Всі хто його знав, скажуть, що він був незвичайною людиною. Умів дивитися на повсякденне життя з погляду вічності. Що б не робив, дбав, аби справу його рук, розуму та таланту помітили прийдешні покоління українців. Свій захват героями історичними та новітніми зазвичай вкладав у фразу «які люди – легенди!». Та він і сам був легендою. З ним ставалося багато такого, що просто не могло статися з більшістю людей. Наприклад, народження трьох доньок в один день. Так склалося, що ту новину Сашкові принесли колеги-журналісти, і він, вічний жартівник, сприйняв і її як жарт.
В Україні Кривенка пам’ятають не лише як журналіста, а передусім як здібного медіа-організатора. Його першим проектом була газета «Пост-Поступ», що виходила у Львові і якою ще 15 років тому багато людей зачитувалися навіть у російськомовному Донбасі. Пізніше були телевізійні «Вікна», журнал «ПІК», «Громадське радіо». Сашко жив проектами, які зазвичай випереджали час. Попри прагнення слави, залишався сором’язливим і совісним. Витвори журналістського мистецтва – і свої, і чужі - Кривенко шанобливо називав ТЕКСТАМИ. Про Україну (як зрештою і про все інше) говорив ніби жартома і називав «ненькою». Дуже хотів любити її, але не такою, якою вона була 15 років тому, коли Сашко написав такий собі маніфест «Маргінальна моя Україна». І не такою, яку він полишив 5 років тому, відійшовши у кращий із світів. Такою, МАРГІНАЛЬНОЮ, Україна залишається і нині. А Сашковий маніфест залишається актуальним. На жаль.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
«Маємо вже досить маргінальної, забиченої, вузьколобої України. Я люблю іншу»
Світ:
08051202s.jpg
В Україні Кривенка пам’ятають не лише як журналіста, а передусім як здібного медіа-організатора. Його першим проектом була газета «Пост-Поступ», що виходила у Львові і якою ще 15 років тому багато людей зачитувалися навіть у російськомовному Донбасі. Пізніше були телевізійні «Вікна», журнал «ПІК», «Громадське радіо». Сашко жив проектами, які зазвичай випереджали час. Попри прагнення слави, залишався сором’язливим і совісним. Витвори журналістського мистецтва – і свої, і чужі - Кривенко шанобливо називав ТЕКСТАМИ. Про Україну (як зрештою і про все інше) говорив ніби жартома і називав «ненькою». Дуже хотів любити її, але не такою, якою вона була 15 років тому, коли Сашко написав такий собі маніфест «Маргінальна моя Україна». І не такою, яку він полишив 5 років тому, відійшовши у кращий із світів. Такою, МАРГІНАЛЬНОЮ, Україна залишається і нині. А Сашковий маніфест залишається актуальним. На жаль.
ОБКОМ
Стаття Олександра Кривенка «МАРГІНАЛЬНА МОЯ УКРАЇНА»
В тему:
Сашко. Памяти Александра Кривенко (рос. мовою)
Загинув Олександр Кривенко
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)