без звичного гуркоту кулеметів чи “Гепардів”. Це новий етап оборони: тиха, точна, технологічна.
Друге — удари у відповідь. За останній тиждень Україна уразила щонайменше чотири об’єкти з ланцюга виробництва шахедів у Росії: заводи у Жевську, Чебоксарах, а також хімічні підприємства під Москвою. Ми більше не лише обороняємося — ми створюємо стратегічну нестачу. Це інша логіка: не просто ловити дрони в небі, а не дати їм народитись на заводах.
Третє — власна армія дронів. FP1, “Лютий”, інші моделі, про які ми ще не знаємо. З дальністю понад 1600 км і бойовою частиною 120 кг, ці дрони — уже не лише оборонна зброя. Це — стримування.
Висновок
Луцьк став символом нової фази війни — війни масованих повітряних атак. Тепер не лише великі міста на сході чи стратегічні об’єкти — під загрозою вся країна. Навіть тилові, мирні, на перший погляд, регіони. Це болісно, це виклик. Але це також сигнал: світ уже ніколи не буде таким, як до 9 липня 2025.
Наша відповідь є. І вона не в тому, щоб плакати над уламками. Вона — у вивченні, аналізі, адаптації. У розвитку наших дронів, у точкових ударах по заводах ворога, у модернізації ППО, у спільній роботі військових, розвідки, технологів.
Цей текст — не лише для тих, хто хоче знати правду. Він — для тих, хто хоче зрозуміти, що відбувається, щоб краще діяти.
По-перше, варто позбутися ілюзії “далекого тилу”. Війна — всюди. І кожен регіон має готуватися, мати план дій, сховище, чітку комунікацію.
По-друге, не варто недооцінювати важливість інформаційної гігієни. Паніка — зброя ворога. Якщо ви бачите повідомлення про “1000 дронів щодня”, спитайте себе: як вони це зроблять? Скільки часу їм потрібно, щоб накопичити? Де їх виробляють? Аналітика — найкраща протиотрута від страху.
По-третє, не відчувайте себе безпорадними. Ви — частина оборони. Пильність, уважність, донати на дрони, підтримка волонтерів, прості поради знайомим про укриття — усе це ланки великого ланцюга стійкості.
Бо ця війна — не лише про залізо. Вона про витримку. Про стратегічну глибину. Про розум і силу волі. Про Луцьк. І про кожного з нас.
Зверніть увагу
Тральфамадорський оптимізм – ключ до набуття свідомості ельфа, або Чому наше минуле – суцільний позитив (подкаст)